Відповідь: Нефізичні покарання дітей Для кого дивна? Не бачу ніц дивного, якщо в родині ТАК ПРИЙНЯТО, що у кожного є свої хатні обов'язки.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Ага. І то ще питання що гірше - фізичне покарання чи психологічний тиск.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Дозволю собі трішки вклинитися у вашу дискусію.Сама я наразі власних дітей не маю,але точно знаю,що не робитиму так,як робила колись моя мама.Свого часу вона і мене називала "дорослою дівулею",заставляла виконувати домашні обов"язки.Власне я сама ніколи не була проти допомогти,навпаки я тішилася,що можу чомусь навчитися.Але всяка моя допомога зводилася до постійних повчань,вказувань де я забула відмити пляму,тарілку я не поставила куди треба і закінчувалося то висновком,що я повна нездара.Зрештою,все закінчувалося сварками і моїми сльозами(відтоді дуууже не люблю,коли мене хтось починає вчити як я маю помити тарілку чи зготувати їсти).Я розумію,що вона намагалася мене навчити,але це все робилося в такій формі,що відбило надалі будь - яке бажання їй допомагати.Так,мама навчила мене прибирати,мити посуд,варити їсти,але прищепила відразу до тої повсякденної домашньої роботи.От така моя історія.ІМХО,не раджу повторювати помилок моєї мами. Вибачте за за втручання і за офф.Вже втікаю
Відповідь: Нефізичні покарання дітей А що поганого в тому, щоб залучати дітей до хатньої роботи??? Інша справа, що відповідно до віку і можливостей.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей п.с. і теж дуууже не любила, коли мене 120 раз заставлялось щоьс переробляти, щоб було ідеально...чи коли в покарання я мала начистити картоплі чи ще щось там зробити. Пам"ятаю, як я мусіла малою порізати цибулю і моркву - в малої дитини ясно що так не получилось б акуратно і йтоненько, то ще за те сварена була...Плакала і різала ту цибулю....Не знаю, добрий це метод, чи ні, але хатню роботу теж дууууже не люблю, за що й дотепер вислуховую, в кого я така вдалась...
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Офф - не так страшно... А теза "не навантажу дитину, бо мамина форма недобра" - Як в анекдоті про горілку і булочки: знудило минулого разу, тому без закуски луччє.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей а хто де казав, що погано? Але одна справа залучати, а інша прискіпуватись до маленької (я на цьому наполягаю) дитини. ---------- Додано в 22:45 ---------- Попередній допис був написаний в 22:43 ---------- ви що дійсно через слово читаєте? мова не про "навантажувати" взагалі, а про "як" (з розумом треба, очевидно).
Відповідь: Нефізичні покарання дітей На мою думку, напевне краще б було дитину похвалити за виконану роботу, і попросити наступного разу ще й раковину за собою помити. То я кажу, згадуючи себе, бо от дійсно, ті постійні нагадування і змушування переробляти/доробляти, потім дуже заважають адекватно сприймати чужі поради чи повчання. Якщо вже тема зайшла за хатню роботу, то головне не навчити зразу ідеально все роботи, а не відбити охоту до тої роботи змалку, коли дитина ще сама хоче допомогти, і тішиться що її назвали "мамина помічничка". Моя 5-річна дитина часом миє посуд, але тому, що сама проситься. І нехай за нею потім перемивати треба і ще й прибирати, все рівно дозволяю. Бо не хочу повторити помилки моїх батьків, які років до десяти до кухні не підпускали "не вмієш, поналиваєш, розібєш", а потім, коли інтерес пропав, змушували мити вже через крик і покарання.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей А то така важка праця помити пару тарілок для 10-річної дівчинки? І я так зрозуміла, що виховання полягало не в тому, щоб помити той посуд, а щоб сумлінно виконати роботу, а не як-небудь, щоб відчепилися. Мене мама майже не залучала, до роботи, то я і нормальну зупу не вміла зробити. І хлопців як не залучати, то потім нічого вдома робити не будуть...
Відповідь: Нефізичні покарання дітей залучати - нічого поганого, але не у вигляді їхнього обов"язку. У моїх дітей - найперший обовязок - гарно навчатись, потім - слідкувати за своїми речами (іграшки, одяг, речі, книжки....). Все інше - їхнє бажання. Перше за все - дуже зближує спільна праця. Одна фраза: "йдем приготуєм вечерю" і мої діти біжать на кухню", хтось ріже хліб, хтось накидає, а інший вже кричить: "а я, а я що маю робити? І дитині має подобатись те, що робить. Якщо посуду мити, то так - я мию, хтось складає-підносить, чи наоборот. А не хоче - то не треба. Зрештою і в мене таке буває, що нічого не хочеться робити. Це моє бачення "дитиячої праці".
Відповідь: Нефізичні покарання дітей ви щось таке говорите ... для мене три рази доганяти дитину, яка вже зробила роботу це прискіпування самі собі суперечите то по-вашому треба доробляти сумлінно, то підтримуєте думку про хваління за виконану роботу (недосконало) і прохання наступний раз зробити краще
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Часом помічаю за собою що не даю доці можливості щось зробити що мені не подобається, типу мию посуд,а вона коломене набирає в кружку і виливає, намагаюсь виправитись, дозволяю до певної міри і відволікаю, хатню роботу яка їй подобається, наприклад витирання пилюки, даю можливість робити разом зі мною, але лише разом зі мною, а не самій, вона інколи і відносить і приносить щось на прохання, і копіює мою поведінку на кухні, у ванній, але то все у вигляді гри. Вважаю що обовязки можуть зявлятись дрібні вже у віці після 15 років, і то ті що стосуються більше беспосередньо дитини. Карати - в мене поки взагалі не виникає причин, вередує-спокійно обговорюємо, міняємо заняття, щось придумуємо, поки обходимось.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Чомусь мені здається, що після 15 вже ніякими обов"язками ви дітей не зацікавите, особливо, якщо вони звикли мати лише права. Я думаю, що обов"язки повинні бути навіть у найменших, але, звичайно, посильні і відповідно до їх віку. Миття посуди - це не є щось надзвичайно важке, чого дитина в 10 років не може виконати. Інша справа, що вона не хоче чи її від цього заняття відгороджують. (Зараз говорю про свій випадок - мені простіше самій помити, ніж дивитись, як у сина це нескладно виходить. Знаю, що не добре роблю, але...) Я намагаюсь ввести обов"язки домашньої роботи на своїх хлопців, та вони в нас не є строгими до виконання. І помітила, що краще виконуються не з примусу, а в жартівливій формі. Наприклад, після вечері, кажу: "Зараз тато миє посуду, дідусь витирає, Назарко носить і складає, а мама йде дивитись телевізор(Макарчика ще не залучаєм до хатніх робіт, хоча поки іграшки не поскладані, то ні на вулицю, ні спати він не йде - вважаю це теж його обов"язком)". П.С. Але тема була задумана про покарання. Я "караю" комп"ютером, але не завжди дотримуюсь свого ж призначення. Погано? А що робити?
Відповідь: Нефізичні покарання дітей а я вже ради собі просто не можу дати - голова йде обертом - карати треба, не знаю, як правильно може, то яка чергова криза віку? (нам майже 5) постійні конфлікти - все мені на зло я - за обов"язки, звичайо, що спочатку - у формі гри і потім поступово далі - але виключно заради самого формування відповідальності, а не стільки заради виконання якоїсь роботи. хоча вважаю, що нам не зарано мати прямий обов"язок - прибирати за собою іграшки, складати речі, коли переодягається, на свої місця, а не кидати, де вийде. а все решта - щось ще не задумувалася - не виникало потреби. а от з прибиранням своєї кімнати - то проблема дуже серйозна на разі - розумію - що поки тільки власним прикладом і разом можемо то робити - аж поки вона сама автоматично не буде це робити. але щось процес затяжний - мого терпіння не вистачає 10 раз кажу йди прибрати іграшки в кімнаті - не реагує. карати? тоді зустрічне питання - кого? доню чи маму (яка не вміє терпляче навчити?)
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Хочу додати, що як правило, я про свою дитину, вона стає "нестерпною" власне тоді, коли я вимучена, неуважна до неї, голова забита, і я неналежно слухаю її, чи навпаки намагаюсь припинити гру чи помвнчти гру тодв коли їй цікаво, і якщо вдуматись-то така реакція є нормальна, просто в дітей інший ритм, інше сприйняття. Намагаюсь пояснювати наші дії на 2 кроки вперед і дотримуватись того що пообіцяла.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Власне що обовязком має стати звичка а не навпаки. Прибирати іграшки пропоную щоразу, інколи відразу біжить, інколи мама, якщо не хоче, збираю сама, але прицьому говорю, що мені було б приємніше твоя допомога, та і швидше щось би робили інше. Знову ж важко радити-де 5 років а де 2. Думаю що їм усім, діткам незалежно від віку, бракує уваги, бо вони хочуть стовідсоткової віддачі, що звичайно нереально. В такому випадку практикую, умовно, активно бавимось пів години разом, потім вона сама пів години щось імітує, робить, потім знов разомю Виснажливо, але вона так щиро тішиться.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей мій чоловік в таких випадках карає так - пояснює ще разі ще раз, що в кожного є обов"язки - у доні конкретно - то прибирати за собоюб після забав. каже, що іграшки неприбрані буде викидати. так і робить - збирає їх до великого сміттєвого мішка і типу викидає - насправді у нас в кладовці вже кілька таких "мішків" - але доня самовпевнено каже - що нічого страшного, в неї ще залишилися ігршки - а ті їй і так вже буцім набридли. і вперто наполягає на свому - не слухається. не знаю, чим то закінчиться. характер дуже впертий. принциповий. це правда, що в 2 роки все гладко і слухняно відбувалося. а тепер - трудно а що я можу зробити? залишити роботу? не працювати і займатися тільки дитиною? неможливо - і ніколи не буде можливо - доня буде рости і часу буде ще менше. вона прекрасно вміє проводити час сама - але її теперішня конфліктна поведінка - неконтрольована компенсація браку уваги - починати треба все-таки з мами.)) фізично не встигаю. коли у сім"ї кілька дітей - а тим більше ще є маленька дитина - у мами ясно що менше часу і емоційного бажання проводити час зі старшими - це хрестоматійні випадки. а коли одна - мало б бути простіше, але чомусь виходить важче, принаймні в мене.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей А чому б і ні? Я ( завдяки маминій зайнятості ) вже з першого класу варила супи горохові з пакетиків і каші, а в четвертому класі зробила вперше САМА вареники від "А до Я" (хотіла зробити несподіванку до приходу батьків з роботи). До 9_го класу я вміла готувати та пекти тортики набагато краще за своїх ровесників. До дечого мама заохочувала, дещо було обов"язком, зате чоловік тепер (який ДУЖЕ вибагливий до їжі) каже, що я багато страв готую краще за його маму(!!!) А до нашого знайомства він вважав, що ніхто не може приготувати смачніше за неї. Щодо миття посуду, то у мене з молодшою сестрою десь від років 9-10 була черга на миття посуду (в яку інколи вклинювалась мама, як мала час) і це не обговорювалось. У кожного була своя кімната "для прибирання" (не дитяча), по черзі виносили сміття... Я не скажу, що була в захваті від того діла, але не вважала, що це має робити лише мама , правда, трохи обурювало те, що тато в той час читає газету... Одним словом, якщо мама заставляє дитину мити посуд , а в той час дивиться телевізор - тоді це неправильно. А якщо є купа інших справ - то чому б і ні?
