Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А нам додому з вулиці прийти - справжнє випробування для мами. І головне, як ми йдемо гуляти, то я кажу, що ми погуляємо, покатаємося, побавимося, але потім треба буде вертатися додому. Він погоджується, каже, що погоджується і плакати не буде. Десь за пів години до того, як треба повертатися додому, я по-трохи нагадую, що скоро додому, ще трошки пограйся і йдемо. А от коли вже повертаємо в нашу сторону, то він починає "дома ніііі", може плакати. Я різноманітними способами його хочу зацікавити прийти додому. Буває, але рідко, що вдається і він погоджується. А от коли ні, то просто жах!!!. Поки не зайдемо в квартиру, то просто "дома нііі", а тільки переступає поріг, то починається істерика. Плаче так, що аж труситься. Слава Богу, що хоч не б"ться в нервах... Мені так його шкода, хочу поговорити, пояснити, заспокоїти, а він не реагує ніяк. Проходить пів години поки мені вдається "достукатися" і заспокоїти його. Потім через деякий час він каже, що знає, що потрібно повертатися додому, щоб то-то-то і що більше не буде плакати, але наступного разу те саме. І що мені робити? Свекруха каже просто перечекати, пройде, але мені його нервів шкода.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Tasja, в мене минулої весни такаж ситуація була і синулі теж якраз 2 роки було. Плакали певно до 2-х місяців, а потім само пройшло. А ті дні, коли додому йшов спокійно, це означало, що дуже втомився, я старалась максимально його вигуляти (не на дит.майданчику, а прогулянкою пішачком).
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А не пробували гуляти доки сам не попроситься додому? Мій вже деколи проситься. Але в нас зараз вхід в хату по довгому свому балкону, то ще як приходимо - мусить там на своїх машинках поїздити. Так 10-60 хвилин там сидить. Потім сам приходить, а як тре скоро забрати, то теж страшні істерики.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В нас також, але он зауважую що вона стає краща останні кілька тижнів. А все моя реакція. Я більше з нею не торгуюсь, сказала і все. Вона плаче, а я беру її на руки і йдемо... або беру за руку. Якщо дуже пручається то присідаю, дивлюсь в очі і кажу, що нам час іти і крапка. Вчора була історія що вона була нечемна і закрилась в кімнаті і не відкривала двері, бо хотіла побавитись в хованця... і коли пробували відкрити двері, то вона з іншої сторони навмисне закривала. Вона за це дістала кляпса по дупі і дуже плакала і мені жалілась, але я її посадила на ліжко і сказала що вона була нечемна і тому вона дістала і так робити не можне. За це вона сиділа в себе в кімнаті і не бавилась з дітьми. Вона спочатку не плакала, а тоді побачила мене і давай плакати - жалітись. Я не реагувала, а ходила по-хаті і робила свою справу. Мала знала що винна але дивилась наскільки можна мене схилити на свою сторону, але як їй то не вдалось заспокоїлась. А вам я б казала спокійно йому сказати щоб він припинив а як буде продовжувати то придумайте якесь покарання, як прийдете додому.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ну в ммене сам проситься,хіба як їсти хоче,але перед тим разів 20 маю сказати.що Вітька тебе няма дома чекає...поїсть і каже..я всьо..йдем)))))))))))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Та, наприклад, коли гуляємо до обіду, то додому маємо йти, щоб поспати. То він вже зіває, вже очі тре, але все-одно "дома нііі!".
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Давати віжки в руки дитині? Що лишиться з пса, якщо ним буде хвіст крутити? Як на мене, це неправильний спосіб трактування дитини. Дитина має знати, що мамині слова не рекомендація й не порада, а закон. Інакше мама - то просто мебля. І чим далі попускати таку поведінку, тим гіршими будуть наслідки. Он Маруся добре пише, як з дитиною варто поводитися.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В мене така тактика: якщо сльози через вередування, то мама стає "залізна та непробиваєма". Я просто не реагую тоді на ці вибрики, навіть, якщо малий ходить по п"ятах та плаче. За кілька хвилин дитина перестає плакати та поводиться зовсім по іншому. Мої вивчили, що краще по-доброму домовитись, аніж плачем та істериками . Спочатку було важко і малим, і мені (психологічно), зате тепер відносно спокій в тому напрямку. Звичайно, не завжди, але в більшості випадків.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я б порадила гуляти довше, можливо вдома дитині нудно, то ж її можна зрозуміти. Я планую прогулянку настліьки, щоб дитина встигла нагулятися. По дорозі додому даю соломку чи яблуко, коли дитина їсть, то нема часу на вередування.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? +1! Я теж малого вчила плакати, коли болить. І він знає, що вдавані сльози я бачу.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? а моєму їсти не давай, а надворі в пісочниці посидіти, на всіх качелях погойдатися, з усіма дітьми завести якусь бесіду/гру, з кожним на майданчику в щось погратись(в кого м"яч є-з тим у футбол, у кого велосипед - дай покататись, у кого - лопатки з відерком для піску - йому теж треба ....).Коли додому треба йти-він спочатку теж починає втікати від мене ще на якусь качельку, але я придумую всякі історії, що ось хлопчик, з яким він мячиком бавився вже пішов додому і нам треба теж йти, або що нас хтось чекає вдома, що приїде його старший брат(він його любить), обіцяю завтра піти знов на майданчик, якщо він буде чемний, що вже надворі темніє і буде ніч...він зі мною погоджується і ми йдемо.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ну ми, Наталю. нині вийшли в 10 ранку.а зайшли в 3 дня..думаю люба дитина вже їсти захоче після 5 годин гуляння,зара досипає і знову йдем і до 9 вечора..і так окжен день..сонце-вітер-дощ..не має значення
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ото ми з чоловіком так само вважаємо. Він собі "дома ні", а я веду до дому, але по дорозі пояснюю, для чого потрібно додому йти. І це я вважала за норму. А вчора гуляли разом зі свекрухою, так вона сказала, що це абсолютно не правильно, бо дитина маленька, а я з нею як з дорослим. А треба моливо ще погуляти, може потім захоче додому, попросити гарно. От хотіла почути і думки інших мам по цьому випадку.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я думаю, що це правильно - з дитиною потрібно говорити, пояснювати і домовлятися. То ж не раб росте... Але якщо домовлятися нема часу-бажання , то капець... На сльози не реагувати пробувала. Десь тижні 2 так робила. Не допомогло, тільки дитина нервова стала.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ну я для себе поставила правило, що обманювати дитину не буду. Ніколи не кажу, що щось куплю і не купую, а якщо пообіцяла щось, то виконую. Якщо скажу, до прикладу, що вдома чекає бабуся, а бабуся не приїхала, то як він мені наступного разу довіряти буде?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? у нас наоборот..на істерики з биттям голови і так далі я теж не реагувала довгий час.але потом мені то стало поперк горла..дістав пару раз по памперсу і всьо..поки що забув,що то таке. Сподіваюсь назавжди. Перший раз як дістав,ревів далі від того,що дістав,але знаю.що то не боляче було. Другий-третій вже менше і вислухав за що..більше рука моя його не чіпала...от не знаю як ще виховувати,щоб не бився і іграшками бавитись давав
А дійсно чекає? Бо я стараюся не давати ні погроз, ні обіцянок, які взяті з повітря й не будуть справджені. Такий у нас був принцип і з останньою ложкою. Якщо остання, що "ще раз" більше не було. Вона була остання і все. І це потім почало працювати на прогулянках: я казала йому "ще останній раз можеш з*їхати і йдемо додому", і він дійсно їхав останній раз і ми йшли. Вибачте, що я так напишу, але тут теж треба вміти без крайнощів і послідовно. Я би не хотіла багато коментувати, але "зібрали компи через малого" мене дуже здивувало. Вочевидь, якось не так домовляєтеся, раз не працює. Повторю, що то моя думка щодо того, що бачу. То ваша справа, що робити та як, я в то пхатися не маю наміру. Вибачте ще раз, що написала, але просто мала потребу висловитися. Не варто з дитини Бога робити. Таким чином ви вб*єте не лише повагу до себе та своїх слів, а й свій авторитет узагалі. Мені ваш метод подобається: мама головна, але мама розуміє потреби й за тебе подбає. Таким чином дитина і поваги вчиться, й довіри, що мама хоче тільки кращого. Щодо бився іграшками, то тяжко. Мусить усвідомити, що то інших болить. Можливо, як дістане здачі від якоїсь дитини, то зрозуміє. Там головне пожаліти спочатку, а як заспокоїться, спитати чи пам*ятає як інших діток бив і як вони плакали. Щодо "іграшками бавитись давав". Це ви про те, аби своїми ділився? Бо я в тому плані маю приклад збочених канадців, котрі тільки й повторюють дітям від мацьопкого, що "треба ділитися" і я проти таких методів. Я до Даркових 4-5 років у парку казала іншим мамусям, особливо дуже обуреним, що "він не ділиться, він може помінятися".
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? І я так навчилась і мала краще реагує. Звичайно що коли на погану маму знаходиться добрий тато то це інша історія. Тоді мала і справді буде грати свою скрипочку, бо мама погана а он тато добрий. І не треба на мене тут пальчиком махати що я така погана мама, що дитину так багато покарала за такий собі вибрик. Для когось це такий он собі маленький вибрик а за ним ховається дуже чітка і гарна маніпуляція такої вже не МАЛЕНЬКОЇ дитини такою вже ДОРОСЛОЮ мамою. Тому коли вона дістає від когось заслужено, хоча може не моїми методами, то я її не захищаю. ---------- Додано в 16:24 ---------- Попередній допис був написаний в 16:00 ---------- на рахунок, щоб не бився то це з часом прийде тільки йому не попускати а постійно пояснювати а он щоб ділився іграшками це вже як вийде. Я навіть на старших в школі не тисну аби ділились, кажу якщо хоче то він/вона поділиться але може власне зараз йому цю іграшку треба. Може варто просто запропонувати і зачекати поки він сам зробить. Хоча вас дуже добре розумію. ---------- Додано в 16:26 ---------- Попередній допис був написаний в 16:24 ---------- на мого 9-ти річного Данила дуже добре то подіяло. Він був великий герой і вдарив кілька раз хлопчика, то одного то другого, а коли дістав в школі так що аж плакав то задумався і наразі з бійкою проблем нема. Є інші, але принаймі не з бійкою. О! Такі речі вони дуже добре січуть. Потім добре пригадують що мама їх обдурила.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? +1! Це ми з чоловіком і намагаємося пояснити нашим бабам-дідам. От візьмемо таку ситуацію. Прийшли в гості бабуся з дідусем. Я зробила чайок з тортиком і кличу їх до столу. Свтик мені: "ні, одіть ба" (ходіть бавитися) і всі чемненько тьоп-тьоп в дитячу. Чоловік мій каже, що ви робите? Що дитина скаже, так і буде. Пояснив малому, що ми поп"ємо чайок і він разом з нами, а тоді дідусь з бабусею підуть бавитися. Він послухався, а батьки на нас напали, що він маленький, а ми такі строгі. І хто тут правий? Дякую! Я завжди пояснюю. Наприклад, що в маршрутці може не бути вільного місця і треба буде постояти, що в магазин ми йдемо купувати не іграшки... А от з тим вертанням додому поки що проблемка!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? +100000000 вашому чоловікові ---------- Додано в 16:32 ---------- Попередній допис був написаний в 16:30 ---------- виглядає що малий просто перезбуджений і перевтомлений в той момент але він привикне і навчиться.
