Відповідь: Ми і наші мами. Які ви щасливі, що ви маєте лишень «доброзичливі візити» своєї мами, бо я їх маю щодня треба чи не треба. Вона приходить і виховує всіх і все довкола. Але найгірше є те що вона постійно котить бочку на мого чоловіка при дітях. Я вже не знаю як їй маю гаркати щоб вона мовчала. То вона каже що ми говоримо лишень погане а тут стільки бруду лиє на мого чоловіка, що мені аж надоїла. Я щодня лишень молюсь, щоб щось сталось і вона забралась від нас назавжди або ми кудись мусіли виїхати подальше. Вона не піде нікуди, бо сказала що на мого чоловіка хату не перепише бо він її тоді з хати вижене а він мені сказав таке саме, що як тільки буде мати свою хату то її вижене на вулицю. ЖАХИ одним словом!!!
Відповідь: Ми і наші мами. Моїй мамі треба пам'ятник за життя поставити. Для неї найголовніше у житті, щоб у всіх нас все було добре. Я їй часто кажу : " Мамо, ти ж не сонце - всіх не обігрієш". Тільки захворіє хто, ночами не спатиме, буде обходжувати. Не дай Бог у лікарню хто потрапить - мама й серед ночі приїде. Як я в лікарню потрапила на збереження, лікарка сказала, що треба такі-то ліки, так мама об'здила відразу ж всі усюди, поки їх не знайшла. І чоловікові нічого не казала - треба, значить треба терміново. А батькові в нашій лікарні поставили такий діагноз, що мамі сказали : "Забирайте, вже нічого не зробиш", так вона миттю його забрала звідти ( а він там не один день лікувався), Богу тільки відомо як знайшла такого лікаря у Харкові, який врятував батькові життя. За мою доцю і казати нічого - бабуся нею тільки і живе. Кохає її до безтями. Всі забаганки виконує. Всього й не напишеш. Тільки можу сказати, і малі ми були, і дорослі зараз зі своїми сім'ями, та мама завжди є нашим сімейним оберегом. Дав би Бог їй довгого життя та здоров'я!
Відповідь: Ми і наші мами. А я щось останнім часом постійно сварюся з своєю мамою... щось їй все не подобається: звільняюся з роботи- не добре; світло в кімнаті не вимнкнула - не добре; за комп'ютером сиджу - аналогічно і так практично все....
Відповідь: Ми і наші мами. Може воно так як в мене, що вона заздрить вашому щастю? Але признатись собі в цьому стидно он і шукає що у вас погане аби свої почуття оправдати.
Відповідь: Ми і наші мами. я не думаю, що заздрить, можливо ревнує... бо раніше мій малий був практично постійно з ними (тобто з мамою і татом), а тепер з моїм чоловіком, і їй через це важко...
Відповідь: Ми і наші мами. Ох, у мене з мамою теж постійні непорозуміння, якісь образи (слава Богу ми живемо окремо). От недавно вкотре образилась на мене: на Новий рік вимкнула мобільний, не брала домашній - ми не могли її привітати, тепер через брата (вони живуть разом) випитуємо чи з нею все добре (бо ж переживаємо). От такі вибрики (як мала дитина, чесне слово). Коли ми хрестили сина - образилась, що я мого тата запросила (вони розлучились давно, але ж він його онук!!!). Тато з Одеси їхав щоб внука побачити і два дні (поки гостював у нас) бавився з малим (такий щасливий був, постійно до себе в Одесу запрошував). А вона увесь той час ображалась. Ну просто капець якийсь. Мне то так дратує - вона ж сама від себе всіх відштовхує, а потім депресує в "городом одіночіствє", що всі її покинули. Ну шо це таке? Оооох треба тепрінням запасатись.
Відповідь: Ми і наші мами. вчора моя мама телефонує: - забери картоплю з балкона, бо мороз. - ага, взяла і повнйи мішок понесла (я всім і завжди пояснюю, що нема де ту картоплю зберігати, хочте привезти - привезіть пакет)... -що за дике в тебе ставлення до ВСЬОГО - мама, займайся, своїми справами
Відповідь: Ми і наші мами. АААААА!!!! Копія - як про себе читаю. (я вже мовчу про гарбуз який мусіли викинути бо згнив на тому балконі - перемерз. два гарбузи в хаті добре але ж не 5 :eek:куди їх складати і тіко тими гарбузами харчуватись?)
Відповідь: Ми і наші мами. В нас з моєю мамою просто ідеальні стосунки! Таку маму як моя ще пошукати треба))) Ні до чого не пхається(хоч живемо під одним дахом),як треба якась допомога то допомагає чим може!Чоловік мій то в неї просто золота дитина і іншої не треба)Як щось вона готує їсти то питає в мене що він любить а чого не любить)))Коли ми сказали що я вагітна то радості не було меж(хоч моя мама зовсім не "бабусиного" віку),казала шо буде допомагати всім чим зможе)В мене з моєю мамою завжди були коліжанські стосунки.Короче чоловіку з тещею і мені з мамою пощастило а от мені зі свекрухою зовсім не пощастило...Але сина виховала гарного і це все за що я їй вдячна!!!
Відповідь: Ми і наші мами. В моєї мами теж так буває. Живемо ми окремо, але по телефону, в гостях (до нас вона приїжджає рідко, переважно ми їздимо до батьків) бувають якісь дикі не порозуміння з нічого на пустому місці. Нервувалася, злилася, сварилася. А потім зрозуміла, що мама одна в мене. І вона хоче як ліпше (просто виходить іноді навпаки). Тож стараюся спочатку переконати, як не виходить - змовчати чи погодитися (все-рівно про то скоро забудеться), перевести тему кудись інше. І нерви цілі, і задоволені всі.
Відповідь: Ми і наші мами. Дуже знайома ситуація! Сумно... І що ж робити? Тепер намагаюся не реагувати. З виду показую, що все нормально. А мама подується... і їй перейде. Виясняти відносини і пояснювати щось я вже втомилася.
Відповідь: Ми і наші мами. моя мама тримає в хаті, як хлам, 2 старі латунні ліжка. Вони антиквар, але не потрібний на даний момент нікому... ну то збався від них і юж. НЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄ, бо може колись, цікаво коли ж то колись буде, вона їх продасть - живе сама, часто до неї приходять товаришки, через ті ліжка ніякого затишку взагалі в тій хаті... але ж нє і злоститься чого ми рідко приходим і всеодно живе ніби напів-на вокзалі. Вчора заходила до неї, питаю чого не викинути, ну вона ж вже не збирається вмирати і далі по тексту, а то шо тумбочка з телевізором посеред кімнати і хата нова після ремонту рік вже захламлена то ніц... добре, шо живем окремо, дуже добре.
Відповідь: Ми і наші мами. І моя,як та сорока))Все барахло зберігає.Навіть мої старі шкільні зошити(цілий ящик від телевізора В ШАФІ)
Відповідь: Ми і наші мами. я свою по тихеньку привчила викидати усе вже непотрібне або роздавати! тепер вдвох в бабілі на стриху тишком-нишком поки старенька не бачить виносимо з хати всякий хлам! пся. може вашій мамі їх просто викинути шкода. віддайте на добре діло. ну хоча б в Оселю. самі приїдуть, заберуть ще й ручку мамусі поцьомкають. і їй радість і вам менше клопоту
Відповідь: Ми і наші мами. Дівчата, ви мені вибачте, але я напевно щось не розумію... В мене також не ідеальні відносини з мамою , буває всяке, але я отак говорити про неї ніколи не зможу, це ж МАМА! Вона мене народила! Я її дитя!Як можна отак назагал про рідну матір писати... , тим більши знаючи, що якби мама отак от взнала, що я про неї таке пишу, уявляю, як би їй було боляче!! Це напевно розбило б їй серце, тут ж більшість з вас уже мають своїх діток, чи хотілося б вам , щоб ваша дитина про вас таке писала?? Для мене мама-це святе, так, буває всяке, але ж не виносити це на загал... Ще раз прошу вибачення за мій допис, але я не можу мовчати, така вже я є, якщо маю свою думку на щось мушу її сказати.
Відповідь: Ми і наші мами. Ви просто не були в ситуації, коли просто дивно, що ТАКЕ може робити власне МАМА. Маруся ще лагідно пише, зважаючи на всю її ситуацію. Не хочу в деталі вдаватися, але повірте, що написано стримано. Дякуйте Богові за добру маму. І можете водночас помолитися, аби іншим мамам, котрі не бажають добра своїм донькам, Бог дав розуму, або принаймні хоч трохи присік язика (на жаль, то лише бажання, а жити доводиться з тим, що є). І повірте, що діти про Марусю такого не напишуть, бо вона цілковито інша, ніж її мама. Богові дякувати! Ви ж не знаєте, що пережили чи переживають ті, хто так пише, то чого вказуєте, що мають робити? Ви певні, що знаєте, як би чинили в таких ситуаціях? І де виговорити жалі та розпач, як не тут?
Відповідь: Ми і наші мами. я теж бачила в свому житті таких мамульок що ліпше б не рожали або зразу відчужились від дитини. бо тільки позьобують шкода мені тих, в кого з мамами нелади, але то мами. і вірю в те що навіть хі хто пише про ненависть до власних мамусь глибоко в серці їх люблять!
Відповідь: Ми і наші мами. ні звичайно, але для того я не маю отакою бути. Тоді моїм дітям в голову не прийде про таке подумати, не те що написати! бо то все вищевикладене далеко не є НОРМОЮ, погоджуєтесь?
Відповідь: Ми і наші мами. А знаєте в моїй родині стався такий випадок, правда це стосується батька, але ж батьки то і мама і тато. В татиної двоюрідної сестри був чоловік, завів коханку, потім пішов від них, був випадок, що його син, мій брат троюрідний побачив його у місці, хотів до нього підійти, а той від нього втікав, навіть не признавався.. І все жвони ніколи на цю тему ні з ким не говорили, хоч біль напевно в душі був. А от недавно я взнала, що в того батька стався інсульт,коханка чи хто привезла його в село, а там він нікому не потрібний вже і його рідна донька взяла його до себе і зараз за ним доглядає, незважаючи на все те. що він зробив їм за життя.. Оце для мене великий благородний вчинок! А говорити, які батькі погані, можна звичайно, але в будь-якому випадку це великий гріх...
Відповідь: Ми і наші мами. І в мене щось подібне... Недавно була гаряча дискусія з наступними образами, коли я сказала, що бути дружиною не означає тільки прати і варити для чоловіка... І чомусь мою маму дуже дратують прояви ніжності, як мої до чоловіка, так і його до мене....
