Відповідь: Ми і наші мами. Моїй мамі також не підійшло багато чого, що купив і зробив мій чоловік але я не уступила їй а зробила вигляд що не чула тих докорів і сказала що нам так подобається і нехай буде. Он для прикладу, чоловік в суботу розпалив вогонь щоб насмажити шашликів. Мама як побачила дим наробила стільки шуму, що просто жах. Кричала на мене щоб я йшла і той вогонь водою залила а я сказала, що Андрій скоро повернеться і сам собі наведе порядок. Вона побурчала але мусіла змиритись. Зате шашлики потім їли всі з задоволенням.
Відповідь: Ми і наші мами. а мене чоловік вчора на цілий день вивіз з дому. Ходили і до ялинки, і так погуляли, і в кафе посиділи (то все з малим). дякую йому велике за зрозуміння! Прийшла ледь тепла зате переповнена позитивних емоцій Добре, що хоч він у мене розуміючий, бо якби ще він з другого боку ставав "бараном", то я б певно вже в псіхушці лікувалась... або десь в кардіоцентрі...
Відповідь: Ми і наші мами. нелегка то справа стояти між чоловіком і матір"ю, проте, як би то не було, чоловік має бути на першому місці, на те він і чоловік, а багато мам "засліплені" любов"ю і бажанням добра(на свій смак) своїй дитині і не помічають, як розвалюють сім"ю.
Відповідь: Ми і наші мами. Здоровий глузд мені підказує, що я тихенько перетворуюсь на свою маму. Такий собі клон, просто різниця темпераментів не дасть нам бути дуже схожими. Тому не даром кажуть придивлятись до сімї, з якої походить твоя половинка.
Відповідь: Ми і наші мами. знали б ви як я того боюсь... але чоловік каже, що я інша. Є спільне, але багато іншого. Дай Бог аби те інше взяло верх, бо дуже мені прикро спостерігати ситуації, коли, наприклад, точно знаю, що моя мама була в тій шкурі і плакала від того, що свекр і т.п. щось сказав, вчинив і коли вона чинить так само (!) по відношенню до зятя та мене. Так стає дивно: ти ж плакала, роками згадувала як тебе ображали і тут ні на секунду не задумуючись робиш ще жорстокіше і болючіше... Бо там, як не як, були чужі люди по відношенню до невістки, а тут мама до дочки, є трішки різниця, нє? не можу зрозуміти ні мети, ні мотивів - як просто емоційний порив, завчена роками модель, що потім проходить як ніби нічого не було...
Відповідь: Ми і наші мами. 5 років назад впала і порвала звязку на коліні мала їхати в тернопіль -везти сестрі сумку в гуртожиток, приїхала додому - мама: ВИ ШО??? СПЕЦІАЛЬНО ТО ЗРОБИЛИ? (тато приїхав за мною на вокзал, він також винен((() наступного дня поїхала назад в львів - бо сесія. 12 поверх гуртожитку без ліфта, з костилем ходила ше 5 днів - доривала зв*язку, розірвала суглобну сумку в тряпки потім 2 місяці в гіпсі до бедра. зняли гіпс - лікар каже ПОТРІБНА РЕАБІЛІТАЦІЯ, м*яз атрофовано поїхала знов в універ - екзамени. реабілітувалась) аж літом. 3 місяці тягала ногу за собою тепер маю на далекомуплані операцію - пришивати меніск, бо літає по суглобу розумію шо вона не винна, але так боляче було чути оті слова - ВИ СПЕЦІАЛЬНО!!!
Відповідь: Ми і наші мами. зайвий раз переконуюсь, що явно не думаючи, не аналізуючи, а на емоціях. Ну бо логіки 0!!!
Відповідь: Ми і наші мами. Як мені нині було прикро за мою маму, що просто жах. Мій чоловік був такий злий на неї що відмовився відгортати сніг перед дверима гаражу де стоїть її машина. Те що вона мене повчає як я маю робити це ще квіточки. Он приїхали до церкви, я паркуюсь а вона - ти стоїш по-середині. Я - я знаю! Поправляю машину, щоб краще стояла. Ну накінець запаркувала, а вона - ну всьо! можеш ставати! А я не витримала і відпалила - Дякую! То вона зразу надулась, і давай нити - О ГОСПОДИ! Менше з тим. Приїхали ми додому і треба відгорнути сніг бо засипане все подвір*я, до хати не підступишся. Я перебралась в чоботи, взяла лопату і пішла відгортати сніг. Через 20 хвилин до мене виходить мама і урочисто заявляє - ми вже поснідали! Мене аж підкинуло, кажу - ну то я тішусь. Кажу їй що її сестра має приїхати, а вона мені - а що в тебе є зварене їсти. А я їй кажу - я маю сніг. Бо мене то так взлостило. Сама лежить на ліжку і їй все подай під ніс, а я не лишень маю все повідгортати а щей вислуховувати її шантаж що як я така і буду то вона до мене більше на гору не підніметься. Ну і не треба. Відгортала я той сніг, половину зробила а половину лишила і пішла додому трохи відпочити, а мені Андрій жаліється, що вона принесла з холодильника собі ковбас повний кульок, сама наїлась, потім поскладала все назад і понесла на долину. А діти гризли сухий хліб, бо мене не було а вона їм ніколи їсти не зробить і не дасть, бо як вона каже - вони маму мають. У мене тут нічого не було окрім пирогів, то загріли дітискам пироги і вони наїлись а так мене злість взяла що рідна бабця до внуків не подивиться, а зате вказувати як я їх погано виховую перша в черзі буде. Ой, щось мене нині понесло. Але приклад для дітей поганий.
Відповідь: Ми і наші мами. Є в моєї мами такий пунктик:все,що постояло в холодильнику більш,ніж півдоби йде в смітник.Діло доходить до смішного - вона може викинути вчора куплену ковбасу,бо то "зіпсований трупний яд" чи вилити недавно зварений суп,бо ,за її словами ,нема чого в холодильнику їжу тримати,щоб вона там псувалася!То якийсь жах! Вчора ввечері зварила велику каструлю бульйону.Сьогодні до холодильника - нема!Подзвонила до мами,запитала де він дівся,а вона каже ,що ВИЛИЛА!І додала своє коронне:"Він був вже всьо!"Хоч бери,і стріляйся
Відповідь: Ми і наші мами. А в моєї мами з все навпаки. Все мусить вистоятись. Вона залишає щось смачненьке на довше, щоб розтягнути задоволення. І як результат я постійно приходжу і викидаю зіпсуті речі. Не розумію я того... Ну чому не з'їсти коли воно ще свіже?
Відповідь: Ми і наші мами. Марко мій кожен день дивиться "Тачки", там Макквін кричить "заберіть мене звідси бо я стаю такий як вони" Це тепер мій улюблений вислів, мама прийшла жити до нас в лютому на №поки ви в Києві 2 тижні будете" і ще досі ніяк не переберетьося хоч ремонт вже закінчений. Я кожен день чоловікові кажу що мені хочеться кричати як Маквін
Відповідь: Ми і наші мами. Моя мама і ми - три місяці разом - то було ШОСЬ............ Я була вагітна, перший триместр, токсикоз, ранкові блювання, вона всьо ліпше всіх знала, на її поради у мене було враження, що токсикоз поглиблювався... Всі живем окремо, я собі господиня, мама собі і нема ніяких проблем, хоч на відстані - вона найкраща в світі мама і я найкраща в світі донька
Відповідь: Ми і наші мами. В нас небуває дня щоб не посварилися.. Починається все коли чоловік їде на роботу чи в відрядження, при чоловікові мама мовчить. Чоловік як почув що мама сказала що буде в нас "поки Михася на ноги не поставимо" мало не втратив дар мови Каже треба взяти ключі від мами хати і туди ходити ночувати коли вже зовсім нема сили терпіти
Відповідь: Ми і наші мами. а це доки? поки ВУЗ не закінчить чи не ожениться? бо поняття вкрай обширне
Відповідь: Ми і наші мами. мій чоловік активно маму перевозив - за 1,5 доби всьо перевіз (в мами був кап ремонт) Перша ночі, кажу, може решта завтра - завтра ще і так треба буде доперевозити, а так поки ще маю сили...
Відповідь: Ми і наші мами. люди, моя вам добра порада, жиніть тих мамів в шию бо то погано кінчається і чим далі тим важче
Відповідь: Ми і наші мами. Ох, а у мене проблеми з моєю мамою часто виникають тоді, коли у їхній суперечці з татом я не стаю ні на чий бік. За її принципом, якщо я не з нею, то проти неї. А для мене одинакові обоє батьків. Та й скільки можна вплутувати дітей у суперечки між батьками?
Відповідь: Ми і наші мами. де якось негарно сказано....це ж ваша мама....абстрагуйтесь деколи від надміру повчань - це ж з найкращими намірами...Он моя мама теж зараз з нами живе - бо зимою не хотіли дпвати малого в салок, а я вийшла на роботу. Я пропускаю повз вуха всі зауваження типу, що у мене павуки на стінах і т.д. (це не зовсім так - просто моя мама патологічна чистюля - 2 рази на день вологе прибирання +тотальне знищення всі видимих і невидимих порохів, а мені лєнь ,не хочетсья, та й нема бажання так фанатично ощденно прибирати), що і як варити їсти - роблю все одно по-своєму, тільки згідно киваю головою. Аналогічна тактика й з свекрухою.
Відповідь: Ми і наші мами. коли мама намагається керувати твоїм життям - то хочеться будь як висловлюватись!!! щаслива, що втекла від батьків!!! вони ще досі намагаються влаштувати мені життя!!! щоб я працювала за професією...мама кажу - ну навіщо ж ти вчилась тоді там??? ти ж сама туди пішла! (хотілось відповісти - ага, пішла, бо іншого варіанту у мене не було!!!) тепер намагюсь займатись улубленою справою, а вони торочать, що то все фігня, що так кожен може! а вони ж ціле життя пахають і проклинають ту роботу!!!.... дякую, я якось без того!!! хочу бачити, як діти ростуть, а не цілувати вночі і вранці...і все... так що буду любити батьків на відстані!!!
