Народжуємо вдома!

Відповідь: Народжуємо вдома!

А вам припікали? Бо від кріо шийка не втрачає еластичності і відповідно на перебіг пологів не впливає.

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

Є ще одна стандартна причина. Ії називають "блок".
трапляється і на ДП. Толкова Духовна акушерка (хороший психолог) знімає без проблем.
Не на все впливає гола хімія.

Зацікавленим темою, раджу глянути оцю бібліотеку.

У двох словах не поясниш. Лише кавалочки несу сюди.

Спойлер: Ингрид Бауэр

Каждый раз, когда речь заходит о естественных родах, неизбежно возникает вопрос: «Насколько это больно?» На мой взгляд, само отчаянное стремление избежать родовой боли неумышленно мешает женщине почувствовать всю красоту природного родового процесса. На самом деле, я не верю, что роды должны быть безболезненными. Нет, роды – это гораздо большее! Я знаю (и я это испытала), что роды прекрасны, они могут быть счастливы, как безудержный феерический секс! То, что я пережила, совершенно не подходит к слову «безболезненно»! Это почти то же самое, что назвать «безболезненным» секс с любимым и желанным мужчиной или назвать «миленьким» ошеломляющий прекрасный закат.

Я хочу сказать, что когда мы концентрируем свое внимание исключительно на том, чтобы избежать боли, мы невольно уходим в сторону и пропускаем самое Главное.

Есть еще одна теория: «роды – это болезненно, но в то же время приятно». Как такое может быть? Я не могу связать это в одно целое. Как может боль нести удовольствие? Как может счастье быть болезненным? Если у вас есть свобода выбора, если роды – абсолютно естественный и здоровый процесс, если вы ведете себя естественно – разве вы не постараетесь избежать боли? На мой взгляд, те, кто считают, что женщина должна рожать без боли, стоят на правильном пути - только, кажется, идут по нему в другую сторону.

В мышлении современного человека смешано множество противоречий. В сознании многих из нас боль и удовольствие неразрывно связаны. Кто-то верит в то, что не бывает радости без печали, кто-то считает, что для счастья предварительно надо сильно и долго мучиться. В случаях мазохизма идея заходит настолько далеко, что человек уже не может испытывать радость, если к ней не примешана боль.

Но насколько это естественно? Происходит ли это в природе, где нет искусственных парадигм? Что чувствуют при родах дикие животные, выросшие на свободе и рожающие без вмешательства? Роды - природный процесс, абсолютно здоровый, а животные всегда стараются избежать любой боли, т.к. у них нет логических причин ее терпеть. Как это происходит на воле?

15 лет назад, перед рождением своего первого сына, я старательно и долго готовилась. Я прочла Д. Грантли – Рида «Роды без страха» и «Духовное акушерство» Айны Мэй Гаскин. (Прим. от переводчика – классика естественных родов). Я теоретически поняла, что роды могут быть без боли. Сейчас я думаю, что мое решение было принято только интеллектом, но не сердцем – то есть только наполовину. Я тогда еще не понимала, что Природа добра и благожелательна к человеку, и в основе природных процессов находится радость.

Мои первые роды проходили дома. Их «вела» акушерка, которая регулярно вмешивалась в процесс (хотя тогда мы обе этого не понимали). Я бы не сказала, что это было особенно приятно. Конечно, были определенные моменты вдохновения и душевного взлета, но в основном я бы описала их как тяжелую физическую работу. Я бы не сравнила их, к примеру, с великолепным сексом! А сейчас я знаю, что роды могут быть прекрасны, как прекрасный, удивительный секс. С начала и до конца – роды прекрасны, великолепны, божественны!

Все в природе играет свою роль, и у боли тоже есть свое значение.

На мой взгляд, боль – это сигнал «Стоп!»; индикатор того, что что-то идет неверно. Например, боль при ожоге или порезе – весьма четкий указатель на то, что руку надо немедленно отдернуть.
У меня был такой опыт. Когда мой второй сын был совсем маленьким, я попала в автомобильную аварию. Получив массу ожогов и порезов, мне пришлось на время изменить все свои привычки: привычку есть, привычку двигаться; по-другому вести себя в семье. Но теперь я знаю, что ожоги и порезы (даже очень глубокие порезы и ожоги 3-ей степени) болят только исключительно в момент нанесения – и никогда после, если только их не потревожить. Я считаю, что боль – это яркий и мгновенный знак, четкое предупреждение об опасности. В здоровой ситуации боль не должна длиться долго, это всего лишь быстрый и мгновенный сигнал.

Что касается продолжительной, или хронической боли – на мой взгляд, это сигнал подавленной или заблокированной энергии. Физической, эмоциональной, душевной или любой другой.

Саме блокування не відкриває матку. Психологічне блокування.

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

Аналогічно було і в мене. Перші пологи були швидкі і практично безболісні. На другі йшла без страху (та що там родити!), але не так сталось, як гадалось.... Другі були набагато важчі. Але я зробила для себе висновок, що другі були важчі через більший плід. Перший синочок -3,5кг, другий - 4,0кг. (При моїх то 1,55м і 55кг ваги на 9міс)

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

Нагадайте, там ще щось було? (лікування, збереження...)
Чи жодного клопоту, тільки вага?

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

Мені припікали Солковагіном, і також ніяк не вплинуло ані на вагітність, ані на перебіг пологів...

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

При першій вагітності за пів місяця до родів лежала в лікарні, було часткове відкриття на 3 пальці. Не приймала нічого, просто лежала в лікарні, чекала пологів. Більше нічого. Перейми почались зранку, в 3 год ночі за дві потуги народила. Будучи другий раз вагітною, так само не було ні лікування, ні збереження, раз заболіли нирки, поклали в лікарню, через день втікла від наших супер-пупер лікарів додому пити свої "чайочки". Це все. Другі роди були дуже довгі і болючі (на відміну від перших). Був момент, коли думала, що буду кричати, щоб робили що-небудь, але щоб це швидше закінчилось (але стрималась). Як такої різниці не бачу. Різниця між дітьми 1рік 5міс.

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

Наскільки збереження може нашкодити при пологах і яку можна дати пораду жінці, що вперше вагітна лежить на збереженні?
Хочеться кричати: "тікай звідти додому, лежи там спокійненько!", але ж я не можу брати на себе таку відповідальність, бо потім перша буду винна у разі викидня...

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

І у мене та сама історія, кожні наступні були складніші і інакші. І боліло мене однаково що вдома що в лікарні. Єдине, що мені не сподобалось в лікарні це те, що заставляли сидіти з монітором бо в мене в першу чергу відходили води а в такому випадку вони чіпляли на живіт монітор і казали пильнувати серцебиття дитини і лежати пляцком. Лежачи пляцком швидко не народиш.

Як про мене написано, тільки у мене шийка застряла на одному сантиметрі. В результаті мене закололи наніц стимулюючими і після 24-х годин такої байки зробили кесареве, при тому що Анна важила лишень 2.450кг

---------- Додано в 04:44 ---------- Попередній допис був написаний в 04:42 ----------

мене тиждень тримали то думала згину, я їм сказала що нічого робити не буду і нехай мене випускають додому. Дякувати Богу, що припинилась кровотеча.

Можливо ви праві, бо як пригадую свої треті пологи то все відбувалось досить швидко. Дитина перлась на світ як «здуріла» але вже в самому кінці, коли відкриття було на 8см раптом згасла родова діяльність. Я себе тепер аналізую і бачу що у мене якраз тоді з*явився якийсь психологічний страх чи то вимучення чи то що. А ще коли медсестра сказала що будемо витягувати дитину я взагалі вмерла. Розкисла і сили втратила. Але вона потім мені сказала що допоможе відкритись матці рукою і дитина сама вийде, адже вона так хоче на волю а мама її не пускає.

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

Я ті пологи запам*ятала на всі прийдешні покоління. Та лікарка не те що як солдат була а щей порізала мене як свиноматку. Може вона колись мясником була?

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

Ну от десь так виглядали мої перші пологи. Так народжувала моя мама і коли розповідала про це, то сказала. що бажає всім жінкам народжувати так гарно, як вона. Я зовсім не боялась, я йшла на пологи з посмішкою і чудовим настроєм. Жіночки з палати думали, що мене додому відпускають і щиро були шоковані, коли взнали, що то я в родзал так іду.
Народжувати Аню я не боялась. Чого боятись, якщо перші пологи були такі файні, а всі кажуть, що другі, то взагалі - раз і всьо. Діти в мене народилися по вазі з різницею у 100 гр. - 3 500 і 3400. Але цілком допускаю можливість суто психологічної блокади. Була ніч, а я себе чомусь накрутила, що нехочу народжувати вночі, тільки не вночі, нетипові перейми також могли натиснути на якийсь психологічний мозоль (я погано переношу біль, коли ввін періодичний, то принаймні можна відпочити, але коли болить постійно - це виснажує і є тільки одна думка - нехай це припиниться!)

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

quote=Уляночка;620013]ого..я вже ся бою...в мене і 1 і 2 було....[/quote]
У мене теж перед другими пологами було і 1 і 2,та другий раз я народила набагато легше,та мабудь ще спрацював психологічний фактор,що чоловік був поруч

[

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

Оскільки в мене три кесарські, то про самі пологи нічого не скажу, а от про перебіг вагітності - є що порівнювати. Друга йшла дуже важко. бо Риську ми не планували, і були явно не готові. Плюс я не встигла відновитися (між дітьми менше півтора року). Мені було справді дуже важко і фізично і психологічно. А от третя - миле діло. Лідка була довгожданна, ще й не відразу вийшло, то ж носила і ловила кайф від цього. Так що той факт, що таргани в голові - не останній фактор, це правда.

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

у 18 років..ще 6 років до пологів припікали...а в 25, рік після пологів, то робили кріо...

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

В мене перша була 3,45, а друга - 4,2. Пологи - небо і земля. Другі набагато легші. Так і хотілось сказати: і то все? Після пологів зразу себе людиною відчувала. Напевно таки психологічно найважливіше настроїтись. Я настроювалась на швидкі і легкі пологи

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

Приємно мати справу з розумними людьми.

В ПБ нарватися на блок дуже просто. Однієї процедури прийому цілком достатньо, щоб увійти в ступор. Згадайте розповіді тих, хто "не встигав" - легкі й без особливих клопотів пологи.
Тому багато людей обирають Пологи Дома.

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

ото так в мене і було. а ще запізнилася моя лікарка, а черговому я не дала ніц із собою робити

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

Ну що ж напишемо і ми свою історію, тобто я, але історія все одно наша.

У шлюбі ми вже понад півтора року.
Наразі у нас перша дитинка і народилася вона в нас вдома і в пологовому не була.

Як це трапилось:
Зачалася наша доця 15 квітня.
У ніч з 6-го на 7-е січня виповнилося їй дев'ять акушерських місяців, а рано 7-го січня о 7:15 відійшли води, і все почалось.
5-го ще було активне приготування, а на Святвечір - затишшя, жодних відомих нам попередніх вісток про початок не було, тож повечеряли, поїхали до церкви на Велике Повечер'я і на нічну Різдвяну Божественну Літургію.

І чого було так це конче? В позиченої у мого брата машини перемерз і підсів акумулятор: не заводиться. Випхати з гаража під нахил нам з тестем далеко не вдалося, слизько. Промордувалися понад півгодини і закотили назад; запізнюємось; я вже трохи підупав на дусі: Та, може вже зранку підемо?, але дружина щось вже своєю інтуїцією зачула і хотіла саме зараз... Ну, добре, погодились на тому, викликали вже жінчиного брата на машині, приїхав-підвіз. Назад обійшлося без таксі: дружину сусіди підвезли, а я пішки собі пройшовся трохи. Вернулися ми додому вже по другій ночі, лягли десь о третій, а о 7:15, як вище було сказано - хлопок.

Спочатку було трохи лячно, коханнячко моє в холод кинуло, що вже почалось. Подзонила акушерці, мене збудила...
Але ж ніхто ще вагітним не лишився... Той вирішили, що будемо родити. Куди дінемось?
Ні пробка (відійшла разом з водами), ні пливучі губи (не втратили свого контуру), ні полегшене ходіння в туалет нам не розказали наперед, що пологи от-от почнуться. Заспокоїлись, розслабились, глибоко зітхнули: перші легкі перейми ще трохи були болючі, а потім все, як по маслу. Дружина то лежала у спальні, то дрімала, а я прибирав і готував. З родичів нікому не казали, щоб по-менше напрягали навіть запитаннями. Тесть, який майже з нами живе теж нічого не знав, заходив час від часу, цікавився. Ну а що ми? Ми вночі своє відгуляли, типа відсипалися зранку, а дружина тим більше змучена була, останній місяць все таки, той взагалі з ліжка особливо не вставала. Ну зайшов пару раз, що прокинулась, поговорив, заспокоївся і пішов собі до тітки на Різдво. Тим часом у дружини вже перейми були тривалі, і з інтервалом у п'ять хвилин, але її спокійний, легко втомлений і трохи сонний вигляд підозр не викликав. Потім тесть на кухню ще заходив готувати собі їсти, а я у душ типа пішов, а сам басейн мив і надував, а коли тесть таки до тітки вибрався, став його напускати, бо вже зближався час...

В басейн дружину провів десь біля четвертої години дня. Перейми вже були тоді по дві хвилини. Вода, як казав пан Левандівка, інтервал перейм розтягнула, до чотирьох хвилин, але вони продовжували довшати.
Так ми і почали то в одній, то в іншій позі переходили перейму за переймою, а потім незабаром почало підтужувати. Досить довго просто все передихували, щоб матка працювала сама, поки не досягли підходящого розслабленого стану, а потім і самі почали підтужуватись.

Оскільки акушерка тільки пів восьмої рано почала думати, як їй до Львова з Києва добиратися, то в результаті взяла білет і мала б бути у Львові о 23:00, до нас реально під хату добралася опівночі...
Ми думали, що вродимо самі і на саме Різдво, але не встигли. Прогрес відчувався, але реально летіла година за годиною, і ми зі словами "ну, давай попрацюємо ще трошки" працювали далі. Коли опівночі приїхала акушерка ми вже понад годину спостерігали нашу маленьку кохану голівку, яка то виглядала, то знову ховалася, а потім і ховатися повністю перестала.

Майже сімнадцять годин пологів тільки удвох. Клас!!! Незабутньо, дуже особливо і інтимно. Повне розуміння і довіра.
Скажу чесно: бачачи перед собою жінку в пологах повну ентузіазму і надхнення, що час до часу ще й посміхається, не втрачаючи своєї грації, - залишається тільки наново у неї закохатися, а потім ще довго згадувати ці вирази її лиця з усмішкою на очах і у серці.

Не треба боятися: любов'ю і знанням проганяйте всякий страх.

Шкода тільки, що дружина так пізно натрапила на цю тему в посиденьках, і підготовка в нас тривала заледве три місяці, хоч бажано було більше, але то вже на наступний раз, напевно. А цього разу, не зважаючи на весь позитив наших пологів, на кінці ми трохи спартачили: і та поза, яка була дуже добра на переймах і на потугах вже при самому народженні дитини виявилась застрімка і неконтрольована (бо не можна було добре бачити дитинку і тим більше промежину підстрахувати).
Порвалися, а ще й наша дитина ручкою вперед ішла, той помогла також, хоч коли все робили б правильно, то ручка вперед не становила б такої загрози.
Отже, опівночі приїхала наша акушерка і зразу акуратно запропонувала поміняти позу, але втрутитися в налагоджену за стільки годин співпрацю двох третьому вже виявилось не так легко, та й міняти суттєво позу на цій стадії вже реально було майже неможливо, от і довелось акушерці мати наніч практикум з шиття.

Отже, народилася наша малявка через 18 годин після відходження вод о 01:10 ночі восьмого січня; пуповина пропульсувала ще десь понад півгодини, а потім о 2:30 народилася плацента.
Чекали, плацента гарно відділилась, але потуги, щоб її народити не було, тож кубиком окситоцину все ж скористались, щоб довго не тримати необробленими і незашитими розриви, хоч чекати ще можна було, звичайно, довше.

У всякому разі всі основні заходи зі зашивання, оброблення, мазання, огляду промежини і дитини з пуповиною, а також прибирання в хаті ми завершили успішно перед шостою годиною ранку. Десь о 6:10 ми з дружиною пішли спати, акушерка пішла на кухню ще зробити собі чаю, а ще через 15 хв. прийшов тесть по каву на кухню, побачив акушерку з горнятком чаю, почув, як дитина голос подає, подумав, що то її дитина, а вона - чергова наша гостя-мамочка, запропонував їй солодке і пішов на ранішню святкову Літургію...
Вже коли самі трохи проспались, то йому сказали, що то він свою внучку вчув рано, а решту родичів по телефону на третій день повідомили. Шок, звичайно, у когось образа, чи гнів, але як нема куди діватися - то не надовго...

Ясно одне: у пологовому нам би ніхто не дозволив би стільки і так комфортно у затишку родити. А дитині взагалі супер: ніхто не підганяє, ні яскравого світла, ні метушті, ні криків, ні медикаментів... тільки їсти вчасно давай і в туалет води - золота дитина!!! Ось так!
А помилки? Відповідальність, звичайно, наша: що не довчились на чужому досвіді, довчовувалися на свому, нема ради.
До наступного разу будемо готові більше.

 

Відповідь: Народжуємо вдома!

ви чоловік соломії???? а я зайшла спитати як вона народила, бо дзвоню, а вона трубки не бере)))
ВІТАННЯ величезні передавайте