Физическое наказание детей

Відповідь: Физическое наказание детей

Та справа не у віці. З дорослими також так не можна. То дуже принизливо, коли людині (великій чи малій) показують, що вона пусте місце, позбавляючи спілкування. Вам це кожен психолог скаже.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

Я не буду сперечатись, але вважаю, що кожна мама відчуває свою дитину, тобто знає, що собі можна дозволити, що ні, я була в дитинстві такою розбавленою дитиною, що нормальні методи виховання на мене не впливали взагалі. Ніяких претензій до мами не маю, хоч іноді вже зараз мені здається, що дещо було жорстоким, але людське терпіння теж не є безмежним.
Тобто, я вважаю, що кожна мама повинна відчувати свою дитину як свою мікрочастиночку від самісінького народження.
А психолог - ще одна з людських професій.
ІМХО

 

Відповідь: Физическое наказание детей

А у нас є дві прабабусі, далеко за 80 років. Одна з них незряча. Коли ми мою доцю залишали з якоюсь із них, спостерігаючи здалеку, я зрозуміла, як мала вибудовує стосунки. Незряча бабуся здобула авторитет лише з роками, коли дитина порозумнішала, а друга, більш активна, здобула стійкий авторитет (і імунітет від бешкетниці) одразу ж після залякування малої палицею. І то не бабусі такі злі, то мала така нестерпна була в 2-3 роки. Я кілька раз піднімала на неї руку, хоча була противником цього. Просто коли ти не можеж 3 години одягнути дитину з кашлем, і воно бігає тобі голе і гавкає, не помагає ні вмовляння, ні хабарі-шоколадки, ні взивання до совісті і т.д., нерви здають. За 3 години можна вже було з прогулянки повернутись. Дала добряче по стратегічному місці, поплакали разом, заспоїлись, одягнулись і почали жити дружно. Але ще кілька таких інциндентів було, таке враження що вона прощупувала мої межі, чи то межі моєї нервової системи. Зрозуміла, що до більшої степені мене краще не злити, відтоді жодних проблем, про все домовляємось. Але у них все це на підсвідомості відкладається, сила у стосунках все ж таки відіграє не останню роль.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

Коли малому виповнився рік. Він став нестерпним. Істерики, впертість. Спочатку не знала як себе поводити. Спрабувала дати по дупі. Нічого доброго з того не получилося. Ще більший крик і я в розпачі. Потім потроху почала ігнорувати його вибрики. Коли вже дуже "розходився", то ставила в кут. Але при тому зовсім не кричала на нього, просто казала, що ти поплач, а коли перестанеш то далі будемо гратися. Тепер якщо чергова істерика, то він сам іде в куточок поплаче і повертається з гарним настроєм.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

У такому віці пояснити чому одне слово погане, а інше ні - важко, особливо, коли дитина може чути на вулиці слово "дурачок" в розумінні соска, дурник для немовлят. В ситуації, коли конфлікт виник навколо певного слова, найкраще - не звертати уваги, дитина бачить, що вас це дратує, тому вживає, а ви при кожному слові "дурак" свідомо не показуйте жодної реакції, за якийсь час дитина вживатиме його все менше і згодом забуде.

а наказовий тон у проханнях дитини свідчить про те - що ви так само спілкуєтеся з дитиною. Це важко заперечити, бо фактично кожна дитина батьки якої вживають наказовий тон чи у своїх стосунках, чи у стосунках з дитиною переймає його в них, тут просто треба себе контролювати. В нас також таке було, я приходила з роботи і починала всіма командувати, от малий і набрався, в нас це було в 4-5 років, але я це вчасно зрозуміла і почала себе контролювати, то зараз нам 6 і ми фактично не наказуємо просячи, малий знає який тон голосу має бути коли він просить, він знає що має сказати при цьому "будь-ласка".

Та зваріть дитині ще куті А якщо чесно, то в такому віці важко дитині пояснити, але можна, кожна дитина сприймає по-своєму, але треба намагатися пояснити, і намагатися всіма можливими способами, максимально просто для дитини.

дуже гарний і послідовний підхід. Ви на правильному шляху Більшість батьків, чомусь помилково вважають, що дитина народжується і все розуміє, що має розуміти що і чому "не можна"

Дуже розумна жінка, і правильний підхід до виховання, треба мати неабияку терплячість і бути послідовними, кожного дня, кожної години, щоб твоя дитина виросла гідною людиною, щоб тобі було не соромно за неї перед суспільством, бо дитина не сама з себе береться, вона виростає з певного середовища - з сім"ї, яка має відображати і підтримувати певні моральні приписи і правила прийнятні для нашого суспільства. Сім"я це мікромодель суспільства, які громадяни - така держава.

Чому?

А як бути з відвертим бойкотом, лінню, прогулами тощо. Це принизливо для особистості, але якщо особистість принижує оточення, нехтує його моральні правила і устави, то завжди повинна бути міра покарання, чи то догана, чи попередження, чи позбавлення премії, кишенькових і т.д. Так було у всі часи, і жоден психолог цього не зможе заперечити. Людина керується внутрішньою совістю, але коли вона незріла, несформована або майже відсутня у дорослих, то має бути суспільний вплив на таких, бо поряд з такими страшно жити...

 

Відповідь: Физическое наказание детей

Вчора моя дитина 3-ій раз за свої 3 рочки дістала істерику. Не хотілась вдягатись до сну. Кричала, плакала аж до посиніння. Бігала за нею голою по всій хаті і ніякі вмовляння не допомагали. Таке враження що дитина здичавіла, торкнутися до себе не давала, істерила на всю глотку... Врешті-решт я правдами-неправдами натянула на неї свої махрові носки і вона так схлипуючи ще зо пві години заснула.

Не хочеться дитину бити, але можливо якби я відразу дала добре їй по дупі тої істерики би не було.
Не знаєш що гірше в таких ситуаціях...

 

Відповідь: Физическое наказание детей

Я б ніколи не варила.
Нема і все. Хай вчиться розуміти, що не все дозволено, є певні обмеження і не кожне "хочу" миттєво задовольняється.

Але я категорично проти фізичних покарань.

Ви ж не самі себе розбалували, правда?

Не розумію, коли спочатку батьки та родичі дитині дозволяють апсолютно все, любий каприз, аби мале не нередувало та істерик не закатувало, а потім дивуються "як же так, ми так старалися, все з любов"ю, а воно он яке некероване виросло".

 

Відповідь: Физическое наказание детей

так дитина ж не чіпсів просила, не шоколадок. Я просто сама люблю кутю, і коли вона закінчується - варю собі ще, і дитині б зварила. Я кажу про конкретний цей випадок а не про взагалі "є" і "нема". Звичайно, дитина має розуміти такі речі, і є ситуації, коли і справді чогось нема і більше його впринципі неможе бути, але ж тут йдеться не про таку річ, то чому вчити дітей на тих речах, які доступні і нешкідливі, а навіть корисні. Треба трохи любити і себе і своїх дітей. Не треба перегинати палицю.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

не факт, що дитина їла б ту кутю, котру ви б спеціально для неї приготували.Можливо те "хочу" було перевіркою вас на міцність, визначення меж дозволеного.

Одне діло спитатися в дитини, чого їй хочеться і зробити це, а зовсім друге - бігти на кухню і виготовлювати, аби задовільнити істеричне "хочу".

---------- Додано в 12:47 ---------- Попередній допис був написаний в 12:46 ----------

на скільки я зрозуміла, то дитина не просила, а вимагала у доволі різкій формі. Вимагала негайно і вже.
Для мене неприйнятно, аби малятко мамою (та й усіма дорослими) керувала.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

Ви зараз про що?
Я говорила про відносини між близькими людьми, всередині родини, сім"ї. І мені йшлося про те, що ані до дітей, ані до чоловіка-дружини не варто приміняти ткзв. "тихі дні" чи "тихі години", (кого на скільки вистарчає), бо це неправильно, мовчання не вирішує проблеми, воно її ігнорує, а разом з проблемою ігнорує і людину, мовчання показує:"Я з тобою не розмовляю, для мене - тебе немає, ти не існуєш." Скіжіть, ця ноша під силу дитині, яка на 99-100% залежить від мами?

 

Відповідь: Физическое наказание детей

о, це теж хибний шлях, отак йти на поводу...В нас буквально того місяця були такі вибрики. Їли наприклад в обід макарон, а ввечір малий просить картоплі- я зварила, а він каже, нє мама, хочу макарон я як дурна біжу варю....а він потім, нє. давай омлет....от я так повеласб в нього, аби голодним не був, а він на другий день ще гірше почав виробляти, вже лежучі в ліжку в 12 годині ночі верещить що хоче макарон, перед тим нормально поївши доречі, і ніякі вмовляння що нема макарон не помагають.....але ж це вже відверет знущання. Один раз чітко проігнорували його, показавши що їсти є те що є в холодильнику і ніхто не буде витребеньками займатись, поістерив поревів і з того часу забув про свої коники

 

Відповідь: Физическое наказание детей

Моя Настя у такому віці також билася, хоч її дорогоцінна попа до того ніколи не страждала, а страждати почала трошки пізніше, коли надворі друга ночі, мамі з татом рано на роботу, сусіди вже десяті сни бачать, а вона на весь дім верещить, що піжама їй не підходить, а подавай ту, яка зараз мокра сушиться (наприклад), і вмовляй-проси - як горохом об стіну. Яке там вмовляння, як я її навіть перекричати не можу: очі закриє, рот відкриє, руки-ноги розкине, і на весь будинок: "Хоцю пізяяяяямуууууу!!!!!!". Одного разу навіть якась бомжара бігала під вікнами і кричала, що міліцію викличе, бо дитину вбивають.
Жили би в окремому будинку - нема проблем, нехай би собі верещала, як так хочеться (але це також не вихід, бо не завжди дитина побачить, що мама з татом не реагують на її капризи, і заспокоїться, деколи може замість того і зайтися), але оскільки живемо в колгоспі, то сусіди не винні, що у моєї дитини бзіки. Таких випадків було від сили 5-6 за три роки, але кожен з них був просто "незабутнім". Вдень - золота дитина, а тільки приходить вечір - всі стріляйтеся.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

Вітуся, конкретно про випадок, з якого почалося. То не така драма була, як Ви собі думаєте по-перше, на місці тої жінки-мами я б повелась до речі так само, а по-друге: Ви вважаєте все ж, що кожен випадок індивідуальний, як і підхід, ситуація, вихід з неї і так далі чи виховуєте своїх дітей по книжці?
Бо "МОДЕЛЬ"

правил як воно є і має бути, бо хтось там з психологів якогось покоління, нобеля тощо так придумав - ... фігня це.
Кожна дитина і підхід до неї індивідуальний. Те, що підходить комусь не означає, що підходить іншому і навпаки.
Як не найвдаліший приклад щодо назви цієї теми: маю товаришку, котра має трьох шкільних дітей, кожен в різній школі..хм...дивно виглядає, нє? а воно отак, всі здібні, але кожен в іншому, то нащо наприклад всіх на математику? оце і є індивідуальний свій підхід.
Я точно ПРОТИ ФІЗИЧНОГО методу виховання, і тут погоджуюсь з усіма психологами, усі решта методики у вихованні - дуже і дуже відносні.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

То хіба психологи придумали і вирішили всіх змусити?
То взяте ними із досвіду тих, хто мав ті тихі дні у своїй родині.
Бачте, я буду сваритись, можу покричати, кляпса дам, але ніколи не скажу: йди собі, я з тобою не розмовляю. То моральний садизм.
Індивідуальна не тільки кожна дитина, але і кожний випадок, який відноситься до дитини, тому і підхід кожен раз може бути іншим. Можна ігнорувати вчинок, поведінку, але саму дитину - ні. Бо це може боліти більше ніж ляпас по попі.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

ну йшлося власне про те, не йди собі, я з тобою не розмовляю, а йди прибери свою кімнату, і поки не прибереш то, що обіцяєш вже третій день, я з тобою не говорю. Хочеш, щоб тобі хтось допоміг, я, Богдана чи Меліна (менша донька), то скажи, а ні то йди і прибери сам. І назвати це

я не можу. думаю, як і багато хто.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

Нині малам випадок зі своєю Юліаною (6 років). Кімната в них перевернена догори ногами, все довкола валяється і я знаючи як мене буде визбирувати чоловік за той балаган виховую Юліану. І там говорю багато на підвищених тонах а вона залізла під ковдру і ніби плаче, а я їй кажу а ти чого плачеш? а вона мені, бо ти вразила мої почуття своїми словами. То мені з того так стало смішно і солодко, що просто сіла і з нею спокійно поговорила чому так а не інакше і чому вони також ображають мене коли лишень розкидають а не прибирають і все лишається мамі.
Встали і мені трохи помогли.

Бити дітей явно не варто але маю конфлікт з старшим поколінням що до цього бо вони вірять, що бітіє опрєдєляєт сознаніє. Он і приходиться дітей ховати від виховного процесу бабусі. Тєжко то.

Тут я вас на 1000000% підтримую, хоча розумію що свартись чи кричати також не вихід, але це набагато краще ніж ігнорувати дитину. Мене ігноруванням мучила все моє життя моя мама, он таким садистичним методом вона мене виховувала. Ви собі не уявляєте як мене то ще болить і надалі. Така рана глибока що ніяк не загоїться, тай ще тому що на неї постійно сіль сиплять. Але то вже інша сторона медалі.
Тому своїх дітей не ігнорую і не кажу їм - іди від мене бо ти погана. Дитина не погана, а лишень її вчинок.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

Богданка написала, що мама спершу пояснювала дитині по 5 раз, і це був свідомий вибір дитини поступити не так, не послухатися. З боку дитини це також ігнор рідних, зокрема мами. Мовчання часом дає можливість подумати і розібратися в емоціях, в даному конфлікті, єдине, що має обов"язково бути після "хвилини мовчання" - це грунтовна розмова про предмет конфлікту, про емоції та почуття кожного кожного, кожен має право відстоювати свою позицію, і звичайно, що найкраще розв"язання будь-якої суперечки - це щира розмова, але якщо в даній сім"ї заведена така виховна традиція, то це їхній індивідуальний підхід. Я так зрозуміла, що мама не казала дитині: "ти пусте місце і іди собі", бо це був би і справді садизм. Мама відреагувала на ігнор дитини, показала що її це також зачепило і образило і вона просто дала можливість дитині побути на самоті і обдумати її поведінку. Діти мають вміти відчувати емоції, мають розуміти, що своїми словами і діями вони можуть також когось образити, і якщо після пояснення до дитини не доходить, то обов"язково має бути спосіб показати, що неправомірний для даної сім"ї вчинок каратиметься так-то чи так-то. Я не підтримую і не практикую ні фізичного пакарання, ні ігнорів, я також даю волю емоціям і можу покричати, але для мене є неприйнятним словесне приниження, обман та невиконана обіцянка. Ми завжди дитині пояснюємо все і розказуємо що і до чого, часом може навіть забагато, але коли дитина знає, що ми завжди поступаємо з нею чесно, виконуємо і дотримуємося обіцянок, дитина знає, що вона не має права пообіцяти нам щось (прибрати забавки після гри, допомогти, чи ще щось, про що ми домовлялися) і не виконати того, і в такій ситуації ми маємо повне моральне право вимагати від дитина такого ж відношення до нас

я також колись так вважала, а потім зрозуміла, що я була садисткою для дитини, бо маленька дитина часом сама добре не знає чого вона хоче, особливо з"їсти. Хибно, власне питатися в дитини, що дитина хоче їсти, тоді ви самі даєте дитині право ексклюзивного маніпулювання вами. Дитина має їсти не перебираючи харчі, що всі їдять, те й дитина, і якщо на вечерю я варю картоплю, то всі її їдять, кому не смакує і хоче макаронів, то хай чекає до завтра, бо макарони у нас саме завтра. А коли дитина просить щось ще, то це ознака, що їй саме це засмакувало, і в конкретному випадку з кутею я б зварила її дитині, бо знаю, що навіть якби дитина не з"їла, то ми б її з"їли залюбки. Я також маю зараз проблему зі старшим (6 років) з тими харчами, бо коли пішла на роботу, малий лишався з бабцею, а бабця йому і те і се, і "що ще хочеш?", і "що б тобі смакувало?" і в результаті, коли я пішла в декрет отримала таку картину: зварю каші, а малий питає: а я замовляв кашу?, а я би щось інше з"їв. В мене було відчуття, що я офіціантка в ресторані. Зараз я вже майже півтора року в декреті, то ми вже майже позбулися тої звички, хоча коли дитина йде до баби на день, то за кілька днів знову може таке видати. Оце приклад балування, це помилка виховання, яка зробила зле і нам і дитині, зате бабця рада. Вона би варила йому все, що він тільки скаже по кілька разів на день.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

В мене 2 знайомі (у обидвох хлопчики) виховують дітей КУТОМ І РЕМЕНЕМ. Повірте,діти шовкові! не те що "ходять по стійці смирно", а те що чітко знають, це можна, а це ні. А моя Софійка ще ременя не бачила. Але в неї зараз такий вік Криза 3 ох років. Деколи вона мене просто виводить з себе, але взяти ремінь, чи поставити в кут мені просто рука не піднімається. З власного досвіду пам’ятаю, мені було 4 роки і мене мама поставила в кут на гречку. І тоді,ще такою маленькою, я сказала сестрі(ми двоє стояли) Я ніколи швою доцю в кутік не поштавлю!(мовою оригіналу- мама переказала) На даний час я якось можу ще вговорити доцьку - і в більшості випадків вона мене слухає. Я категорично проти фізичного наказування дітей, бо так ми принижуємо людську, дитячу гідність і виховуємо у них агресивність і злобу.

 

Відповідь: Физическое наказание детей

настане час коли цей кнут попаде в інші, молодші сильніші руки (перші стануть немічними, а другі підростуть) і тоді буде дуже неприємно...
хто обирає таку стратегію виховання повинен адекватно оцінювати ситуацію і розуміти, що агресія породить агресію, яка врешті решт бумерангом повернеться на її автора.

з дитиною про все можна домовитись. Потрібні лишень 3 фактори: бажання, терпіння і розуміння. А, забула 4-ий, самий основний: любов!

 

Відповідь: Физическое наказание детей

дівчатка раджу вам усім почитати книгу Ю.Гріппенрайтер "Как ощаться с ребенком"!!! наразі дочитую її і в шоці!я завжди була проти психологів і їхніх трактатів всіляких,але переборовши себе почала читати рекомендовану подругою книгу.вражаюче!!!на скількох сторінках читала про свої почуття і переживання у шкільному віці,і підсвідомо вималювалися причини поведінки,знайшлися відповіді і зваодно формую модель СПІЛКУВАННЯ з своєю дитиною! добре,що почала читати тепер,коли донечці півтора рочку а не в пізніше,ще є час на будування довірливих відносин! так що усім раджу!
ПС. хочете,кидайте в ПП свій емейл-першлю