Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати В принципі в черговий раз переконуюся, що кожен має свою думку, а інші погляди (особливо якщо вони кардинально різні) сприймають в штики. Не буду більше з Вами спорити, але просто співчуваю тим людям які співпрацюють з вами. І ще згадала одну приказку "Хто надто високо літає, той може дуже низько впасти", а з таким підходами і думками падіння може бути дуже болючим, але на мою думку справедливим.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати не варто оцінювати людей за їх доходами. можна помилитися. не всім потрібно заповнювати дім купою зайвих речей, а дитячу кімнату - ящиками дорогих іграшок. а комусь просто не вдається заробляти багато. не в кожного розум заточений на те, щоб видобути зі своїх здібностей якнайбільше матеріальної вигоди. когось батьки виховували в дусі "гроші - лайно" і він ніби і хотів би заробляти більше, і ніби й заслуговує на це, а соромиться поговорити з шефом про те, що його робота коштує дорожче. фінансова успішність - не завжди заслуга інтелекту, частіше це заслуга підприємливості, вміння використовувати корисні звязки тощо.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати А мене такий стан речей дратує. І не тому, що я маю щось проти того, щоб такі благородні професії високо оплачувались, а тому, що вони вже давно в кращому випадку сприймаються лікарями, як станок для грошей, а в гіршому - можливістю "вибити" грошей на нову машину. Ось до чого призвів комерційни підхід людей, що вміють крутитись. Нормальний лікар в нас не може бути дуже забезпечений, бо в цього народу немає великих грошей. Інша річ - коли він не гребує забрати останнє. Тому, вибачте, але покликання ніхто не відміняв. І певно людині, що згодилася на цю професію має бути ЧАСТКОВОЮ нагородою врятоване життя, чиясь вдячність, щасливі очі родичів. Теж саме щодо вчителів. І т.д. Не хотілось би бачити в усіх тільки комерсантів. Я думаю тут справедливо обурюються загальному рівню життя. І його треба піднімати, а не казати - значить ти не досить сильний (розумний, хитрий, підлий), щоб жити добре, щоб мати вищу зарплатню.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати є суперова фраза "кожен має те, на що заслуговує" і, думаю, якщо когось прищучить саме в матеріальному плані - то відкинуться на задній план і переконання, і антипатії - і будь-хто зароблятиме стільки скільки треба а жаліти лікарів / вчителів - не треба, вони знали на що йшли моя мама обираючи мед спеціальність вибрала фтизіатрію, бо вона "спокійна" - і тепер у відносному спокої і працює, отримуючи найбільше подяк у вигляді шоколадок та кави а говорити про відповідність здібностей матеріальному благополуччю - це просто смішно от мій тато був ліричним автомеханіком - одним з найкращих у Львові, і міг заробляти багато-багато, але йому цікавіше було перечитувати у сотий раз Солженіцина і їздити на концерти, ніж ходити на роботу - але я закидаю брилами любого, хто скаже, що не маючи грошей - ти ідіот
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Ліда, це зверхність. Навіть якщо б я могла так сказати, у мене "непомірно висока зарплата" - я б ніколи не опустила нижче плінтуса того, хто заробляє інакше... менше.. справа не в закордонах і не в дорогих іграшках - лялька мотанка зроблема власними руками може мати набагато більшу вагу для виховання, розвитку і навчання дитини ніж фішер-прайсівська забавка. По-перше, живучи в Україні, я б на Вашому місці не зарікалась... і дитину б не привчала, що грошей є безліч, навіть якби так було, бо це шкода і зло І по-друге, дитина виховується не в "дорогому", а в розумному відношенні до неї і до оточуючого світу батьків. І неправильно вчити дитину вдома, що світ ділиться на "тих, що їдять білий хліб" і тих, що "їдять чорний". Це називається виховання безпрєдєлу. Всі ходимо під Богом. Прагнути більшого потрібно, не сперечаюсь, дати дитині максимального теж, але точно не вчити, що ті, хто заробляють менше грошей, дурні і обмежені, бо їх одяг куплений не в тому магазині... Таке виховання - це, на мою думку, в деякій мірі каліцтво. Я б теж з задоволенням поїхала в Австралію, подивитись як скачуть кенгуру, проте не вважаю, що без них я дурніша чи обмеженіша (як виглядає з ваших слів) ---------- Додано в 10:33 ---------- Попередній допис був написаний в 10:30 ---------- це власне кажучи більше справа фарту... не завжди, звичайно, але дуже часто...
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати звичайно не треба) знайомi вiдправляли свою дитину в студентське життя... то казали вибирай вуз який потiм дасть тобi можливiсть жити не бiдно.... мед, пед, юридичний..... вибрала пед....грошики вже капають i то не вiд тяжких годин репетиторства)) вашi батьки вже не вiдносяться до эпохи мислення
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати правда не всі діти мають можливість вибирати вуз, а причина в чому? Батьки немають можливості дати взятку, щоб дитина поступила, або заплатити за навчання (якщо вуз платний)) Але це вже друге питання - продажності нашої освіти. І в чому винна та дитина, в якої батьки бідні? Чим вона гірша чи краща тих дітей,яким батьки можуть дати старт в житті і оплатити навчання. Звичайно, закінчивши престижний навчальний заклад і оволодівши хорошою спеціальність людина має більше шансів знайти хорошу і високооплачувальну роботи ніж, людина яка закінчила якесь "задрипане" ПТУ! ТОму робимо висновок: забезпечені (я не кажу багаті) батьки дають більший шанс дітям знайти високооплачувальну роботу, ніж бідні...(що посієш той пожнеш) Звичайно, є винятки, талановиті діти, які самі в цьому житті дають раду, і багато чого добиваються, але більшість ..............так і лишаються бідними ...
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Так, наша держава робить усе можливе, аби максимально принизити людину. Лікар, вчитель, міліціонер тощо не має шукати підробітку "на стороні". Бо це викликає конфлікт інтересів... я колись працювала викладачем... з/п була малесенька. і мене, звісно, не влаштовувала. тому я займалася з дітками після роботи. довелося перейти на пів ставки - для того, аби заробляти більше. зрештою, за три роки я зрозуміла, що не хочу до кінця життя бігати як конячка від дитини до дитини. тому що, повірте, репетиторство - це не так легко, як казав тут хтось з присутніх. для того, аби мати гідну з/п доводилося працювати як мінімум по три заняття щодня. + час на перерви між учнями + пів ставки на основному місці - ось тобі робочий день від 8-30 до 9... а від такого напруження страждало і основне місце праці і додаткове. коли я вирішила, що далі так не хочу - довелося піти вчитися чомусь іншому, що могло би приносити гроші. і до своєї теперішньої з/п я йшла не один рік. деколи з плачем, деколи через силу, деколи через себе кожен для себе сам вибирає щастя. я хочу мати гроші. вони приносять мені свободу. але той, хто не хоче грошей, а може почуватися вільним і без них - не є гіршим чи меншовартісним...просто у нього інша свобода, інші потреби і інше, своє, щастя. Головне, аби людина усвідомила, що все, що вона має - це її вибір. І не скиглити. Якщо ти нещасний - звикай або дій
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Можливо я упереджена і кажу із власного досвіду, але маю багато дуже заможних і впливових знайомих, які вийшли або з села, або з неповних сімей тощо, були бідні, як миші, ніхто їм нічого не давав, прокладали собі шлях самі - потом і кров`ю...
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Якщо довго мучитися - то що небуть получиться, або труда не виловиш рибку зі ставка Не дарма існують в народі такі приказки. Або моя улюблена! Якби.. тай у роті росли грибиби.. тоді б не треба було до лісу ходити ---------- Додано в 11:01 ---------- Попередній допис був написаний в 10:59 ---------- я також маю... Але деколи якою ціною вони це роблять? Через трупи до зірок?- бо у мене є і такі знайоми!
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати тут я абсолютно згідна! Навіть стосовно себе самої - починала у новому місті з носіння кави керівникові, але бажала більшого - отримала... Зараз маю стабільну роботу за спеціальністю, не скажу, що мене на 100% влаштовує з/п (принаймні вона є вищою з можливих для моєї роботи), але у мене є та "зона комфорту", заради якої я поки не готова йти на жертви. Я усвідомлюю, що можу рвати з-під себе і отримати іншу роботу, але на сьогодні для мене важливим є час із сім`єю, можливість планувати вільний час, менша кількість стресових ситуацій, яка би була на директорській посаді. Я знаю, що як тільки відчую внутрішню потребу або виникне необхідність - я зроблю усе можливе і неможливе, аби досягти мети. ---------- Додано в 11:13 ---------- Попередній допис був написаний в 11:06 ---------- інколи такими засобами люди користуються для задоволення інших потреб - наприклад, через заздрість, невдоволені амбіції, навіть просто так, якщо з якихось причин ненавидять оточуючих. Не знаю, чи вони чогось досягають для себе, але ними рухає не бажання збагатитися, а тупо нашкодити іншим, від цього отримуюють більше задоволення. Все залежить від людини, у кожної різні моральні принципи, переконання, інший "поріг", який вони готові переступити...
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати :eek::eek::eek: независока ціна для матеріальних благ?
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати я не відділяю матеріальне від духовного... якщо я голодна, то скіки би навколо не висіло рембрантів чи да вінчі, основна моя думка все одно буде про їжу. в випадку з/п має бути баланс між грошима і душею а про те, як кров'ю забезпечувати собі шлях до успіху...думаю, кожен, хто мав непереборне бажання віддав частинку своєї "крові" задля досягнення мети це робить смак перемоги тільки кращим... вишуканішим якщо ж про кров чужу .... ну, що я можу сказати - для усіх добрим не будеш. і якщо я стоятиму перед вибором - я чи хтось інший - я оберу себе, свою сім'ю, своїх дітей... і це чесно.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати то просто вираз))) а якщо серйозно,то інколи це буває настільки важко, що людина відчуває, ніби віддає своє життя, всю себе, хто був в такій ситуації - інакшого слова не підбере... і не завжди ці блага ВИКЛЮЧНО матераільні, дуже часто "матеріал" забезпечує інші потреби
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати все правельно ...i бiдний не обовязково дурний, чи гiрший, ранiше легше було дiтям ... тепер дiти то свого роду(найчастiше) капiталовкладення на майбутне...шкода шо воно так.... i шкода тих простих людей -батькiв .
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати Повністю згідна з К.І.М. ніколи ще гроші не зробили людину щасливою, і не вплинули на рівень її інтелекту. Можливостей додали - так, але ж хто сказав, що без таких матеріальних можливостей люди нещасливі? щастя - це дуже відносне поняття - у когось літаком на Мальдівах, у когось на електричці в Карпатах, моя мама була колись безробітною певний час, так склалось, не думаю, що я від цього менш розвинена, менш щаслива чи обмежена, навпаки, точно знаю, що з кожної ситуації є вихід. Все-таки центр всесвіту - це людина, а не її матеріальні блага чи можливості.
Відповідь: Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати А я на таких умовах працюю, щоправда у Львові, в одному з найкращих готелів міста, з етичних міркувань не буду назву писати, бо шкода тих НОРМАЛЬНИХ людей, які тут працюють, як не дивно, а такі тут є, але більше НЕНОРМАЛЬНИХ ПАДЛЮК. Вибачте, просто так набридло це терпіти, що аж зубами скрегочу. Відповідальність шалена, роботи що називається немерено, а тепер не мене щей борг повісили, бо там щось в програмі "не сходиться". До слова, до програми мають доступ і менеджер, і адмін, і генеральний, і я. Так от тепер мені доведеться пів місяця працювати задарма, щоб цей борг покрити. От такі умови праці. А у мене, між іншим, диплом червоний, вільна англійська і досвід роботи не один рік. А як на співбесіді щебетали мені, така робота - мрія просто. А те, що щомісяця звільняється адміністратор і вони постійно в пошуках - хіба це ненайкраще свідчить про цю роботу і цей заклад.
