Як правильно? (як уникнути невластивих запозичень)

Відповідь: ЯК ПРАВИЛЬНО? (як уникнути невластивих запозичень)

тут ви 2 правила до купи зібрали

частки -бо, -но, -то,-от,-таки пишуться через дефіс,
напр, все-таки, сказав-таки
якщо між часткою та словом є третє слово- всі пишуться окремо-напр, все ж таки, ото ж бо
якщо часка стоїть попереду слова, якого стосується-пишуться окремо- таки все, таки сказав.

так вчили в школі

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Віяло.

То галицький спосіб говорення.
Взагалі вимова "с" на початку, як "ш" - шкло, шмалець тощо - це вплив німецької мови.

 

Вам треба про галицький діялект почитати. Там багато схожого.

Властиво, вони пишуть ryż.

 

Відповідь: ЯК ПРАВИЛЬНО? (як уникнути невластивих запозичень)

Знайшла в Антоненка-Давидовича:

У (в) — до, в — на

Інколи виникає питання, який прийменник треба ставити — у (в) чи до: «Я поїхав у Київ» чи «Я поїхав до Києва», «Вихід у місто» чи «Вихід до міста»?

Узагалі, коли мовиться про рух у напрямі міста, села, селища, тоді треба ставити прийменник до: «Через кілька днів Ковпак вилетів до Москви» (П. Вершигора); коли йдеться про дію чи перебування в чомусь, тоді слід користуватися прийменником у (в): «У Києві на риночку ой пив чумак горілочку» (народна пісня). Якщо мета руху в певному напрямі супроводжується ще додатковими поясненнями, тоді після них може стояти замість прийменника до — у (в): «Ми їздили на ярмарок у Косів» (М. Рильський). У реченнях, де рух або дію скеровано до предметів, середовищ або мовиться про абстрактні поняття, ставиться прийменник у (в): «Він ступив у сад» (Є. Гуцало) ; «Кидається у свою стихію» (О. Гончар); «Закрадається в серце острах» (М. Рильський). Рух до приміщення позначається дієсловами з тим і з другим прийменником: «Уваливсь у хату» (П. Куліш); «Смерть зайшла до хати» (Д. Павличко).

Як сказано вище, прийменником у (в) з іменником у знахідному відмінку послугуємось, визначаючи час за днями тижня: «у вівторок», «у п’ятницю», — або з іменником у місцевому відмінку, коли мовиться про місяці року: «у січні», «у липні». Проте, коли визначається час за роком, треба користуватись родовим відмінком іменника, а не прийменником у (в) з іменником у місцевому відмінку: ближче буде до нашої мовної традиції цього року, а не в цьому році, 1970 року, а не в 1970 році. Так само слід казати торік, а не в минулому році, позаторік, а не в позаминулому році; аналогічні будуть і прикметники — торішній, а не минулорічний, позаторішній, а не позаминулорічний.

Російському вислову дом в три окна відповідає український — будинок на три вікна, а вислову дом в пять этажей — будинок на п’ять поверхів.

Прийменник на вживають також, коли описують процес перетворення: «звівся ні на що».

Прийменник у (в) можна чути українською мовою в таких висловах: вірити в себе, вдаватися в тугу, в розпач, — а також на позначення переходу з одного стану в інший: «І як воно зробилось так, що в турка я перевернувся» (С. Гулак-Артемовський).

Російські прийменники у та в мають між собою велику значеннєву різницю, наприклад: «У него собирались гости» і «5 его словах чувствовалась уверенность». Між українськими прийменниками у та в нема ніякої різниці. Ми ставимо їх незалежно від змісту речення, а тільки додержуючись правила чергування голосних, цебто: якщо попереднє слово кінчається на голосну, треба ставити прийменник в («Вона взяла в нього книжку»), якщо на приголосну — тоді у («Він узяв у неї книжку»).

 

Відповідь: ЯК ПРАВИЛЬНО? (як уникнути невластивих запозичень)

І просто так теж буде ДО. У буде при альтернації.
Про абстрактність міст - це вже навіть не притягування за вушка. -1!

 

Відповідь: ЯК ПРАВИЛЬНО? (як уникнути невластивих запозичень)

Українська мова любить упускати те є. Я зараз вчу української, то кожен підручник для англомовних торочить, що є лише для підкреслення, що дійсно Є, чи дійсно НЕ Є.
Раджу його не писати, то буде природніше звучати.