Свекруха-бабуся

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Іруня, 5 Лютий 2008.

?

Кому ви більше довіряєте, аби посиділи з вашою дитиною?

  1. своїй мамі

    186 голосів
    60,2%
  2. свекрусі

    14 голосів
    4,5%
  3. обом

    70 голосів
    22,7%
  4. нікому

    39 голосів
    12,6%
Статус теми:
Закрита.
  1. Ksusha

    Ksusha Well-Known Member

    Відповідь: Свекруха-бабуся

     
  2. KitiKet

    KitiKet Member

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    Кстати, полностью согласна с Ириской, насчет, что если захотят вмешиваться, то никакое расстояние не поможет. У меня лучшая подруга когда родила ребенка, поняла что такое навязчивая свекровь ))))). Они с мужем жили у ее мамы. И ее мама никогда не говорит как ей воспитывать ребенка (или как ухаживать) - всегда отвечает "Ты мама, тебе лучше знать". А вот свекровь! Приходит к ним почти каждый день. Повидаться с внуком. Внуку 6 дней - нафиг он ему нужна???? Подруга не высыпается, потому что та приходит, заходит в комнату и сидит на нее смотрит. Та хотела вместе с ребенком вздремнуть, а тут эта таращиться... Подруге неудобно. Ее это злит. Малой чувствует же, тоже беспокойный становится... Сейчас ее сыночку уже годик. Свекровь до сих пор ходит без предупреждения (иногда в 8-9 утра и на выходных) к ним в гости. Притом не на часик зашла, а на целый день. Если подруга таки ляжет спать, то та сидит в ее комнате телевизор смотрит... Зачем????? У нее дома еще дети есть, около 15 дочке. А как подруга сказала, что у нее госэкзамены, и попросила ее не приходить неделю - готовиться надо, так она сразу мужу ее позвонила, мол, та ее выгоняет из дома... Один раз пыталась вставить пустышку в рот ребенка в колпачке! Да там приколов таких много...
    Те кто жалуются что свекровь не интересуется детьми, редко приходит в гости - радуйтесь )))). У другой подруги свекровь взяла ребенка прогуляться возле дома летом, так он сгорел (она его "на солнышке держала")! Ребенок красный, вокруг рта только белый круг от соски (((((. И еще доказывает что грудничку полезно солнышка прямые лучи...
    А моя будущая свекровь на всех днях рождения и именинах мужа, рассказывает какая она молодец, что его родила. Роды в подробностях. И так плавно праздник превращается в ее рассказы какая она классная, а повод по которому мы собрались как-то забывает... А потом начинается обсуждение сколько внуков я ей должна родить и как их назвать...
    Но я ей ребенка ни за что не доверю. Она может грудничка и медом накормить (хоть и аллерген сильный), рассказывает как пустышки надо делать из хлеба жеваного... Читала что у некоторых свекровь пыталась даже грудь дать свою ребенку... Это вообще УЖАС!!!!
    Да и вообще, она и сейчас никого не слушает, и любит делать наоборот, то как ей можно будет доверять? Мы хоть и отдельно живем, и за 2,5 года она у нас в гостях ни разу не была, но стоит нам прийти к ней, как я "огребаю" по полной )))).
     
  3. Lithium

    Lithium Active Member

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    Я живу разом із свекрухою і коли вона щось радить мені на рахунок моєї дитини, то це пропускаю повз вуха, але деколи думка старшої людини все ж пригодиться. Найбільше мене достає моя мама, що, як, коли, треба чи не треба. Коли ми в неї в гостях моя Ната робить що хоче і ніхто слова її не скаже,бо одна внучка і скучили, а я навіть слова не маю.
     
  4. TASJA

    TASJA Well-Known Member

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    Ото в нас таке в свекрухи. Малому все можна!
     
  5. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    Та забобони то все. Хто у що вірить, те й має. Можна називати як хочеш і нічим не перейматися.
     
  6. Un.Known

    Un.Known Well-Known Member

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    А може їй просто уваги бракує? Може вона не має відчуття, що вона таки комусь потрібна?

    Вона - мама насамперед, котра колись також народила.
     
  7. Ніколь

    Ніколь Well-Known Member

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    Погоджуюсь. Моя свекруха назвала мого чоловіка на честь ( але тут скорше не в честь а в памьять) про свого померлого від лейкемії рідного брата. Я загалом не є дуже суєвєрна....але я як про це дізналась в мене буквально щелепа відвисла і очі на лоб полізли. І ясно що вже нічого не зміниш, і дай Бог моєму чоловіку здоровья...але осад неприємний лишився... я би так зі своєю дитиною ніколи не вчинила.



    і зі свіженького про свекруху..... має проблеми зі здоровьям, лежить в лікарні. В нас з нею чомусь останнім часом спілкування ніяке, але я постійно нагадую чоловіку подзвонити його батькам, дізнатись як справи. І от вчора нагадала подзвонити до мами спитатись як вона, може щось треба приготувати їй поїсти, щось привезти. Дзвонить, питається..... ну і свекруха в своєму дусі, ні щоб просто поспілкуватись..... мусіла жовчі налити, каже " невже про маму згадали, чого б це?" Ну блін, після таких її фразочок взагалі хочеться більше ніколи не дзвонити. А могла ж нормально поспілкуватись.....нє...вона не може втриматись щоб щось таке язвітєльноє не ляпнути.
     
  8. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Ви собі заперечуєте. :girl_wink:
    Ваш допис свідчить якраз про забобонність.

    Ви би теж могли тут інакше написати, але не написали. Людина хвора різно поводиться. А особливо, якщо ліками накачана. Мали би розуміти й відповідно то сприйняти, а не шукати зачіпок, аби позлитися...
    Я так бачу, що ця тема поступово перетворилася на "хто більше наплює на свекруху". Читати дуже неприємно. Таке враження, що ті, хто наговорює на свекрух, свої дописи зі сторони не перечитують і на себе зі сторони теж не дивляться. Більшість дописів навіть коментувати не хочеться, просто гидко читати, бо великої різниці між невістками та свекрухами, на яких наганяють так завзято - дуже мало, буквально одиниці.
    Серед того всього "брудомполивання" дописи Ksusha, як веселка після грози.
     
    Останнє редагування: 18 Березень 2010
  9. Ніколь

    Ніколь Well-Known Member

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    я в цілому не суєвєрна, але відносно називання іменем померлої людини - напевно так да.

    Лілю, я не шукаю зачіпок, вона така завжди, просто одне діло так поводитись коли вона вдома сидить і все в порядку, а друге коли дзвонять їй допомогти і питаються про її стан. Звичайно лікарня додає своє.... але......вона така людина що поки буде при свідомості, буде язвити, і то до речі не мої слова, а мого чоловіка.
    :) знаєте.... в мене ще є "екс" свекруха, яка була моєю потенційною свекрухою досить довго... я за нею сумую зараз, мені її не вистачає дуже. Вона настільки мудра і водночас проста і приємна людина, без отих всяких заморочок..... хоча з її сином в нас не склались відносини, я ще протягом кількох років дзвонила їй просто поспілкуватись, привітати з днем народження.
     
  10. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    У забобонах нема сірого, або ви в них вірите, або не вірите.
    А мені то виглядає на типову фразу, коли жінка (яку не навчили бути жінкою, бо такі часи були) хоче, аби її пожаліли.
    А то мало міняє. Дописи про свекрух тут не менш жовчні, ніж називають самих свекрух. Я просто кажу про враження, яке складається. Останні 3 сторінки прочитала ледве-ледве, бо завжди читаю цю тему. Враження, що люди забули, що це інтернет і прочитати ваші слова може будь-хто в будь-який час. Не сховаєшся тут.
     
  11. Маруся-мама

    Маруся-мама Нєправільная пчєла! Собіраю нєправільний мьод!

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    Якщо Бог дасть то я також буду свекрухою і буду на стороні невістки завжди, і допомагати буду їм лише якщо вона захоче але буду їм приносити якісь тістечка і булочки. Буду, бо знаю як важливо часами не стояти цілий день коло кухні щоб до тебе хтось прийшов і тобі просто поміг, а тоді пішов геть і залишив тобі чисту хату і повний холодильник їжі.
    В мене такого нема а часами так хочеться аби просто задерти ноги на небо і не бігати між кухнею і дитиною, а просто сісти і почитати малечі книжечку.
     
  12. Ніколь

    Ніколь Well-Known Member

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    Знаєте... я часом задумуюусь, вот в нас в сімї є свекруха і є в її синів дві тещі, так о до тещ своїх обидва сини з сімьями їздять з задовленням, все просто і зрозуміло, хоча і немає від тещ якось сильної над уваги чи прагнення допомогти в чомусь, просто спілкування без читання моралі, без повчань..... а до своєї мами ні сни особливо не рвуться в гості, і невістки не особливо свекруху люблять. Безпречно що поважаюьт, але любові немає. Хоча свекруха постійно щось хоче допомогти, щось зробити... і свого часу і допомогала і робила. От чому одні нічого практично не роблять а їх люблять, а інша зі шікіри вон лізе, щоб прийняти участь в житті дітей - а її не пускають. При чому вона сама то відчуває... і чоловік мені про це також каже. Так може вона забагато намагається участь в житті дітей прийняти? нам то вже не 15 років... а в 30 ми якось і самі раду собі даєм, і не погано, і не потребуєм щоб за нас все вирішували за спиною і авторитетно казали як робити а як не робити. Може пора вже їй зрозуміти що діти дорослі... і дати їм можливість самостійно будувати своє життя.....
    Вона загалом не погана людина, і я розумію що вона нам всім добра бажає...але вона все якось так преподнесе..... що краще б вже нічого не робила. А ще ....в неї є певні правила, звичаї по яким вона прожила все життя і її чоловік з синами також, дещо їм не подобалось але авторитет мами був непохитний і вони не супротивились.... тепер ці правила, звички регулярно і настирливо навьязуються нам...для чого? ми не то покоління, в нас не той ритм життя і взагалі в нас багато що по іншому....ну то для чого зайвий раз сперечатись і псути нерви і собі і нам?
     
    Останнє редагування: 18 Березень 2010
  13. KitiKet

    KitiKet Member

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    То кто ей виноват? Да, мы сейчас редко заходим к ней в гости. Это факт. И на это только одна причина - нет желания. Последний раз она закатила мне истерику и до сих пор не извинилась. Считает что была права. А я тоже "телка" принципиальная.
    Дело было так. Сначала все было хорошо. Мило щебетали при встрече, говорили на любые темы, и я тогда еще думала как мне повезло с мамой любимого человека... Но это было только в начале. Долго звала нас к себе жить, чтобы мы квартиру не снимали. Я даже начала об этом подумывать (год назад платила 200 баксов за однушку в центре, и когда доллар был по 10 грн приходилось класть зубы на полку...)... Мама моя меня отговаривала от совместного проживания с будущей свекровью, мол отдельно лучше. Даже был момент когда она (свекровь) предлагала мне залететь обманным путем чтобы женить ее сына на себе (то есть на мне) :beee:
    А потом она начала все чаще звонить и говорить мне что делать и как мне надо жить. Она вообще по натуре любитель командовать. Но я еще больше )))). Кроме того я дико упрямый Овен. И когда я росла, то всегда отстаивала свое мнение и не выносила приказного тона вообще. Для меня это как красная тряпка для быка! Шторки падают )))). Я легко принимаю другую сторону или меняю мнение если это мнение логически обосновывается, а не просто "Так надо!" или "Я так сказала!". А тут начинается! Но все это была фигня пока мы таки не переехали к ней на 2 недели, пока искали новую квартиру (про газ я уже писала). Что там началось!
    Представьте себе: утро, семь часов. Я сплю. Любимый спит рядом. Над головой раздается резкий крик: "Ты почему моего сына на работу не собираешь?!?!". Я в шоке просыпаюсь... Она стоит над кроватью и начинает: "Ты обязана готовить ему завтрак и провожать на работу! О нем надо заботиться..." и т.д. Я и правда очень редко его провожаю, потому что у нас так исторически сложилось )))). Ему на работу на 9 утра, а мне на 6 вечера. И если я рано встаю, то уже в 7-8 вареная колбаса. А мне до 9 надо быть огурчиком. Завтрак не готовлю, потому что он его никогда не ест. Только кофе и сигареты (может у кого-то тоже так?) - отучить бесполезно, пробовала. Он не в обиде. Двери сам всегда находит )))). А тут! Я думала что это пипец, но оказалось только цветочки ))).
    С нами некоторое время жил мой хороший друг. Просто получилось так что ему попалась недобросовестная хозяйка (он тоже хату снимал) и выгнала его с квартиры (предварительно взяв деньги и поселив новых людей) в разгар учебы (мы вместе учимся, а он из другого города). Ясно что мы его к себе забрали. Не думаю что кто-то мог бы друга оставить в такой ситуации. Пока он искал новую квартиру, мы жили душа в душу )))). Он помогал по хозяйству, спал на полу в уголочке (места больше физически не было), да и вообще было весело! Нам. Троим. Только не маме любимого )))). Она имела его мозг несколько раз в день, и мой тоже потому что с нами жил еще один мужик и она собиралась звонить моим родителям (хотя они давно знали про друга), чтобы сказать им что я сплю с ними двумя ))))). Мой милый был не против, что друг жил с нами. И нас всех это устраивало. Зачем лезть в чужой монастырь? Когда друг съехал на новое жилье, мы попали к свекрови ))). И тут она начала отрываться, типа "Ты кто такая в этом доме?!" (я к ней слова лишнего никогда не говорила, ни на что в ее доме не претендовала и всегда молча слушала ее вопли - НИКОГДА не отвечала и не грубила! (разве только про себя ))) ) ), "Это мой сын, что хочу то и делаю..." и т.д.
    А сейчас, представьте она предъявляет мне претензии что я мало интересуюсь ею и мало с ней общаюсь )))). Это после всего что она мне наговорила, пользуясь случаем что я была у нее "на птичьих правах"?!
    Еще приколы вспомнила: Сидим на именинах любимого. Мы привезли курицу гриль. Поставили на стол. Милый спрашивает какую часть я буду. Говорю что попку, крылышко и кусочек грудки ))). Он отрезает. Тут подходит его мама и начинает кричать: "Где моя попка??????!". Она встала у меня поперек горла )))). :lol::lol::lol: Все говорят, да успокойся, может ее и не было... А она: "Нет, была!!! Я ее видела!!! Где моя попка??????!". Тут мы сказали, но я думала она меня удушит )))). Потом раздает хлеб к курице (она же). Я беру корочку )))). Она (зная что и мой муся ее любит): "Положи!!! Корочки только мальчикам!!!". Нет, ну нормально? Хочешь дать своему сыну, так отложи эту несчастную корочку ему сразу в тарелку и все! Зачем из рук выдирать? Ну, думаю вы поняли какой у меня после этого аппетит был )))).
    И я могу так рассказывать бесконечно...
    Так что если она чувствует себя одиноко, то кто виноват что с ней общаться стало невозможно. Пусть будет попроще и к ней потянутся люди ))))
     
  14. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    У чому проблема невісток і свекрух? У боротьбі за увагу одного чоловіка. І коли мудрішої сторони нема ні там, ні там, то біда з тими відносинами. І гілка перетворюється на жалі та поливання брудом ревнивих невісток або невісток-невдах.
    Знаю, що жорстко пишу, майже ярлики навішала, але вже навіть не читаю кожен рядок, а квадратно-гніздовим способом.
    Я би теж могла багато писати, бо в усіх відносинах є плюси та мінуси, всюди є сутички й суперечки, бо чужі люди притираються, але я чомусь волію зосереджувати увагу на позитивних сторонах і рисах.
    Так, мені теж дитину розбещують при нагоді, але я просто ставлю ситуацію так, щоби мій малий знав, що я на то дозволяю, але того не поділяю. Якщо щось дуже мене дратує, я просто виходжу й дитина знає, що я проти такого, але ні нерви собі псувати не буду, ні дратуватися...
    А про особисту боротьбу за те, хто з нас краще любить та більше любить не буду писати взагалі. Не тому, що не було. Було. Тільки я це розумію й не бачу в тому проблеми. Це та частина відносин, яку треба перейти.
    І то так добре плюватися й нарікати, коли потому будеш така саміська. І що навчилася з життя? а ніц, бо була надто горда й зосереджена на собі.
    Та вся боротьба дуже швидко минає, якщо мудро до неї підійти, а якщо мусолити, то буде як із Монтеккі й Капулетті - вічна війна, а з чого почалася - ніхто вже й не пам'ятає. І так, історій буде багато, але свекруха винна в тих історіях значно меншою мірою ніж принципова невістка.
     
  15. KitiKet

    KitiKet Member

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    Liliyah Romanova, я завидую вашему терпению и мудрости.
    Расскажите как вам удается не злиться? И сколько времени вам понадобилось чтобы пройти ту часть отношений где идет борьба за внимание одного мужчины.
    Согласна с вами полностью что это причина всех проблем (включая мой случай).
    Но можно поконкретней что вы делали и как себя вели?
    И если можно несколько примеров, и как вам удалось сглаживать такие моменты. Если не сложно, потому что правда интересно.
     
  16. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    А ви гляньте моі дописи на початках теми. Я он якраз щойно глянула, то є на 33 сторінці. Писала давно, але багато з того пам'ятаю, що писала й зараз перечитати не соромно. Бо всіляке було, але я старалася бути обережною в словах, жартома більше писати... Так, жалілася, але близьким друзям, аби порадили, що маю робити, бо ж батьків не зміню, а от самій мінятися треба навчитись.
    До речі, я перед одруженням чоловікові відверто казала, що боюся його батьків. Ну бо вони інші, а я іх взагалі не знала. Тепер знаю й зовсім не боюся. У нас можуть погляди не збігатися, звички, вподобання, але й не мусять. І то все мені не заважало іх полюбити...

    Я багато мовчала, а ще часто захищала свекруху перед жартами, любили собі хлопці пожартувати часом, і не завжди з повагою... Багато допомогли порадами мама й бабуся. Та й кохання до мого чоловіка теж допомогло, бо чути моі обурення йому точно було неприємно, бо це МАМА. І це святе. Але і я для нього не на останньому місці. І це власне основне: нема за що боротися, треба просто вжитися. Процес довгий, важкий, але я зараз щаслива, що можу дивитися на мінуси крізь пальці (це дослівно. колись мого тоді нареченого спитали при мені, чи він планує бути одруженим священиком чи ні. образливо? звичайно. можна було почати холодну війну? запросто. але я то проковтнула й добре зробила, бо лише згодом зрозуміла, що проти мене нічого не мали, просто спитали, навіть не думаючи, як я можу то сприйняти. а зараз вони не уявляють навіть нашоі сім'і інакше, як от є. і все любо й мирно. а чи було би так, якби я пішла на принцип?), треба більше думати саме про них... А найбільше допомагає розуміння, що ніхто не вічний і я не хочу колись гірко жаліти, що мені принципи й гордість були важливішими за людей. Мені таки люди важливіші, такі як вони є, бо і я не подаруночок.
     
    Останнє редагування: 18 Березень 2010
  17. KitiKet

    KitiKet Member

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    То что у нас не совпадают вкусы и все остальное, меня не волнует вообще. И изначально я ее не боялась. А теперь знаю и боюсь )))).
    И вот мне еще интересно, вы пробовали изменить отношение "мама - сын ребенок" на "мама - сын взрослый". Или когда при гостях она сыну рот закрывает и пытается заставить кушать, потому что считает что он голоден (и в этот момент уже не важно что говорит сын которому скоро 30). Или на это стоит закрывать глаза? Речь тут не только обо мне, но и о ее сыне. Как ему реагировать? Друзья-то смеются.
    И что делать если этот человек вызывает отвращение и как с ним бороться (с отвращением). Сейчас уже нереально для меня поменять свое отношение. Потом возможно. Но сначала остыть надо. И если речь зашла о принципах, то для меня эта такая штука, которая абсолютно не мешает мне жить. Если я называю себя принципиальной в каких-либо моментах, это не значит что я чего-то хочу, но из-за дурацкого принципа не делаю. Я иду на принцип - когда не хочу на него "не идти". И в данном случае, не хочу. И хотя умом я понимаю что вы правы, и поступаете мудрее... но ничего не могу сделать. Это отвращение дошло уже слишком далеко. И понадобиться время, чтобы побороть это чувство.
    И еще, как реагировать если во время того как мне что-то говорят и я молчу в ответ (думаю, понятно что речь не о погоде и делах), то это злит и заводит еще больше. Тогда в ход идут попытки зацепить меня еще сильнее, чтобы таки втянуть в конфликт. И чем больше я "глотаю" претензий, тем злее этот человек становится. Что тогда делать? Отвечать? Но я в такие моменты себя плохо контролирую и если начну говорить, то ... ох, лучше молчать.
     
  18. Відповідь: Свекруха-бабуся

    Я вже писала,що теща я вже давно,а зараз я без 5 хвилин свекруха!!!Ваші дописи читати страшно!!!Мені здаєься,що просто йде боротьба по принципу"Малыш,ведь я же лучше..."Невістка я з 20 річним стажем,дуже б не хотіла якихось складних відносин з невісткою,але будувати стосунки повинні всі;син повинен не забувати,що у нього є батьки,але й не забувати, приділяти увагу дружині і сім*ї!!!Краще поганий мир,чим добра війна!!!
     
  19. arushka

    arushka завжди досягаю мети

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    У мене ситуація протилежна. Свекруха не викликає на конфлікт, а включає повний ігнор. За 10 років вона не сиділа з внуками, ніколи не вітала з днем народження ( в т.ч. і свого сина). Зате коли вона гостює у своєї рідні, починає при них телефонувати, розпитувати як ми поживаємо, хоча до того могла не дзвонити кілька місяців. Гра на публіку злить найбільше!!! З іншого боку, добре, що не приходить, щоб перевірити вміст кастрюль!
     
  20. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Свекруха-бабуся

    Ні, бо навряд чи це можливо.
    Нам дзвонили сказати, який светр він має вбрати, що має парасолю не забути, що має скоро вийти... Я просто навчилася слухати й забувати, як покладу слухавку. Ну бо нащо провокувати зайві конфлікти через дурницю? Їй потрібен хтось, про кого можна піклуватися і я це розумію. І не зі зла вона це робить, і не з бажання нами командувати, а просто з потреби піклуватися. І тут у мене ревнощів не було, бо коли ми приходили в гості, тоді мені заплітали волосся, старалися подарувати якийсь одяг, косметику... Не скажу, що все мені подобалося, але я розуміла, що це потрібно саме цій жінці й робила це для неї. З часом я навчилася казати "ні", якщо щось мені не подобалося, а мама навчилася спокійно це приймати. Зрештою, деякі речі з подарованих мені справді подобалися, я ними користувалася, чи й досі користуюся. І я думаю, що мама навчилася цінувати мою щирість, а якщо не цінувати, то сприймати точно.
    Мого чоловіка при гостях вчили, як правильно сидіти, як правильно їсти, ще щось було, вже й не пригадаю. Я тоді просто віджартовувалася, що "як досі не навчили, то вже поїзд пішов". Але! До одруження я собі ніколи таке би не дозволила, а після - батьки чудово знали, що я завжди на його боці. На початках їм це не подобалося й вони не зразу це оцінили, але коли вже оцінили, то по-справжньому, так що чекати вартувало.
    А це вже йому вирішувати, хіба ні?
    Ви, може, цього не помічаєте, але таке складається враження, що ви несвідомо перебираєте на себе роль його мами. Нехай він вирішує. Це його батьки. Вам до тих відносин пхатися не варто, бо вам же й дістанеться в кінцевому результаті. Цілком можливо, що від нього також.
    А якщо він не вміє за себе постояти, то тим більше - хай вчиться. Інакше вийде, що він аж надто гарно влаштувався: мама з жінкою будуть за нього битися, а він тихенько сидіти ніби й ні при чім.
    Цілком можливо, що у вас відраза не до його мами, а до вас самої. До того, якою ви стаєте в її присутності, як поводитеся з нею, чи коли вона близько. Просто на неї легше перекинути це відчуття, але ви його проаналізуйте, бо цілком можливо, що відраза саме до себе й своєї поведінки.
    Я думаю, що для провокацій є причина, яка може зникнути, якщо ви почнете щось міняти у своєму відношенні до цієї жінки. Ви себе поставили, як ворога й суперницю, то тепер і маєте наслідки. Що вас тут дивує? Зніміть щит і забрало, то й війна скінчиться.
    Все реально. Просто з любов*ю подивитися. Перестати про себе думати. Тільки не кажіть, що ви тут про коханого думаєте, бо то не правда. У ваших дописах червоною ниткою проходить "я", а не "він". От коли забудете "я", з*явиться "ти", тоді й до його мами відношення зміниться, і відраза також зникне, бо вона у вас штучно викликана вашим же гнівом.
    Знаєте, ми з чоловіком (а тоді ще хлопцем) на початках стосунків та в перші роки подружжя ніколи не казали "мій" та "моя". У нас така домовленість була. Ми старалися постійно казати оте "ти", на якому й будували наші відносини. "Мій" та "моя" почали говорити спокійно, без пояснень, що не привласнюю, щойно через 6 років подружнього життя. І я вважаю, що це був дуже цінний досвід, бо пам*ятати, що жінка/чоловік - не моя власність, а ДАР, за який маю дякувати Богові - дуже цінна річ у відносинах... Саме це ми трохи перенаголошували, але саме це зберегло наші стосунки в часі кризи та перипетій.
     
    Останнє редагування: 18 Березень 2010
Статус теми:
Закрита.