Відповідь: А я не хочу другої дитини! я б хотіла двох дітей, але з інтервалом десь в 6 років, а мінімум 3 роки. Моя мамця братиком "залетіла" як я і року не мала - перший раз ніяк не могла завагітніти то вони з татом думали і на другий раз не легко буде... Брату звичайно були раді всі! Але, в нього була дуже важка інфекція в дитинстві, місяці реанімації у львівській інфекційній лікарні, тато ясна річ тоже був у львові - безконечні лікарства і готування ДУЖЕ специфічної їжі... Дай боже такого нікому не знати... І це ще при тому що мені 3 роки і я сама з бабцею - думала мене покинули... Той період пам"ятаю себе щодня - щодня плачу, ніхто не каже де мама і тато і брат... Знаєте - мама посивіла як приїхала... Будучи вже дорослою я дізналась що після того мама пройшла стерилізацію - труби перев"язала. Це було їх з татом рішення - не мати більше дітей...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Не завжди моральна готовність стає гарантом успішного материнства з перших днів. Література,курси і т.п."малюють" щасливу картину : народилося дитятко ,материнські відчуття тут же на усі 100% і мама з перших секунд "літає на крилах" і аж до повноліття чада. Але не завжди так буває. Особисто я була дуже готова морально,чоловік теж ( тим більше ,що дитину планували не один рік і народили її далеко не у 20 і навіть не у 25...). І яніколи не думала,що таке поняття як "післяродова депресія" буде мені знайомо. А воно для мене стало не те що знайомим, я з ним "боролася" біля 7 місяців. Старалася ні з ким не ділитися переживаннями та "хмурими думками", бо виходжу з того принципу,що "нема чого на інших навішувати свій негатив". Чоловік зі сторони теж бачив,що мені нелегко,чим міг-допомагав ( і за це я йому безмежно вдячна,бо йому теж довелося повністю змінити своє життя).Але в сім ї на чоловіка і так покладена важлива роль "годувальника" сімейства і приходячи щодня з роботи та бачачи заплакану ,знервовану дружину,який вже "світ немилий" чи надовго "вистачить" терпіння? Тому старалася і йому не набридати. Розраховувала лише на власні сили у всьому.( можливо,тим дівчаткам,поряд з якими живуть бабусі-дідусі малят, у деякій мірі буде легше,хоча б з веденням господарства) Коли минуло два роки після народження сина,чоловік мені зізнався " що він очікував,що зміниться дуже багато і був готовий ,як здавалося,до всього. Але в реальності виявилося,що змінилося все". А особисто я майже 5 років не могла і не хотіла брати на руки навіть чужих дітей. і не тому,що я не люблю дітей, а тому,що у мене просто починалася паніка. Це відчуття почало мене покидати лише недавно. І з явилися думки про можливість другої дитини. Але,це лише припущення. Але чи наважуся я реально народити другу дитинку? Не знаю. По крайній мірі, наразі я до цього морально не готова ( на відміну від чоловіка,якого уже "попустило"). Але тут вже виник другий аспект: віковий. Я не можу чекати ще 5 чи ...років( а чоловік у мене ще старший).А "вже"- направду не готова... п.с. просто багатьом жінкам соромно зізнатися,що вони знайомі з післяпологовою депресією. багатьом соромно зізнатися у тому,що вони не хочуть другої дитини- бо суспільна думка має бути "правильною". Просто не треба боятися своїх відчуттів. і якщо зараз цього не хочеться- значить ще не прийшов той час. Можливо,мине рік-другий і все зміниться і ви будете готові вже на 2 чи навіть третю дитинку.А,можливо, і ні.Але це-ваш вибір,якого не потрібно соромитися і виправдовуватися перд людьми,чия думка не співпадає з особистою.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! До мене коли подружки в ПБ прийшли, то були шоковані з того, як там мамочки виглядають: хтось не може розігнутися, хтось не може сісти, хтось температурить, в когось грудям капець, коротче кажучи - ледве ноги тягають. Мені вони казали, що думали "жінка родить, на наступний день вдягає підбори, дитину під пашку і шурує додому" Нещодавно парочка молодят до нас в гості приходила. Подивилися вони, як я з малим вожуся і питають: "а чого ти його в ліжечко не покладеш і карусельку йому не включиш. Полежав би він собі, подивився, а ти з нами б каву попила"
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ну не всі так виглядають! я і моя сусідка по палаті - додому йшли на шпіцаках, з манікюром і вимитим волоссям. То не залежить від того, де ти знаходишся і як себе почуваєш, а від внутрішньої організації
Відповідь: А я не хочу другої дитини! неа... це залежить від того, як пройшли полгои і наскільки жінка була готова до того, що її чекає.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! я теж макіяж зняла за 10 хвилин до "походу " у пологову залу. І знову через 4 години після пологів "привела себе у порядок" (після 17-годинних пологів),щоб спуститися до чоловіка та мами "у всій красі". Моя сусідка по патології малювала нігті на ногах перд пологами- бо "мужчина ж прийматиме...". А от моя кума ( до речі мого ж віку) до сир пір каже,що "як подивлюся на тих новоспечених мамусь та діток...Ні,я навіть до одної не готова..."
Відповідь: А я не хочу другої дитини! погоджуюсь і від того також! бо після КР не дуже побігаєш на каблуках. але за нормальних умов всеодно є жінки, що ходять зачуханими в пологовому
Відповідь: А я не хочу другої дитини! та до чого тут манікюри, вимите волосся та самоорганізація? Я писала про те, що вагітні часом навіть не уявляють на скільки погано фізично буває після пологів, не кажу вже про КС. звісно, що не всім, але... В мене що до другої дитини якісь зараз двоякі почуття. Дуууууже хочу, аби в малого був ще братик чи сестричка. Але зовсім не хочу знову поринути у коліки-зубики і т.п. Не памперсами єдиними жива людиножінка І з двома малявками це зовсім не те, що з однією дитиною. Коротше я дитину хочу, але труднощів боюся.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! то вже офтоп. але і макіяж і укладка і педикюр (теракотовий в тон халата і тапок) в мене був, але вже цього разу, коли пологи були оегкими і веселими, а під час перших, коли повзала по стіні і малпа купу наслідків... мовчу. і щоби в тему: після першого разу думала ніколи не зважуся більше. а зараз би народила ще раз і ще раз з точки зору фізіології. а дітям ще треба лад дати ,тому певно вже все
Відповідь: А я не хочу другої дитини! боїться за час вагітності так зачухатися, що потім не вичухається? Цікаво, чим дітки відбивають охоту родитивашій кумі?
Відповідь: А я не хочу другої дитини! згідна з вами. в мене важкі пологи були, родила 13 годин сама, а потім кесарили (в маленькою зупинилось сердечко) і не була готова до такого перебігу подій (переживання за дитинку) і почувала я себе паршиво, але в порядок я себе зразу привела (тільки відійшла від наркозу і встала на ноги) з манікюром і вимитим волоссям...тільки без каблуків
Відповідь: А я не хочу другої дитини! можливо, те, що людина швидко отямлюється від пережитого і дивиться на манікюр, а не корчиться від болю і називається самоорганізацією. але буває всяке. і я перебуваючи в однакових умовах з дівчатками, що ходили попід стіну з синяками під очима і на руках і не зачесані навіть не думала їх засуджувати. значить мені було легше, а їм - важче
Відповідь: А я не хочу другої дитини! і я не засуджую нікого... знаю, що було мені важко, боляче... але я вмію взяти себе в руки і не розкисати
Відповідь: А я не хочу другої дитини! чесно- не знаю. Стараюся без потреби " у душу не лізти". Вона чудова людина,має купу похресників,дуже хорошу роботу, хорошого чоловіка...Це її право. І я поважаю її вибір. По крайній мірі-чесно ( а то ,знаєте,як буває- "сюсі-пусі", "та як так можна..." і т.п.), а направду зовсім інші думки у тій голові.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я певно дуже неорганізована і не вмію себе взяти в руки, бо при нормальному самопочутті не робила манікюри-педікюри в післяродовій палаті. Але! то що - така потрібна річ на той час?! Не розумію. І тим більше не розумію самолюбування типу яка ж я молодець, зробила манікюр. Когось манікюр робить щасливішою, комусь після родів то зовсім не в голові - справа особиста. Але якщо вигляд неманікюрених жінок в лікарняних тапках відбирає бажання мати дитину, то причину тре шукати в собі, а не в ледачих породіллях
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Згідна на всі 100%! То взагалі - дурна відмазка від того, щоб мати дитину! Але я говорила про інше!!! Про те, що мені (і думаю багатьом на цьому форумі) було б приємно бачити гарну доглянуту маму з дитинкою, а не якусь нечесану особу, що не може дати ради ні з собою, ні з дитиною. P/S просто надивилась на таке в лікарні і була шокована!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Справа зовсім не у манікюрі-педікюрі. просто багато жінок вважають,що чоловік повинен любити їх будь-якою,бо вони вже виконали свою "найважливішу" місію- народили дитину чи кількох( деякі умудряються ще й сказати "тобі народила"). " Тому,дорогенький, тепер сприймай мене таку- в затяпаному домашньому одязі,з пучком на голові,та вічними + ...надцять зайвих кг). Врешті-решт,жінка перестає подобатися сама собі ( хоча може ще й не усвідомлювати причини ),нервується...В результаті,нервуються усі домашні.Добре,коли цей процес не переходить у "хронічну" форму.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Пологи у мене були не те що легкі -супер легкі, найлегші. Я себе в плані фізичного здоров'я почувала дуже добре, ні розривів, ні розрізів, по сходах літала через 10 годин після пологів. А от про після родову депресію я знаю не по слухах, сама на власній шкірі то пережила. Манікюр? Педикюр? Зачіска? Дівчата мої родичі серйозно переживали за мій психічний стан.В той час мною керував не мозок а почуття і розшатані нерви. Я постійно плакала, дитина плаче а біля неї заводжу, на дворі дощ почав падати -я в сльози, хтось подзвонив - я плачу, хтось прийшов я плачу, дитинка спить -я плачу, і то не пару сльозинок, то повні ріки сліз, з істериками. І переборола ту депресію десь за три місяці. Сказати що маю слабкий характер не можу, і собою володію дуже добре, і ніколи в житті не думала що зі мною може таке трапитися, що я можу бути настільки не керована.Але навіть те що я мала після родову депресію не зупинить мене від другої дитинки. Хочу страшенно, і страшно що може повторитися, я би вже родила, але....... є певні обставини які сильніші за нас і наші бажання. Зате знаю одну дівчину яка також мала післяпологову депресію - про другу дитину вона навіть не заїкається. А взагалі по темі -діти це Божа ласка, і не важно одна це дитина в сім'ї чи семеро.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! В тому то й справа,що не в післяпологовій депресії "загвоздка". Її подолати можеа-комусь легше і швидше,комусь тяжче і пізніше. Але є ще дещо інше...Значно сильніше та вагоміше....
