Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Шось зовсiм не радiсно. Перед Паскою в мами стався iнсульт, i як воно далi буде не вiдомо.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

якийсь спокійний день - ДП-поїсти-подивилась фільм-поїсти...зараз заняття буде...і, мабуть, знову поїстиодним словом день редиски і печива сьогодні...
хоча стаоася і приємна подія - вперше за півроку вдалося з Любчиковою хресною поговорити...дуже шкода, що все так в житті склалось..не бачить моя дитина своєї хресної....

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ми сьогодні відплавали на 5 з +!!! Роман молодчинка так назаймався в басейні, що вирубився вдома на 3,5 години, і це незважаючи на те, що в нього зараз з сном не альо, бо зуб лізе
А я от вже другий місяць намагаюсь потрапити на тренування з шейпінгу, вже на цю суботу точно домовилась з мамою, щоб з Ромком посиділа...та от після сьогоднішніх запливів задумалась, чи оно мені тре? в мене від тих підкидань-перевертань мого Дюймовика руки відвалюються, таке враження, що бураки тиждень копала Вбиваєм з сином двох зайців: Ромко больбається і тішиться, а я біцепси качаю

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

а в нас сьогодні 6 років як ми розписались - була щиро подивована ,коли прийшла додому і побачила велику білу троянду на ліжку і товсту книжечку - любитель я читати...і чоловіка на кухні, який збирався запікати щось смачне в духовці...В результаті ми вдвох приготували вечерю, випили вина і зараз будем дивитись якийсь гарний фільм .

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ой, дівчатка, в мене така ситуація, що голова пухне, не знаю що робити. Завтра виходить заміж моя рідна сестра, весілля як такого не буде, але шлюб, розписка і потім вечеря в ресторані тільки для батьків нареченого і нас найближчих.
А вчора ввечері померла баба мого чоловіка у Старосамбірському р-ні, завтра - похорон. Звичайно, що чоловік поїде на похорон до баби, а що маю робити я? Чоловік на похорон, а я на весілля? Як вчинити правильно, що робити?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Думаю на урочистості треба піти, і повечеряти, тим більше гулянки як такої не буде.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Незнаю чи правильно то, але потрібно поїхати на похорон, підтримати чоловіка. Все ж таки в останню дорогу провести бабусю чоловіка, вона на це заслуговує.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

В мене була подібна ситуаці. В моєїмами 50 років, замовлений зал, гості. І померла чоловікова бабця. Чоловік зразу поїхав на село, а я з малим таки пішли до мами на ДН на годинку-дві, не танцювали, не співали. Ми їй там були більш потрібні.

Я думаю варто піти. А до кінця і до танців-співів не мусите бути!

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Та справа ще й в тому, що я вагітна з токсикозом і якщо навіть їхати на похорон, то доведеться Катю залишати на батьків, а батькам теж не до того, бо будуть зайняті весіллям, тяжко сказати як Катя витримає весь той день, якщо знудиться, то я би з нею пішла додому, а батьки ж мусять бути на весіллі...

Та справа в тому, що танців-співів і не планується, тільки стіл, гостей ж не буде...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

важка ситуація.. Але я вважаю, що ви таки маєте бути біля сестри, це все-таки рідна сестра і подія дуже важлива у її житті. І дійсно,якщо не буде весілля-забави, просто вечеря, це ж ваші самі рідні люди! Так само як для вашого чоловіка його бабуся і він мусить бути там, щоб попрощатися з нею.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

з дитиною? я би не брала точно...
а потім можна поїхати разом на 9, 40 днів. Похорон - то дуже важко. А ще з дитиною і в такому стані...
А чоловік що каже?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

день - чудовий..поки що...і дуже смачний - Надійка спекла мені бісквіт з полуничним кремом..всі питають "з приводу чого"...відповідь - "з приводу закінчення вагітності, бо потім полуниць ні-ні".....ось так - 2 шматки вже пішло...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Та всі однозначно кажуть мені на похорон не їхати, та і я сама більше до того схильна, але якось так важко навіть перед самою бабою чоловіка, вона про мене весь час згадувала, хоча бачила лише раз на весіллі. І навіть те, що вони з дідом будучи такими старенькими і немічними приїхали здалеку до нас на весілля, а я тепер не можу провести їх в останню путь (дідо помер коли Катя народилась і я теж не їздила)...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

але ж у Вас поважна причина...Думаю, там , на небесах, бабця б зрозуміла...Та й ви дійсно можете приїхати на 9 і 40 днів

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Причина дійсно поважна. Але і причину завжди можна знайти. Може це грубо сказано але оправдання ми собі завжди знаходимо. Просто потім з цим дуже важко жити...

Але важливих подій у сестри ще буде і буде. А от у бабусі це остання подія в житті.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

І як ви думаєте, що сама бабуся би більше хотіла? За бабусю можна щиро помолитися, поїхати на цвинтар. Може я зажорстока, але для мене похорон то важке пережиття і вагітна я би точно не поїхала...
А живим ми потрібні більше.

---------- Додано в 13:37 ---------- Попередній допис був написаний в 13:35 ----------

так ще й дорога далека...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ситуація дуже важка, а чоловік що каже?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Я думаю що бабусі більше молитва потрібна.

Просто знаю що от ті сумніви дуже потім мучать. І ніби все розумієш а потім так важко на душі....

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

а в мене от день почався не дуже-не встигла завезти аналізи, заміть того щоб домовитись за довідку-виявили, що в дитини горло червоне, короче кажучи весело, ще й мушу по роботі їхати і тягнути малечу за собою, бо нема на кого залишити. Ех, весело.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Як це боляче з похоронами, сама недавно пережила один. Якраз на іменини Алли (8 квітня) помер хресний (чоловік маминої сестри, а її якраз звати Алла). Я невстигла прокинутися як чоловік зібрав малого в садок і поїхав за квитками мені (вони живуть у Харкові), бо я була не встані їхати сама. 9 квітня його поховали, ми практично всі були на похороні. 13 квітня його дружині виповнилося 60, а мамі моїй 21 квітня 55. Такого як святкування у нас зрозуміло, що не бюуло, бо було не до того, але усіх привітали. Я залишилась в Харкові на 9 днів і ось нещодавно повернулася.
Взагалі до чого я веду. Ірусь, в такому положення в якому зараз знаходишся ти, тобі просто немає що робити на похоронах. Бережи свої нерви, а емоції мають бути лише позитивні, тому краще тобі залишитися дома з Катрусею і піти на весілля до сестри (ти ж просто посидиш трошки та й по всьому). Чоловіка ти підтримаєш і дома, а він тебе зрозуміє чому ти не поїхала.
Доречі, коли я була вагітна Дімуською на 4 місяці помернла бабця мого чоловіка і я на похорони не їздила....