Відповідь: Мати-одиначка "Ніщо люди не роздають з такою щедрістю, як поради"... І я заплакала. Я ще не мама. Тому дивитись з вашої точки зору дуже важко... Дивлюсь зі своєї, не навченої ще гірким досвідом. Перш за все я би склала план. Знаєете як в фільмах інколи, на листочку і по пунктах потім галочки ставлять? Отак і я би зробила. Робота би стояла на першому місці. І паралельно звісно садочок. Паралельно, бо робота і садочок мають бути поряд. Або навпаки, садочок і робота, щоб ви точно знали що ви мус знайти в тому районі роботу, бо дитина там в садочку. Отже: садочок, робота (курси щоб щось навчитись а потім робота), і з того моменту почнуться розгалуження. Я би поставила дві стрілочки в різні сторони: розвід, сім'я. Я собі думаю, що якщо б я раптом віддала дитину в садочок і пішла на роботу, то я б дуже змінилась, і так само змінилось би ставлення чоловіка. Думаю то було би моєю рушійною точкою. З появою роботи я би стала відкладати гроші, немає значення чи є сім'я чи ні, просто би завела рахунок і відкладала, і чоловік би знав, най би ся бояв! Сказала би що відкладаю на шубу, норкову, дорогу, бо я того варта. Коли би в мене була робота і садочок, я би записалась на якісь додаткові курси, недорогі, може іноземна мова, або танцювальний гурток, щоб краще виглядати. І пізніше приходити додому. Можна навіть курси, де і дитина і ви би ходили, я думаю можна навіть до одного репетитора з дитиною. Варіант вчителька пенсіонерка анг мови. Дитина росте і вчить мову а ви удосконалюєете. Думаю на то все треба часу десь рік. З появою роботи появились би і нові знайомства. От рівно рік я би терпіла. За той час я би мала відкласти гроші на "шубу", вивчити іноземну мову або за допомогою танців заробити собі файну фігуру. І якщо мій любий не оцінив би, яка жінка біля нього, я би з чистою совістю послала би його на курси "покинутих мужчин". А тепер розкажу випадок з мого життя. Коли я прийшла на роботу в перший день, мені в очі одразу кинулась молода дівчина, яка наймодніше з усіх виглядала, мала найкращу зачіску, в неї був одяг, якого я на базарі і близько не бачила. Перша моя думка була :"Бліна! Яка вона красиваааа!". Виявилось, що вона мати-одиначка (розведена жінка з дитиною на руках і без аліментів), яка живе на зарплаті 860 грн.Тільки потім я зрозуміла як їй важко. Практично всю з/п віна віддавала за квартиру, що лишалось то купляла дитині нові (!) модні речі. Ви би бачили її синочка, він як лялька! Я не розумію як вона жила. Не розумію де брала гроші. Знаю що більшість її речей з секонду або з дешевих магазинів типу по 55. ЗАТЕ, вона знала точки, про які я не здогадувалась, де найсвіжіші і найдешевші продукти, де найкраща перукарка яка робить на дому, і відповідно значно дешевше, ніж в салоні, в який секонд привозять нові речі, завела собі знайому, яка їй відкладала таке, що я зроду не бачила в магазинах. В неї завжди була ідеальна зачіска. Я жодного разу не бачила її заплаканою. Дуже пізніше я зрозуміла, наскільки важко їй жилося. Наскільки я розумію, її батьки їй практично не допомагали, інколи продуктами з села. Ви не уявляєте, яка то сильна жінка. Ніхто у її містечку не наважувався її обважити на базарі, скинути на неї лишню роботу на роботі, вона ніколи не пропускала ДН друзів, але друзі ті ДН влаштовували тоді, коли дитина була в садочку. Вона купляла продукти по чіткому плану, готувала по плану, на свою зп вона звозила дитину відпочивати серед зими(бо дешево) на курорт, на море! (Вибила путівку на роботі, з якої заплатила лише декілька процентів). І я знаю точно, що в неї виросте дитина, яка знає ціну грошам, але повторюсь, та дитина ніколи не була гірша, від інших. Я постійно дивувалась, який акцент вона робить сину на те, що потрібно поважати жінок. Вона постійно ставить за приклад синові, як потрібно поводитись чоловіку, стосовно до жінки, друзі, колеги по роботі. Чесно, я можу годинами про неї розповідати, бо щиро захоплююсь нею. А ще та жінка знайшла собі молодшого за себе супутника по житті, і втерла носа всім на роботі.(бо є дівчата молодесенькі, які їй дуже завидують). А зараз вона за кордоном, вона втілила свою мрію(вона мріяла працювати за границею і там залишитись), поїхала заробити більше грошей, каже що хоче повезти дитину за границю на море, і мати гарне придане на весілля. І на неї чекає люблячий мужчина, який щодня молить повернутись. Ото є справжня жінка.
Відповідь: Мати-одиначка Мене перший чоловік виставив із півторарічною дитиною серед зими в чужому місті. Сьогодні я йому вдячна за це. Мою чудову сім"ю і хорошого татка для донечок. Моя мама пів життя провела з алкоголіком. Терпіла, щоб вивчити нас і братом. На сьогодні батько кинув пити, у них свій невеличкий бізнес, живуть душа в душу. Життя таке різне, що ніколи не знаєш куди поверне. щодо роботи. Знаю не одну маму в декреті, що беруться няньчити малечу. і своя ляля поруч і гроші заробляються. Одна просто доглядала. Брала 4-5- х однолітків своїй дитині на цілий день. інша проводить заняття. Там по годинах, кілька груп. на зйомній квартирі. Правда на ній не живуть, тільки для занять. Якщо при першому варіанті треба тільки добре серце, то при другому бажана пед освіта. Хоча в мережі скільки можна знайти, що не завжди і освіта потрібна. Щодо іншої роботи, зважте, що в дитсадку мале буде перший рік хворіти, це адаптаційний процес. Хороший варіант - прибиральниця або няня в дитсадку. Три рази нагодують, дитина поруч, в теплі, на лікарняні дивляться поблажливо. Головне спочатку самій влаштуватися, а потім дитину, тоді не треба буде платити вступний внесок. Там ще такий ньюанс є, якщо вийти на повну ставку, то припинять платити дикретні, тому виходити треба на 0.9 ставки Погоджуюся однозначно з дівчатати, які говорять. щзо спочатку треба матеріально стати на ноги. а потів приймати радикальні рішення. Коли жила з першим чоловіком, то завела собі термос, де зранку заливала настій пустирніка. Чоловік в хату, я до термоса, чоловік з хати, я до термоса. Вдавалося уникнути багатьох сварок, бо колишній їх дуже полюбляв. Добре б було закріпитися у тилу "ворога", налагодити довірливі стосунки із свекрухою. Перший раз я зробила страшну помилку: почала скаржитися матері на її дитину, зараз я говорю лише хороше про чоловіка, захищаю. І воно працює. Свекруха не один раз не дала мені наробити дурниць, коли ми з чоловіком сварилися. І воно ж не важко. Записати рецепт страви, якою любить годувати мама синочка. Навіть не важливо, чи будете її готувати. Важливо, що вона знатиме, що для її дитини хтось старається. Пороздивлятися разом фото, порозпитувати про дитинство, підкреслити, як онучок схожий на татка чи на неї. Звісно, що бувають непробиваємі бабусі, але хочеться вірити, що вони дуже рідко зустрічаються. і на останок хочу додати: Піти можна завжди, а от повернутися... як вже вийде.
Відповідь: Мати-одиначка Танюша, дівчата вже написали Вам багато мудрих порад, я б хотіла щоб Ви прочитали ще ось цю статтю http://www.narkotiki.ru/notonlyhlth_5604.html Все в Ваших руках, тільки б розв'язання цієї проблеми виявилося настільки виваженим, щоб пізніше Ви про це не пожалкували. Від щирого серця Вам того бажаю.
Відповідь: Мати-одиначка По моему очень верно написано в этой статье,особенно слова:"Если вы хотите видеть своего ребенка счастливым, то позаботьтесь в первую очередь о своем комфорте." Сама по себе знаю,что это правда.Были моменты когда просто не на что не хватало сил и терпения,но от этого страдал только мой ребенок.И кому я делала хуже-только себе и ему.Если у нас так сложилась жизненная ситуация,что мы остались сами с ребенком,то мы просто обязаны быть сильными,по другому мы просто не имеем права,ради себя,в первую очередь и ребенка.
Відповідь: Мати-одиначка Так як же бути, якщо ти залишилася наодинці зі своїм "становищем"? Треба, перш за все, усвідомити, що ти не перша і, на превеликий жаль, не остання. І не треба думати, що ти - справжня мати-одиначка. . Можна називати себе просто по-іншому - самостійна мама. Для дитини, так важливі спокій і врівноваженість мами, так важливо не чути криків і лайки, так важливо не переживати разом з мамою через те, що їй доводиться просити і принижуватися. І від чоловіків, які здатні "надати" перераховані вище відчуття, треба захищатися парканом неймовірної висоти і окопуватись величезним ровом, щоб не пробрався. Хоча, швидше за все, такий "біо-батько" і не зробить спроби це зробити. Відпустіть такого чоловіка насолоджуватися своєю свободою, якої так не хотілося ділитися з маленькою істотою. І не треба розраховувати на те, "перевиховати" його, треба розраховувати на себе. Ви хотіли малюка! Так нехай Ваша смуток від самотності стане легкою, а потім перетвориться на величезну радість! А Вашої радості - радості мами найкращого малюка - вистачить за двох. На одному форумі запам'ятала фразу: "Вагітна - вже не одна!" Хороша, правильна фраза - не буває самотніх вагітних жінок і матерів-одинаків, бувають майбутні мами і справжні мами зі своїми малятами. Пам'ятайте мультиплікаційний серіал "Повернення блудного папуги", де головний герой папуга Кеша протягом трьох серій то "тікає" від свого друга Вовки, то, зазнаючи позбавлення і незручності, знову повертається до нього? Буває і в нашому житті так, оголошуються «татка», які хочуть побачити дитину, а іноді і взяти участь у виховному процесі. Скільки людей - стільки й думок. Але особисто я дивуюся і в той же час захоплююся Жінкою, яка може пробачити чоловіка: - Який залишив її, коли вона була вагітною (не чекав, не був готовий і т.д.); - Який пішов, коли в сім'ї вже є дитина (діти) (до одного, до мами, до іншої, тому що втомився, знову ж таки виявився не готовий, просто зустрів свою любов, за більш важливим причин); - Який ще не пішов, але робить все можливе, щоб «його пішли» (всі ваші варіанти). І ось ЖІНКА може: - Знайти в собі сили пробачити РАДИ ДИТИНИ; - Закрити очі на те, що було РАДИ ДИТИНИ (хоча сама ніколи не забуде); - Як ні в чому не було повірити знову, тому що хочеться повірити, а раптом ... Згідна, що будь-яка людина має право на помилку. Але в кожної жінки є своє розуміння цих помилок. Сперечатися на цю тему можна нескінченно. Але тільки їй вирішувати - пускати, повертати, прощати чи ні. Жінка прощає в більшості випадків РАДИ ДИТИНИ, тому що хоче, щоб у її дитини був ТАТО. І це її право. Жінка не прощає теж РАДИ ДИТИНИ, тому що хоче захистити дитину від «забудькуватості», «дуже сильною зайнятості», «порожніх обіцянок» (часто не прощають, виходячи з досвіду «невдалих» повернення у кого-то в житті друзів або рідних). І це теж її право. Пам'ятаєте, про папугу, який «збігав на волю»? Не треба в першому випадку говорити про наївності, а в другому - про жіночий материнському егоїзмі. У будь-якому випадку жінкою рухає любов до дитини - величезна безмежна любов МАТЕРІ. Засуджувати не варто ні тих, ні інших. Пробачити або попрощатися ... Вирішувати вам. Пам'ятайте, що крім папуги Кеши існують і інші птахи, не такі «перелітні». Головне, щоб в очах дитини відбивалася щаслива мама, а ваша міцна і сильна рука тримала рідну, теплу і ніжну дитячу руку. Разом - ви сила!
Відповідь: Мати-одиначка Погоджуюся з вами на 100%. Як то так, жити заради дитини...можливо дитина в майбутньому скаже вам дякую, за те, що позбавили її можливості чути в хаті вічні скандали і непорозуміння. Звичайно, потрібно зважити усі "за" і "проти" і тільки тоді приймати кардинальне рішення.І хочу сказати з власного досвіду: "що не стається, все стається на краще".
Відповідь: Мати-одиначка Оскільки у мене уявлення про щирість і відкритість, довірливість стосунків склалося на прикладі моїх батьків, то я і подумати не могла що деякими чоловіками є сенс інколи і "поманіпулювати", щоб прримусити їх над чимось замислитися.. Тому намагалася "знайти підхід" до останнього і погрозами "розлучуся" ніколи не блефувала і не розмахувала (на відміну від колишнього чоловіка, який такими погрозами тиснув щоб примусити мене витребувати в батьків розміняти їх квартиру і подарувати йому щоб він став "господарем", але так направду був до цього просто не готовий, лякав тільки, маніпулюючи). І тільки коли було вже взагалі все, коли вмерло так - що до фізичної відрази, тільки тоді я без погроз чи умов спокійно розлучилася. (Хоч переживань було повно.. і не так за себе як за те щоб з ним все після цього було гаразд, бо відчувала себе Маленьким Принцом, до якого звикли бо він доглядає троянду). З тих пір минуло майже 8 років. Він "перебісився", бо спочатку був злий до зненависті, аж за кілька років.. потім до нього "дійшло" що втратив.. тепер би вже давно радий піти на поступки, "почати спочатку", з'явилася повага і пошана, захоплення, каже що таких як я не зустрічав і т.і. (цікаво чи надовго.. чи до першої безпомічності і декрету?) - але мені нічого не потрібно. Він став мені чужим ще тоді і за ці роки ми обоє змінилися кожний у свій бік, остаточно "виросли" в різних людей. А от якби серйозно попередила про розлучення раніше.. ще коли не збиралася розлучатися, не була готова д цього.. коли було бажання за щось боротися.. цікаво, що було б? може б і замислився що може мене втратити. Хоча навряд.. очевидно, є такі люди, які не відчувають межі поки не стукнуться лобом з розгону. пару разів. Але після розлучення (чи репетиції розлучення) зате дуже гарно видно одну річ: хто кому був направду потрібним і незамінним. Переоцінка цінностей відбувається: і ті жінки які направду мучилися - відчувають полегшення і комфорт. А ті які отримували багато хорошого, але не цінували це поки мали (бо недоліки затуляли ясність погляду на позитиви) - починають відчувати як багато не вистачає. Тому - добре слухати себе слід. Якщо точно бачиш що що б там не сталося попереду, яка б доля нен чекала - а ніколи ні за що не пожалкуєш, бо нема за що вже шкодувати - тоді "вперед". А інакше - треба намагатися врятувати "здоровий зуб" і шукати способи це зробити.
Відповідь: Мати-одиначка Танюш, крiм розпачу та болю вiд образ ви поки самi нiчого не вiдчуваете.... заспокiйтесь i вiдпустiть ситуацiю, поiдьте до батькiв але не з примхами, а мирно скажiть то чоловiку... гарна пора йде, попереду лiто i сонце...вище носика.
Відповідь: Мати-одиначка Ми з донею теж удвох, але нам набагато легше, бо маємо свою квартиру, невеличкий заробіток і мої батьки нам допомагають(дякую їм за це безмежно!). мені легше було зважитися на розлучення, бо була незалежною від чоловіка, а в вашій ситуації навряд би так зробила...спочатку продумала би все ретельно. з чоловіком мусила розійтися, бо не витримувала постійних сварок і образ та шкода було донечки, яка вже починала розуміти все і нервуватися... щодо аліментів, то гроші нам почав давати десь за чотири місяці після того як я його вигнала, до того навіть не цікавився чи ми їли-пили, про інше взагалі мовчу. зараз заради уляськи налагодилися стосунки (на рівні друзів), бо дитині тато потрібен і заважати їхньому спілкуванню не можна. повністю підтримую zetta! вам потрібно почати думати про щось інше, відпочинете від чоловіка, від буденного життя, а тоді на тверезу голову приймете правильне рішення, бо з опалу можна натворити масу помилок...
Відповідь: Мати-одиначка Щойно до мене дійшло.. То що це ви вже пішли від чоловіка? Чи ви щось інше мали на увазі.
Відповідь: Мати-одиначка Напевно перше напишу,а потім ще почитаю.Танюша,в моєї знайомої помер чоловік.вона чужа у місті(правда є свекруха),квартиру знімає,друга коліжанка сама ростить дитину без чоловіка(правда є мама).на вашому місці я б для початку підготувала собі тили відходу,напевно для початку збирала б гроші і паралельно шукала роботу(маю знайому яка сама родом з Мордовії,ми гуляємо разом.так от вона постійно відкладає гроші хоч в неї чоловіком все ніби нормально).Танюш,я вважаю,що розбитого корита вже не склеїш,що б вам тут не говорили,вирішувати вам,але дійсно,що б іти,потрібно кудись іти,тому може є якісь форумлянки які б вам здали кімнату за символічну плату,або підкинули роботу.Пишіть,питайтесь і збирайте гроші.Напевно банальні поради,але думаю життєві.І не втрачайте надії,добрих людей більше!!!!
Відповідь: Мати-одиначка Власне Таня шо тільки тобі вирішувати! Порад багато,ніхто незнає яка в тебе там ситуація,тому шось радити.... Ну рубай зразу з плеча,хтось дав тут хорошу підказку поїдь на деякий час,обдумай все,зваж. Я думаю шо багато в кого була тут така ситуація,шо все розвод і крапка,в нас криза почалась після народження дитини,але це ми побороли,разом,сім"я це праця,я багато чого зрозуміла,в дечому пішла на поступки,багато можна про це писати,маю багато прикладів,маю одну коліжанку яка виховує доньку сама,маю таку яка терпить таке від чоловіка чого я б не терпіла,ше одна періодично тікає додому до мами на 1 місяць і потім назад,це життя.Успіхів тобі Танюша!
Відповідь: Мати-одиначка Дівчатка,дякую Вам. Відпишу при можливості. Вдень малий не дає толком сісти,а коли муж дома то зрозуміло,що багато не напишеш..а вночі деколи просто відрубуюсь...
Відповідь: Мати-одиначка Танюш, можу тобі сказати, що сама боюсь дуже такої ситуації... коли все набридне (чи не все, а просто якась одна дрібниця) і не захочеться бути "мудрою жінкою", яка спочатку згладжує гострі кути, переварює, а потім щось робить чи говорить. А чому мужику можна говорити і робити що перше попало в голову, а жінці мус бути мудрою і розважливою... Я знаю одне. Бути фінансово залежною від чоловіка не можна! Можна дозволити собі трошки побути в декреті і не більше. Мужик як забезпечує сім"ю, то відчуває себе царем. А як відчує, що жінка не так вже й залежить від нього, то почне цінувати комфорт і затишок СВОЄЇ жінки. І тоді не буде викидати коники, бо зрозуміє, що втратить і втратить реально. Звичайно, що зараз з жінкою без роботи, місця проживання і прив"язаною з дитиною вдома можна собі багато дозволити. Знайома недавно збиралась так само розводитись, але там була інша... Ну в тому випадку свекруха сказала, що хата невістки, а ти, сину, іди, де був. Але справа в тому, що той муженьок зняв квартиру для себе і коханки, яка досить успішна бізнес-леді. Пожив трошки і вернувся.... Каже не то! Сім"я є сім"я... Порада... Що тут порадиш. Віддавай малого в садочок! Не всі діти довго звикають, дехто нормально себе почуває в садочку з перших днів. За той час шукай роботу, але не прибиральниці! Ти розумна молода жінка, яка принаймні точно вміє користуватись ПК!!!! Офіс-менеджером, секретарем і всім такого роду можеш бути точно! Почнеш бути в соціумі, почнеш більше себе любити, зміниться коло оточуючих. Вдома дійсно пробуй абстрагуватись. Тих 20 хв спілкування в день (за статистикою стільки ми й говоримо з чоловіками) можна легко оминути і скоротити. Основне! Полюби себе! Ти чудова мама, ти гарна господиня, ти красива, розумна жінка.
Відповідь: Мати-одиначка Таня, я вас добре не знаю, але дуже добре розумію. З чоловіком не живу вже рік - так, так. Ні вагітність (Коли була на 3 місяці розійшлись), ні роди ні тепер не бачимось. Були і крики, і погрози і істерики з його сторони і це при тому, що я вагітна. Дитину хотів, але напевно тільки до вагітності. Коли дзвонив під час вагітності і питав про самопочуття, то я щиро розповідала про токсикоз - а він сміявся і знущався. Якби не батьки, то я б синочка не мала. Один раз при розмові так довів, і злі язики допомогли - що почалась кровотеча. Зразу ж лягла і не ставала 2 тижні. Бог зберіг дитину - я щиро молилась. Його батьки теж не цікавляться внуком, а після моїх родів свекруха подзвонила і мені нахамила, а мій чроловік приїхав з притензіями - дитина народилась маленька і не в термін - на два тижні швидше. Напевно, він вважає що це не його дитина. Ще при вагітності казав зробити аналіз - я не погодилась, бо це і шкідливо і гордість мені не дозволила. Тепер частенько плачу, бо так надіюсь, що він повернеться...Казка.Скажете, що я себе не поважаю...Напевно. Мій духівник каже, що потрібно почекати час, але якщо так є - то так і має бути. Звичайно, в мене не та ситуація, що у вас - свекруха мене ненавидить, батьки мені допомагають. До речі, дякую УМІ - збираюсь подавати на аліменти без розлучення, бо розводитись не хочу - релігійні переконання - все ж шлюб брали.Відчуваю себе приниженою, але від нього я не залежала, швидше він від мене - деякий час не працював, так жили на мої кошти. Але хіба це щось змінило. А ви подумайте Таню - дитинга підростає і все одно помітить погані стосунки батьків. Якщо ще є почуття, то ліпіть все докупи, а якщо ні - то "мужайтесь" і нехай вам допоможе Бог. А підтримку ви від нас отримаєте - принаймні я вам обіцяю хоча б моральну. Пам"ятайте, що у вас є син, а більшого звання, ніж мама у світі нема. Жити потрібно для синочка і для себе. Не судіть строго - просто раджу вам те, що і собі.
Відповідь: Мати-одиначка Фу,дочитала. Дівчатка.дякую вам і буду вдячна читаючи ваші дописи,поради,підтримку. Від тої ночі остила трохи,але не забула як мені сказали тоді с..а забирайся звідси.щоб тебе тут не було..скільки тобі грошей дати,щоб ти звідси забралась...і так далі. На другий день,після того.як я сказала, що все. Хоч до рани прикладай,вибачень купа і таке інше...але то для мене пусте..серце не реагує..камінь стоїть вже.. От про свої дії майбутні:садок,робота,вийти в люди,відкласти гроші...а там можна і бачити чи попливу своїм човном далі у життя. В село назад нема дороги:батьки маються скрутно,тато заробляє ледве на газ,світло,хліб хватає...як мені писали..тіки буду слухати..як же ж тобі погано було біля чоловіка До нього почала відноситись нейтрально...правда він плани почав строїти..капец..навіть про другу дитину говорить..хоч недавно чути не хтів..але то таке.кажу,його плани а не МОЇ Збирати гроші,відкладаи вийде хіба з дитячих..у нас бюджет окремий завжди був і є... От десь виходити можу тіки з малим..бо привчився тіки на маму..якщо в туалет сама йду то всі сусіди чують..мамин синок. Він сидить з ним,коли мені по справах тре.а не на свої цікавинки..але то таке,дитинка не завада... А рамантіка..чуства,кохання мабуть відкладу на потім..колись..маю дитинку,треба думати про її благоустрій...хоча хто зна...може малий виросте..я когось зустріну і згадаю,що таке кохання.. Дівчатка,ще раз вам дякую П.С. от надалі не зрозуміла.чи мають право мене скоротити з роботи.якщо я буду розлучена?
Відповідь: Мати-одиначка Таня, користуйся! Всеодно якийсь час житимете разом, то зроби так, щоб поменше конфліктів було, а побільше користі. Прикупи собі всього, походи куди відпустить... І плани хай будує - може щось і вийде!
Відповідь: Мати-одиначка Таня, може теж говорив все в злості і потім зрозумів, що був у ту хвилину не правий, думаю, вірю і надіюсь, що все у вас ще налагодиться А до мене на каву прийти не хочеш?я от кекс спекла,і завтра буду сама, мої хлопці приїдуть в неділю)))
