Відповідь: Ми і наші мами. не розумію! як так можна говорити про свою рідну маму?! це ж людина яка вас народила, виховала... бувають суперечки, сварки...але любити і поважати я завжди буду свою маму!
Відповідь: Ми і наші мами. мама - це людина, яка народила і ВИХОВАЛА, (і то залежно від того, як), турбувалась, піклувалась і любила Вас. але мама - це аж ніяк не та людина, яка вас просто народила...
Відповідь: Ми і наші мами. своїй мамі я вдячна навіть просто за те, що мене народила! напевно мене так і виховали, піклувались, любили, що тепер я їм за це -дякую- і поважаю!
Відповідь: Ми і наші мами. Мені тому й важко, що дуже люблю і поважаю, що не можу вчасно сказати своє "фе" чи "ні". А якщо і говорю, то всеодно кожен залишається при своїх позиціях. Хочу жити, так як я хочу, а не так як хоче моя мама. З батьками легше на руки, але важче на голову. Мені краще, коли мені легше на голову.
Відповідь: Ми і наші мами. так хто ж вам мішає? Живіть на здоров"я. Я теж дуже люблю свою маму, але на відстані все-таки краще, бо при щоденному спілкуванні - особливо, якщо живеш певний час окремо, все вилазять якісь непорозуміння. А про Вашу попередню фразу - я мала на увазі, що дуже жорстко, чи що..ну як можна маму гнати?! Ви живете разом з мамою? на чиїй території? ....Це ще те питання....якщо Ваша мама живе з Вами і з якихось причин неможе піти кудись геть - то це Ваш християнський обов"язок утримувати її, я вже мовчу про інше, якщо ж Ви живете у мами - то будьте ласкаві миритись з ситуацією - якщо не можете переїхати. Це все-таки її тоді хата, де вона господиня. Звичайно, це добре вістоювати свою думку, ну але ж н е попихати так відкрито батьками....
Відповідь: Ми і наші мами. а мені навпаки тяжче,я не мамина доця,достатньо самостійна,але це залежить всетаки від мам,моя мені ніколи ненабридає,і я її за це (і не тільки) сильно люблю!
Відповідь: Ми і наші мами. та мені моя теж - хоч у нас на багато речей схожі смаки, часто однакове гоаорим, АЛЕ я все-таки не клон мами, деколи бувають суттєві відміності та суперечки - мама ображається і т.д., від того важко двом ,я стараюсь такі моменти згладжувати, але...я теж жива людина і не завжди це менв получається. Я вже багато років живу окремо від мами - але зараз мама допомагає мені, за це я їй безмежн овдячна, що сидить з малим. Але коли суперечки - я відстоюю мяко свою думку, а мама тоді давит ьаргументами ,що вона поїде геть , я її не розумію і т.д....Думаю, багато хто з таким стикався, деколи і дрібнички можуть сильно ранити...
Відповідь: Ми і наші мами. дуже важливо як нас виховають. от наприклад, мені мама ше з дитинства казала, що я найрідніше, що в неї є і шо я її подружка. зараз так і є вважаю, що мені дуже повезло. маю багато знайомих для яких мама це родич, а не друг. отже, в першу чергу все залежить від батьків, вони ще з малечку вкладають нам в голову які в нас будуть відносини (що посієш, те пожнеш)
Відповідь: Ми і наші мами. 1. це просто такий вислів, не потрібно сприймати все буквально, ми як пишемо в "забилам б" ніхто ж не збирається нікого вбивати 2. допис стосувався попередніх, в яких йшлось про ситуацію де мама прийшла в гості і залишилась по своїй ініціативі (і їй є куди повертатись) в мене була ситуація з п.2
Відповідь: Ми і наші мами. А в мене ситуація "та еще". Вчора святкували іменини моєї бабці і моєї меншої доці. Моя мамаша, як завжди - зірка телешоу. Як-тільки прийшла почала докулупуватись до бубусі (своєї мами), що вона невідповідно одягнена, тоді їй не підійшло як я м"ясо запекла. А коли почала передавати вітання від бабиної невістки і найстаршого правнука, я не стрималась. Кілька сторінок перед цим я розказувала, що моя мама накручує родичів проти мене і бабусі. Все почалось з того, що 12 років тому баба переписала на мене хату, відтоді моя мама мене люто ненавидить, говорить, що я "її г-но, яке вона ви-ла" і що вона має повне право мене спустити в каналізацію. Ну, як Вам така "мама"? Так от бабина невістка і правнук кожного року приїжджали на її іменини, але після маминих профілактик навіть не дзвонять. Бабусі страшенно прикро, пів дня вона проплакала. Їй вже 83, час іде, а вона не має можливості через свою ж доньку хоча б ще раз побачити рідних. Не знаю, що мамця там їм наговорила, знаю тільки те, що переповідають наші спільні знайомі. Спочатку мама розказувала, що я її вигнала з дому і вона мусила піти жити до свого коханця, тому в неї розлетівся шлюб з татом. Не живе вона вдома 5 років, а минулого року святкувала зі своїм хахальом 15 років спільного життя. А винна в цьому я, уявляєте? Тепер шановна розказує, що я вигнала брата, бо не віддала йому половини хати (при тому, що тато записує на брата квартиру і в братової дружини теж є своя квартира.)Але то так, до слова. Ото я вчора не втрималась і сказала при гостях, що нема чого вже два роки привіти від родичів передавати, а краще попросила б, щоб вони бабусі самі передзвонили. Бо це з її вини така ситуація. Людоньки, Ви не уявляєте шо то було. Бідна нещасна моя мама почала грати роль скривдженої, прогнаної. Типу то не її, машина коханця на очах у всіх сусідів привозила, типу то не вона пропадала на кілька днів і на мені було виховання молодшого брата і догляд за ним(правда братик то скоро забув, мама зараз йому фінансово допомагає, от він ї труситься за нею. Гроші скоро закінчуються, побачимо, що буде згодом), типу вона така ПОРЯДНА ЖЕРТВЕННА МАТЬ (Твою М...) Можете мене осудити, але я її ненавиджу. А, головне, що до Різдвяного столу з натянутою посмішкою вона приходить до мене, не до брата, чи свого бойфренда. І мене верне від цього. Можливо, вона приходить, щоб доконати бабцю (бабця після кожного її візиту хвора), каже, що їй давно під смерічки пора. Пишу і плачу. Боляче так, що жити не хочеться. Нібито найрідніші люди - я, мама, бабця.
Відповідь: Ми і наші мами. ооо - типово для Галичини. писала про це... я цього не те що не розумію, і хоч тема власне має назву "ми і наші мами" вона мимоволі стосується родини. І, оскільки, часто так буває, що мама і донька не можуть бути рівнозначними господиня, бо я на своїй кухні маю мати так поскладано, як я того хочу, і ті вічні "твій чоловік не знає шо то таке французкий ключ", хоч то є звичайний гайковий, бо в них вдома все так казали, а на Свят вечір була риба смажена в клярі, а ми запікаєм (думаю в принципі нема різниці)... то притримуюсь думки, що жити треба окремо, а можливості нема? неправда, просто люди часто не хочуть її шукати. Моя мама, в нас жила поки робила ремонт в своїй квартирі, а відтоді живе собі пречудово окремо і з превеликим задоволенням приходить до нас доньок допомогти з внуками і я від цього отримую незрівнянну насолоду, спокій для своєї сім'ї і збережені всім нерви. от в такій ситуації мені дуже просто вислухати раз/два в тиждень як я маю жити... і пропустити повз вуха, а кожен день...ой як я розумію, як то важко і пропадає толеранція зовсім
Відповідь: Ми і наші мами. Власне, що в нас така можливість є. Тільки мамині візити...А як згадаю проживання з нею, мурашки по шкірі. Вічні придирки, нічні являння додому на підпитку і з скандалами, щоб всі почули, що вона прийшла. Десь так з курсу 4 доводилось харчуватись окремо, бо витикували тарілку зупи.
Відповідь: Ми і наші мами. Я з мамою, після того як завагітніла, зблизилася ще більше. Тепер більше розумію маму і чому вона давала поради, на які я махала рукою. Та й зараз мама підтримує чим може.Ми з нею на лайфі 1000 хв зговорюємо за 10 днів))) Чоловік дивується як я так.і за допомогою чи порадою біжу до неї. хоча раніше не розуміла маму.Багато конфліктних ситуацій мала.Дурна була і мала... Думала, що мама любить більше не мене, а сестру. Мама ж лише хоче, щоб добре було нам обом.... з сестрою окрема історія. В неї більш конфліктний характер, а в мене " краще змовчу"....
Відповідь: Ми і наші мами. Дяка Богу в мене мама ніколи не лізла в мої справи. Не поучала ти зроби отак, а не отак. Не командувала і не "вставляла" мозги. Не казала з ким дружити, а з ким ні. Як що попрошу допоможе. Без зайвих поучань. В мене золота мама. Я їй вдячна за те. І долі.
Відповідь: Ми і наші мами. О, треба буде свому чоловіку показати, що то я не одна така. Бо він мене вже дістав своїми: "ну скільки можна на тому телефоні сидіти? і про що можна з мамою по 150 раз на день говорити?"... ну, як це про що??? А щодо допомоги чи поради, мій теж дивується, а чого тут дивуватись:confused: краще мами цього точно ніхто не зробить, та й не довіряю я нікому так як їй, коханій.
Відповідь: Ми і наші мами. В мене теж не все просто з мамою. Чомусь вона мене зовсім не сприймає дорослою людиною, яка вже має своїх 2 дітей. Вона відноситься до мене як до 10-річної дитини...і не рахується з моєю думкою. Будь-які розмови на цю тему її дратують.....Навіть коли йду на роботу-хоче вибирати мені одяг......... Раніше я страшенно злилась і плакала в подушку(бо не можу сваритись з батьками а все тримаю в собі)!!!!!!!!!!!!! Але тепер просто мовчу,прощаю і терплю....Спитаєте-чому? Тому що недавно я втратила тата.......я ледве це пережила... дай Боже всім якнайпізніше у житті зрозуміти цю біль.......... і боюсь непереживу якщо ще так швидко втрачу другу найріднішу людину......Тому тепер прощаю їй все...........
Відповідь: Ми і наші мами. ми і наші мами!!!! Часом такі схожі, ніби в дзеркало дивимось...... тому і не розуміємо один одного, бо обоє не поступливі, обоє різкі, обоє господині, обоє завжди праві, обоє часом такі самотні та сильні водночас, і ......обоє не вміємо вибачатись((((
Відповідь: Ми і наші мами. Мою думку завжди враховували ще з дитинства, можливо завдяки цьому в мене і є сильний та незалежний характер. З мамою завжди мала дуже хороші стосунки, не можу сказати що ми абсолютну на всі теми можемо порозмовляти, але на більшість так. Після народження синочка ще в лікарні подумала, як вийду то обов"язково попрошу вибачення перед мамою за всі образи, бо іноді здавалося, що мамині поради мені не потрібні, я ж доросла, а тепер маючи власне дитя розумію всі її переживання і тривоги. Звичайно вийшовши про це забула, але вдячна своїй мамі за все що для мене робила і робить. Так, часом ми не розуміємо одна одну, часом мені набридають повчання котрі стосуються моєї дитини, але я прекрасно розумію, що вона це робить не через те , що хоче все тримати під контролем, а тому що обожнює свого внука. В нас настільки тісний зв"язок з мамою, що ми іноді розуміємо одна одну із погляду. Мені щиро шкода коли між мамою і дітиною немає розуміння, , бо я знаю точно, що будь в якій ситуації мене моя мамочка підтримає...
Відповідь: Ми і наші мами. В мене теж золота мама, а от з бабцею я живу... ой, пригадуючи ваші розповіді про маму і брата, то можна дійсно злякатися
