Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? Я така котяча і собача мама! Всіх би тягнула додому. Всіх мені шкода. Зараз маємо пса надворі в буді, і двох котів - рудий Роні і сіро-коричневий Бумер (чоловік назвав). Останнього ми завели, як жили окремо, а як переїхали до батьків, то Бумцьо на тиждень зник. Думали, що вже не повернеться, я дуже переживала, плакала. Але повернувся - худющий, брудний, з обрізаними вусами. А Роні - то мисливець, приносить трофеї (горобців, мишей) на поріг, любуйтесь господарі. Взагалі я мала багато котів, а пес тільки другий. Улюбленцем був сіамський кіт Томік. Він був розумний і лагідний. А про погану вдачу цієї породи, - так це тільки коли кіт молодий. Він розганявся біля дверей і гальмував на шторі в іншій кімнаті . А ще в дитинстві були кури і кролики. Чоловік навіть цього літа хотів завести кролів, але вони почали хворіти, то мусіли побити .
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? А ми маємо 3 цвергшнауцери (правда один з них брата, тимчасово, потім буде 2), молоденькі ще песики, дуже класні І крім того - 4 шиншили, 2 сірі, одну білу та одну чорну. Від них взагалі отримую таке задоволення... Такі класні тваринки, і хоч на руках їх сильно не потримаєш, бо дуже самостійні, але та хвилинка, що тримаєш, чи дивишся за ними - то так класно, що словами не передати. І хочеться мати їх більше і більше (тільки головне забезпечити їм місце для проживання).
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? коли жила в особняку в мене завжди були звірі. Мала я вівчарку, яка мене завжди захищала-це був прямий її обов"язок. Нараз в мене жили три пса, два коти та папужка. Тапер вагаюся завести папужку чи кролика в квартирі.
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? і мовчки дохнуть :D або їх потім можна на пательню кинути, якщо великих запустити, типу карасиків. А ми з чоловіком хочемо котика але нам то не світить бо вже на нас накричали і сказали що як будемо мати свою хату то заведемо собі корову і свиню. Так ніби то погані тваринки.
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? маю кота, кицьку і собаку Ще була черепаха, але прийшов її час... Всі тваринки приблудні, взяті з вулиці. Черепаха конфіскована - її незаконно перевозили, і віддали чоловіку, бо ніхто не схотів. Коти і собаки - тому що дуже розумні, добрі і взагалі як діти. Ще дуже розумні щурі (моя сестра мала, коли я жила з батьками), але боюсь що кіт загризе (він щуролов ще той). Люблю тварин з якими можна спілкуватися, бо черепаха хоч теж розумна, але трохи на своїй хвилі.
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? Я теж дуже люблю тваринок,і зараз в нас живе бордоський дог. настільки розумних і компанійських собак я ще не зустрічала.
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? для мене собаки - це не щось, а хтось люблю собак, зараз маю чорного кокера. фантастична! мудра, весела, нагла, хитра, добра,ніжна, ревнива. смілива, чуйна - я можу писати довго найкраще про них написав звичайно Лоренц. тільки собаки!!!
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? а чого? Підтримую, але він майже про всіх писав - про птахів класно, особливо про папугу свого розумного ... йой, та тварини однієї породи теж мають різні характери - все що поганого розказують про сіамських, в нашого Є, але мусим тепер любити
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? Я люблю котиків, особливо кошенят. Собак боюсь, бо в дитинстві напав на мене пес. Були в мене і хом"ячки і морські свинки, але довго вони не живуть Зараз малій купили папужку зелененьку, мала потішилась і вистачить. Рибок не люблю, бо дуже вже тихенькі вони.
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? В основному собак ми підбирали на вулиці(до речі,самі мудрі!).І коли бачиш тваринку,відразу відчуваєш,яка з них твоя.Нашу Чіку я побачила на базарі,побачила великі чорні очі,повні горя,які заглянули мені в душу.Вона жила на базарі і в люті морози на ніч дівчата- продавці накривали її картонними коробками,щоб якось захистити від холоду.Собачка була довгошерстна,дуже закудлана,додому ми її несли,загорнувши в пакет,бо в руки взяти було неможливо.Відмили,відчистили,вичесали.Не знаю.що з нею робили попередні господарі,але вона не гавкала,а клацала зубами,а коли давали їй їсти,то частину мусіла обов*язково сховати "на потім".Характер у неї був добрий,котів вона нам в буквальному розумінні цього слова,виховала безліч.Такої мудрої собаки я ще не бачила.Через 7 місяців об*явилася господиня (пиячка) з вимогою віддати собаку,влаштувала бійку,живіт у мене був сливового кольору дуже довго.На питання,коли пропала їхня собака,дістала відповідь:"Більше року назад".Страшила мене,що от вийде з тюрми її син і всім нам покаже...Нагадую,що собачка "дворянської породи".Прийшлося мені підключати серйозних хлопців,бо вже почала хвилюватись за своїх дітей.Врешті мені ту собачку викрали.Діти плакали,я клялась,що більше ніякої живності в нашій хаті не буде.З*явилися парламентарі і просили прийти забрати собаку,бо вона дуже тужить за нами,розповіли,що та жінка не годує собак,закриває їх в квартирі на декілька днів і вони вкидають їм їжу через відкриту квартирку.Чіка дістала великий шок ,якщо ми йшли до когось,то вона лягала під двері,щоб ми її не лишили.Прожила вона у нас більше 10-ти років.А на її потомство завжди була черга.Ми круто заробляли,продавали по 2 грн. за 3 міс. цуцика.Зараз маємо її доню Рессі,якій 6-й рік,злючка ще та,штани обнесе за пару секунд,якщо не припильнуєш.
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? Почула цікаву думку, що кота заводять люди, котрі навчились поважати чийсь авторитет і впевнені в собі. Собак заводять люди, котрі вимагають підпорядкування або шукають безвідмовного друга. І щось в тому таки є...
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? А ті, мабуть, дипломати. І в тому також щось є, бо це не так вже й часто зустрічається, статистично. Десь так само, як і справжні дипломати. )
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? Я котяча мама ще з раннього дитинства (в хресну вдалася), завжди підбирала бездомних кошенят, але до четвертого класу мама мені не дозволяла приносити їх в хату, згодом здалася - моя найбільша дитяча мрія сповнилась. Було у нас один за одним 4 кота "дворянських". Загалом я люблю усіх тварин (зоолог, все ж таки), коли поступила, пообіцяла собі , якщо здам сесію на "5" - куплю мишку, бо в гуртожитку явно бракувало мені живності - в результаті придбала щура (сіренького з білою грудкою). Ніколи не знала, що вони вміють сміятися, коли лоскотати по животику, а ще дуже розумні. Гуляла я з ним на плечі - чемно сидів і спостерігав довколо. Пожив в нас недовго - втік через вікно на вулицю і повертатися не схотів. Але щурика більше не хочу - запах від них такий...фе! Коли почала жити окремо від батьків, з чоловіком взяли кицьку - балінез (Скарлет), а згодом ще одну - російську голубу (Багіра), оскільки балінезка дуже сумувала без нас вдень, вдвох їм було значно веселіше. Так от - кішки набагато розумніші та цікавіші за котів! Характери мають такі різні - Скарлет дуже податлива і товариська, нечипура та лінтяйка. Багіра - недовірлива до чужих , навіть чоловіка не завжди сприймає , той ображається інколи, коли хоче погладити , а вона так дуууже повільно тікає від нього і оглядається (то треба бачити).Зате я для неї єдиний господар, мені ніколи не відмовляє. А ще дуже чистоплотна, вимиває годинами і себе і подругу. Взагалі у мене дуже упереджене ставлення до людей, які ненавидять тварин - то якісь психічні розлади мусять бути, як на мене. Я розумію, що можна якусь тваринку любити більше, а до якоїсь , наголошую, нейтрально відноситись, але щоб ненавидіти і знущатись -. Пам"ятаю, як в садочку якийсь хлопчик мого ж віку знайшов маленьке кошеня і , взявши за хвостика, кидав ним у кущ з агруса з шипами - на мій плач і зауваження ні він, ні вихователі не зважали. Дітей треба вже змалку привчати любові до тварин. А ще маю мрію - чорний лабрадор (маю слабість до чорної блискучої шерсті). Але то вже, певне, як синочок підросте і попросить собачку. Наразі мені синочка з доцями-кицями вистачає. А ото мої киці, ще молоденькі...
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? Я дуже люблю собак: великих, волохатих. Нажаль, зараз немаю змоги їх утримувати, але незабаром закінчимо будувати хату і тоді я відірвуся! Дуже хочу пулі
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? Я обожнюю собак. Котів теж люблю, але от собаки...вони добродушні, вірні хазяїну, щирі Мрію про лабрадора або кокера спаніеля. Правда собак люблю не всіх: пітбулі, стаффордшири і різні бойового характеру не для мене.
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? О, я така котяча мама! Першого кота-сибіряка тато приніс, коли мені було 5 років. Жив він у мами в особняку, був дуже лагідним, терплячим до людей, але одночасно - природженим щуроловом, міг переслідувати здобич годинами, а одного разу так гнав за щуром, що мало не втопився у туалеті (тоді у нас виходок був надворі). З рябого став наполовину бурим, аромат - не до описання. Відмивали бідолагу зі шланга, бо підійти ближче, як на три метри, було неможливо - запах збивав з ніг. На жаль, сусіди-алкоголіки втопили, бо ніби-то наш кіт ловив їх голубів - це була моя перша справжня трагедія. Потім були ще два котики - також сибірські, від тої самої мами, жили вони вже не в особняку, а зі мною і бабцею-дідом у квартирі. Розумники, лапочки - але дуже довірливі, йшли до всіх, тому швидко пропадали. Наступного кота я вже вирішила нікуди не відпускати, але чортякою він був ще тим, - чорний, очі світяться зеленим, хвіст поломаний, кидався на людей, на їжу шипів, з усіх гостей вибирав найбільшого котоненависника, залазив йому на коліна і пильно дивився в очі, і біда тому, якщо пробував його зігнати - руки роздирав до крові. Десь у рік природа взяла своє, і кіт звалився з вікна. Два місяці його не було, ми взяли нове кошеня, звикли до нього, і тут наше нещастя приповзло - весь побитий, худий, обідраний, ще й чумку приніс, заразив молодшого, ледве виходили. Так у нас стало жити два коти. Старший - дворовий Моша і молодший - домашній Барсюха. Коли підросла Настя і стала цікавитися котами, Мошу довелося віддати моїй мамі - бо хоч характер у нього став не такий бійцівський, але знаючи його бзіки, трохи за малу боялися. На жаль, ті самі алкоголіки його отруїли - не знаю, за що, бо той незграба не те, що голуба не міг спіймати, але й на табуретку не раз не міг втрапити - промазував, та й взагалі за межі двору носа не показував. Як подумаю, досі себе сволотою почуваю, що його віддала. Барсюня прожив у нас 11 років, був найдружелюбнішим і найбалакучішим котом, якого я бачила, але минулої весни його не стало... Зараз маємо породистого невського маскарадного - це різновид сибірських, відразу було важко звикнути: до рук не йде, від гостей ховається, але зараз вже всі прив"язалися до нього, та й "вилюднює" він потроху. Що мене приємно вразило - кігті точить тільки там, де дозволяють, що таке напаскудити комусь у тапки - він не знає, горщик - святе, якщо пісок здається недостатньо свіжим - не біда, завжди поруч можна роздобути свіжу пресу, затягнути її до свого лотка, там подрухотати як тузик грілку і використати в якості наповнювача. Як звучить його "няв" мені складно пригадати - їсти у нас проситься мовчки, сидить як та сирітка під холодильником і терпляче чекає, коли ж ті склерозні господарі згадають за бідного Едвіна-Містері-Норда (у народі Бакса). Малій дозволяє з собою робити все, що завгодно, чим остання нагло зловживає, не раз доводиться кота рятувати. А що особливо тішить моє самолюбство, - за найбільшого авторитета вибрав мене, кохану; навіть коли я купаюся, сидить біля ванни на килимку, а останнім часом взяв собі звичку взагалі вилазити на край ванни, і час від часу робити короткі пробіжки з мурканням по тушці улюбленої господині. Скоро взагалі у воду кидатися почне. А от з собаками якось не склалося, не те, щоб я їх не любила, просто той перший і останній пес, що був у мами за часів мого далекого дитинства, мало того, що не відрізнявся інтелектом, то ще й злющий був, собака!
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? в нас дуже поширене уявлення, що існують "бійцівські" породи собак. В міжнародній класифікації (офіційній) не існує такого поняття. Повірте, що і коллі можна навчити кидатись на людей. Це все від виховання залежить. В знайомого пітбуль - діти з ним бавляться за вуха тягають, добрійша тварина!
Відповідь: Кицька чи пес? А може ще щось? Згідна, та все-таки вони є більш агресивні ніж охотні (чи охотнічі?) собаки, в них це закладено в генах. В мене сусіди зверху теж мають пітбуля дівчинку, я її люблю, вона добра, постійно леститься, махає хвостом як навіжена від радості Вийнятки є завжди.
