Вже давненько зауважила, що у деяких знайомих є цікава для мене особливість характеру - розповідати як все добре. І нібито - це ж позитив! Але от неприємного враження часто-густо позбутись після таких розмов не можу. Іноді це звучить на кшталт - він в мене найкращий чоловік! А яке в мене то, а яке то! А я знаю, що чоловік гуляє і б"є її, але мовчу і ніяк не можу зрозуміти як правильніше включитись в цю гру... Я ж нічого зовсім про то не питала... ХЗ, чи це така захисна реакція людей - заодно і себе переконати, що все як годиться. Така собі слабкість духу замість визнати проблему? А може звичка? Чи бажання виглядати не гірше інших? Найпаскулніше я ж почувалась коли мене питали про мої проблеми і говорили як натомість їм добре живеться. І стаю на них злою, бо знаю, що неправду розповідають, і думаю - це бажання позловтішатись? Може комусь легше стає якщо в когось теж проблеми?
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? А мені здається, що це така захисна реакція у людини, переконати всіх і заодно себе, що все добре... Дуже часто буває, щоо в таких випадках людині всередині дуже зле, але соромно , щоб хтось взнав. І це також деяким людям притаманно..на жаль.. Я взагалі стараюся по-менше говорити комусь про свої чи то проблеми, чи навпаки якісь успіхи, а мої відносини це взагалі закрита сторінка для всіх! Не люблю, коли аж зі шкіри лізуть, розповідають, яка там наприклад любов у них, як все супер-пупер, бували і у мене випадки, коли я знаю про не чесність людини до своєї половинки, а на словах любов страшна...Смішно і дивно на таке дивитися і обідно, але в чужі відносити лізти не буду ніколи. Не мої то справи. Я лише можу мати на то свою думку, якою можу поділитися лише хіба зі своєю половинкою
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? І перше, і друге, і третє, разом чи поодинці. Або заздрість.
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? свят-свят-свят))) Ще чого бракувало. Я такі розмови намагаюсь пошвидше закінчити. Але може навпаки щось потрібно зробити, щоб та людина розрадилась? Чи більше про свої негаразди розповідати, щоб полегшало? (так подумати то мені й не шкода ) Я власне про те, що не знаю як краще себе повести. Ну бо не можу підхопити відразу - а в мене знаєш теж отут так все добре..мене щось переклинює і я стаю трохи розгублена.
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? я теж не переварюю таких людей... а тим більше коли вони починають загострювати увагу на моїх проблемах, недоліках чи слабкостях, а за себе рисувати таку прекрасну і водночас неправдиву картину... таке враження, якщо зможуть переконати інших щодо вигадки, то їхнє життя від того налагодиться... то якийсь синдром... помітила, що реакція на таких людей буває 2 видів - повне підігрування, під яким криється повна байдужість... і протистояння, коли таки обман сприймається в штики... я належу до другого типу... хоч іноді й підігрую, коли усвідомлюю, що може це одна з рідких радостей для цієї людини... а іноді бісить сам обман і зловтішання цієї людини типу "Хоч у мене і криза, але я зуміла принизити того, у кого щось там краще чи вдалося"
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? Ні, оцього робити не треба!Для чого хтось має тішитися з моїх проблем? Просто треба так то все слухати поверхово, я вже трохи навчилася відрізняти, коли людина говорить щиро, а коли просто хоче повихвалятися, відповідно я трохи так абстрагуюся від того, слухаю, але розмову дуже не підтримую, людина виговориться та й все.
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? Було раз таке..Змучилась вислуховувати і задумалась про своє. А знайома візьми та й перепитай - ти мене не слухаєш? Ото незручно було:o
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? У деяких моїх подруг є звичка розповідати як все зле... краще б розповідали, як все добре
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? Кажуть, то емоційні вампіри (якщо завжди звісно). Їм би до психоаналітиків ходити. В останніх, то хоч робота така. А непідготовленим людям - стрес. Хоча від тих "добре" я теж почуваюся спустошеною.
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? ага, одразу починаєш задумуватися, а чому в тебе не так все яскраво, як от тільки що людина говорила про себе. Але я одразу настроюю себе на те, що треба цінувати те, що маєш, а не хотіти того абстрактного кращого, яке може бути і не дуже правдою...
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? а з іншої сторони якщо хтось цілий час каже що все-все геть найгірше ніж у всіх і не знаходить жодного позитиву у стосунках, які зовсім і не збирається припиняти, може вони і перебільшують або їх це потай влаштовує або насправді ці стосунки і не такі вже й погані як їх змальовують. Маю таку знайому-старша жінка, розказує лиш свою точку зору на події і зовсім не бачить що вона в цих стосунках далеко не ідеал і не жертва.
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? Цікава тема. Пригадую, коли ми з чоловіком знімали квартиру в перші дні після одруження, я подзвонила до своєї дружки дещо вияснити на рахунок весільних фотографій. Мабуть, від переповнюючого мене щастя я почала взахльоб розповідати: ти знаєш, от у нас тут телевізор такий-то, радіотелефон такий-то, а ми ходили туди-то, робили те-то... А дружка моя походила з бідної родини, батьки - пенсіонери, хлопця нема... Я усвідомлювала, що не повинна аж так вихвалятися, можливо, людині неприємно буде таке слухати, але з мене то все так і випирало. Коли я поклала трубку, чоловік мені зробив слушне зауваження. І правильно зробив. А мені за то дотепер неприємно.:shy: В мене теж такі знайомі є. Я б сказала, тут такту якогось внутрішнього деколи людям бракує, чи що... Спитати себе: а чи не занадто я тут солов"єм заливаюся, може, у співрозмовника не так все гладко, якісь проблеми, чи що, і йому то як сіль на рану... Можна ж поговорити на якісь нейтральні теми, поцікавитися, а як справи у співрозмовника, робота, навчання, родина і т.п., а про позитив свій повідомити без надмірного бахвальства. А може, бажання виглядати не гірше за інших, яке переросло у звичку? Або просто захисна реакція: треба засипати людей позитивом, бо як почнеш розповідати всю свою прозу, голу і неприкрашену правду-матку - ніхто не пожаліє і не зрозуміє, обізвуть або нитіком, або безпорадним і таким, що не вміє дати собі ради в житті, або слабаком. У мене самої виникла така реакція після того, як я почула на свою адресу "ми вже звикли до ваших негараздів", хоча аж так сильно я не прибіднювалася і не плакалася. ХЗ. Напевно.
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? а я то легше сприймаю... так не раз була жертвою заздрощів... навіть коли оточення таке, що мені до нього, як по драбині лізти, вдосконалюватись в різних сферах - всерівно знаходила заздрісників... бо є люди які тупо не бачать твоїх проблем, а от гаразди прибільшують в своїх очах багатократно... тому можу розказати хорошому знайомому про свою проблему чи якийсь недолік - і я ніби вибуваю з ринку тих, кому заздрять... про мене забувають і вибириють інших обєктів, а я собі тихенько далі живу без негативу в свою сторону... саме тому я людина зі здатністю применшувати своє, а хто прибільшує для мене як ескімос якийсь дивний... загалом найкраще - це коли тебе оточують люди доброзичливі і мудрі... які навіть при своїх негараздах не будуть заздрити, бажати зла, принижувати чи зловтішатися... хоч розумію, що кожен може спокуситися на гріх і має право на помилку...
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? В мене теж таке враження, що мене вичавили. Воно так виглядає, наче "от, у тебе все добреееееее, а у мене так злеееее", хоч у багатьох питаннях у мене може бути набагато гірша ситуація, але переконувати у цьому когось не бачу сенсу
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? Швидше думаю - для чого брехати якщо можна було поговорити на будь-яку іншу тему... І починаю сторонитись людини. Бо вбачаю лицемірство тоді звичкою. Але може це не діагноз насправді? Я просто думаю, що може я дарма таких людей сторонюсь? Бо відвертої шкоди від їх вихвалянь ніби так і нема.
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? А ви спробуйте не злитися, а спостерігайте за поведінкою таких людей як за виставою, ось побачите це дуже цікаво,та головне що нерви свої вбережете. особливість характеру - розповідати як все добре
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? Ну впринципі це непогана тактика, я теж часто применшую щось , що стосується мене, аби людині не було неприємно, чи навтіь заздрісно. Заздрість це дуже погане відчуття....Я також не люблю, щоб мені заздрили...
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? це цілком можливо, якщо тебе саму при цьому не виставляють невдахою... нащебечуть про себе і не забудуть наголосити що у тебе, співрозмовника, все гірше.. немов ненароком... а ще при цьому бувають і посторонні, в яких може скластися своя думка на основі тої брехні...
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? Згадала анкдот,як одна подруга заливала іншій, як в неї все чудово, а друга тільки казала "Та ти що!" , і коли перша запиталася, як в другої справи, то вона відповіла, що вчиться у інституті культури, і їх вчать замість "не тринди!" казати "Та ти що!"
Відповідь: "Світити в очі" - потреба чи звичка? однаково дратують люди як постійно плачуться, і такі які постійно кричать як в них все класно. Незнаю...напевно для одних то звичка для інших потреба...В мене є одна знайома, ми вчились разом, зараз бачимось вкрай рідко, і це добре, бо спілкування з нею то просто якись моральний тиск. Це людина, яка абсолютно не слухає співрозмовника, не задасть жодного питання як ти живеш, як дитина, чоловік...зато без перестанку розказує як в них все абалдєнно.Притому всі знають, що в них реально все гірше ніж погано, чоловік вже 4 роки ніде не працює, вона також, сидять на шиї і тещі, до того ж чоловік чмо, який не раз і руку піднімав, і зради в тій сім"ї присутні. Але розказує вона щоразу просто фантастичні історіі.Оце приклад людини, яка мені так здається, просто в то все, що вона говорить сама хоче вірити, бажане видає за реальність. А ще я не люблю таких розмов, коли люди, не дуже мені і близькі ,при зустрічі починають розказувати якусь історію, ну типа ось ми приїхали з відпочинку, і давай мені вихвалятись, а жили ми в отелі за 5 тищ, а проїли 15, а шубу привезла за 10.Вважаю, що це не дуже гарно отак виставляти напоказ всю себе не близьким людям.
