Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті Колись один викладач в Універі сказав, щось типу "хіба вам не хочеться кинути камінь в ту іномарку, що стоїть під Гранд Готелем". Для мене це було дико, бо направду - ніколи не хотілося. Навпаки, я поважаю тих людей, які зуміли заробити собі на машину, квартиру ітп. Особливо, якщо гроші зароблені власною працею, розумом - тоді дивишся на них і думаєш, що колись і "на нашій вулиці буде свято". Єдине, трохи бісять люди,про яких ти знаєш, що матеріально досить забезпечені, а вони постійно бідкаються, що не мають грошей! Особисто я до грошей відношуся досить спокійно, може тому, що немаю великих захцянок (а, може немаю захцянок, бо нема на них грошей) Як каже мій чоловік: "У багатих свої причуди!!!"
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті Респект таким людям і уважуха. Хоча кажуть, що "посредством трудов праведных не выстроишь палат каменных", але то не завжди так.
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті Ну бо це і є дико. Заздрити тому хто має машину кращу ніж я? А скажіть, а воно мені треба, онтой Мерседес? Та в нього з тим Мерсом такі проблеми можуть бути що мені з моєю Хондою спокійно і затишно. Думаєте вона за рулем Мерса краще виглядає ніж я за рулем своєї Мазди, та нізакагда! Вона прокурена і побабчена, а я маладая і красівая. Заздрити не можна!
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті Ой, дівчата) В нас з чоловіком багато заздрісників, хоча ми не маємо багато грошей. Все, що ми заробляємо, вкладаємо в машину(кредит), знімаємо квартиру, і наймаємо няню для малечі. На інші примхи грошей просто не лишається. Наприклад, я вже дано не купляла собі нічого нового. Я доношую те, що не схотіла носити свекруха. Мені того досить. Я не купую собі дорогої косметики,а просто радію тому, що подарували, а як не подарували - ну і не треба. Така вже в мене позиція, що Бог дає щось добре, натомість забираючи в тебе щось таке ж добре. Скільки я бачила людей з достатком, але без здоровья чи сімейного щастя!!!!! Шкода, що всього разом біти не може. Але ми з чоловіком щасливі разом в усіх труднощах. До прикладу, коли грошей вистачало на все, чоловік почав багато гуляти і пити. Потім він то діло кинув (не без шкандаів...), але різко поменшало грошей, чи то побільшало витрат. Ми маємо здорову слухняну донечку, яка радує з кожним днем. В нас багато друзів і добрі стосунки з усіма родичами Я нікому не заздрю і нікому не раджу то робити, бо кожному дається по заслузі і обовязково береться щось навзаєм! Я в тому впевнена)))))
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті Ой нагадала собі сусідів моїх батьків. Така заздрість... Все мусило в них бути як в нас тільки краще! Купив тато компютер - вони не могли того пережити і на другий день тоже купили, хоча в цьому потреби не було. Зробив тато журнальний столик своїми руками,а вони : " А ми собі кращий зробимо". Звів тато будиночок-дачу на городі, так зі шкури пнулися аби купити цеглу і зробити собі прибудову до квартири... Чесно - мені так смішно з того всього)Ніколи нерозуміла таких людей. Позичати в когось, брати кредити, сидіти в боргах, аби було ліпше чим в сусіда. Мене особисто матеріальний стан інших людей не хвилює. Навпаки, якщо в когось аж така скрута, то з радістю допоможу чим зможу. А ще знаю одну чудову дівчину, яку дуже поважаю, бо вона ВЛАСНИМИ силами піднімає себе - має гарну квартиру, свій бізнес. Вона цього досягнула сама, не з подачі мами й тата, хоча вони дуже забезпечені люди. І я не сприймаю її як багата, заможна.. Я сприймаю її як ЛЮДИНА.
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті ОООО, маємо таких саих сусідів!!!!! Ну точно! Свекруха затіяла ремонт на кухні (бо вже сто років не робили: там пляма, там потріскалося.....коротше, не примха, а необхідність. Так сусідка того ж дня закликала дизайнера, щоб і собі кухню переробити. Або, купили батьки собі холодильник, бо старий віддавали нам, так сусідка побігла і купила собі точнісінько такий самий, тільки з більшим наворотом! а ЩЕ ПОСТІНО бідкається: добре тобі,Аня (то свекруха), в тебе діти поряд, в тебе зарплата добра, в тебе то. в тебе сьо! А коли та Аня не доїдала, щоб синів на ноги поставити, то сусідка навіть не заходила! а тепер потійно пхається аби подивитися на щось нове, чи, як сама каже "самчненького чогось вхопити". От люди)))
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті Навіть в самі скрутні часи(а бувало всяко) на питання :"Як справи?",навчилася з посмішкою давати відповідь:"Дуже добре!".Подальші запитання відпадали самі по собі.А один "доброжелатєль" мусів повенутися і перепитати:"Добре,чи так собі?"До багатства і до грошей ставлюся по філософськи,життя кольорове...головне --здоров*я .
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті В мене зараз така ситуація, що з фінансами напряг. Але це не з моєї вини, а просто на роботі зарплату затримують останній рік стабільно і регулярно, на даний момент винні за 2,5 місяці но коли заплатять не відомо. Тому зараз своїм знайомим кажу що "Я бідна, но гонорова" і вони все прекрасно розуміють. Заробляю я чесною працею, не краду, тому не бачу нічого стидного, що зараз не самі кращі часи. Но коли я чогось хочу то завжди добиваюся, цю рису вже багато моїх знайомих відмітило. Також не маю звички рахувати чужі гроші, чи тим-більше заздрити комусь. навпаки завжди можу, щиро порадіти коли людина чогось досягла, ще й власними силами. На роботі один раз стикнулася з завистю і то такою явно вираженою і відкритою, що так бридко і неприємно стало. Хоча деякі люди знали, що для цієї справи я відкладала гроші мінімум 3 місяці, обмежувал себе, но все одно щира українська натура взяла своє і жаба задавила, ще й так, що потім на роботі зі мною 2 тижні спілкувалися крізь зуби.
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті Ростуть, ростуть, не прибідняйтесь А в цілому я говорю своїм дітям що зараз не має можливості це чи інше купитиі я думаю вони розуміють
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті Говорять, що багатий - не той, хто багато заробляє, а той - кому вистачає своїх зароблених... Є щось в тому, бо погодьтеся, що і заздрість в такому випадку до інших не з'явиться, та й спокійніше живеться. Навіщо накручувати себе, що в когось є те, чи інше, а в мене нема? "Не в пирогах счастье" . Але й жалітися не пасує, не люблю таких нитіків, що при кожній нагоді стогнуть, як їм важко живеться. Все відносне: багатство-бідність...
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті Згадалося класичне "шоб ми так жилі как ви прібєдняєтєсь". Хмм... я часом встидаюся того, що не можу позволити собі багато речей... А часом зовсім ні. Є певна категорія людей, в розмові з якими мені справді важко сказати, що я не можу купити те-то і те-то... Ну вони просто не зрозуміють, це така специфіка характеру чи, можливо, гроші їх зіпсували....А в загальному я роздумую так:ну не можу я позволити собі щось: машину, відпочинок в Таіланді... Насправді дуже багато всього - навіть багато простих повсякденних речей.. По-білому заздрю тим людям, які це все мають, але, скоріше всього, тільки по-білому. Так склалося, що в мене цього нема- значить треба робити так, щоб було. Чи задоволена я таким своїм становищем - це одне, а як я це подаю перед іншими - це інше (маю на увазі, чи жалію себе перед ними, чи плачуся, чи прошу позичати гроші і все таке). Але є такі випадки, коли я навіть прибідняюся. З деякими співрозмовниками тільки так і можна, бо люди бувають різні. Для чого їм знати про те, що в мене є, а в них нема? Це може викликати в них так би мовити "змішані почуття" Але вже переконалася на своїй шкурі: чим менше сусіди, і і нші не надто близькі люди знають про твої достатки - тим міцніше їм спиться вночі. І ще відносно заздрості...Не знаю, чи це заздрість, чи як це назвати... Але не можу зрозуміти, коли люди їздять на дорогих машинах, а їхні діти жодного разу не були на морі.
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті А тут дуже часто наші компатріоти-жінки, які на заробітках і тяжко працюють, одягаються тільки в фірмові речі, а потім в неділю після церкви хваляться одна одній назвами фірм і ціною речей. Тема бідності-багатства тут трохи по-іншому відчувається: люди працюють по-місцевому, а живуть по-нашому: хваляться, вимахуються і разом з тим постійно прибідняються, нема такого, шо не маю можливості і не треба, а тільки так, шоб краще, ніж в інших. Чесно кажучи, іноді дуже неприємно від того: залишити на Україні дітей на бабусь-дідусів, а самим їздити на лижі в Куршевель і на море в Ніццу чи Кани тільки для того, щоб потім повимахуватися назвами і цінами.
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті О власне! А я не маю грошей ані на Ніццу ані на Кани бо маю дітей багато і вони потербують грошей, а при одній зарплаті далеко не заїдеш. Тай навіть коли обоє працювали моя зарплата йшла на садок а його на хату. А ті що на заробітках і не мають тут дітей і винаймають кут в якоїсь пані за копійки можуть собі позволити купити фірмову річ бо заробляють добре і не платять ніяких податків. Тому і можуть позволити собі вицєчки на Багами. Але мені не шкода, то їхнє право. Єдине що мені буде шкода якщо баба ніколи не побачить своїх внуків, бо в нас нема коштів туди поїхати. Але про що я кажу... ітак скажуть що прибідняюсь.
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті в мого чоловіка є такі знайомі - діти взагалі крім села ніде не їздять
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті Я раніше страх як боялась сказати прямо, що не маю грошей на щось. Бо були справді дуже бідні, голодували навіть. Комплексувала по-повній і намагалась приховати нашу бідність, навіть перед найближчими родичами. А коли почали більш-менш заробляти, піднявся рівень життя, то стало значно легше казати, що "не можу це зараз собі дозволити". На рахунок заздрості. Я ніколи особливо не заздрила іншим. А з тих пір, як почала вивчати психологію, взагалі це питання відпало само собою. Бо до мене нарешті дійшло, що усе, абсолютно усе, в нашому житті залежить від нас самих. І коли бачу що у людини є те, чого мені бракує, але дозволити поки що не можу, то замислююсь, завдяки яким якостям ця людина досягла успіху, як мені треба попрацювати над собою. Трохи пафосно це звучить, але я принаймі стараюсь так мислити.
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті нагадало, легко казати - голова болить, тиск скаче, спину скрутило, але нечасто кажуть, коли справді серйозно абоі невиліковно хворі... нема чим хвалитися і співчутливі погляди тільки дратують... те саме з грошима... З.І.а що я, власне, в цій темі роблю? зовсім не вважаю себе бідноюбо я щаслива
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті я марнотратна, але працюю над цим, дуже допомагають книги Бодо Шефера (напр. "Деньги хорошо влияют на женщину"), тому мені вже не соромно сказати, що "цього місяця в мене інші витрати", звісно хочеться все й зразу, але то не в кількості грошей справа... якщо уявити дохід повітряною кулькою, а витрати діркою в ній, то від збільшення кульки (доходу) дірка теж ростиме... тому спершу треба попрацювати над зменшенням дірки але то нелегко
Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті Недавно почула вислів, "Що треба думати не про те як з'економити гроші, а про те як заробити!" Думаю це правильно. Коли я не можу чогось собі дозволити, мені зовсім не соромно! Правда обговорюю свій фінансовий стан лише з найближчими людьми. Якщо чогось дуже хочиш і працюєш над цим, то обов'язково -- матимеш! А заздрити --- це даремне витрачання дорогоцінного часу і внутрішніх сил!
