Відповідь: Нерідний батько Я написала: "я б не поклала... ", бо порівнювати не доцільно, бо роль мами нпбагато важливіша
Відповідь: Нерідний батько Якщо щось важливіше, то ви вже порівнюєте. Я на мене, то важливим є і те, й інше, але кожне на своєму рівні. Не менш важливою за роль мами є роль батька. От роль дружини - то вже зовсім інша парохія. І якщо занедбати цю сторону свого життя, то потім опинишся як бабця у "золотій рибці", до смерті нарікаючи на невдячних дітей, яким життя до ніг поклала...
Відповідь: Нерідний батько Та так! Але в цій темі ми обговорюємо певний тип батька, що не дуже переймається дитиною жінки від іншого шлюбу. 100 % І її треба також реалізовувати. Тільки питання чи з таким чоловіком (див. попереднє речення) ? Чи краще наразі перебути одній? Чи шукати такого чоловіка і батька для дитини, щоб всім було комфортно
Відповідь: Нерідний батько До смерті шукати? Не хочу дуже в цій темі розписуватися, але порозуміння важливе в кожних відносинах. Якщо підходити до питання без страху, зі свідомістю того, що тобі треба й чого шукаєш, то це все можна викласти чоловікові. Якщо за нього вийшли заміж, то таки щось було, чому це зробили, відповідно й домовлятися можна. Головне не запустити проблему, бо полоти бур*яни легше, коли вони маленькі.
Відповідь: Нерідний батько Оце власне! Жінки бояться про це говорити! Бо чоловік піде!!! То не мої слова. Це з слів тих жінок, що опиняються в таких ситуаціях. Часто це роблять (знов ж таки, бачу це в родині, серед знайомих), щоб б не бути на старості . А якщо вже діти немаленькі?
Відповідь: Нерідний батько Вважаю що ніколи не пізно! Важче коли діти старші бо вже ніби склалось життя але аби було бажання а починати ніколи не пізно. Я б була дуже щаслива якби мої тато і мама почали щось змінювати для себе зараз, бо у них найважливіше це не пересікатись, тобто поменше спілкування і поменше проблем, а як б мені хотілось аби було навпаки.
Відповідь: Нерідний батько Тут не схильна вірити тим жінкам, бо часто говорять зовсім інше, ніж справжні причини.
Відповідь: Нерідний батько але ж від цього чоловіка теж є ще одна дитина - тоді виходить подвоювати проблему, шукаючи взагалі третього ідеального кандидата - і так без кінця. я теж схильна вважати, що потрібно розрулювати ситуацію, а не рятуватися втечею.
Відповідь: Нерідний батько а куди втечеш? Та навіть як розведешся проблеми треба буде вирішувати і про них говорити, отже нема куди бігти.
Відповідь: Нерідний батько коли втікають, мама, тато, вітчим.. вони стають чужими... і тоді все стає з однієї сторони легше - бо ніц не відчуваєш до них, з іншої - важче і складніше, бо в тобі не лишається ні краплини любові, поваги, совісті, обовязку.... нема "гальм".... мабуть... зі свого досвіду принаймні кажу
Відповідь: Нерідний батько Вище писала про свого вітчима, але не дописала, що у мене ще є рідна старша сестра, то він також трохи її не долюблює і часто приходилося чути як він мамі на неї наговорював, а потім мама на неї сварила і критикувала з недовірою.
Відповідь: Нерідний батько та не думаю що легше... образа, ненависть, чи будь які інші почуття залишаються тим більше в дитини. Ми можемо себе обдурити і закрити себе для тих почуттів але легше я б то не назвала. Може просто легше знайти оправдання своїй образі і є на кого перекласти вину, ну тоді так.
Відповідь: Нерідний батько А в мене, є родичка, яка в досить молодому віці вийшал заміж, а потім з тим чоловіком розійшлася, бо він всі гроші прогулював і як виявилося коли вона була вагітна то сиділа майже завжди голодна, але я не про це....від донечки він відмовився після того як вони розійшлися, просто не приходив, рідко дзвонив. Дівчина ця познайомилася з іншим, і хоч в них досить скоро народився синочок, та другий чоловік так ту малу любить, деколи здається шо більше ніж малого, носиться.Мала за ним ходить по пятам, обнімає постійноі цілує. а одного разу коли він поїхав по роботі, то мала почала температурити, до 39 градусів, а лікарі казали шо вони нічо не бачать, і так тиждень а коли вітчим вернувся, температура зразу пропала....напевно боялася шо і він її залишив....коли мені мама розказувала цю історію ми з нею аж плакали. Тому все таки можна любити дитину від іншого, бо вона всетаки дитина і від коханої жінки.Стати їй рідним.А якщо чоловіка це не влаштовує, то як хтось тут писав...навіщо женився?"бачили очі що купували, а тепер їжте хоть повилазьте."
Відповідь: Нерідний батько ну це як в кого, залежно від людини, залежно від образ. Особисто я просто тих людей вирізаю з душі і серця. Чи то там заморожую, свідомо. МЕНІ так легше. Тобто коли працює лише розум, а не серце. Жодна людина в світі не має права заважати жити іншій, чи псувати те життя, тим більше батьки. Це на мою думку.
Відповідь: Нерідний батько Дуже часто образи на рідних батьків люди проносять з собою через все життя, але образи вітчимів-мачух відчуваються гостріше, бо завжди тому пояснення, шо не рідні.
Відповідь: Нерідний батько справді? хіба не гостріші образи рідних людей? я ображена на вітчима, що він попри те, що мама йому життя полмала, дітям своїм, вони вже давно розлучені, далі є її шматою, начхаючи на почуття дітей.
Відповідь: Нерідний батько Я вам аплодую!!!!! Ви вибрали дiтей а не мужчину. Я вважаю що ви зробили найправильнiше. У моєї мами був цивiльний шлюб (пiсля розлучення з моїм татом) з одним мужчиною. Ми жили всi разом, ясне дiло, я, мiй рiдний молодший брат, мама i "тато". "Тато" погано ставився до мене, не бив, нi знущався фiзично, нiякого насилля, але погано просто ставивися, а до брата добре ставився, бо той був маленький, солоденький, його всi любили (i я також). Моя мама намагалась якось поладнати нашi стосунки, але не вийшло. Одного разу, цей дядечко просто переступив межу. У сварцi з мамою вiдкрито їй молов гадостi про мене (якi я чула з другої кiмнати). Вона його за дверi зазом з його шматками i виставила!!!!!!! Я це нiколи не забуду, що моя мама вибрала МЕНЕ, свою дитину, а не мужчину, навiть не чоловiка. Я мамi за це завжди буду вдячна. I взагалi у неї позицiя тверда на рахунок дiтей - хочеш зi мною бути - до дiтей моїх ЗАСЬ!
Відповідь: Нерідний батько не маю що заперечити, але ж про чоловіка авторки теми ніхто здається не писав, що може йому так комфортно і все? практично всі в цій темі кажуть, що це погано для дітей, правильно? а я - дитина, навіть у 21 рік, чи у 81 рік - я буду їх дитина (біологічно чи законно). І те, що вони вчинили, як вчинили, я буду нести все життя на собі, що б я не робила і як би я не робила! і це назавжди лишиться в мені, пробачу я, забуду чи ні. Ви живете так, як комфортно Вам? У Вас 4 дітей і у кожному дописі відчувається до них любов і піклування, навіть коли Ви пишете про негаразди з чоловіком. Може я помиляюсь. Для мого вітчима це не оправдання. Як і те, що він через маму пє, як і те, що його дочка страждає. Є межа.. навіть у любові... коли треба думати, як треба, а не умовним часом "а може ще зміниться, а може ще шанс дати, а вона така через нас.." перепрошую, вона так поводилась ще ДО мого народження! 22 роки людина не змінюється! І щоб я не робила зараз, чи сестри, навіть якщо вчинки не павильні - винні в тому будуть мама і вітчим і тато... словом батьки... Винні, тому що вони нічого не зробили, щоб оправдатися, щоб виправити ситуацію, та банально поговорити з дитиною! Їх не було у найважчі періоди життя, ба більше - найважчі періоди життя були коли вони були! Тепер я починаю жити так, як мені комфортно. ---------- Додано в 20:33 ---------- Попередній допис був написаний в 20:30 ---------- ось, Коза-Дереза гарно написала. Це такий собі висновок моїх слів. Ні мама, ні вітчим так до нас не поставився. Мене вилеліяла бабця. І тіки заради неї я скоріш за все відмовлюся від того, що почала. Може так буде правильніше, я душевно не визначилася. Але з батьків мене вибрав частково лише мій біологічний батько.
