Відповідь: Сім'я після народження дитинки... у нас з чоловіком теж почались проблеми - коли переїхали до батьків після пологів. перший місяць звичайно все було добре - мені трохи важко, тому батьки усім допомагали. далі я вже зі всім справлялась, встигала і для себе з чоловіком і сином все зробити, і для батьків з сестрою(ми за містом живемо). батьки ніби і до нас дуже не пхалися(тим більше, що вдома переважно тільки на вихідних), але все ж 2 сім.ї під одним дахом живуть... я, чоловік і син - сім.я. але ж батьки теж хочуть, щоб вес було як колись - мати контроль ітд... от і почались деякі зауваження. я їх не помічала спочатку, а чоловік зразу зрозумів. почав вдома рідко з.являтись. а моїм батькам - це як масла у вогонь - почали казати, що чоловік ніц не помагає, бла-бла-бла!!! ледь нас не посварили!!! відносини булт всже настільки натягнуті, що нерви здавали!!! добре, що чоловік переконав на квартиру переїхати. ото після свят ми і з.яжаємо!!! звичайно не без скандалів із батьками...:confused: але ж у мене СВОЯ сім.я і я хочу її творити!!!
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Тут вже багато хто це говорив, а я ще раз повторюсь. Якщо є можливість жити самим - треба жити самим, незалежно від того, скільки днів чи місяців вашій дитині. І не вірте, що з малою дитиною дуже тяжку і без досвіду неможливо справитись. Я можу це сказати абсолютно точно, бо таку "зелену" маму, як була я ще пошукати треба. Моя дитина - то була перша дитина, яку я взяла на руки, мами в нас з чоловіком працюючі, тому приходили раз на тиждень або раз на 2 тижні. І слава Богу!!! Можу сказати, що якщо в мами є слінг, пральна машинка, інтернет або людська книжка про дитину (я вибрала для себе У. і М. Сирз "Ребенок от рождения до 2 лет"), то зі всім мама прекрасно справиться. Щодо відносин в сім'ї. Ми з чоловіком маєм досить холєричні характери і до народження доці досить часто голосно гиркали один на другого. То такий в нас тип сімейних сварок був: 5 хвилин шумного скандалу і вже за пів години ніц не пам'ятали (ще раз: слава Богу, що живемо окремо, мама такої сварки не поняла б). Але після народження Тосі, ми зрозуміли, що так далі бути не може. Мала дуже реагувала, коли мама гаркала на тата або навпаки і дуже тішилась, коли мама з татом обнімались або цьомались. А сваркам ми знайшли альтернативу. Ми деколи відпочиваємо один від одного. Пару раз на місяць мій чоловік йде з колєгами на пиво і приходить пізно і я раз на якийсь час лишаю йому зціджене молоко і йду гуляти з коліжанками.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Ви молодці! Я ще наразі не маю своєї сім*ї(надіюсь це скоро виправиться, але надіюсь на таке ж розуміння і досягнення компромісів зі своїм майбутнім чоловіком. А от щодо окремого житла, то це для мене така болюча тема, що хоч сідай і плач
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... в нас було щось схоже.коли переїхали все помінялось на краще.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Ми може видамся чудними людьми, але ми чекали тільки народження малюка, а потім що з ним робити не знали взагалі. Ні читали, ні питали. Просто чекали малюка і все. В нас були партнерські пологи. І першим взяв на руки чоловік синочка, а потім мені поклали на груди. Переодягнув його вперше муж, підгузник надягнув. Ми жили окремо від батьків. То перший місяць біля немовля разом були ( чоловік взяв відпустку). І носили на руках і купали, і все, все...і вночі вставав зі мною. А що з ним робити , то в медсестри, то в книзі читали,та в батьків по телефону розпитували про щопотім пожаліли, що слухали. Чоловік качав на руках дитину, а я відключалась від втоми. Помагати ніхто не приїжджав. Спокійні такі були. Нічого,що первісток. Це було божевілля не менше - в маленького коліки були. Те що батьки казали непідходило. Чоловік знайшов цей форум і ми почали виправляти помилки. І побачили по дитині, що поради форуму справді краще роблять і нам, і масіку. Я не знаю, що ми без нього і робили. Це наша сімя(форум) - каже чоловік . Все у нас добре. І чоловік завжди мене розуміє і допоможе, і розрадить. Дужелюбить нас, а ми його.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Скажіть, як на вашу думку, мама чоловіка коли вона одна, без чоловіка, без інших дітей, живе окремо, після народження дитинки деколи приходить побавити, вважається сім"єю разом з молодими чи просто мама, або загальне поняття родина?
Як змінилось Ваша життя після народження дитини? В принципі в заголовку все питання і відображене.. Я розумію, що всі скажуть - в кращу сторону, оскільки материнство (чи батьківство) - це щастя! Але все-таки, можливо у когось будуть ще коментарі??
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Ой, я не побачила, що така тема вже є, вибачаюсь...:confused::confused::confused:
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Однозначно, родина, а не сім'я. Само собою розуміється, що такій самотній мамі треба помагати і скоріш за все вона буде дуже любити проводити час з дитиною. Але, на мою думку, тут варто чітко дати зрозуміти, що це ваша з чоловіком дитина, а тому в питаннях виховання головне рішення приймаєте ви. Чому я так категорично говорю? Маю декілька прикладів схожих ситуацій в сім'ях. Наприклад, мама вирішила, що дитина солодкої газованої води пити не буде. А бабуся, коли проводить час з внучкою, дозволяє. При тому ще й каже, мамі не казати. І таких випадків безліч. Особисто моя думка така: бабусі і дідусі - це звичайно ж близька родина, звичайно, спілкування з ними для дитини дуже потрібне і корисне. Але все ж таки з самого початку створення нової сім'ї, ці бабусі і дідусі (незалежно від того, одинокі вони чи ні) повинні розуміти, що на першому місці для їхніх дітей тепер стоїть їхня власна сім'я
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... В мого чолвоіка сьогодні вихідний день, а я почуваю себе вижатим лимоном.Так, звичайно попрасовані дитячі речі і застелені ліжка - це все таки краще чим нічого, але не так багато щоб дати можливість мені відпочити. Взагалі мені здається, що після народження дитини моє життя змінилося, а його ні.Не розумію як можна дивитися телевізор коли поряд дитина, чи грати пів дня в гру замість того щоб подивитися як він агукає чи купається. Будь яка розмова закінчується фразою:"Скільки можна мене дзьобати", і "як ти надоїла з своїм прибиранням, скільки можна прибирати?" Відколи народився Олексійко ще ні разу не прозвучала фраза - йди відпочинь. а я побуду з дитиною, а ось скільки можна пити чай ? - звучить регулярно. Ще й духовно ми стали один одному дуже далекі, давно вже не сиділи і не говорили щиро.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Ірушка,я думаю таку ситуацію проходить кожна сім*я після народження дитинки,просто жінка якось швидше адаптується до нового *стану*....все обов*язково стане на свої місця,тільки хай пройде трошки часу,і чоловік *втягнеться*))
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... з народженням донечки наша сім'я стала повною, повною на емоції, на радісні хвилини... більше відповідальності, уваги, терплячості, розуміння... я побачила від свого чоловіка
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... У нас татко допомагав купати і зараз допомагає. Спробуйте залучати поступово чоловіка. Наприклад, "Любий, подивися, як синочок посміхається. Почекай тут, зараз знову може посміхнутися", або "потримай рушника, щоб малого закутати після купання", "подай підгузник". А потім все більше і більше. Головне поступово. І робити це варто, коли в чоловіка гарний настрій. На те ми і жінки, щоб іноді хитрощами уникати сварки
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... А мені здається, що нас дуже скріпило і те, що ми народжували разом. Тарас завжди з гордістю так і каже МИ НАРОДЖУВАЛИ! І виховуємо ми разом. Так, чоловік хоче побути за компом, але після того і я сижу в ДП, а він з дитинкою. А ще, якось купила журнал типу "мой малиш", то там була стаття, що треба чоловікові дати зрозуміти, що дещо в нього получається краще, ніж в мами ( купати, бо руки сильніші; висаджувати чи на горшок садити , бо знає, як "хлопчику зручніше пісяти"; і т.д....). Я вам признаюсь, що Ярко в мене на ніч засинає до 40 хвилин і це при циці, а в чоловіка за 3 хвилини вже дрихне і баче 3 сон, як то йому вдається, я не знаю....але чоловік гордиться, що він такий незамінний
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... І в нас також! Зараз малий хворіє, то в мене таке враження, що йому мами не треба, а от тата! На ніч погано засинає в мене, в тата - за 5 хв, вночі прокидається і плаче, то я можу носити хоч тріснути, а чоловік раз махне і він далі спить. Причому поки чоловік на роботі, то в мене з малим повна ідилія, а коли він є вдома, то малий бачить тільки тата, і то при тому що він ще маленький. І купаються вони вдвох через день (день чоловік, день я). Ми вже сміялись що мама нам потрібна тільки тому що тато не має циці А стосунки наші з чоловіком... Перейшли на інший рівень однозначно. Звичайно,є суперечки та непорозуміння, часом сварки, але я то більше списую на те, що я повністю випала із життя і на тому фоні виникають непорозуміння. Але є й речі над якими потрібно працювати обом, бо інтим ще ніхто не відміняв після народження дитини, а в нас щось схоже на те, що відмінили
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Я весь цей час сподівалася, що бажання втягнутися в процес по догляду за дитиною в нього зявиться саме по собі без моїх прохань.Але так не сталося.Багато в цьому і моєї вини, забагато на себе звалила, думала навіщо тривожити чоловіка щоб принести на купання каструлягу води, стільці, винести ваночку, звезти візочок - я ж сама це можу зробити, а він після нічної зміни хай відпочине. Тепер бачу що не так це вже й легко тягнути все на собі, поки чоловік пішов до кума чи в кіно - йому ж теж потрібен відпочинок.Тепер потрібно все виправляти, але для цього потрібно навчитися один одного чути. Можливо я стала занадто чутливою, кожне слово мене так ранить, що пю заспокійливе, щоб не розплакатися.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Як я вас розумію!!!! А мені навіть ніколи по господарству сам не поможе, хіба побуде з малою поки я буду прасувати/мити посуд і т.д. А те, що сидячи з дитиною, він втикає в телевізор або комп і одною рукою механічно махає перед дитиною іграшкою, мене просто вбиває! (((
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Ірушка, насправді пройшло зовсім небагато часу (дивлюсь по лінієчці). То Ви родили і зразу стали мамою, а відчуття, що ти ТАТО приходить по-різному. Мій чоловік теж не рвався до обов'язків і теж казав, що я його колупаю. Але, гляньмо правді в вічі, це так і було. І поки Я не почала вести себе інакше, нічого не мінялось. Обов'язки щодо дитини чоловікові набагато легше виконувати, якщо Ви їх правильно подасьте. Ну, наприклад, до сих пір купали дитину Ви. А тепер хочете, щоб це робив чоловік. Ну то фраза типу: "Наш синочок виріс і став таким тяжким, що мені тяжко його втримати в руках в ванні, допоможи мені, будь ласка" буде набагато краще, ніж "Ти нічого з дитиною мені не помагаєш, давай будеш хоча б купати!". Я би ще під час купання додавала фрази, типу, як скоро дитина росте, як мені приємно було його купати самій, а тепер вже не втримаю і як чоловікові повезло, що в нього більше сили і що цей ПРИЄМНИЙ обов'язок тепер належить йому. От зараз Ви це прочитаєте і подумаєте, а чого це я маю ще придумувати щось, щоб чоловік зайнявся тим, чим ітак займаються всі нормальні чоловіки (читай, чоловік коліжанки/сусідки/і.т.п.). Тому, що він у Вас такий, такого Ви полюбили і за такого вийшли заміж. І якщо для комфорту і спокою в сім'ї іноді треба переступити через себе, то воно того вартує.
