Відповідь: Мати-одиначка А може спробйте поїхати в село і трішки відпочити? Але не з таким настроєм, що все - я пішла, а просто ніби там мама чи ще хтось з рідних попросив приїхати. Інколи такі відпочинки один від одного допомагають. Але знайте, самій дуже важко. Будьте мудрішими чи хітрішими. Думайте, добре думайте, але не спішить. "Спишить надо медленно". Глибокий вдох і видох, очі заплющили іііііі ось і вже в голові є варіант! УСПІХІВ!!!!!!!!!!!!!
Відповідь: Мати-одиначка Diana думаю правильно, ви настойте себе що терпите ради дитини, а далі час покаже, тримайтеся __________________ А Що чекати і Чого терпіти? В мене в сімї так було. Мама 9 років чекала, що батько зміниться. І що з того? Я Вам скажу нам дітям від того легше не було, а мамі тим більш. Коли мама подала на розведення і вони розлучились. Стало легше всім, чесно. А ви, Якщо будете сильною знайдете вижід з ситуації. І все у Вас,ckorpionsha, буде добре. Я за Вас триматиму кулаки. Тільки НЕ ТЕРПІТЬ. Бо чоловіки в таких ситуаціях лише ще дужче сідають на шию і звішують ноги, бачачи нашу безвихідь.
Відповідь: Мати-одиначка Я воспитываю сына сама,разошлись еще,когда я была на 4-м месяце беременности,жили мы с ним не долго,ему 39 лет,мне 26,детей не имел от первого брака,но очень хотел.И вот когда я сказала ему что беременна,то человека словно подменили,работала на тот момент только я,он ни в какую не хотел искать себе хоть кое что,начал пить,гулял с друзьями постоянно.да еще и мои деньги пропивал.Я ужасно нервничала на первых месяцах,была угроза выкидыша,а ему было все равно,дальше продолжал скандалить и гулять.Мне это порядком надоело и я собрала вещи и ушла,слава богу,родители меня приняли к себе.Выносила без него.родила тоже.Сейчас сыну 1,2 года,отца он ни разу не видел,только я по телефону от него слышу теперь упреки,мол как это я могла его оставить да еще и в курс дела его не вводить.как ребенок!!!!Финансово само собой никакой помощи от него,но терпеть даже ради ребенка, я думаю не стоит,зачем?- чтоб он рос и видел постоянные скандалы родителей,хуже будет только ему и вам.Главное не падать духом,хотя и сложно это,но надо стараться.От родителей особо нет финансовой помощи,выйду на работу .а малого в садик.Всегда есть выход,это сначала все в черных красках,но обязательно все наладиться.
Відповідь: Мати-одиначка Цілком з цим згідна. Моя мама так заради мене і терпіла, я була мала і дуже просила маму щоб вони з татом були разом.Це була мука для всіх, і для мене теж, тому що я бачила що і мамі і татові зле. Тепер я думаю що краще мама би мене не послухала, а взяла мене і пішла б сім"ї, то можливо вона зараз була б щасливою жінкою, з влаштованим життям, і тато знайшов би собі нову сім"ю, і не треба було б терпіти це все, адже життя є таке коротке. А натомість були б дві щасливі сім"ї, а не одна приречена на муки. Бажаю вам бути сильною і зробити правильний вибір
Відповідь: Мати-одиначка Важко щось радити, бо чужі стосунки завжди "тьомній лєс". Та якщо не заглиблюватись, то скажу суто своє ІМХО. Ви маєте вирішити все особисто для себе, і тоді вже починати рухатись в обраному напрямку.Тобто, іти,терпіти,відбудовувати,плюнути і тп. А як вже рішення прийняте,то просто рухайтесь в тому напрямку без поспіхів та невиважених кровік:нема грошей на житло, то зціпіть зуби,терпіть і шукайте роботу, перемаєтесь пару місяців та на кімнату назбираєте зйомну; нема куди діти малого - шукайте садочок, жіночок,які за невеликі гроші пильнують в себе в хаті своїх і чужих дітей; не хочете їхати в село - і не їдьте,як гордості вже нема,то думаю духу стане ще декілька місяців під одним дахом перебути. Але ви повинні розуміти,що вся надія в вас в першу чергу має бути на себе.Маєте достатньо сили - уперед. Щодо роботи,то не знаю який в вас фах,але на Фуршеті бачила оголошення,в неті купу продавців потребують ніби,з чогось та треба починати. Я не прихильник шлюбів заради дитини,бо дитині то не так вже й потрібно направду. Врівноважена задоволена мама завжди зможе нормально донести до своєї дитини,що й до чого.У житті всяке трапляється,не ви перша,не ви остання.Тому тримайтеся, за будь-якого свого рішення.Сили Вам!
Відповідь: Мати-одиначка Таня, скажу тобі ,що ти вже дуже сильна і мужня, коли наважилася розповісти про свою проблему.Ти шукаєш виходу в даній ситуації і хочеш почути різні поради. Я думаю, що Таня власне і шукає для себе відповідь серед всіх наших думок, але все одно вона вибере свій шлях (як справжня скорпіонша)!! Я розумію як тобі важко зараз, може варто перечекати цю затяжну темну полосу? Я собі згадую як ми з чоловіком сварилися, я могла тАке виговорювати, що ворогу не побажаєш напевно в пориві злості, але все проходить і як кажуть і це пройде ... Напевно це властиво скорпіонам - терпіти до якогось певного моменту, а потім вжалити у саму болючу точку кривдникаСили тобі бажаю, і витримки, і хай то жало тобі не буде потрібним запрошую на каву в гості )))в пп напишу адресу
Відповідь: Мати-одиначка Можна і мені трошки втрутитись? Таню, я по якимось твоїм дописам зрозуміла, що у вас із свекрухою непогані стосунки. Може, в тому напрямку якось порухатись? Може, вона якийсь час допоможе, поки у вас з чоловіком не вирішиться все? Чи, принаймні, посидить з сином поки ти працюватимеш. А можливо, вона на твому боці! І я так само думаю, як тобі вже тут радили вище, може вам з сином пожити під одним дахом з чоловіком, але просто як тато і мама для сина, і нічого особистого!! (моя подруга була в такій ситуації, вони жили в одній квартирі з дитиною але просто як батьки для своєї дочки, ясно що не здорова ситуація, але коли виходу і грошей на квартиру немає-то і цей варіант добрий. Вони так жили рік, досить нормально, навіть обидвоє зустрічались з іншими людьми. а потім він пішов з власної квартири і зняв собі житло. ось так. ) Розумію, то важко, але якщо і кохання вже нема, то якось переживете? Головне, щоб без сварок при дитині і не займати особистої свободи один одного. А потім як підросте малий, і якщо стосунки не налагодиться, то може щось прояснеться, переїдеш, а може і когось іншого знайдеш . не переживай, ти ж мама! закарпатці не здаються)!
Відповідь: Мати-одиначка Вибачте що втручаюся, бо зовсім не знаю Вашої ситуації, тут дівчата радять не терпіти, а йти. Та мені здається, що зберегти сім*ю треба обов*язково спробувати, але не терпінням. Згадайте чому Ви почали зустрічатися з своїм чоловіком, чому вийшли за нього заміж, чому народили йому синочка. Спробуйте відродити своє кохання, може воно не пройшло, а просто забилося десь в кутик і Ви його просто не помічаєте, за всіма своїми клопотами, віддаєте всю себе дитині, а про чоловіка забуваєте і він це якось неадекватно сприймає. Згадайте все хороше що було між вами, залиште дитину бабусі підіть на побачення (згадайте себе до одруження), так як це було колись. Поїдьте кудись хоч на два дні без дитини, щоб були тільки ви удвох. Просто забудьте все погане і почніть все з початку. Гуляйте разом, цікавтеся проблемами і радостями один одного і все владнається. Міцна і щаслива сім*я це теж важка праця. Треба вміти і підтримати, і розрадити, і промовчати коли треба і вислухати. (це звичайно стосується обох) Та все ж я думаю вам варто спробувати. Я дуже сподіваюся, що дуже скоро у вас (маю наувазі і Вас і Вашого чоловіка) все владнається.
Відповідь: Мати-одиначка ооо..скільки раз я хотіла піти від чоловіканавіть плани виношувала як і куди а потім їхала на місяць до батьків (в критичні моменти) і все ставало на свої місця.я починала за ним скучати,згадувати минуле,прощати йому все (та і взагалі причини,через які хотіла розірвати стосунки здавалися ну просто смішними). історія моєї мами.вона розведена з моїм батьком вже більше 10 років,але живуть разом до сих пірвона від нього тікала не раз,але поверталася.він пив і бився,а вона поверталася,заради нас.скажу чесно,я багато набачилася.а мама терпіла заради нас.я ніколи її не розуміла.аж поки недавно не почала просто читати різні філософські книги і насамперед Біблію. ми маємо те,на що ми заслуговуємо.і лише змінивши себе-ми змінимо те,що маємо!або та ситуація,яка у нас є мусить нас чомусь навчити. знаєте,як було в одній історії-жінка просила у Бога терпіння,а він послав їй всякі негаразди з чоловіком і дітьми-підлітками,і коли вона його покинула і почала сваритися з дітьми,зрозуміла,що Бог дав їй те,чого вона просила "ситуацію,яка б випробовувала і закаляла її терпіння". жінка є дуже мудра і хитра особа ми можемо довести чоловіка до божевілля,а можемо зробити його суперменом.я думаю,всі козирі в наших руках.просто треба вміти їх правильно розіграти.
Відповідь: Мати-одиначка думаю не знаючи матерiального стану сiм"i , тим паче що дитини нема з ким залишити радити шейпiнг i тд не зовсiм доречно, оскiльки ми не в глянцевий журнал статтю пишем..... по темi....Тань....переведiть подих, i не шукайте у чоловiковi ворога, бо з того точно не буде добра. Не можете любитись то постарайтесь дружити...Якщо вирiшили розлучитись...нема в тому нiчого смертельного, там вище про свекруху писали, колiжанки.... Я колись була у вашiй ситуацii.... ваша мама зможе трохи допомагати вам на час пошуку квартири...ви iй не пробували дитинку залишати на пару днiв? квартира з бабкою... теж реально, а ще варiант - знiмання квартири на пару з студенткою, чи знайомою(я так робила, значно дешевше)... а роботу найдете...ii легше знайти нiж дитсадочок...
Відповідь: Мати-одиначка Сонце, прочитала що ти пишеш і тебе не розумію... Що означає "одна", "сама". Ти одна ніколи не будеш...а якже люди, які тебе люблять. Ти завжди можеш розраховувати на підтримку і розуміння, яке б ти рішення не обрала. Ми з усім справимось, бо маєм заради чого. А я тобою щоб не було...просто цей період треба пережити.
Відповідь: Мати-одиначка моя близька подруга нещодавно пережила кризу у сімейних стосунках. до вагітності вони з чоловіком дуже активно проводили дозвілля, скучати було ніколи, а коли народився синочок, їй довелось майже постійно бути з ним вдома. Приблизно через рік перебування в декреті, їх стосунки з чоловіком дуже погіршилися. Подруга через недостачу спілкування (з її слів) постійно провокувала конфлікти, прискіпувалась до дрібниць, на все ображалася. Чоловік в свою чергу теж почав частіше десь затримуватися, шукати причини, щоб бути поза домом. Через певний час подруга твердо вирішила подавати на розлучення. Але перед тим забрала сина і поїхала на місяць в інше місто до сестри. За цей місяць вона багато обдумувала свою поведінку, поведінку чоловіка і всю ситуацію в цілому. Знайшла відповіді на багато питань, і знайшла сили зрозуміти, пробачити, оцінити.... Словом повернулась додому вже без думок про розлучення. Зараз їх синочку майже два рочки, чекають на другу дитинку..... знаю, що кожна ситуація різна, але може слід просто взяти маленький "тайм-аут" і добре розібратися в собі. А раптом ще не все втрачено!
Відповідь: Мати-одиначка може невдале порівняння, та от Коханому хочуть зуб мудрості вирвати, бо не може нормально прорізатись, відповідно запалення, нагноєння, хоча сам зуб здоровий. Нині робили операцію, так лише почистили - вирвати не дав. А знаєте, як він всіх переконав? "Здоровий зуб я завжди встигну вирвати, а новий поставити - ні". Я ж до чого, можливо, саму Вашу сімю ще можливо врятувати (зуб - здорові, молоді, дитинка), просто полікувати треба ситуацію, обствини? хоча направду, ще щось писати і радити - зайве, адже те, що насправді Ви відчуваєте, Ваш чоловік, син - відомо лише Вам, як би щиро Ви про це тут не писали. Тому обмежусь лише поданням ідеї
Відповідь: Мати-одиначка Почитала я тут багато чого і багато хто пише мудрі поради а від деяких волосся дибки стає. Ось мої думки, хоча я не мати-одиначка ані не розведена, хоча чуть того не зробила але якось вчасно зупинилась бо зрозуміла що того бовдура свого дуже люблю і він мене, правда на зміни ми не дуже легкі на підйом але я стараюсь, падаю, встаю, знову падаю, знову встаю і так рухаємось до переду. Можу сказати що таки рухаємось, хоч дуже помало. На рахунок того чи варто терпіти. Терпіти ані заради дитини ані заради себе НЕ ВАРТО!!! Таню, НЕ ТЕРПІТЬ!!! А що робити якщо не терпіти? ПРАЦЮВАТИ НАД СОБОЮ! Ми не знаємо що сталось що призвело до такої ситуації але у кожній ситуації є збудник який винен у ваших сварках. Найбільший збудник це егоїзм, бо жінка може вважати що лише правильно так як вона каже а чоловік що лишень так як він. В основному чоловіки дуже затяті і не ХОЧУТЬ визнавати своєї провини і помилок. Але то в іншу тему. Чи дасьте собі раду як одинока мама? На сто відсотків впевнена що дасьте і виховаєте свого сина добре. Так у вас будуть проблеми але ви їх подолаєте. Буде дуже скрутно матеріально, але це минеться. Чи йти вам на квартиру чи змінами кімнату? Я б радила не спішити, попробуйте живучи під одним дахом зі своїм чоловіком просто відсторонитись від нього. Виконуйте свої «обов*язки», там щоб хата була більш менш чиста (без фанатизму) і щоб він мав що з*їсти, але також без фанатизму. Ось так аби не мав права закинути що нема, а якщо буде гавкати що не таке як хотілось то скажіть що сьогодні є те що є, і крапка. Найголовніше не вдавайтесь в пояснення і вияснення відносин. Навчіться жити так ніби його немає. Я знаю, що то дуже тяжко і що він буде вас провокувати на сварки ( кожен день онтаке маю) але заради свого добра треба подивитись на все збоку. В між часі відкладіть собі якісь гроші. Тато на дитину зобов*язаний давати гроші і він їх буде давати, а на себе ви заробите. Моя дуже добра коліжанка попала в ситуацію де вони з чоловіком майже не спілкувались, бо вона десь там образила його маму а він замісь того аби заступитись за жінку пішов за мамою і одного сонячного дня виставив мою товаришку з восьми-місячною дитиною на вулицю. Коли та запиталась куди їй іти то він сказав - маєш батьків нехай тобі допомагають. Вона пішла до батьків, пережила нелегкі роки, але згодом купила собі квартиру і зараз сама виховує дитину. ТА, на превеликий жаль, вона себе так і не полюбила і вже пройшло 6 років від коли він її виставив на вулицю, а вона все чекає і мріє, що він до неї повернеться і вони будуть разом виховувати дитину. Так і не розвелась і гроші він дає дуже рідко. Всі наші поради вона ігнорує, отже їй з тим добре. Бажаю вам, щоб ви ніколи не втратили самоповаги до себе настільки що нічого не зробили ані в одну ані в іншу сторону. Найважливіше не терпіть заради дитини, хочете то терпіть заради себе.
Відповідь: Мати-одиначка Сонце, я теж сиджу і плачу... Я спостерігаю за вашою ситуацією (по дописах) уже деякий час і плачу від безсилля, що нічим не можу допомогти, тільки морально... Буду за вас молитися.
Відповідь: Мати-одиначка Таня! В вас обовязково все налагодиться, ось побачите. Не плачте, зберіться і скажіть собі, що від сьогодні починаєте нове життя. дуже гарно описала поради Маруся-Мама. Я б зробила точно так само. Це важко, дуже важко, але така байдужість дасть свій результат. Ви зараз не працюєте - то займіться влаштуванням дитини в садочок, бо на початках треба дитинку залишати на пару годин, часом і на годинку - ви повинні бути вдома. Не знаєте який? - Та той що є зараз біля вас - а якщо колись зміните житло - то зміните садок. А зараз - хай дитя потрошки звикає. А вас зявиться кілька годин вільного часу і ви справді зможете використати його на пошук роботи. А тепер розкажу свою історію, точніше не свою, а історію своєї сестри, з якою ми живемо разом. 16 років вона жила не те що в нещасливому шлюбі - в жахливому! Чоловік слідчий, майор міліції, але не той багатий зарозумілий майор з особняками - а вічно пяний рагуль, для якого жінка і діти - навіть не пусте місце. Пянки, бійки, постійне приниження, вічне безгрошівя. В хаті не було ложки цукру (важкі 90-ті) Цитата: "Шо? цукру хочеш? Буш їла тоді коли я дам, а дам я не скоро га-га." "Шо? Ти ше шось тявкаеш? Скоро зарплата. Ти не забула? ТО мовчи" (матюки я опускаю) і то лише тисячна доля того що я наслухалася в свій час. Сестра жила на бабцину пенсію і на мою допомогу по сирітству. Вона його виганяла, а потім через місяць приймала назад, навіть сама за ним дзвонила. То була не любов, просто як вона казала "а як я виживу" Одного разу вона йшла по вулиці і думала: маю в кишені 2 гривні, що ж би то такого зварити дітям, щоб пообідати. Придумала зварити бульбу з цибулькою смаженою і кефіром. От зайшла в магазин за кефіром і раптом (вона до сьогодні не може пояснити чому вона це спитала?) запитала в продавця: А вам продавці не потрібні? Та їй відповіла: "Ну ти ти дивися, продавець ше не встигла звільнитися а вже всі знають! Ходіть до завідуючої." Вона знайшла роботу! Але все одно не могла відважитися його вигнати. А хто мене схоче з двома дітьми? І далі мучилася і терпіла, але правда то вже було зовсім інакше,бо в неї зявилися свої гроші. І так то все тривало 16 років (їй тоді було 36, дітям 16 і 15 років). Зараз вона з ним розвелася, знайшла собі іншого - прекрасного чоловіка, який її обожнює, він за неї горою (навіть в наших з нею конфліктах, але то таке). Діти (син і дочка) і виросли і сказали "Чому ти не зробила цього раніше?. Чому ти мучила нас і себе?. Сестра доробилася від простого продавця до керуючої магазином. А ще недавно здавалося що кінця краю тій ситуації нема. Я розумію, що зі сторони дуже легко радити, спробувала уявити ситуацію - мороз по шкірі. Але терпіти - то точно не вихід. Ну і радикальних змін теж не варто робити, почніть поступово. В пп напишу одну ідейку.
Відповідь: Мати-одиначка Можливо я не настільки рішуча щоб радити йти і не терпіти, хоча життя в минулому теж було не солодке. Треба напевно розібратися що треба терпіти і які стосунки в сімї... Коли пє і бє, так стерпіти не можливо, тим більше коли росте хлопчик і це все бачить, він майбутній мужчина і тато, невідомо як воно йому відібється. Як тато відноситься до сина, як син до тата? Коли лише "зівяла любов" між чоловіком і жінкою то ситуацію ще можна поправити...але не за один день, і не за місяць, принаймі спробувати. Ви живете зовсім недовго і це можливо просто криза сімейного життя, яка у всіх по-різному буває, і дай Боже щасливо мине. Дитину можна віддати на місяць до батьків, якщо вони не працюють, пожити вдвох. Коли нема кому сидіти з дитиною, навіть як піде в садок то почнуться хвороби, тоді і прибирання відміниться, хто захоче сидіти за даремно(принаймі то не на довго так доглядатимуть) хіба батьки. Принаймі кидати все і йти у повне незнання не раджу, живи і приглядайся, по-можливості вноси якісь позитивні зміни, плануй щось, тягни "ковдру" на себе, молися. і ще, кажуть "якби знав де впадеш, то постелив би солому", в кого яка доля не знаємо наперед, і як казав один священник в Страдчі "Бог не хоче нам поганого, коли ми маємо якісь терпіння, він дає ключі до рішення любих ситуацій, ліків для хворіб, але це не дається просто від слів "Я ТАК ХОЧУ чи я би так хотіла" комусь важче, комусь легше, комусь багато чого обходиться, а комусь тільки й проблеми,.... так було і буде. Він хоче щоб ми були сильні у вірі." ну оце й називається терпіти заради дитини, принаймі хоч якийсь час, бо якби була сама, то лишитись чи піти не стало б перед важким вибором.
Відповідь: Мати-одиначка Дуже корисний допис Марусі. І є в ньому одна ключова фраза: Звідси і треба танцювати. Якщо це ТОЙ мужчина, то хай і бовдур, але є якийсь зміст. А як ні - то баба з воза, зовсім інакша тактика...
Відповідь: Мати-одиначка Не зовсі доречно прискіпуватись до слів. Мався на увазі час та заняття лише для себе, Батько так само як і мама повинен час від часу залишатись з дитиною, щоб мама могла зробити якісь свої справи. А нарахунок фінансової ситуації, то за пробіжку стадіоном чи за прогулянку парком в нас ще грошей не беруть
