Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Я теж так вважаю. Кожен має право говорити тією мовою, яка йому подобається, а державною- має бути УКРАЇНСЬКА!!!
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Я теж за УКРАЇНСЬКУ ,двома руками голосую!!! Ще за Радянського Союзу мій брат коли йшов на "дембель" привіз із собою з Архангельська дівчину з якою тут зразу одружився.То ця "москалька" за рік часу так гарно розмовляла українською,що і до цього часу ніхто не скаже ,що Любочка не українка.І звичаї наші і кухня , а акуратистка яка.... Є Держава - має бути її мова, і її треба цінувати і берегти.:naci: Документації ,переговори ,привітання ... на державному рівні мають бути державною мовою, а розмовляй собі хоч десятьма - це тільки на користь вам людоньки
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Викладу просто власне спостереження. Не знала навіть в котру темку писати, мабуть ця найбільше підходить. Спостереження полягає от в чому. Маю багато дзвінків за оголошенням про прокат карнавальних костюмів. Вже десь більше року спостерігаю таке явище: дзвінок, розмова російскою мовою. Стандартно - чи це прокат, чи є потрібний костюм. А коли доходить мова про місцезнаходження, починались незрозумілості. Люди не знали де Південний і тоді я додумалась перепитати чи вони зі Львова. Виявляється - з Києва, просто неуважно читали оголошення.Тепер вже я сама, чуючи російську мову, перепитую, чи бува не з Києва телефонують. І от в чому парадокс - лише ОДИН раз я помилилась і дзвонили зі Львова, але російськомовні, і лише ОДИН раз киянка розмовляла зі мною українською. Не берусь сказати з якої точно кількості дзвінків цей висновок, але як мінімум - 50.
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? А я за три державні. Українську, кантонізьку (китайську) і мандаринську (китайську). Громадяни можуть знати тільки одну із трьох а от службовці повинні знати і перездавати щорічно іспити із трьох. Це стосується і осіб які займають виборні посади. Як вам проєкт? )
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Це Ви, Вороне, поспішили. Добре "дивитися вперед". Але ж не настільки... То наступні Совєти не жидами, а китайцями припруцця.
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Та ні наша китайсько-українська дружба набагато древніші. Ще у ті древні дні коли існувала Київська Русь або її залишки ми були одним могутнім народом-державою перед якою тремтів весь світ. Як відомо із історії, під мудрим керівництвом золотої влади (орди) наші народи досягли небувалого розквіту у царині культури, мистецтва і технолоґії. Наша спільна держава займала територію більшу чим займала будь яка цивілізація в історії людства. Але зв’язки набагато древніші. Можем із певністю стверджувати що семитисячелітня історія Китаю є також і нашою. Навіть у армії леґендарного гетьмана Цінь Ші Хуанді на головах можна було вже простежити зачатки козацького оселедця. Хоч у ті часи його ще крутили у косичку. А майже індентичні вареники які існують тільки в українській і китайських культурах? Італійські варвари на чолі із Марком Підлогою вже аж недавно вкрали рецепту. Хіба ми не брати? Саме тому кантонізька і мандаринська повинні бути двома другими державними мовами в Україні. А застереження про фонетичну складність китайських мов і те що більше половини китайських звуків посередній українець взагалі не чує і тим більш вимовити не може не важаю за арґументу. Як показує практика посередній українець швидко вивчить будь яку мову крім української.
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Лєхко! Тільки з "гаканням" трудно і вєрку-смердючку треба десь поселити ...
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Ну з гаканям то трохи трудно. Проффесор Буш якось їздили до Китаю і пробували говорити китайською (кантонізькою я думаю). І вийшов ляпус бо мат сказав хоч і старався щиро але та фонетика то каверзна відьма. Всеж є ж в українців давній вихід - суржик. Китайсько-український в цей раз. Хай і не суразно зате щиро. Он Хорбачов скільки "добився". А із Китаєм здобутки потеційно можуть бути щей які...
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Що, взамін цариці полєй рис вирощувати? Чи на ЛАЗі збирання китайських автобусів? На заводі телеграфної апаратури мобілки, на Електроні "Pani Soni" збирати?
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? То Ви прошу пана в китайськом вопросе не понімаєтесь. Китайці рис їдять но пшеницю любять. Традиційно тільки вищі кляси у Китаю вироби із пшениці їли. Ну Лілю Китай то ціла планета там стільки кланів, підкланів і посередкланів що навіть український дідько ногу зломає хоч ніде більше незламає навіть якби захотів. Але що спільне між нами так це Янукович. Ну нема на всій планеті таких яскравих особистостей окрім китаю і нас. Тому ми брати.
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Ой, не погоджуся з вами в цьому. Кілька років тому так і було - в мене молодші брати-сестри знайомих теж по-рос. навіть не читали. А тепер масс-медіа, а головним чином інтернет той недолік дуже "якісно" компенсували. Коли тобі треба найти відповідь на якесь питання, чи знайти інформацію, то дуже часто українською того, на жаль, бракне, і змушений шукати російською. От так і вивчили.
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Я Вас підтримую,бо звичайно за роки СССР майже вся література... писалася російською.Хоча читати, ще дуже швидко діти вчаться і розмовляти також, а ось писати грамотно ніяк. Потім по-життю ,думаю знадобилось-би ,чим більше мов ,тим краще, а якщо взяти , що Росія близьке зарубіжжя.... Можна ввести в шкільну програму два рази на тиждень російську, як колись за тих... часів була іноземна.
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Откуда инфа? Поискать Вам тиражи книг, газет и журналов на украинском, которые издавались в СССР?
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Полковник, як я вчилася в універі, то всі підручники були російською, хіба на п"ятому курсі щось по трохи почали видавати. А тиражі то діло таке, звичайно, що видавалися книги, але далеко не у всіх сферах і не в такому об"ємі як потрібно. а вас що на ЛФ не пускають? Ви тут вже діяльність розортаєте
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Угу. Не пускают. Вы в каких годах в универе учились. Помню, братишка мой жаловался в начале 80-х, что в Политехе ВСЁ на украинском. Ему тяжело учиться было. П.С. Вот, посмотрел Ваши выходные данные. Получается, что мы вместе на ЛФ прибыли. Верно?
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Це ж треба -ЖАХ ЯКИЙ!!! - в Україні ВСЕ українською!!! А я якось так напочатку 80х вчилась не в Політеху, і підручники українською були лише ті, котрі написані викладачами Лісотехнічного (і то не всі).
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Нет никакого жаха. Так и должно быть. Так оно и было. Это я написал тем, которые про какую-то руссофикацию во Львове. А Лесотехнический - это отдельная тема. Этот институт создавли преподаватели из Ленинграда. Вы, Шановная, знаете об этом? ---------- Додано в 19:49 ---------- Попередній допис був написаний в 19:44 ---------- Ситуация с газетами и журналами в Украине была сложнее. Само собой основу, стержень газет в УССР, как и по СССР в целом составляли центральные русскоязычные газеты, подписка на которые была самой массовой и в ряде случаев обязательной. Соответственно самыми массовыми были русскоязычные газеты «Правда», «Комсомольская правда», «Труд», «Известия», «Литературная газета», детские газеты «Пионерская правда», «Юный ленинец», научные, научно-популярные и литературные журналы «Наука и Жизнь», «Вокруг света», «Техника-молодежи», «Юность», «Наука и религия», детские «Юный натуралист», «Юный техник», «Моделист-Конструктор», «Пионер». Однако украиноязычная пресса так же не была обойдена вниманием. На украинском языке в УССР издавалось огромное количество периодики всех направлений. Вот список только самых массовых украиноязычных изданий: «Радянська Україна», «Правда Украины», «Робітнича газета», «Сільскі вісті», «Молодь України», «Комсомольское знамя», «Культура i життя», «Літературна Україна», «Радянська освита», «Советское просвещение», «Спортивна газета», «3ipкa», «Комуніст України», «Під прапором ленінізму», «Україна», «Вітчизна», «Дніпро», «Всесвіт», «Радуга», «Жовтень», «Прапор», «Донбасс», «Економіка Радянської України», «Радянська жінка», «Наука i суспільство», «Людина i світ», «Знання та праця», «Ранок», «Перець», «Пионерия», «Барвінок», «Малятко». К нему следует прибавить, по меньшей мере, полтысячи районных, городских, колхозных и заводских газет, издававшихся на территории УССР. Что касается литературы, то список официальных классиков украинской литературы издававшихся в УССР мы приводить не будем, чтобы не раздувать объема статьи. Отметим только, что украинские писатели в СССР не были более угнетенными, чем их российские собратья. Те, чьи произведения укладывались в официальную идеологию, пользовались ровно теми же благами, ровно таким же почетом и уважением, как писатели русские или, скажем, грузинские. Простые примеры – дважды лауреат Сталинской премии, Герой Социалистического Труда, академик АН УССР, секретарь правления Союза писателей СССР, Олесь Гончар. Или Павел Загребельный – Лауреат Государственной премии СССР, глава союза писателей Украины в 1979-86 годах, лауреат премии им Т. Г. Шевченко. Список можно продолжить. Конечно, его можно дополнить списком репрессированных писателей писавших на-украинском. Однако их было ничуть не больше, чем репрессированных писателей писавших на-русском. В любом случае репрессии обрушивались на человека не за язык, на котором он говорит и пишет, а по идеологическим соображениям. Что же касается преследования украинского языка как языка, то общий объем украиноязычной печатной продукции на территории УССР составлял 2/3 от общего ежегодного тиража.
Відповідь: Двомовність в Україні - реально? Представте себе знаю, я вообще много чего знаю. И даже русский язык знаю. Але яке то має значення, хто його створював? Здається важливіше - ДЕ його створювали. Просто дивно "жаловаться", что все на украинском в Україні, ото ж якби в Ленінграді було все українською, нє?
