Відповідь: Як я знайшла свою любов! А з своїм чоловік я знайома майже з дитинства, бо ми були сусідами.Він деколи підвозив мене на пари, і стосунки були такі як "прівет-пака",я весь час старалася його чомусь уникати,і не попадатися на очі, та одного разу посварилася зі своїм хлопцем з яким я зустрічалася 5 років, сиділа в інтернеті і вирішила пошукати старих друзів,знайшла його та й почалася переписка яка дойшла до запрошення на каву і от через пів години я вже чекаю під під"їздом.Ну посиділи, поговорили, покаталися по нічному місті і на тиждень я пропала і знов його уникала бо помирилася зі своїм тепер вже колишнім, а це якраз вже було 31 грудня. У всіх була підготовка а у мене сварки з хлопцем і я вирішила що на Новий рік нікуди не піду,хоч вже була зібрана,от так сиджу вдома помагаю дещо мамі, а тут дзвінок в двері, і приходить мій майбутній чоловік з букетом і шампанським і каже давай збирайся,їдем Новий рік зустрічати, я довго не хотіла їхати але все ж таки наважилася, і в 24:00 почула пропозицію про зустрічання, на той час я вже була як 4 чи 5 годин "вільна пташка" та й погодилася, а ше через 2 тижні на Старий Новий рік отримала пропозицію руки і серця...довго думала яку відповідь дати,бо все ж таки мало були близько знайомі, але все ж таки погодилася, про що зараз ні трошки не жалію. P.S. Після Нового року довго думала звідки він знав що я була вдома, а потім взнала, що мама його десь зустріла і сказала щоя вдома і нікуда не збираюся, бо вона давно хотіла щоб він був зятем.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Я свою любов знайшла у перерві між роботою - зайшла на сайт знайомств, щоб трохи розвіятися, попереписуватися, ще й зареєструвалася по незнанню жителькою не того міста, в якому на той час жила і дуже дивувалася, чому мені так активно пишуть хлопці з сусідньої області, а з мого рідного міста - дуже в"яло. Попереписувались ми з моїм майбутнім чоловіком, через 2 тижні зустрілись, а менше як за півроку від першого допису відгуляли весілля.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Точно як ми Після знайомства до весілля пройшло 5 місяців Але щасливі. І тоже в неті познайомилися, і тоже через 2 тижні зустрілися
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Дуже цікаві і романтичні історій, от вирішила написати свою. Вперше я свого чоловіка побачила на парі із радіобіологій, пам*ятаю як сьогодні заходжу сидить не знайомий хлопець із забинтованою рукою. Він перевівся до нас у групу, бо був у академці. Короче ми зразу один одного запримітили, сиділи на парах, передзвонювались, але тільки як друзі, бо в кожного з нас були вже серйозні стосунки. Потім наш зв*язок втратився, бо настав час закінчення університету і Коля пішов на роботу. І ось одного вечора я вирішила до нього подзвонити, і пропала, ми говорили до 6 ранку. До того часу наші стосунки на стороні плачевно закінчились. Ми почали зустрічатися, ходити на побачення і відгуляли весілля. Наші знайомі навіть не здивувалися, адже ми довго до цього йшли. Зараз ми дуже щасливі і виховуємо чудову донечку, плід нашого кохання.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Дуже гарна і просто життєва історія! Побільше б таких! Вам насправді пощастило з чоловіком
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Боже мій милий... я ж на роботі, мені плакати не можна, на мене люди дивляться... а читаю і не можу втриматись... Ніколи ще так не раділа за незнайомих мені людей... хоча прочитавши Вашу розповідь... Ви стали мені наче рідні Я за Вас триматиму кулачки ---------- Додано в 16:23 ---------- Попередній допис був написаний в 16:00 ---------- Значить не було це коханням, а так, захоплення, ну самі подумайте, хіба можна через шкарпетки розлучитись з коханою людиною? Абсурд! Я теж терпити цьог не можу , але заради того, щоб просинатись в ЙОГО обіймах , можна й компроміс пошукати, і на маленьку жертву піти
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Alias Дуже романтична історія. Я за вас рада! Ви так гарно пишете, що здається - книжку відомого письменника читаєш Щастячка вам та злагоди!!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Знову перечитала свою історію..і теж плакала.Наче зовсім недавно це було.Ще ні разу не пожаліла про свій вибір.Я і зараз вважаю, що мій Макс найкращий в світі.Я його безмежно кохаю і кохання наше взаємне.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Молодець! Тішуся Вами ---------- Додано в 16:00 ---------- Попередній допис був написаний в 15:58 ---------- Молодець! Тішуся Вами Для Alias
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Так багато гарних дописів! Душа тішиться, що є стільки закоханих і щасливих, справді, тішуся дуже з того! ---------- Додано в 14:15 ---------- Попередній допис був написаний в 13:33 ---------- Так хочеться знайти гарні слова, щоб передати почуття, які на мене находять коли згадую свою історію і не знаходжу...Можливо чужі мені допоможуть І він прийшов до мене запахом весни - Таким нестримним і таким безмежним, Проник відвертістю в мої дівочі сни І ніжних вуст торкнувся обережно. В самотнім серці чистим проліском розцвів, Засипав мрії пелюстками фрезій До ніг моїх високі зорі прихилив, В душі озвався хвилями поєзій... А сталось це у коліжанки на весіллі, він - дружба, я - дружкаЗа тиждень ми вже знали, що це - доля, за 5місяців - шлюб і 16років розуміння яке щастя жити, кохати і бути коханою...
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А я свого зустріла десь 4 роки тому при вході в клуб (коли вчилась в університеті), ми прийшли туди з подружками, і він вийшов на двір подивитися що це за весела юрба стоїть . Я коли його побачила, то подумала, «Вау, який хлопець!!!». Але зразу перестала мріяти, бо знала що він точно не в моїй лізі. Потім ми якось обмінялись емейлами, і він мені подзвонив, бо виявилось що ми родом з одного маленького містечка у Львівській обл. Так ми почали спілкуватись, але особливого значення цьому не надавали. Деколи могли раз на пів року здзвонитись, або приїхати в гості…Ми жили в різних містах за кордоном. Два роки по тому я йому просто так написала, і взнала що в нього дуже важкий період в житті, з’вязаний з роботою (сильна емоційна нагрузка, не знаєш що буде завтра, дітись нікуди). Він виглядав жахливо. Я вирішила переписуватись з ним кожен день і бути для нього опорою. Хоча, яка з мене опора... Насправді мені це може й треба було більше ніж йому… Я так серйозно до цього віднеслась, навіть задумала формат нашої переписки, 2-3 речення про щось одне, 2-3 речення про щось інше, і все… Нічого дуже не розписувала, бо нас би не вистарчило. Ця переписка тривала щоденно біля року. Я до неї звикла, і особливої уваги їй не надавала. Переписуємося, добре, не переписуємося, також добре... Він був так само (хоча я насправді не знаю). Ось так ми переписувалися, а потім перестали (бо в мене життя пішло ковирком). Вже як його робота підходила до завершення, я все раптово обірвала, мабуть також я запанікувала… Потім в нього появилась дівчина, я почала ревнувати і зрозуміла що в мене є до нього почуття. Хоча я ніколи не думала про нього як про свого хлопця. Ми знову почали переписуватись, я не могла без цього, мої листи стали величезними, і ми переписувались декілька раз на день. Як я зрозуміла що він мій суджений, мені подружка раз показувала фотографії її з чоловіком коли вони ще зустрічалась. А мені раптом захотілося сказати, «А ось і фотографії мого!!!», і показати їй цього хлопця. Тоді я зрозуміла що він мій. Далі, я ризикнула і вирішила приїхати до нього погостити, він був не проти, я купила квитки…Потім згадала його дівчину…Як виявилось вона в нього й досі є. І в нього до неї серйозні наміри (це все відбувається вже в теперішньому часі)… Я багато плакала, заходила до церкви молитись… Це був такий удар для мене. Він вже знає про мої почуття, я встигла з ним посваритись… Я вирішила пожити в подружки коли приїду бо квитки здати вже пізно. Може я про нього помилилась…Він мені точно сказав що не хоче зі мною бути. Я вже прокидаюся зранку впевнена в тому, що я одна. І думаю треба якось самій «вигрібати» далі. Але коли жаліюсь подружкам, то ловлю себе на думці що мені головне щоб в нього все було добре і щоб він був щасливий, і нічим не переймався. Так що такий він мій суджений, а може й ні…
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми з моїм чоловіком однокласникиАле у школі практично не спілкувались. Почали спілкуватись аж через 3 роки після закінчення школи. Просто моя найкраща подруга зустрічалась з його найкращим другом - от і почались у нас відносини. Прозустрічались ми 9 місяців і одружились! І от уже 3,5 роки одружені і кохаємо один одного. Доречі моя подруга теж одружилась з його другом. Тепер нас 4 однокласників одружених між собою.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А я могла зі своїм чоловіком і не познайомитись... 5 років тому мій троюрідний брат і "за сумісництвом" пхресник мого тата одружився, звичайно, запросивши нас на весілля. Але в той час ми тільки приїхали з моря, де я познайомилась з хлопцем через якого дуже страждала (зараз аж смішно), тому йти я категорично відмовилась. Проте, доля взяла своє - в магазині я побачила гарну сукню і тато мені її купив тільки для того, "щоб я пішла"!!! Я погодилась - сукня справді була гарна - але прийшла лише на застілля... Другого дружбу я помітила аж за столом (він мене помітив раніше і дотепер каже, що я йому помахала рукою і підморгнула - а я, чесно-пречесно, махала і моргала до брата - але хай вірить і тішиться, мені не шкода ), він мені здався мужнім і зрілим (мені 19, йому 25). Ціле весілля він усіх веселив більше, ніж тамада))) Часом ми навіть зустрічались поглядами (ми сиділи біля його друзів)... Посеред весілля він запросив мене на танець, а в самому кінці випив з моїм татом і сказав, що одружиться зі мною... Коли ми сідали в таксі, він навіть спробував мене поцілувати, але підійшов мій молодший брат і ... все. Наступного дня були поправини, їх я ледь дочекалась. Але, коли ми приїхали, він навіть на мене не глянув ... Коли всі сіли за стіл, він десь пропав, тому, коли повернувся, місце було тільки біля старих - там він і сів. Моя мама з братом поїхали додому - на наступний день на роботу і в школу. Мене теж тягли... Добре, що татові було весело з родиною і я залишилась))) Аж коли більшість гостей розійшлась, він підійшов, почав жартувати, знову запросив потанцювати. А потім ми пішли прогулятись. Коли повернулись хвилин за 15 (за той час взнали, хто де вчиться/працює, хто де живе і т.д.), мій тато вже стояв зібраний їхати додому... Ми поїхали. І аж в маршрутці я подумала, що він не взяв мій номер. З почуттям легкого суму я лягла спати. Але, не встигнувши закрити очі, почула дзвінок на мобільний - він запросив мене на каву (мій номер він попросив у троюрідного брата, який його не мав, але зумів дістати - при чому дуже оперативно). З того часу ми разом, як ми жили до того - не пам*ятаємо, як би жили один без одного - не уявляємо. Два з половиною роки тому ми одружились. Вже маємо синочка, йому 9 місяців (весь час він мене підтримує, допомагає, син його більше любить, ніж мене, а на пологах я без нього точно б загинула - їх я описала в іншому розділі, щоправда відразу, коли емоції були на грані, зараз біль притупився і залишилась любов). Через кілька років хочемо ще донечку, джип і особняк - плани наполеонівські, але ми разом і це головне!!! Всім бажаю знайти свою рідну людину - друга, коханого!!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А моє кохання 5 років зі мною за партою в універі сиділо, і чого мене туди вчитись понесло??? Я ж в інакший університет поступила??? Це мабуть доля, ха-ха
Відповідь: Як я знайшла свою любов! я дуже люблю орган і час від часу відвідую органний зал. на одному форумі я побачила,що планується концерт. в моєї подруги якраз в той день був дн. то я трохи посиділа в неї і пішла на концерт. підходжу під зал. і бачу хлопця. високий, довге темне волосся,великі очі. я аж офігіла. постояла хвильку. подивились ми так один на одного і я пішла всередину за білетом. я собі зразу вирішила,що то не для мене. що такий гарний хлопець,або дурень , або бабій. в залі ми сиділи окремо. та ще й несподівано приперся мій колишній, якого тут я аж ніяк не сподівалась зустріти. він прийшов зі знайомою (яка власне і відвідує такі концерти) та її хлопцем. одним словом, він заважав мені слухати музику та ще й напросився провести на маршрутку. того хлопця я більше не бачила. (продовження буде пізніше..)))
Відповідь: Як я знайшла свою любов! отже продовжую) вдома я зайшла на форум і відписала свої враження після концика. там відписався ще якийсь хлопець. я продивилась його профайл і зразу прикинула, що чоловіків його віку там більше не було.... зразу написала в приват "привіт. то ти був з чорною сумкою?" відповіли "так" в його профілі писало,що він грає на гітарі і пише музику і я попросила вислати мені щось на прослуховування. а він запропонував зустрітись.... місце зустрічі змінити не можна. тож одного осіннього дня він чекав мене біля органного залу.. ось так ми і почали зустрічатись. він виявився скромним хлопцем,зовсім не бабієм, і майстром на всі руки. він мене часто бачив раніше в політесі, і я йому давно подобалась, хоч ми і не були знайомі. та й я його тоді не помічала. ми ж могли ніколи не зустрітись, якби : - я залишилась в подруги на дн - він зовсім випадково не прийшов на концерт -ми не знайшлись на тому форумі і хай скажуть, що то випадковість, а не доля
Чи робили вам пропозицію на третій день знайомства? Добрий день, шановні форумчанки! Хочу вам розповісти історію свого кохання. Шість років назад я познайомилась зі своїм першим чоловіком. Не хочу хизуватись, але в той час я користувалась достатньою увагою серед чоловіків і кавалєри в мене були до кольору до вибору... Не знаю, який дідько мене підбив, але я почала з ним зустрічатися. Напевно, мені треба було пройти весь той шлях... Отже, зустрічалися ми пів року, аж потім завагітніли і одружилися. Поки я була вагітна, все було начебто і нормально: звичайні побутові будні, в нього робота, в мене навчання (я закінчувала університет) і т.д. Народилася донечка через пів року після весілля. І почалося... Запізнення з роботи, п'янки, сварки, скандали і все дійшло до бійок. Коли малій було 1,2 він зламав мені два ребра, то і стало останньою краплею в уже і до того переповненій чашці.. Я пішла, він не пускав, але сили терпіти вже не було... Може ви скажете, що я сама винна: треба було раніше піти, або й взагалі заміж не виходити. Зараз я власне так і думаю, але тоді в 21 рік з малечею на руках я про це не думала. За час нашого "подружнього" життя ми жодного разу нікуди не ходили разом, навіть до друзів на сімейні свята він ходив тільки сам. Я втратила зв'язок зі своїми друзями, всі знали, що він дуже ревнивий, і тому мені навіть близькі подруги не дзвонили, щоб не провокувати ідіота... Мої батьки лишили мені і брату будинок, він жив зі мною, бо йому ближче було до роботи... Якось, до мене зайшла сусідка й каже "до нас приїхала родичка з Мурманську, відведи її вечері десь на дискотеку", дочка в них ще замала була. А я собі й думаю, а чому ні, і сама трошки розвіюсь, бо вже два роки нікуди не ходила, остання забава - власне весілля... Відвела малу до мами, та й пішли ми на дискотеку. Тоді я жила в рідному містечку Очаків, Миколаївської області, місто маленьке, курортне і літом там завжди купа приїжджих. Приїхали ми біля 23.00, самий разгар. Випили по слабоалкоголці і пішли танцювати. Після третьої композиції до нас підійшов молодий, симпатичний хлопець і попросився танцювати біля нас. Та танцюй собі, хіба нам шкода.. На перший ж повільний танець він мене запросив, я пішла. Я й досі пам'ятаю, як калатало його сердце, а руки були дуже теплі й ніжні. Потанцювали, потім ще декілька разів, познайомились... Він запросив нас до свого столику, там він був із своїми друзями - сімейною парою. Як вияснилось, вони всі зі Львова і приїхали в цей же день у відпустку на море. Після закінчення дискотеки, він запропонував провести мене додому, я зразу йому сказала, що маю маленьку дитину, і якщо він шукає собі дівчину для курортного роману, я йому не підходжу... Від моєї відвертості він був в шоці, сказав, що про це він навіть і не думав. Ми домовились зустрітися всі разом на пляжі в день, обмінялися телефонами і роз'їхались. На пляж я прийшла з малою. Він цілий день не спускав її з рук, а вона одразу до нього пішла. Ввечері ми гуляли втрьох по місту, ходили в кафе... На третій день я запросила їх до себе в гості на шашлики. Він прийшов з шикарним букетом квітів і маленьким подаруночком, але попросив відкрити пізніше. Ввечері його друзі пішли, а він лишився. Ми майже всю ніч проговорили про "життя", я розповіла йому свою сумну історію. Тоді він мене міцно обійняв, поцілував (то був наш перший поцілунок), дістав з тієї коробочки маленьку каблучку і сказав: "Виходь за мене заміж. Коли я побачив тебе разом з малою, я зрозумів, що без вас додому не поїду" В мене відняло мову, я не знала, що відповісти, як поступити... я просто стояла і ревіла, як дурна! Пообіцяла подумати. Він пішов. Через 4 дні він мав їхати додому. Ці 4 дні були незабутніми... Але настав час їхати, я була у розпачі. Він дуже мені подобався, мала була від нього в захваті. Що робити? 7 липня він поїхав. Цілий тиждень ми щогодини розмовляли по телефону. І я наважилась, купила квиток, зібрала речі, взяла свою малявку, сіла у потяг і поїхала в нове життя. 14 липня я була у Львові. Що я думала тоді? Не знаю. Але моє серце хотіло до Нього, і я дозволила йому це зробити.... Цього літа буде три роки нашого щастя. Моя донечка обожнює свого татуся, а він любе і балує її. А в серпні в нас народиться ще одна принцеска! А тепер хочу вас запитати, що би ви зробили на моєму місці?
Відповідь: Чи робили вам пропозицію на третій день знайомства? Для початку - читайте форум. Не мусово постити дублі тем на третій день форумного знайомства про "пропозицію на третій день знайомства" Чи не надто швидко ми біжимо? (с)