Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я хоч і не мама двох діток, але малю сестру - і мені дуже подобався підхід моїх батьків як ми були дітьми - якщо ми сварилися чи бились за щось - то винні було двоє, сварили обох, або забирали спірний обєкт. Тому ми лишній раз розбірок не влаштовували і не жалілись одна на одну, бо постраждали б від цього обоє.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? І моя мама мала такий підхід: якщо щось - обоє винні. В принципі погоджуюся, але часами то було не зовсім справедливо. Сестра старша на 7 років щось таке придумала, про що я навіть не знала, що таке може бути, а покарані були двоє Хоча я, напевно, цей спосіб застосовувати буду. Мені здається, що він найбільш справедливий для діток з невеливою різницею...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Починати розбиратися?...Та ви що. Кожен тягне одіяло на себе, в результаті так заплутають що забудеш з чого починала... Хоча я в більшості знаю звідки ноги ростуть...Якщо боротьба іде за якусь річ-забираю, а якщо сварка -на 5хв. розвожу по різних кімнатах(добре що квартира трикімнатна і кожному дістається окрема)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Стовідсотків, у нас це діяло, але різниця в 2,5 років. Власне вчора були гості і моя Іра бавилась з дівчинкою неповних 6 років, конфлікти в них виникали часто хоча бажання спільно бавитись було, сприйняття у них настільки різне, що карати однаково чи застосовувати пояснення одинакові якось не виходить. Старшій ми пропонували певні обмеження а молодшу відволікали і пропонували інший формат.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Між нами також була невелика різниця - 2.5 років.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? це єдине, що практикую... дууууже дієво... але бувають дні, що хоч всі іграшки позабирай - все-одно не ладять, слабинку я пустила, чи що
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? І у мене так. Я взагалі намагаюся не вмішуватися: готую їсти, чую вже сваряться, я собі тихо в кухні причаїлася і вичікую що з того буде. Бо як піду розбиратися то тільки гірше роблю. Починають один на одного спихати. А так вже знають: не поділять то обидвоє в кутах стоятимуть (їм це правда тільки в радість ) У мене ще старший дуже вредний, зачепить малого і втікає, то починалося все з правила: буде плакати Дмитрик - будеш плакати ти. Принцип в дію не вводили, зрозумів. Хоч часами на них щось як найде - можна з хати тікати. Лупляться, товчуться за якусь дрібницю і нікого на світі не слухають. ---------- Додано в 15:16 ---------- Попередній допис був написаний в 15:14 ---------- Угу їм і забавок не треба, аби побитися: викрутять десь гайку і носяться як з писаною торбою, кусок металу поділити не можуть
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я писала про такі моменти, коли не ридала, а мала якісь свої нервові бзіки, огризалася. Коли дитина реве, своїм сміхом її дійсно можна ще більше вивести. Ех, як згадаю свою бабульку, яким вона тоном це говорила - важко передати! Так хіба моїй малій вдавалося: виховуєш її, виховуєш - а воно стане, голову набік схилить і так протяжно: "ну я зь тебе луууууубуууу!"
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В морєї малої якась дивна реакція на недозволені речі чи на те, коли вона чимось розстроєна.... І я насправді не знаю як реагувати. Дитина дорослішає а я виявилась до цього неготовою.... Виглядає це так: мала щось хоче чи щось робить що не можна, а ми їй не дозволяєм, чи вередує а ми не ведемся..... і далі мала в нервах або плаче або просто відходить, встає на колінки і буквально починає битись лобом об підлогу ( не з розмаху, але тим не меньше вдаряє так не слабо). Робить вона це пару разів, потім їй стає боляче і вона вже плаче від того що боляче. Але якщо в той момент її взяти на руки чи скажімо дати щось що їй цікаво - вона в мить заспокоюється і все добре до наступного разу як вона щось захоче і не отримає. І я тепер думаю...... вона це робить щоб приваернути до себе увагу, чи щоб її пожаліли, чи ще просто прояв незадоволення. Таке в нас триває останніх декілька днів. І що це? як мені реагувати?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ніколь, я думаю, донька дорослішає, та і можливо у неї в такому прояві кризис першого року( у нас такого не було). Як на мене краще не звертати уваги, а просто виходити з кімнати і сказати "що дуже вас це засмучує", саме не що ви нею не задоволені, а власне її поведінкою. У мене в родині була така ситуація з одним хлопчиком, але там корені його агресії були ясні-мала дитині завжди давала все, що він захотів, а коил стикнувся в гостях (тягнув мої окуляри, а я спокійно сказала-"не можна, то моє") так реакція була бурна.. дитина билась головою об стіну, а його батько сказав:"дай, а що тобі шкода":eek: Але я думаю, що у вас не така ситуація, просто потрібно вам всім (але виключно всім), показати де межі її дозволеності -без бійки та образ. І щоб всі були за одне. Надіюсь, змогла вам чимось допомогти. І я б радила силньо не жаліти, а сказати, що ти робиш собі тим боляче, а мені не приємна така поведінка
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я не можу сказати така чи не така. З одного боку малій багато чого можна ( квартира до дитини була пристосована до собаки, тобто нічого зайвого на віду не лежить, а все що є все можна брати, всім бавитись) Але от зараз мала навчилась вилазити на компьютерний стіл ( на диван, потім на поручні, потім на стіл) і стоїть на столі компакти на підлогу скидає, чи ногою на ноут стає чи мишку кидає, чи стоїть в мене чашка з кавою - вона в неї щось кидати починає, тобто робить те що в принципі робити не можна - ну от я її зі стола знімаю, ставлю на підлогу...вона починає верещати, в ту саму секунду на підлогу схиляється і головою - бабах.... Якби вона там ногою била чи рукою - ну то пару разів вдарить, боляче стане - перестане. Але то голова...мені аж дивитись на це боляче. Я її піднімаю, кажу що непотрібно битись головою, що буде боляче, починаю її відволікати і займати увагу чимось іншим. Але я не впевнена що я правильно роблю - може дати їй випсіхуватись і заспокоїтись самій? А головне що від того що вона головою побилась, що відволіклась... компьютерний стіл не перестає її манити, за 5-10 хвилин вона знову на ньому і знову починає робити те що робила до того, і все починається по колу. Обмежити доступ до столу не можливо, нажаль....
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я думаю вона починає випробовувати межі дозволеності, головне вам не показувати своєї безпорадності, а бути в певненій в своїх діях, бо порад ми вам надаєм, а вам лиш обрати, ту яка вам підходить, і яку ви вважаєте доброю для вас і вашої дитини. Правильно, знімайте її зі столу, при цьому сказати, що це мамине, а іграшки твої (си малій з малку так казали, то проблем з моїм чи чужим не було).
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? дитина зрозуміла, що бючись головою можна отримати додаткову увагу, (одразу беруть на руки, дають бажані забавки) от і буде повторювати це ще і ще. Вам треба показати, що така її поведінка вам не подобається, або ніяк вас не торкає - просто вийти з кімнати. А заохочувати бажаними забавками лише за гарну поведінку.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Діти - великі психологи, вони вже в ранньому віці знають як буде реагувати мама на їх поступки, вони знають на що натиснути і що зробити щоб добитися свого. Не варто ускладнювати ситуацію і намагатися в момент коли починається приступ нервів пояснити дитині що вона не права.Дітей в такому віці дуже легко відволікти якоюсь іграшкою чи книжкою від того що вона хоче в даний момент.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? О..я думала то тільки в нас таке! В нас то почалося трошки раніше, десь у рік, почала шукати, читати, що то таке, виявляється що таке досить часто зустрічається в дітей приблизно від року до двох, так вони проявляють свій протест (що власне і так зрозуміло). Реагую на це тим що відволікаю її увагу, або взагалі роблю вигляд що не помічаю що вона там "самоистязается". В принципі тепер моя Анюта це робить вже рідше, я так думаю що коли вона зможе більше пояснити мені словами, що вона хоче, то тоді таке биття головою припинеться зовсім...сподіваюсь
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас аналогічно... Плач-вимога переростає в номер з елементами мазохізму
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А ще пригадалось.... вона перед тим як головою почала бити, замість того, коли нервувалась і сварилась себе руками по голові ( по лобі била) от так стоїть, кричить, і обома руками одразу бах, бах, бах по голові і верещить далі. Але напевно вона вирішила що руками по голові не ефективно і тепер головою об підлогу....капець... а я ведусь на це, бо ж голову її шкода. Tanju, Provizor, в нас дітки ровесники....напевно у багатьох в тому віці такі пріколи
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Це точно, у вас комп"ютерний стіл, а у нас підвіконник. Те що я дозволяю робити (тумби з одягом, баняки) дуже швидко набридає, а от заборонене... Випробовує мене на міцність.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? склалась така ситуація, що синуля деколи без видимих причин починає репетувати (лягати на підлогу, на дорогу, якщо на вулиці). пробувала заспокоювати, відволікати, брати на руки - тільки бульше верещить і відпихаєтьбся так, що ледве втримую, щоб поставити, а не впустити. пробувала ігнорувати (якщо вдома, а не на вулиці) - викричиться і в доброму настрої йде гратись чи по своїх справах, або засинає, де вередував (і поки добре не засне, краще не чіпати, бо знову все почне). зміна особи (репетував на мама - підійшов тато і навпаки) не завжди помагає, скоріше рідко помагає, або викликає нову хвилю крику, та й не завжди можлива. варіант ігнору таки не подобається (особливо, коли так і засинає на підлозі в коридорі, таке сонечко). старші кажуть, що переросте. чи то так? не хочеться скалічити дитині психіку, не звертуючи на нього уваги, але і щоб на шию сів не хочеться.
