Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Абсолютно згідна з таким твердженням.
Окрім того жінка має колосальну перевагу. Вона може постійно змінюватись (в стилі вбрання, зачіски, макіяжу, кулінарних вподобань ). І саме цим привертати увагу чоловіка. Попри те слід бути обережною та не переборщити.
Та все ж, як на мене, чоловіки в дечому, як діти. Якщо вони упевнені, що вдома тепло, ситно, затишно, ненадокучливо, весело, звабливо і т.д. то туди їх і тягнутиме. Якщо жінка, за будь-якої погоди, обставин, настрою та самопочуття зможе чоловікові влаштувати "світ казки" то і чекатиме спокійно коли він допізна затримується з друзями на пиві.
П.С. Багато дрібничок зміцюють взаємну довіру. Мені для прикладу, дуже подобається при кожній нагоді знаходити, щось таке, за що б можна було похвалити свого чоловіка. Та й самій стає від того так приємно, навіть горжуся ним.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

..і тим самим він буде все більше себе впевнено почувати....а до цього ми й прагнемо, мати "ВПЕВНЕНОГО, СПРАВЖНЬОГО МУЖЧИНУ", за яким завжди буде затишно!!!...ой, все ж таки, які ми розумні "шиї"....упс...йду знову в вихвалялки...

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Якщо не задумувалась над тим довіряти чи ні, то напевно абсолютно довіряю. В крайньому випадку не буду опускатись до порпання в милі чи смсках, то я так пожартувала. А будь-які підозри на мою думку породжують зворотню реакцію. І до того ж у будь-якої людини має бути певний особистий простір, який контролювати не варто. Особисто для мене він необхідний, наприклад я на ел.пошті зберігаю листи свого екса і дуже вдячна чоловіку що він це розуміє і не пхається.
І взагалі як не розумію, як можна жити з людиною і недовіряти їй??? Для мене перше на чому має базуватись шлюб - це на взаємній довірі.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

+100!!!!!!
повіністю з Вами погоджуюся - без довіри немає ніяких стосунків, а тим більше сімейних!!!!

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Так!!! Мій чоловік - мій найкращий друг, я впевнена в ньому на всі 100 %, він завжди мене розуміє і я стараюсь відповідати тим же. Ми постійно розвиваємо свої стосунки, вчимося чогось нового і це просто фантастично! Його поява певернула моє життя , я дуже його ціную і люблю.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Як не дивно я також впевнена в своїй зузульці. Його оченята не можуть брехати!!!! Він мій промінчик сонця в темний, холодний вечір!!

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Если не ждать от мужа совершенства и снять "розовые очки",то проблем в семье будет намного меньше.Любовь и доверие,как ниточка с иголочкой укрепляют(сшивают) брак.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

те ж саме можу сказати про себе! а тим більше про чоловіків! і тому мене дивує що більшість жінок тут говорять про стовідсоткову довіру...

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

я не вмію довіряти, на жаль., бо знаю, що стосунки мають будуватися на довірі і щирості, бо інакше ніяк. не те, щоб я контролювала, лізла не в свої справи, видзвонювала по 100 разів на день без причини і т.д. довіряю напевно на 95%, але не на 100%.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

У мене принцип був, нікому не вір -ніхто не зрадить. Але це до зустрічі з чоловіком. Зараз все якось просто. Після народження малого поїхала до батьків майже на рік (вдома свекор був дуже хворий, небуло де діватися). Ревнощів не було взагалі. Просто довіряю. Чоловіка вразив випадок, коли йому коліжанка з Кіпру лист прислала, а я навіть оком не повела. Він навіть трохи образився

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

А я НІКОМУ не довіряю на 100%.
Я і в собі-то не впевнена, не занаю на всі 100, як поведуся у тій чи іншій ситуації, а у інших тим більш.
"чужая душа - потемки".

Але це не означає, що я усіх у чомусь підозрюю

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

100% +-5%.Залежить від обставин...

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Я довіряю,але деколи перевіряю

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Вірю, що не буде обманювати, але не вірю, що чогось не забуде. Тому нагадую, перепитую і копаю, коли треба. І мій чоловік не має нічого проти цього, бо сам своїй памяті не довіряє

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

тут в когось гарний підпис:" Храни меня Господь, от тех, кому я верю. От тех, кому не верю, поберегусь я сам..." ото про мене...

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Оце, на 100% правда, і взагалі я думаю,що можна сказати про будь кого так, бо не відомо ,як зреагує психіка на ту чи іншу ситуацію, а чоловіки(по своїй природі), ще більше піддаються зовнішньому впливу.
Я також недовірюю ,але я його безмежно кохаю,тому сприймаю його таким як є ,і даю більше свободи.Бо чим більше ми чоловіків тримаємо при собі, перевіряємо ,недовіряємо -це ще більше принижує їх чоловічу гідність ,тим більше вони рвуться ,щоб отримати волю...:umbrage:
Звичайно дуже важко змиритися з тим ,особливо коли ти щиро кохаєш - Душа болить і серце невитримує напруги.Таке життя ,а не хочеш мовчати, то треба відійти, знаю ,як би не боровся нічого не зміниш,НАЖАЛЬ...

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Можливо, але чоловікам не можна давати волю, вони мають жити в постійній напрузі, мають відчувати, що їх кохають, за них боряться. Інакше вони розслабляються, і шукають пригод на свою попу.
Колись я довіряла свому чоловіку на 80-90%, тепер не довіряю навіть на 1%.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

А це ВАС не змушує жити у постійній напрузі?

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

а в мене немає ще чоловіка, є хлопець з яким ми довго разом я завжди трималася думки "іди куди хочеш, роби шо хочеш. як не будеш мати голови - лишу тебе )" і хотіла щоб до мене також так ставилися ) а от в нього зовсім інший погляд, він спочатку страшенно мене ревнував, нікуди не пускав, ну і сам такого режиму дотримувався, навіть якщо я його кудись відправляла з друзями - брав мене з собою коли наші стосунки вже набули трохи стажу, окрім всіх лямурних слів любив повторяти шо я в нього єдина, шо він буде зі мною завжди я ж на такі словва до-о-овгий час не могла зважитись (це я про назавжди), він взагалі такий ідеаліст на рахунок стосунків. зараз довіряю йому, не знаю, може в силу мого віку наївна ще, а можливо й потрібно вірити в казку, інакше нудно жити буде