Відповідь: Народжуємо вдома! Я дважды рожая дома и имея много друзей и знакомых, рожавших дома, сами или с акушеркой, рекомендовала на первые роды приглашать акушерку, как минимум, проЙти подготовку и договориться о потронаже. Для меня не так сложно родить самой, как потом, чтоб посмотрели все ли впорядке с малышом, целая ли плацента, все ли впорядке с мамой. Я знаю многих которые рожали сами, потому, что не к кому было обратиться за помощью, непосредственно во время родов, но обязательно находили тех, кто прошел через домашние роды. Я читала много из истрии родов, что в наших обычаях было хорошо, чтоб на родах присутствовала уже удачно рожавшая женщина. (Не принято у нас уходить в пустыню и рожать самим). Я не скажу, что была 100% готова к первым родам, что я знала онозначно, это то, что сделаю все от себя зависящее, чтоб не попасть в роддом. Если, хотите найти тех кто рожал дома и пообщаться с ними эта не такая уж проблема, пишите во Львове есть пары которые рожали с акушерками и без. Домашники у нас есть и не раптом. А прийти посмотреть на занятия никогда не повредит. Если не на занятия с беременными, так на то как с малышами занимаються. Потому что к одному дню родов готовимся и читаем литературы море. А что с малышем потом делать, чтоб он был здоров без докторов и не задумываемся. А роды это всего один день. А впереди целая жизнь, ответственность за которою лежит и на маме. Мне просто жалко становиться тех деток, мамы которых видели как с детками занимаються, а даже не задумываються, что до полугода Вы можете дать такой ресурс ребенку, а они до полугода ждут когда подрастет, чтоб можно было чем-нибудь с ним заняться
Відповідь: Народжуємо вдома! Дівчата, то я всіх заплутала! Я досліджую субкультуру рідновірів, тому і використовую імена Рідних Богів у житті. А повитуха ніякого до цього відношення не має. Подруга - християнка, то з нею інші обряди були, вони там до церкви посилали. щоб врата відкрили, бо ляля заплуталася пуповинкою і довго не виходила. Думаю що з атеїстами буде все інакше. Для неї головне, щоб породілля почувала себе комфортно. tslezinska у мене Цвітанка мала задньопотиличне положення. В лікарні з таким кесарять найчастіше. Було важливо займати потрібну позу, щоб дитині легше було проходити. пологи тривали 50 годин. Для мене було спокійніше, коли я знала, що з малечею все гаразд, що серцебиття в нормі чи не зовсім, що плацента працює як слід. У подруг пологи відббувалися годин за 10. При такому сценарію дійсно не встигнеш злякатися
Тут удома народжують лише жінки, котрі вважаються породіллям низького рівня ризику. По ідеї, то десь 70-80% жінок. І суть народження вдома не в тому, що там все буде ідеально й ніяких ускладнень. Високого ризику - це ті, в кого проблеми зі здоров*ям, особливо зі серцем. Я не рвуся народжувати лише удвох із чоловіком. Якщо забезпечення покриває нам присутність двох акушерок на пологах, і повний догляд до народження та 2 тижні після народження, то чому цим не скористатися? Хороша у вас інтуїція! Я дуже добре вас розумію. Заспокоїли. А то священик той обряд проводив? Бо я он відкрила требник чоловіка, але щось там обряду "відкривання врат" не знайшла.
Перечитала перші дописи теми. Стало надзвичайно цікаво, чи ті, хто писав про те, що ні, ніколи в житті, не змінили часом думку. Як на мене, то ризик є всюди в принципі. Помирають у шпиталях також нераз. Так, у Канаді розвинена система акушерства та домашніх пологів, але питання: вона така просто раптом взялася? Нізвідки? Ні, спершу було явище: люди не йшли народжувати до шпиталів, вибирали пологи вдома, а щойно тоді почали думати про те, як допомогти тим жінкам професійно. І так само було, що шукали перше приватно, через знайомих. Потім акушерки працювали при шпитальних гінекологіях, а щойно згодом почали засновувати цілі клініки, популярність у яких доволі висока, бо вонимають своі "черги", де треба записуватися. Клініки не виникли однак просто так, і держава трактує іх на рівні з клініками гінекологічними теж не раптом, то все був процес, який зумовили потреби жінок. До речі, тут теж багато таких, що категорично заявляють "ні, ніколи в житті", більше того, їх перша реакція зазвичай звучить страшною "правдою": люди вмирають. На що я посміхаюся й відповідаю, що люди в принципі істоти смертні. Але такі реакції базовані зовсім не на статистиці, ці люди не знають цифр і навіть ніколи їх не шукатимуть. У них в родині є медики, які безапеляційно підтвердять, що так, люди вмирають. А в акушерських клініках у той час постійно є клієнтки і не тому, що їм вмирати не страшно Ці жінки знаходять там чуйне ставлення, спокійну атмосферу, необмежену підтримку та мінімум втручання. Зрештою, якщо держава взяла ці клініки під своє "крило" медзабезпечення, значить, не така вже там і страхітлива статистика. Люди люблять боятися, люблять адреналін, але кажуть, що народженню дитини він якраз не сприяє, а заважає, при народженні дитини має виділятися інший гормон - окситоцин, тільки виділятися він має природнім шляхом, разом з ендорфінами.
Відповідь: Народжуємо вдома! Я знаю лише, що в усіх етнографічних описах полоів такий засіб описаний. тому не здивувалася, коли почула, що він використовується і сьогодні
Відповідь: Народжуємо вдома! Шкода, що не знаєте, хто проводив і за чиєї присутності, бо дуже цікаво стало.
Відповідь: Народжуємо вдома! Корінь страхів перед пологами особливо домашніми є у незнанні. Якщо ми не орієнтуємося в етапах процесу і у всякх важливих маленьки деталях, то паніка може загнати в пологовий навіть через дурницю. Навіть через те що води відійшли пів години томму а перейми ніяк не розпочнуться і т. п. У Вас досить часу щоб озброїтися потрібною і цікавою інформацією і тоді ніякої паніки не виникне Оце справді тєжко. Ми думали-думали як в тій ситуації бути, і вирішили взагалі в ній не бути Більшість рідних про подію взнала аж через день. Не знаю яка ситуація у вас, і чи з батками живете, але краще щоб про Ваше рішення знали лише ті особи, які можуть таке сприйняти в принципі. Ми навіть від близьких друзів тримали все в таємниці. Не через те що вони б нас не підтримали, а тому що надміру хвилювалися б і відповідно передавали нам свої страхи. То би виглядало десь так: "Ой ви такі сміливі! Ми вам бажаємо успіху. Дзвоніть коли все розпочнеться ми будемо молитися і дуже переживати. А ви впевнені що все буде добре? Всяке в пологах буває.. Ви готові нас довго заспокоювати? Бо ми починаємо сильно за вас хвилюватися просто зараз" Так-що про те що "все розпочалося" знало двоє людей одна з яких акушерка. Я б радила щоб рідні ніц не знали. Бо потім вони будуть тішитися де б дитина не народилася. А от підтримати морально і позитивно налаштувати перед ДП... От на чиє приготування не шкода сили і часу, так це на чоловіікове. Він має знати не менше Вас і добре орієнтуватися під-час процесу. Бо його паніка така ж пастка як і Ваша паніка. Непідготований до пологів хлоп буде або постійно щось у Вас і акушерки перепитувати, метушитися з все наростаючою тривогою в очах; або постараєтся поменше брати участі і відсторонитися від всього, а вдповідно повільніше виконуватиме доручення, неуважніше дослуховуватися до прохань, і знову ж таки, перепитуватиме де на кухні термос -- гальмуватиме процес, словом (і денервуватиме Вас з акушеркою). З того що я знаю, то ДП зазвичай успішніші, коли чоловік в курсі і при свідомості. Я не про непритомність, бо це би був просто завал. А про ймовірність того що тато може у найвідповідальніший момен появи чада на світ взяти і заспати. Чула таких кілька випадків.
Відповідь: Народжуємо вдома! Зустрічаються згадки про різні маніпуляції. У когось дельфінячі, у когось церковні. ІМНО, воно діє на психологічному рівні і спрямоване на зняття "блоків". Тобто, якщо маніпуляція дратує/викликає нерозуміння - в сад таку маніпуляцію і нічого тим паритися.
Відповідь: Народжуємо вдома! SoloZiLvova, згідна з вами. Але наразі з батьками така ситуація: живем ми окремо, але у разі ДП умови їх хати набагато кращі + вони обоє лікарі і непроінформувати їх про пологи впринципі нереально Вони перші хто туди поткнеться думаю) От якось обговорити-пояснити це інше діло. Думаю що навіть з ними домовития реально. Але наразі стикнулась з проблемою що ніде не можу знайти хоч якийсь контакт, хоч віддалений якоїсь акушерки. Принаймні поговорити розпитати... Знайшла в Харкові Запоріжжі, Донецьку, а у Львові ні. Але поки ще посилено шукаю і читаю. Сподіваюсь мені пощастить в цьому пошуковому ділі)
Відповідь: Народжуємо вдома! По всій Західній Україні наразі приймає ДП лише одна акушерка - Анна, яка зараз живе у Києві, тобто вона щоразу на пологи доїжджає з Києва У мене десь був її номер, можу дати, пишіть в ПП.
Відповідь: Народжуємо вдома! Просто хто не навчився любові у Живого Бога, той, шукаючи її, змушений вчитися незлобливості у безсловесних тварин, і нічого тут не поробиш, бо любові хочеться всім... або майже всім. Тим не менше, народити природньо може кожна здорова жінка, не залежно від релігійної, політичної чи якоїсь іншої приналежності, бо Живий Господь одинаково посилає дощ чи світитися сонцю на праведних і на неправедних, на віруючих і на невіруючих.... Природа - це дар, дарований усім. Нашою ж справою залишається: наскільки ми зуміємо прийняти цей дар і його не спотворити, або ще краще - подякувати за нього, хоч це вже трохи складніше, бо треба знати хоча б кому дякувати.... Але у всякому разі перші два пункти це вже дуже непогано.
Відповідь: Народжуємо вдома! Я передивилася досить велику кількість відео з домашніми пологами, хочу поділитися спостереженнями: на суші народжують переважно у вертикальній позі навприсядки, у басейні - напівсидячи, навприсядки або рачки, у ванній (що мене дуже втішило) так само, як у басейні, тільки там, ясна річ, тісніше. Зі всіх відео, тільки на одному жінка кричала - решта цілком спокійно (це не страшні воплі, які я наслухалася у передродовій!!!). Народжуючим на суші акушерки поливали олійкою! Голівка може родитися близько 10 хв. - ніхто дитинку не видавлює, бо вона "застрягла" (Катрусі так ключицю зломали!) На одному відео жінка народила дитинку без ознак життя, але спокійно поклала її собі на руку личком донизу і почала терти спинку, а навколо чути дзвін бокалів, привітання, у мене перед компом паніка, а вони - нормально. Мама знову повернула маля обличчям до себе, певно витягла слиз з носика, знову на животик і тре, тоді почала похлопувати - навкруги всі щасливі і веселі, мама спокійна!!! Нарешті дитятко почало кричати!!! Я, якби таке мені трапилося, не дивися я цього відео, мала би страшний стрес!!!
ТАК ДП базується на знанні більшості процесів, які зустрічаються на пологах. дитинка не мусить одразу кричати і дихати. пуповина забезпечує необхідним киснем. Вже не помню, которе з моїх малят, кліпало очиськами, ще коли плечі не вийшли.
Відповідь: Народжуємо вдома! я змінила:shy: але ще є багато "але" про які зараз не хочеться говорити(
Відповідь: Народжуємо вдома! Я народжувала на спині, але тих крикух теж не розуміла. Тим більше відомо, що криками все собі ускладнюєш: - сама виснажуєшся, бо віддаєш силу на крики, а не на пологи - дитинці гірше робиш, бо тоді кисню стає менше - та й стресу примножується всім Пригадую в пологовому мені постійно пригадувалися сцени із "Саду Гетсиманського". Я тільки раз за цілий процес загарчала (бо криком то не назвеш), але якби мене не різали, то би й того не було. Я дуже тихо народжувала, що Роман потому всім казав, що я дуже легко народила, на що я відповідала, що я над тим добре попрацювала, щоби воно саме так виглядало. О, щодо криків, то це все фільми. І щодо криків мами, і щодо криків дитини також. Я ще з першими пологами знала, що не мусить кричати, бо пуповина ще живить. Але в пологовому досить швидко обрізають.
Відповідь: Народжуємо вдома! Ясю, я писала про верески, тому й зацитувала з Ксениного допису слова про "воплі". Того й навела аналогію з літературним твором про тортури кгб. Не всі народжують мовчки. Можна собі допомогти і стогоном, і голосом, але не бездумним театрально-фільмовим вереском. Не на виставі ж.
Відповідь: Народжуємо вдома! +1. Тільки (повторююся) варто розрізняти крик, який ускладнює, та голос, котрий допомагає: \ http://mama.tomsk.ru/birth/birtharticles/voice/ О работе с голосом в родах. \
Відповідь: Народжуємо вдома! Я їх розумію!!! Хоч сама не кричала ні за першим, ні за другим разом. Але зараз згадую собі і розумію - я ТАК СИЛЬНО не хочу в ПБ!!! Стільки усього незвіданного з тобою відбувається, а навколо така несприятлива атмосфера! Мене ще з Катрусею в процесі дурою обізвали, бо я пити у невідповідний момент попросила!!! За решту мовчу, це при тому, що у мене усе було "швидко і гладко".
