Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

100% ЗА!!!!!! Тільки нажаль це дуже і дуже тривалий процес , не всі той "марафон" витримують

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ойййййййййй, ви мене потішили))))))))))))).. і це теж 100% правда. В мене так було в першому шлюбі)) Тепер двічі думаю, перед тим, як на чоловіка "наїхати".. все ж таки хтось жеж сказав ,що кожен наступний чоловік гірший за попереднього. Третьої спроби не хочу

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

це питання спірне, чия заслуга у тому, що мужчина - добрий чоловік, більша: мами чи дружини.
Нерідко мами виховують синів добрими людьми, що поважають жіноцтво в загальному, але ніяк не придатними до сімейного життя. І тоді жінці треба не аби як постаратися, аби "виховати" собі доброго чоловіка.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Виховати собі чоловіка і стати ще одною "мамочкою"? А навіщо тоді одружуватись з невихованим, щоб його перевиховувати?
Чоловік також індивідуальність, доросла особина чоловічої статі
Його не виховувати треба, а розуміти.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Якось з життєвим досвідом приходить те, що, щоб бути хорошою дружиною, жінкою треба багато над собою працювати! Природою нам дається багато, а ось вдосконалити себе - це вже наше завдання по життю! Часто треба відчувати, що сказати, як себе повести і де краще змовчати,а перевиховати чоловіка неможливо, він все рівно, буде на сто відстотків впевнений, що він робить правильно і будь-які докази, навіть справедливі докази жінки, не переконають його в протилежному!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Так то воно так, але одна людина все на собі тягнути не зможе,працювати треба обом. Бо хтось один скоро змучиться

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

золоті слова
для мене завжди найважливішими у сім"ї є довіра і повага взаємна /як обов"язковий додаток до кохання/

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я теж так думала і зараз так вважаю. Завжди 100 разів думала і сім разів міряла перед тим як зробити... Але і завжди безкомпромісна, завжди "спалювала всі мости", "рубила с плеча" і т. д., якщо щось не влаштовувало.
Та не все в житті так однозначно, і не завжди, як виявяється, робиться "правильний" вибір, бо й критерії і погляд на життя міняється... І "правильність", яка колись була, з часом ставиться під сумнів, але так само й навпаки...
Словом, життя річ проста у суті, але багатогранна і неоднозначна за формою. Як і любов.
Власне, що чимдалі, тим складніше стає бути однозначним (література літературою, а сімейне життя то геть інша річ).
І я, наприклад, вбачаю велику різницю між стосунками в неодруженій парі та в сімейній (зокрема, коли є діти - бо без них сім'я не є сім'єю).
В першому випадку світ більш поляризований, більш контрастний, в другому виникає (чи виявляється, що вони існують) безліч півтонів, точніше постає необхідність їх бачити...
Це є першою ознакою ЦІЛОСТІ. Далі треба навчитися користуватися цією палітрою. І не просто користуватися, а робити це майстерно, бо інакше цілісності не відбудеться. Тобто ТРЕБА ЗУМІТИ ВІДКРИТИ В СОБІ ТАЛАНТ, якщо спрощено - талант бути жінкою, дружиною. Але це, по суті, пізнання себе як Людини.
Протистояння завжди буде (про випадки критичні, тобто де ,наприклад, жінка ледве не свята, а чоловік весь такий паскудний, як десь вище писалося, я взагалі не згадую - про це безглуздо говорити, вихід тут один). Бо ж дві людини - то два світи. Навіть якщо це два пекла (за Сартром, наприклад), то це пекло (Інший) є запорукою раю в тобі. Це спосіб пізнати в собі Рай.
Інколи до болю, до пронизливого болю тяжко! Але моменти самопізнання і кожен наступний засвоєний урок з використання півтонів і принципів симфонії, які приходять в результаті праці і терпіння - то неймовірний кайф!
На кожний спад є свій підйом. Це закони, зрештою, і фізики. Все - хвилі...

Ну не може бути чоловік чи жінка набором рис, характеристик, які підходять комусь, як річ, придбана у магазині. Мовляв, я розуміюся на товарі, я така розумна: і тканина натуральна, і пошито добре, і дизайн оригінальний, і розмір мій , та ще й ціна нормальна... Але завди буде просто річчю!

Немає двох ідеально підходящих людей. (Або вони ще себе не пізнали).
Сім'я це будинок, може навіть храм, який зводиться все життя. І то лише твій, єдиний, неповторний. Тому обоє самі собі і будівничі, але й учні

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

а в мене з другим теж несклалося(((( Напевно так воно і є... чим далі в ліс, тим густіше дерева

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Може трохи банально, але на мою думку, треба дуже любити свого чоловіка і поважати - так, щоб всі навколо бачачи це теж любили, поважали його тощо. Не принижувати, не говорити про нього погано іншим (подругам, родичам, свекрусі і т.д.). Вміти бути МУДРОЮ.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

На жаль, не завжди двоє людей в сім*ї розуміють, що працювати треба обом Знаєте, я для себе зробила висновок (не кажу, що він підходить всім і з мене треба брати приклад):якщо не доходять слова, просто закриваю очі на все, що мені не подобається чи псує настрій. Так нерви ціліші

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А нашо брати на себе тягарі? Просто жити і насолоджуватись життям. Відкинути весь негатив і йти по життю з позитивом і не чекати, що хтось буде дякувати. (марні сподівання )

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Але ж ,як хочеться ,щоб ВІН розділив з тобою цей тягар.........
Бо ми все ж таки слабка половина в хорошому розумінні слова.
Закривати очі також не можна,бо образа відкладається далеко в закутки душі,а потім відгукується або ж на дітях,або ж на здоровї, на друзях..........в кого як.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

В нас як і в багатьох все починалось з шаленого кохання.Потім переживши довгий період притирок , взаємних звинувачень і намагань змінити один одного(цей період моя мама назвала 2 барани на одній кладці), ми прийшли до етапу розуміння.Я вже знаю на що можна закрити очі,що легше зробити самій щоб не псувати марно нерви,а чоловік прекрасно знає коли мене краще не чіпати.Так і живем

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Напевно так живе більшість пар... У тому й полягає взаєморозуміння, як на мене. Ми з чоловіком теж досить довго притирались один до одного; тепер знаємо, коли другу половинку краще не чіпати, бо сваритися ніхто з нас не любить. Можливо, хтось це назве байдужістю до почуттів другої людини, але нам так комфортно і живемо ми дружніше, ніж більшість моїх знайомих

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А це вважаю вже лишнім. Часто може бути навіть небезпечним
ДЛя чого всім навколо ЛЮБИТИ вашого чловіка?
Часом можна перехвалити і ...незчутися як якась заздрісниця прибере до рук такий скарб
От одна моя знайома, навпаки, всіляко наговорювала на свого чоловіка, щоб бува ніхто не зазіхнув. І живуть собі щасливо душа в душу