PR від Фаріон. Поплюємося дружно? Конкурс... :)

Як на мене момент, коли дітки разом гукають, що їм більше подобається "мііііша", говорить більше, ніж будь-що. Байдуже діткам до того. Крім того, як на мене, її мова заскладна для такого віку. З таким самим успіхом можна було лекцію японською зробити. :xaxa: Чи в нас усі дітки такі політично підковані в садочках і знають, що таке Московія? Я в такому віці би цього точно не зрозуміла. Може, яка казкова країна? Звучить милозвучно принаймні.
Подивіться на то очима дитини в садочку. Я особисті образи теж пам*ятаю, але десь із класу 3-ого, до того все було доволі просто: не переймалася дурницями, у мене свої важливіші справи були.
Там діти навіть на похвали не дуже реагували (Максим - значить великий... якийсь сумний Максимко ). Я таки думаю, що в загальному шоці діти мало що сприйняли. Гляньте скільки дорослих навколо! А ще камери та мікрофон такий цікавий, видовжений. І якась цьотка ходить і щось балакає.

Мене єдине здивувало. Дівчинка зі Штатів повинна зберігати свою тотожність, а решта - українізуватися. Тут Оксанам теж важко в школах, Олесям ще важче, але ніц, вижили й зараз ніхто надто на українські імена не дивується, бо є й купа інших дивних.

Танюню. Кажуть, але то не з одного випадку комплекси розвиваються. Це якби Фаріон щодня дітискам таке повторювала, то так. Більшість комплексів ми отримуємо від тих, хто нас виховує щодня. А ті, хто часом пробігає, хіба в дуже свідомому віці можуть якийсь відбиток залишити.

Діти будуть дражнити в принципі. Допоможе їм Фаріон чи ні - то мало що міняє. У мене в клас Фаріон ніколи не заходила, а всі дражнилися як має бути.

Це для дорослих. Таких, як ми з вами. То саме МИ запам*ятаємо, будемо мусолити, обсмоктувати, аж прицьмокуючи... І в тому власне суть.
Дорослі найкраще запам*ятовують проповіді сказані в церкві до дітей. Отак і тут. Форма одна - суть інша.

 

Відповідь: PR від Фаріон. Поплюємося дружно? Конкурс...

Я пам*ятаю лише один: коліжанка відкрила книжку, на першій сторінці якої був величезний портрет Леніна, й написала над ним "ЦЕ НАШ БАТЬКО". Мені її тоді так шкода стало, я подумала, що сирота.

Ну, вчинок Фаріон я взагалі не оцінюю. Я тільки з точки зору дітей кажу.
Мій Дарко відмовлявся називати себе Дарком якийсь час тому, бо йому хтось сказав, що його ім*я походить від "dark" (темний). Це йому дуже не сподобалося й він почав шукати собі інші форми імені. Оскільки він нам довіряє, то про це розповів і ми пояснили, що українською "дар" означає "gift" і нехай пояснить це друзям у школі. Він так і зробив, і тепер знову любить свою звичну форму імені - Дарко.
Ще йому кілька разів намагалися втирати, що він рашн. Показали мапу, показали, де Україна, де Росія, які прапори. Тепер щотижня малює український прапор. Здається, навіть до школи носив. Теж проблема легко зникла.

Я в цьому випадку притримуюся думки, що ніхто нам дитину не образить, якщо вона буде чутися захищеною батьками, якщо вона своїм батькам довіряє й поговорить про проблему, а батьки пояснять усе так, що дитина почується певною себе й не дбатиме про мухи інших. У даному випадку я знаю, що кажу, бо моя дитина єдина в класі щодо іншої мови, щодо іншого способу хреститися (теж доводилося розмови проводити й пояснювати, що то не є неправильно, тільки інакше). І саме наші розмови йому додали впевненості, а його впевненість припинила підколки й насмішки товаришів у школі. Бо саме так той ланцюжок і в*яжеться зазвичай, а не навпаки.
Не треба дітей від світу захищати, тільки допомогти їм навчитися в ньому жити. Фаріон то ще квіточки, колись із гіршим зіткнуться. Ми в універі мали дівчину, котра нас за українську мову зневажала й рагулями називала. Та ми повернули дзеркало в другий бік і поставили її на місце. Проблем та ситуацій буде багато й різних і суть буде в тому, ЯК ми будемо на них реагувати, а не якими ці проблеми будуть.

Метод дурнуватий, тому не бачу потреби його обговорювати, то само собою зрозуміло. Їй багато можна там закинути. Шкода часу.

 

Відповідь: PR від Фаріон. Поплюємося дружно? Конкурс...

Краще уявляти, ЩО би відповіли. Бо перша реакція мами якраз вам і не допомогла.

У нас навпаки - я згадую, а він не пам*ятає.
І не тому, що не вразливий. Власне багато залежить від моєї чи чоловікової реакції в кожній окремій ситуації. Я більше пам*ятаю, бо мене в дитинстві мало хвалили, в основному я чула похвали, коли говорили про мене. Ми Дарка хвалимо й для нього сказати "мамо, я ДУЖЕ розумний!" нормально, а я би в дитинстві таке зі себе не витиснула. Не вчили нас хвалитися. От і ваша вчителька вам за совковими методами "обрізала крила".

 

Відповідь: PR від Фаріон. Поплюємося дружно? Конкурс...

До речі, про окуляри. Може, зараз ситуація інакша (хоча сумніваюся), але сім*ї раніше робили великі трагедії та плакальні вечори, коли довідувалися, що дитині доведеться носити окуляри. Та й які ті окуляри на вигляд були? Кайдани. То й не дивно, що викинула. Тут є дітки в окулярах, але нікому в голову не приходить дражнитися. Тут ще й німі дітки вчаться разом зі звичайними. І один хлопчик у Дарковому класі має окуляри зі шкельцями дивного кольору, бо не розрізняє кольори, то Дарко ще нам пояснював, чому так є, як йому це помагає, і чому це дуже класно й анітрохи не смішно. Так що все йде від батьків та наставників. Треба думати про свою дитину в першу чергу, а про "шо люди скажуть" в останню, бо поки вони маленькі, можна великої кривди наробити через власну дорослу непевність і закомплексованість. І то власне нам треба міняти та розбивати стереотипи, бо ми ще з того покоління, яке не хвалили, а при якому казали "о, в жидів усе - какой умньій мальчик, а в нас - баран буц!"

Як на мене, то в цій темі якраз добре видно, що ми на дітях власні негативні спогади віддзеркалюємо, тобто сприйняття ситуації іде через щось, а не просто ситуації, як ситуації. Те, що ми би якось почулися, не означає, що так само почулися й діти, то лише нам так видається.

 

Відповідь: PR від Фаріон. Поплюємося дружно? Конкурс...

А в чому була би суть покарання? І де там пропаганда?
Карати за що? За розмову про правильне вживання української чи за неправильну форму донесення інформації?

 

Відповідь: PR від Фаріон. Поплюємося дружно? Конкурс...

Мене би обурило. Але дитина в першу чергу пожаліється батькам і від їх реакції багато буде залежати. Таке саме дитина може почути в трамваї (я була свідком і сама реакція моєї мами мені показала, що таке говорення неправильне), і мама дитини теж відреагувала відповідно. Важливо не те, ЩО говорить тітонька, а на який ґрунт те слово паде. І то саме батьки готують той ґрунт. Моєму Даркові всіляке казали, ну бо інший, але по ньому то все, як по качці. Йому прямо казали, що він "not normal". Для мене то є рівносильне до "пакуй валізи".
Я переконана, що дитина в такому віці не зрозуміє, що їй сказали. А зробила би Фаріон таке в старших класах, то валізи пакувати сказали би їй. Підлітки сьогодні дай Боже, в кашу собі плюнути не дадуть. Хіба ні?

Діти не мають своїх сформованих політичних поглядів. Діти - це маленькі диктофони.
Тому обговорювати Фаріон можна, звичайно, але що то дасть? Ну, потріпаємо язиками, і що? Най напишуть батьки скаргу чи прохання, аби її до дітей більше не запрошували. (Я навмисне Бору перепитала, аби вона сформулювала суть.)
Проте важливішим у таких випадках є те, як ми відреагуємо. Обурюватися можна, але діти цього не зрозуміють і їм це не допоможе. Я тому й дбаю більше про те, як ми дитину навчимо реагувати на випади, бо диваків у житті вистачає і нас вони не завжди оминають.

 

Відповідь: PR від Фаріон. Поплюємося дружно? Конкурс...

Переслухала той уривок:
"Оленка, яка красуня. Ніколи не будь Альоною. Бо якщо ти станеш Альоною, дитиночко, то треба буде пакувати валізи й виїжджати до Московії".
Це я до того, що ми, дорослі, перебільшуємо. І то завжди. Воно нормально, але діти не мають ще таких нашарувань і конотацій у своїй свідомості, як дорослі. Вони складних пірамідальних конструкцій не будують.

Мені інші смішно. Фаріон кілька разів сказала "МедВедик", а виховательок із їхніми "пока" (у значенні "поки, зараз") не виправляє. Ех, подвійні стандарти. Я тому й кажу, що нема там що обговорювати.
До нас до школи колись прийшов дядько, котрий нам розповідав про психотропну зброю, але ж він нас настрашив. І то в 10 чи 11-ому класі. І якби мені батьки підтвердили його нісенітниці, то я би так і лишилася перестрашеною, що навколо самі лише зомбі.
Захищайте дітей, бо вар*ятів у нинішньому світі не меншає.

Зрештою, не буду розмусолювати, бо в тому мало сенсу. Якщо дитина дістане комплекс, то проблема таки не в тому, що Фаріон сказала, бо то перехідний епізод.

 

Відповідь: PR від Фаріон. Поплюємося дружно? Конкурс...

Ну то все. Про що далі говорити? Най си Фаріон тепер голову мастить. Дітей така скарга не вбереже, бо в нашій країні життя - це наразі бій без правил і то тому, що самі люди на це підписуються.

То мені вже не можна було? :xaxa:

Чомусь? У совку свідомість така була: не висовуйся. І досі в людей то сидить. Добре, що працюємо над тим і викорінюємо.

Захищеність власне із сім*ї іде. Якщо ви для дитини ангел-охоронець (в розумних межах очевидно), то вона завжди почуватиметься захищеною.