Не знаю, чи правильно сформулювала тему, бо мені йдеться не про одержимість демонами, а книжками, забавками, мультфільмами та їх героями тощо. От наш Дарко як перейметься чимось, то вже не попустить, аж поки вуха сохнути не почнуть від обговорювання одного й того ж питання. Три тижні до дня народження мордував мене тим, що має бути в той день, який торт, що подарувати, кого запросити. Я терпляче чекала, що той день мине, а він тиждень пізніше почав говорити про наступний день народження, що буде аж через рік. Якщо мені доведеться про це рік слухати... Інший момент. Він коли подивиться якесь кіно, то постійно всім про це говорить, реально щодня. Мені вчора вчителька розказувала на зборах (тут вони персональні), що він її місяць питав чи подивилася вона "Хмарно, місцями фрикадельки". Тепер постійно говорить про своє Леґо, що дістав на уродини. І він не лише їй про це говорить, він може перестріти людей у магазині, каварні чи в парку і без "привіт-вибачте" видати інформацію про те, що у нього є такі й такі набори леґо і він те і те склав сам і за скільки часу. Або риторично спитати, чи бачили такий-то мультик, а тоді, не чекаючи відповіді, протараторити цілий сюжет фільму та свої улюблені епізоди. І ото я думаю, чи переживати мені через ці обсесії та якось із тим боротися, чи не піддаватися на вмовляння вчительки піти з ним до психолога. :confused:
Відповідь: Дитяча одержимість Колись давно я рік слухала (саме так) фільм "Парк Юрського періоду" (старша захоплювалась). Тепер згадує і самій смішно. Діти живуть враженнями, я б не переймалась - враження затреться, або з"явиться яскравіше, і все мине.
Відповідь: Дитяча одержимість Я власне й не переймалася, а вчора з цього зробили проблему. Крім того, сказали, що ці обсесії йому заважають вчитися, має самі "B" та "С". Крім того, він уже 1,5 місяці говорить усім дітям в класі, що дітки в утробі помирають (через випадок наших знайомих, яким він дуже перейнявся). А вони в школі про смерть не говорять. Вчительку, певно, мої слова, що "по ідеї, всі люди помирають і дивно боятися говорити про смерть", також добряче налякали. Ну але я справді не бачу проблеми в тому, що дитина знає реальність, а не живе в якомусь уявно доброму та кольоровому світі. А потому помре дідусь чи бабуся й дитині світ завалиться, бо вона думала, що всі вічні? Ми не говоримо про смерть вдома, але на панахиді й на цвинтарі Дарко з нам був. Говорили й пояснювали, ніби все було гаразд, а тут - раптом проблема, бо дітей залякує. Коротше я в легкому шоці від почутого. Ото нині цілий день фільтрую й переварюю.
Відповідь: Дитяча одержимість В мене виникло враження, що там діти відізольовані від реалій. А що, якщо просто попросити Дарка не говорити про певні речі у школі?
Відповідь: Дитяча одержимість Можливо краще "дитячі захоплення"? Бо тема цікава, але назва в мене асоціюється з "малі наркомани"
Відповідь: Дитяча одержимість І деякі дорослі також. Мені його вчителька англійської почала розповідати, як вона вперше потрапила на похорон і це було в підлітковому віці, і їй снилися жахи цілу ніч... Я їй спробувала пояснити, що діти на такі речі не реагують таким чином, а набагато спокійніше. Однак мені видається, що мене не зрозуміли й не почули. Ну от вчора з ним про то говорила, то мене перепросив, що він про це у школі говорив. При тому, що я не звинувачувала його, просто сказала, що не варто говорити про ті речі з дітками в школі, бо їх то лякає. О, а ще мене попросили сховати його улюблену книжку "Людське тіло" й знайти щось на його вік, бо він дітей лякає термінами з тої книжки. Почуваюся якоюсь супернеправильною мамою-вар*яткою. Та ні, йдеться саме про обсесію. Захоплення то дуже м*яко. Наркомани не одержимі, а залежні.
Відповідь: Дитяча одержимість Лілю, я аж злякалася, прочитавши назву теми... Мені дуже дивно, що От же ж цікава вчителька, як уміє з норми зробити патологію. Наша Яна така сама. Минулого року під час карантину дивилася мультик "Хроніки Валькірії", він багатосерійний. Два місяці підряд кожного дня я тільки й чула, що про Велкіна і Алісію, і що вони робили, і куди ходили... Два місяці тому дитину "повернуло" на мультику "Аватар", то Яна в нас була дитиною-аватаром і навіть собі таку пелеринку зробила, як він, залишалося тільки стрілочку на голові намалювати. Два роки тому не розлучалася з книжкою про Аладіна, навіть під подушку клала, як спати йшла...
Відповідь: Дитяча одержимість Ну от і я думаю, що то нормально. Він у нас ще й вигадник крім того. А вчителька мені як страшне зло розказувала, що він "два місяці щодня питався чи подивилася я нарешті "хмарно місцями фрикадельки", ніби я лише тому побіжу дивитися". :confused: Вона ще й сказала, що йому через це важко буде друзів заводити. На це мій Роман сказав, що "друзів" у їхньому понятті Даркові й не треба. Мабуть, заб*ю на то, тільки Дарка попрошу, аби трохи менше в школі ділився враженнями.
Відповідь: Дитяча одержимість Лілю, ти знаєш, отак прочитала і дуже багато схожого побачила з Ромчиком: і книжка про людське тіло, і отак стати і розказувати старшій жінці на базарі про улюблену комп'ютерну гру, потім ще був космос і який гарний Місяць в телескоп... Ну що ти хочеш,... твоя дитина дуже любить пізнавати нове, навіть таке, що далеко-далеко не кожен старшокласник знає. В нього багата уява і це просто чудово! Часто буває, що іншим дітям, які тільки на ровері ганяють чи з м'ячем, не цікаво з такими "мудрагеликами", бо вони не можуть підтримати розмову. В нас так було: Ромчик в 6 років на вулиці підходив до своїх ровесників і починав їм щось торочити про країни, столиці, звичаї, ще й якісь цифри наводив, то ті трохи постояли, послухали і розсіялися. Поки собі не знайшов друга такого самого, з яким могли "на одній мові" спілкуватися. Так що не журися. В тебе файний розумний хлопчик. Роман тобі добре каже.
Відповідь: Дитячі обсесії Не пригадую чи писала, але мене вже якось викликали до школи на розмову, бо Дарко почав розказувати небилиці, що в нього був брат, якого татко застрілив на північному полюсі із водного (!!!) пістолета. Головне, що історія за другим разом набувала нових деталей, а замість татка вже були "погані хлопці", однак учителька не подумала, що то вигадки, а почала думати про те, чи не викликати поліцію. І тому викликала мене, аби перше розпитати (ніколи не забуду її стурбоване співчутливе обличчя при питанні: у вас у родині старался трагедія?), а вже тоді діяти. І це при тому, що вона знає, що Роман священик. Я реготала просто при ній, бо несила було стриматися, а вона, коли я набирала повітря між нападами сміху, мені пояснювала "наскільки це серйозно, коли дитина такі речі говорить, адже люди можуть повірити й викликати поліцію". Коротше приколів тут вистачає. У попердній школі Дарко розповідав, що у нас хата згоріла (то був сон) і до мене на роботу дзвонили спитатися, чи нам не треба помочі. Проте ці люди переконані, що проблема в дитині, яка вигадує історії, а не в них, котрі в ті небилиці вірять.
Відповідь: Дитячі обсесії Лілю, я теж свою маму колись так мучила, але про наступний д/н починала говорити на наступний день після святкування Думаю Вам треба просто з ним поговорити про це і пояснити як варто себе поводити. Вам це вдасться набагато краще, ніж будь-якому психологу. Він у Вас дуже комунікабельний і відкритий (наскільки я можу судити з Ваших розповідей) і якби йому хтось почав таке розповідати, то сприйняв би це цілком нормально. Думаю великої проблеми не варто з того робити.
Відповідь: Дитячі обсесії Правильно, Лілю, треба на то все подивитись трошки з позитивом, в дитини багата уява, тому і вигадує багато Думаю тут точно нема потреби переживати
Відповідь: Дитячі обсесії . Твій малий точно таке саме робить як мій Данило. Він одного разу подивився передачу з бабцею про 2012 рік по історичному каналу а потім в школі такий твір написав, що мене викликали на консорціум психологів і вчителів. Я їм сказала що я з малим працюю а вони на мене натиснули, щоб я малого возила до псиголога. Допомогло нам трохи після того як я з малим спокійно поговорила що боятись йому нічого бо Бог його охороняє а потім щей тато пішов до школи і вислухав від вчительки то поговорив з сином і малий вже трохи більше зважає на що говорить. А тут треба як було в радянські часи про те про що говоримо вдома в школі ані ні.
Відповідь: Дитячі обсесії Я також вважаю, що це норма. В Ганнусі й до сьогодні такі "коломийки". Після того ж таки мультику про "фрикадельки" вона майструвала з паперу машину, яка готуватиме їжу, бажано морозиво. Після "Хронік Нарнії" вирізала з картону маленького ножика, як в героїні Люсі та випрошувала нас саме так до неї звертатись. Зараз після "Аліси..." вона попернемінно імітує манери то білої то червоної королеви. Може то я мама-вар"ятка, але підтримую ці її забави. Мені імпонує наскільки уважно вона це все переглядає (я не настільки запам"ятовую), зрештою ж аналізує та відтворює. А от про те щоб заговорила з незнайомими людьми про те, що її цікавить хіба лише мрію. Моя доня рідкісно не смілива.
Відповідь: Дитячі обсесії так, бо для них дитина яка вигадує небилиці має проблеми психологічного плану і її конче треба лікувати і не чим небудь а ліками і таблетками. Мені як заявила одна мудра в школі а чи не хочу я малому дати таблетки, я була ладна її там роздерти на кусочки.
Відповідь: Дитячі обсесії А про кесарів розтин і якісь vacuum cup він теж читав і людям розповідав? Бо Дарко власне там про якісь операції вичитав, назви м*язів, кров*яних тілець і проводить дітям уроки дорослої анатомії. Я власне тут остовпіла, бо виглядає, ніби я йому даю якісь страховиська читати, хоча його та книжка захоплює ще з 4-ох років і ніколи я то проблемою не вважала. У вас із малим так само то не була проблема, бо не знаю, що думати. У нього ще й пам*ять феноменальна. Він пам*ятає себе в 3-річному віці, пам*ятає те, що йому хтось говорив чи з ким знайомився рік-два тому. На боротьбі показав фігуру, яку показували востаннє рік тому, з першого разу - тренерка обімліла від захвату. Ото він начитається всілякого, а потому розсіює інформацію, як літачок. Він у нас чиста мамця. Познайомитися з продавцем у магазині, розпитати як у нього справи - раз плюнути. І то все з таким філософським виразом обличчя.
Відповідь: Дитячі обсесії Власне про вигадані історії. Ганнуся якось настільки нас замучила своїми оповідками, що годі було подітись і, не пригадую вже хто, їй порадив записувати ці історії, як щоденник. Потім вона собі придумала, що писатиме роман. Починала, правда, його вже тричі та може колись і завершить. Уявляєте, який матеріал для роману може назбирати Дарко.
Відповідь: Дитячі обсесії До розтину він не дійшов, бо потім різко перемкнувся з анатомії на астрономію: зірки, планети і то так досить поглиблено. Тепер вже десь рік, як трохи охолов до того, бо четверту енциклопедію про космос я вже не хотіла купувати. Пам'ять теж має феноменальну і як йому Роман щось розповідає таке технічно-фізично-хімічне, то ловить на льоту.Я не знаю як то можна було у 8 років зрозуміти двійкову систему одиниць! А йому Роман тільки раз пояснив і він вловив суть. І потім ще мені Ромчик пояснив на свій хлопський розум і я теж нарешті зрозуміла в 33 роки. А потім протягом місяця вчив цьому дітей в класі. А що до вигадок, то в нього є якась я й не знаю толком що то: чи планета, чи світ.... Має ім'я вигадане,...видрукував собі книжку: сам все малював на комп'ютері, то ніби якийсь каталог космічних товарів з цінами, потужністю.... Ой згадала ще: Данусічка наша була кілька місяців "одержима" Тігіпком: до виборів всіх питала, чи вони їй обіцяють, що будуть за нього голосувати, а після - перепитувала всіх (ще й незнайомих 15-річних дівуль на лавці), чи вони таки за нього голосували.
Відповідь: Дитячі обсесії У нашого Дарка були вигадані брат і сестра. Після "терапії" у його вчительки він сказав, що вони померли. А вони мали і дати народження, й імена, й детальний опис зовнішності, і свої смаки та вподобання... До речі, вчителька настільки заплуталася, де правда, а де вигадка, що не повірила Даркові, що я вагітна. Але... про це вже вся школа знає, бо він ні одної дитини не пропустив, усім повідомив, що в мами дитинка в животику. :xaxa:
Відповідь: Дитячі обсесії Лілю, мені здається він через рік-два буде спокійнішим в тому плані, не таким колоритним. Хлопці також дорослішають, хоч і пізніше за дівчат, але все ж. Я то бачу. А от мені вже самій цікаво, що б вам порадив психолог в такій ситуації?
