Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Та то вже перегин в іншу сторону.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

- це іронічно написано.
Проте правду кажуть люди - тихіше їдеш...
Сиди собі жінко тихо і тішся своїм чоловіком, а не горлань по всіх усюдах, який він в тебе супермен

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

особисто я б такого не зробила.Просто поставити себе на місце чоловіка-чи приємно було б якби на мене наговоювали просто щоб ніхто не захотів?Можна до того договоритись що чоловік сам піде.ІМХО

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Мені здається, дуже важко жити з людиною, в якої занижена самооцінка. Чоловік може почати самостверджуватися, добиваючись прихильності від інших жінок

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Зовсім ні,навпаки,мені дуже пощастило,бо біля мене є кохана і віддана людина,з якою в нас хороші і теплі відносини.Але,я бачу,що робиться навколо нас,тому не можу миритися з цим і пишу про це.

Приїжджайте чим поскоріш в Україну-рідну неньку і побачите таких мужланів на кожному кроці!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Мене дуже часто питає моя знайома: де ти знаходиш нормальних хлопців. Ну в мене так якось складається що всі знайомі-друзі нормальні. Їй же одні гультяї, рагулі і ідіоти попадають на очі. І я зрозуміла одну просто річ: подібне притягується до подібного. Не хочу когось образити але так воно і є. Чоловіків є до кольору-до вибору, але люди тягнуться до собі подібних і ніц тут не зробиш. І дивлячись на свою занйому я чітко розумію чому їй так нещастить: бо вона себе поводить, одягається говорить і думає саме так щоб привабити лише шваль якусь. Тому треба не думати що всі навколо ідіоти а глянути на себе, чи часом нема чогось в собі такого що приваблює ідіотів.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Окрім негативних рис самих жінок (шваль - то ясно що крайній випадок), які притягують подібне, один із сильних афродізіаків, приманка для "ідіотів"- невпевненість в собі. Є навіть статистика щодо того кого собі обирають маньяки за жертву - тих, хто по життю за все почувається винним, невпевненим в собі безпідставно, людям з "синдромом жертви". Але зовсім не тому, що подібне притягує подібне.
А ще, буває, шкодить віра в постулат що "принцев мало и на всех их не хватает", а отже - хибна настанова що потрібно бути "прощє" і тоді до тебе "потягнуться люди". Адже чим людина вимогливіша до рівня оточення - тим менше у неї друзів чи залицяльників ("девушкам из высшего общества трудно избежать одиночества" (Меладзе) , а чим вона менш вимоглива - тим більше ,але ж: воно то більше, та кого ощасливить та популярність "много да дурного".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

я теж часто кажу що ти у мене накращий, проте бачу що зазнається. треба не дуже хвалити

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Погоджуюсь, треба удвох.Коли в нашій сім*є настала криза, я спробувала (на МІЙ погляд) майже все. Дякуючи всім Вам, дівчата, я навчилась спочатку говорити, намагатись донести до людини все те, що твориться у мене в думках і на серці.Я задоволена, що навчилась висказувати все, що накипіло, але, на жаль, бачу, що результату це не приносить. Коли я говорю до людини, що "мені не подобається, як ти ставишся до дітей. Навчись говорити з ними, а не кричати відразу до старшого", а мені у відповідь "що ти від мене хочеш?". Коли я кажу, що хотілося б, щоб "ти з нами навчився проводити час, поганяв би в м*яча з сином, побавився б з малою, поклеїли б щось разом, помалювали б чи ще щось, а не лежав би цілими днями на дивані з телевізором, насінням і пивом", то у відповідь те ж саме "Що я маю на голові в хаті стояти?" Після такого опускаються руки, не хочеться нічого. Спробувала по-доброму, не виходить, по-злому не хочу, втомилась від того всього. І виходить, що я намагаюсь, хоча б намагаюсь, щось змінити, а він - ні. Він каже, що я собі так постелила... Якщо затримуюсь на роботі, то відразу з порога наїзди, що я залишалась там тільки для одного... Образливо... Він вважає, якщо я стала краще виглядати, то тільки заради когось, значить я когось маю. Нещодавно зробила нову стрижку, коротку стильну (творча перукарша попалась, просто суперова!), то мені було сказано, що "я дуже блатна стала" і все, і зі мною не розмовляють далі... Що ще зробити я не знаю :confused: Виходить, що винна я, бо не можу дати ради зі своїм життям Я, як то сліпе кошеня, що шукає виходу з кошичка і не може знайти...

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

І мене теж це дуже хвилює. Рохкажу коротенько свою історію.Ми одружені вже майже 5 років,почали зустрічатись коли чоловік працював в Італії.Коли ми одружились їхати в Італію чоловік більше не хотів,шукати роботи в Україні теж,то зарплата не така,то умови,то він хворий,то не хоче.Народився синочок,а ситуація не змінилася,коли я заводжу мову про гроші,завжди говорить не переживай.Коли сину виповнилося 1,5 роки я вирішила піти на роботу,він почав мене страшенно ревнувати,але і сам склав лапки і сидить.Я пробувала по різному,але на роботу він і не думає йти,коли я завела мову про розлучення,він каже,що то я ще хочу хвостом крутити.Таке враження що в людини взагалі відсутнє відчуття віповідальності.Це схоже на гру в одні ворота,бо його все влаштовує і міняти нічого він не збирається.Я не хочу бути жертвою і якось себе виправдати,але і брати всю відповідальність на себе теж не хочу.

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Як на мене, то це звичайний альфонс. Їх тяжко змінити
Щодо вини... Винні завжди двоє, але відповідальність більша лежить на тому, хто більше про це роздумує Переважно то жінка. А дійсно, якщо чоловіка все влаштовує, то чого йому щось змінювати? Вам погано - Ви змінюйте. І таки винна жінка в тому, що забагато на себе бере, що не дозволяє собі змучитися, що з останніх сил вночі готує їсти, щоб на ранок було. Як каже мій чоловік - "лень - двігатель прогрЕса" І ще. Не треба тягнутися, щоб було "як у людей", робіть так, щоб Вам, вашій сім"ї було добре.

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Тут Ви дуже добре згорнули мою позицію.

"Все можливе" для кожного іншою мірою вимірюється. Але по тій моїй - так, варто розлучитись.

Гм.

Ми часто говоримо негативно про чоловічу солідарність, то чому маємо бути ми солідарними в той час, коли маємо протилежні думки?

А ще...

Я, коли розмовляю з колєжанкою і її чоловіком завжди на стороні колєжанки, хоча наодинці з нею випишу їй по повній програмі.

Мадленко

я Вас розумію. То на довгі розмови - кожен випадок. На рахунок "крутої зачіски" - чому Ви так близько взяли це до серця? (Відповідайте і продовжимо, якщо хочете).

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Що я зробила? Я працюю, знімаємо квартиру,яку оплачую я, коли я вихідна, то їсти наварю, поприбираю, за дітьми пригляну, ними займаюсь (працюю я три або два дні в тиждень), завжди все попрано, тобто всю, грубо кажучи,"жіночу" роботу я роблю. Я теж людина зі своїми звичками, вподобаннями та бажаннями, я теж замучуюсь, тому хочу, щоб чоловік хоч інколи мені хоч в чомусь допоміг. А його ставлення до дітей? Хіба немає такого поняття, як батьківська любов і турбота?

Та зачіска взагалі-то не крута, звичайна стрижка, просто, дуже вдало мені підійшла, от і все. А чому так взяла до серця, бо Ви б чули, яким це тоном було сказано!!! З таким призрінням до мене! За що?
А довгих розмов у нас не виходить, бо він дуже замкнута людина і висловити те, що в нього на думці він не може і тому я можу лише здогадуватись, що там в голові робиться!

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

А тепер скажіть - Ви відчули вину, коли це було сказано?

Знаєте (це не стосується саме Вас), мені інколи здається, що жінки інколи забагато думають (як хтось писав вище) і відповідно аналізують. Відтак з того конфлікти - бо порпаються в собі там, де не варто.

Я не хочу тим сказати, що знову жінка винна. Але - інколи ситуацію треба розрядити, а не нагнітати. Бо отой негативний заряд накопичується.

А щодо зачіски - як Ви відреагували?

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Вини я не відчула.Просто подивилась на нього з запитанням в очах "що ти тим хотів сказати?", але промовчала.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Кохання, так? Але чомусь останнім часом серйозно задумуюсь над питанням "чи кохаю я його?". Чомусь все важче стає вимовити це слово до нього. Хочу поговорити з ним по душам, щось пояснити, але тільки-но починаю розмову і відразу, з перших моїх складів слів, бачу в його очах повне небажання мене почути і якщо задаю запитання, то він відразу мені грубо відповідає, навіть якщо я говорю спокійним, мирним тоном. А ще й до того всього в нього завтра день народження. Зараз ми не розмовляємо і як себе повести завтра я не знаю?