Тему задумала як провокаційну, бо плакати можна як від щастя, так і від його браку. По ідеї, від тої звістки, яку я зараз отримала, я б мала скакати до стелі, але... тут намішано багато нюансів. То як? Хто від чого плаче?
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? La esposa якщо не секрет від чого ви плачите? Я плачу коли образили мене просто так, коли просто хочеться пустити сльозу, можу і без причини...
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? А я плачу, коли в мене ПМС, плачу коли якийсь зворушливий момент в кіно, плачу коли на мене кричать, плачу коли мені когось шкода, плачу на весіллях, похоронах.... взагалі мені поплакати, як "два пальці об асвальт"
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? Зараз..? чи взагалі? загалом я людина емоційна, плакати можу з будь-якої причини, але... на те вони й причини. Ще можу плакати, коли попадаю на такий момент "емоційний" - якась слізна промова, навіть фільм. Деколи краще виплакатися, ніж носити в собі - то як прищ, який, якщо не видавити, пустить свою ж інфекцію назад в кров і вилізе в іншому місці.
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? Плачу від цибулі....і від горя і від радості(помер/родився..) плачу рідко-зазвичай сприймаю такі речі дуже емоційно але найчастіше без сліз.....найбільше плачу від якоїсь емоціональної розповіді(тому мені протипоказано читати "життєві історії"-реву як белуга),вчинку,або від образи.Коли здається що якось несправедливо хтось вчинив,то так себе(Любімую)буває шкода що аж прослізюсь
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? а я останній раз ревіла на весіллі у друзів...просто так романтично було..
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? Через себе не плачу. Мені більше шкода інших. Сама все переживу, час залікує. А от інших шкода.
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? Я роблюсь слабкою і плачу лише коли хворіє дитина....Ніколи не плакала через чоловіків, ані в 15 ані в 25... Від радості теж не плачу. Мене взагалі довести до зліз важко, я не беру до серця і голови різні побутові проблеми. А , ну і є два фільми де я просто ридаю щоразу як дивлюсь-осінь в Нью йорку і Мачуха
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? Іринко, а ти бува не в очікуванні Плакати можу від образи, а образити мене легко Від драматичних моментів в житті та кінематографі. а так, намагаюсь посміхатись
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? згадалось і сумне...коли одного разу мене образили ні за що...то було влітку..мабуть найболючіше, коли ні за що...зараз я з цією людиною не спілкуюсь і мабуть ніколи не буду спілкуватись, хоч колись вона була не чужа моїй коханій людині...зараз чужа нам обом.
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? мене одного разу начальник образив просто так! я так сплакалась.... а він ще сказав що то для профілактики! нелюблю таких людей...
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? Підтримую!!! Мене теж тільки що начальник рознервував. Але я плакати не буду. Хто винен, що у нього щось на зразок ПМС?
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? Взагалі, коли поплачеш, то якось світліше на душі стає. Добре, коли людина вміє плакати. А я не вмію. І завжди все мусолю всередині.
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? Я по натурі дуже плаксива і емоційна людина, в додаток мене дуже легко образити.Тому плачу я дуже часто: коли ображена, нервова, коли мені когось шкода,коли щаслива за когось. Також часто плачу через роботу: коли клієнти кіпішують, а також коли кіпішує начальство.
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? він якогось емоційного моменту в книзі, у фільмі... то буває рідко, але якщо вдалось мене таким довести до сліз - значить твір сильний) плачу від щастя - ну як від щастя... от є якийсь супер романтичний в житті момент, любов, краса і гармонія аж переповнюють, - тоді хочеться плакати.. хочеться, але насправді плакала лише кілька разів ... образити мене важко - я злюся, гарчу, бішуся, але щоб плакати... то рідко... то хіба Коханий так може довести)) що теж буває рідко і я взагалі вважаю, що в будь-чому, в будь-якій ситуації, результаті, вчинку винні обоє... а взагалі я дуже важко переношу біля себе плаксивих людей... чомусь мені з ними важко....
Відповідь: Щаслива до сліз... ну що тут скажеш? Я теж дуж вразлива людина, але сльози мої бачила хіба що подушка....Я все тримаю в собі....Навіть коли в душі страшний біль, на людях я посміхаюсь, а як залишаюсь сама то................. Кажуть що так тримати все в собі набагато гірше для організму, аніж плакати одразу..... Але я така..........
