Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Як на мене, не бачу нічого поганого в тому щоб дати дитині яблуко на перекус. Якщо дитина нормально їсть основну їжу, а поміж тим хоче перекусити, погризти печенько чи яблучка... ставлю себе на місце дитини - мені було б неприємно чути про себе "не знає почуття голоду, тільки відчуття напханості". Єдиний виняток - зайва вага, тоді логічно.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Але ж краще зайвої ваги не допускати, аніж потім з нею боротися, а оті постійні перекуси, на жаль, якраз тому і сприяють.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Мені мабуть в тому "питанні" повезло, бо мої рідні навпаки заспокоюють мене, що малий гарно виглядає, доглянутий, не худий і незаповний, їсть практично все що приготую (звичайно є таке чому надає перевагу). В нас такого немає, щоб за Данилком "ганяли" з їжею по квартирі, навіть якщо і не бажає їсти, зголодніє то сам попросить. Дуже добре мати в усьому "золоту середину", не ходити, щоб тобою вітер колихав, але і не переїдати. Це мабуть швидше до Лілі, здається що переїдання - це гріх?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Правильно, я теж сама Ромчикові кажу: "Якщо вже тобі не смакує, то лиши". Мене ніколи не заставляли доїдати. Ну то ж взагалі знудити може, як так в себе через силу три ложки запхати. Ні, їжа має їстися із задоволенням. Є в Ромчика ліпший друг. Так його бабуся встає щоранку в 6.30, варить бульбу, сосиску, а він двічі в рот візьме, жує-жує поки не виплюне або не зригаєся. І кажу я їй, що для чого вона то робить, як толку з того нема. Мене саму з самого ранку від такої їжі би знудило (я п'ю каву з маленькою канапкою). Вечеряє той хлопчик строго в шостій годині. Потім вона вже йому дозволяє тільки кефірчик, бо все інше важке на печінку (то вона так вважає). Але все рівно там якийсь непорядок, бо в дитини рвотний рефлекс аж дуже розвинутий. На мою думку то тому, бо в сьомій ранку він ту бульбу туди, а вона назад.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Може то залежить від дитини, не знаю. Але я волію не боротися з проблемами там де їх нема. З мого досвіду - мені ніколи не боронили в яблуці чи печеньку поміж основною їжею, і ніколи в житті я не стикалася з проблемою зайвої ваги в себе.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У мене так було, я вже як доросла була то батькам спиталанавіщо ви мене навчили їсти полуниці з хлібом? Щоб було ситніше. Але ж краще суп з'їсти а полуниці то десерт, не розумію, і головне що зараз мені не смакує та полуниця без доброго хліба, чорниці чи малину запросто, а полуниці -ні. І злюся на себе, але їсти без хліба не може.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Так і є, залежить, то просто я на себе рівняю. Мені все здається, якби мене навчили харчуватись правильно, то я би не мала проблем з вагою. В моїй родині по татовій ліній є схильність до повноти, в мене вона теж є і в моєї малої очевидно теж, тому тут головне навчити корисному харчуванню. Звичайно треба у всьому мати межу, на дієту дитину ж не посадиш, але що занадто, то треба викорінювати...
Я теж ні. Якщо це зрідка, а не постійно. Тобто дитина не може перестати жувати. Оце для мене проблема і то велика. Краще лишатися на своєму місці завжди. :xaxa: Моя дитина такого ніколи навіть не чула. Ото ви накрутили, аж мене взлостили. :8: Ви ж цитату вирвали із контексту, основна проблема власне й була підкреслена словами Я то вище написала. Краще викинути рештки, ніж переїсти й чутися хворим. То чревоугодієм називається.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я робила таку саму помилку. З чим у свою чергу боровся Роман. Давала вибір, а потім дивувалася, чому не їсть те, що попросив. Пізніше я усвідомила, що він ще замаленький і не завжди знає, що хоче, просто говорить щось звичне, а насправді йому того не хочеться. Тому я тепер не питаю. У більшості випадків я кажу "даю тобі те і те їсти". Міняю лише тоді, коли дуже протестує і просить щось інше, бо тоді точно знаю, що з*їсть. А ось на це не варто взагалі увагу звертати. Най собі думають все, що лиш хочуть! Що би ви не робили, все одно будуть думати. Буде груба, то будуть думати, що ви теж дитину не пильнуєте, а розгодували, як порося. Там же не вгодиш ніколи, тому просто забийте. То типове судження для націй, що пережили голодомор. До того треба ставитися дуже поблажливо.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? а я перекуси поганими не вважаю. Хіба би перекуси ЗАМІСТЬ основної страви. а так ще з садочку пам"ятаю як ми мали перший сніданок, другий сніданок, всякі там підвечірки тощо. 2 скляночки домашнього йогурту (це орієнтовно 300 мл) з печеньком або вафлею цілком вважаю гарним другим сніданком або підвечірком. Так само яблуко десь за годину до їди є непоганим аперетивчиком. Пункту на тому аби дитина постійно щось жувала не маю. Але цілком не проти періодично з"їсти печенько з чаєм (ну і малий поруч за мною), або якогось фрукта так само з малим. Тому перекус від перекуса відрізняється
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Однозначно. Я теж не бачу проблеми, аж доти, поки це стає залежністю - оте жування. Одне з*їв, друге тягне, третє... а в результаті вже й вечері нема, бо напхався печивом.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Точно-точно если я знаю что через15-20 мин мы будем кушать, то говорю, подожди поедим потом печенье. Потому, что на голодный желедок напхать печеньем не проблема.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я думаю з дитиною можна домовитися щоб не було плачів, істерик і сліз, дитинка кожна індивідуальна з своїми бажаннями (захцянками), в кого з нас такого немає, у всіх свої, але її думку теж треба поважати в будь чому головне, щоб не переходило межу. Мій Стас теж така вредота часами що капець, але я намагаюся йому пояснити, по-більше говорити що і чому, і як, тоді він ніби погоджується і не кричить, не плаче. В магазині показує що хоче все що бачить, кажу в нас вдома є, і відводжу в сторону, поки що працює, до дому він вже забуває що хотів. Коли їсть мандарини, які є для всіх на столі і хоче всі кажу, що то буде Лілі, татові, мамі, бабці, і ще на другий день, то він бере ще одну і каже що буде її їсти завтра. Один раз я ще була вагітна збиралися ми на вулицю гуляти, а наш тато саме на балконі щось ремонтував, і там чомусь була лопатка Стаса, малий почав за нею кричати, я не бачила її і не зрозуміла що саме він хоче, думала що інструмент чоловіка, вже насварила дитину, аж побачила його цяцьку, то вже і сама плакала що дитину ні за що насварила. Головне не просто правила встановлювати, а ще як їх встановлюють батьки. В дитини ж малої не 3 разове харчування (з віком звичайно переходить на рідше), а більше, я між снідонком і обідом даю фрукти, але на годинник не дивлюся, і ніколи не напихаю, ні то ні, а в баби страшенно плюється, бо вона напихає, хоче чи не хоче протест так виражає
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я вчора Дарка насварила, бо не могла знайти свій вишивальний маркер і думала, що він узяв. Він бідацьо мені всі маркери позносив, які лиш найшов у кімнаті, а тоді я знайшла свій там, де його й тицьнула випадково. Пішла перепросила Дарка, що думала, що то він. Він трошки пожалівся мені, сказав "бачиш, ти казала неправду, що я взяв, а я не брав". Я ще раз перепросила і він забув майже зразу за все. Лише сказав мені, що я чемна, бо сказала правду і перепросила - та й побіг бавитися. :xaxa:
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ото найбільша біда нашої бабусі: Петре, то ти брав, де поділося? А Петро все правду каже, якщо сказав, що не бачив і не брав - значить не брав. Шкода часом дитини.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Якби бабуся перепросила, то би не було проблемою. А Дарко любить часом мені шкоду зробити. Якось не хотів, аби я вишивала, то мені вишивку заховав у хлібницю. Я цілу хату перерила, порядки поробила - нема. Думаю, спитаю в чуда свого. А він так хитро подивився і каже "я ЗНАЮ, де воно". Я довго сміялася з його схованки.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Отак, мамцю, готувала б їсти для домочадців - знайшла б. А то вчепилась вишивки, а дитина голодна ходила )))))))))))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ануто, та в нас хлібниця порожня в шафці стоїть, бо хліб наш татко щось перестав пекти, а купований у холодильнику тримаємо. Так що я там би в житті не здогадалася шукати.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Та ні, якби бабуся більше довіряла - то було би ліпше Бабуся просить пробачення коли завинила, то не є у нас проблемою
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Діти то й так простіше сприймають. Швидко забувають. Я по собі бачу. Я більше переживаю й пам*ятаю, ніж він. За місяць спитаю про щось, то вже геть не пам*ятає.
