Відповідь: Народжуємо вдома! У мене ідентичне відчуття. Правда, тут нема такої тюрми як у наших ПБ. Облаштовано все так, що хочеш на м*ячі народжуй (цілі перейми на ньому відбуваються), хочеш - у ванні, хочеш на кріслі чи в ліжку - теж можна. Як хоч і де хоч, все обладнано й підлаштовано. Але я все одно туди не хочу.
Відповідь: Народжуємо вдома! Лілю, а є ще одна причина крику - біль. Ні, не біль, а БІЛЬ. Дикий біль протягом двох з половиною годин і крик, від якого на другий день охрипає горло. Розслаблення і відпочинок, дихання "по-собачому" протягом 1-2 хвилин, коли він вщухає, щоб знову накотитися. Це я про свої пологи. Важко собі уявляю, щоб жінка на пологах прикидалася і видавала з себе театрально-фільмовий вереск, як на виставі, коли нема на те причин. В кожного індивідуальний рівень чутливості і різний больовий поріг.
Відповідь: Народжуємо вдома! А яка причина болю? Біль - це вже наслідок. В основному страху. Страх спазмує м*язи, судини, розум і ти вже не можеш розслабитись, тоді й з*являється біль. Якщо біля жінки акушерка чи чоловік, вона впевнена і нічого не боїться, то й нема болю, який неможливо контролювати.
Цитую інший кавалок статті: Саме тому ми обирали домашні пологи, у воду, де легше розслабитися і не страждати від зайвого болю. Імовірно. У Вашому випадку був класичний ПБшний ідіотизм: І Ваш, Ясько, досвід - аргумент "За" ДП.
Відповідь: Народжуємо вдома! Ясько, чудово Вас розумію, бо це про мої перші пологи. І Ви цього не можете ніяк забути. В 99-ому я йшла на пологи, прочитавши дві-три книжки ще радянські, які мені по суті ніц не допомогли. А в 2006-у ми вже кілька років як мали інтернет, і я зрозуміла, що я робила не так. Але напевно найголовніше, що я зрозуміла, що мушу відкинути свій страх і чим поменше прислухатися, де мене болить. Я всі схватки проходила коридором, вже би напевно пішки до Сваляви дійшла. Лягала тільки, щоб мене оглянули, потім відразу підіймалася і вперед. І хоч мене вкололи раз, але не було того дикого болю. Я була на диво спокійна. І вже перед самими потугами я собі прилягла, бо вже не мала сили ходити. А больовий поріг в мене теж дуже низький.
Відповідь: Народжуємо вдома! У мене є конкретне питання щодо пуповини: всюди написано, коли її варто відрізати, але не написано як, чим, на якій відстані від животика і що потім з нею робити - зав"язати на вузлик, знову ж на якій відстані, обробити зеленкою, чи то не конче??? А ще читала вчора ЖЖ, то ціни в Москві і Пітері на повитух не значно дорожчі, ніж та, що я тут читала!!! Натомість для них це практично економ-варіант, тому що родитит вдома виходить дешевше, ніж в ПБ!
Відповідь: Народжуємо вдома! Я використовував звичайні ножиці. Обрізав у см-півтора від кільця, в'язав ниткою звичайною госп.. Для обробки використовував тільки спиртовий прополіс. Ціни - больне питання, і львівські - тісно пов'язані із львівськими заморочками. Стрьомно тут працювати, щоб "за жабри не взяли". Як і офіційним медикам до Києва тікати доводиться. Платив (символічну плату) лише за курси і заняття після.
Відповідь: Народжуємо вдома! Ну, жінка за суттю своєю трохи акторка, тому я цілком таке уявляю. :xaxa: Це не злостиво кажу, природа й справді така: удавані сльози, перебільшені крики та зойки... Любимо ми, аби нам жаліли. О, я якраз хотіла писати, що страх має різні обличчя. Ясю, вам просто тими всіма діями адреналін накрутили до небес, а він при пологах - перший ворог. Саме тому про домашні пологи стільки позитивних історій та відгуків - нема причин для адреналіну, бо ти вдома, все звичне, рідне, своє... Хе, ти здивуєшся, мабуть, але в Нідерландах домашні пологи коштують 700-800 доларів. Мене то шокувало. Україна вже давно в Європі, коротше.
Відповідь: Народжуємо вдома! З усім цим я повністю згідна. Але в моєму випадку біль почався ще вдома, а не в ПБ від тих усіх маніпуляцій. Читаю розповіді про пологи: відчула перейми-помилася-помила голову-зварила їсти-наклала макіяж-приїхав чоловік... Єдине, що змогла зробити я - в "позі зю" зібрати все необхідне, чмокнути мужа на прощання і залягти на диван в очікуванні швидкої.:confused:
Відповідь: Народжуємо вдома! Ясю, винятки бувають, але то винятки, а не правила. З іншого боку, я таки вважаю, що то був страх, або як писала вже раніше Зануда - блокада. Проте я би не хотіла аналізувати тут ваш випадок, оскільки висновки робити лише вам, а переконувати вас у чомусь я не маю ні права, ні підстав. Аналізувати ситуацію й робити відповідні висновки лише вам.
Відповідь: Народжуємо вдома! Звичайні великі ножиці, попередньо прокалені на вогні. Відрізали спочатку так, як була можливість (десь півметра висіло), бо малеча була в мене на животі і не хотіли кантувати її. Вже ввечері відрізали до 2-3 см від кільця. Не перев"язували нічим, бо кров вся вийшла ще до перерізання. Потім обробляли зеленкою, але, як писав Левандівка, спиртовий прополіс є кращим варіантом.
Відповідь: Народжуємо вдома! Дик я ж на кухні прям під плиткою газовою народжувала Порада тим, хто збирається робити так само: перед тим, як різати, ножиці охолодіть, бо запах буде неповторний!
Відповідь: Народжуємо вдома! Чудова інформація: Води відійшли на 18 тижні вагітності сайт про природні роди після кесаревого
Відповідь: Народжуємо вдома! І де Ви такі чудні сайти знаходите, Гуцулянко? Аж настрій піднявся Читаю інформацію про автора "Оди родам", Мартинова І. О.: "Три года проработала акушеркой в новгородском родильном доме, приняла более трех тысяч родов." 6 пологів за робочий день в середньому (від'їхати можна ) А далі: "К февралю 2008 года практический опыт составил 730 домашних родов." Це виходить приблизно 26 домашніх пологів у рік Ну і конвеєр ті пологові, нє?
Відповідь: Народжуємо вдома! Якщо цікаво, то вам варто заглянути сюди: http://community.livejournal.com/solo_rody/ і на форумі Котока є темка "Сама себе акушерка" Ще пара статей: "Задача акушерки — приглушить свою силу" http://www.chaskor.ru/article/zadacha_akusherki_-_priglushit_svoyu_silu_18096 Сексуальность в родах http://okean-v-butylke.livejournal.com/185010.html
Відповідь: Народжуємо вдома! Щось ніяк не напишу в цю тему про розмову, яку мала з одною мамою 6-ти дітей. (Їй десь 35.) Мені раніше здавалося, що домашні пологи для тих, у кого вони проходять легко, на одному подиху. Вона всі мої міфи цілковито розвіяла. Усі 6-еро її дітей народилися вдома. І всі пологи були дуже різні. І дітки всі також здорові (якби в кого раптом питання виникло). Найцікавіше мені було те, що її перші пологи були надзвичайно важкими і якби вона народжувала з лікарями, її би кесарили. Малий ішов з ручкою, був великий, дуже довго тривали перейми, вона була надзвичайно виснажена... І попри все вона народила сама. Акушерки дали їй трохи перепочити, а тоді пологова діяльність відновилася сама, при тому з великою силою та активністю. Що би було, якби з першими ж пологами її порізали? Чи могла би вона решту дітей сама народжувати? Невідомо. Але те, що не всі лікарські рекомендації до кесарського, дійсно такими є, вона однозначно підтверджує. Ще одні важкі пологи вона мала, коли один із її синочків "застряг на виході". Кожного разу, як ішла перейма, його голова відхилялася і не йшла в пологові шляхи. Тут вже акушерки допомогли дитятку й воно щасливо народилося. У шпиталі такі випадки теж пускають на КР. Ще один із малих мав дуже велику голову й вона знову ж таки ніяк не могла розродитися. Акушерки вже самі почали переживати тоді. Одна з них порадила моїй знайомій на переймі голосно закричати й з усіх сил попхати дитину. Це допомогло, при тому розривів практично не було. І остання історія, яка мене взагалі шокувала. Позитивно. Після народження однієї з донечок у жінки почалася кровотеча, настільки сильна, що вона зомліла. Акушерки одразу виявили причину - кров*яний згусток застряг у шийці матки й не давав їй закриватися. Вони забрали згусток, кровотеча послабилася, а жінка повернулася до свідомості. Що чекало її в шпиталі? Підключення до машин, переливання крові, можливо, антибіотики... Коротше, спершу лікували би наслідки, а тоді шукали причину. Тут усунули причину й наслідки самі відійшли. Ці її історії пологів мене ще більше переконали, що домашні пологи є для всіх, якщо людина психологічно до цього готова й внутрішньо налаштована на позитив, а не страх чи паніку. Я тепер узагалі не приховую того, що ми до домашніх готуємося. І пояснення моє роззброює (висновки роблю з реакції людей): Бог у тому плані продумав усе якнайкраще, тож най медики зі своїм "прогресом" не пхаються. Як конче буде треба помочі, я їм дам знати.
