Опишу одну маленьку історію... На першому курсі на дискотеці я(18р) познайомилась з хлопцем (21)... Він виявився другом друзів моєї подруги, ми танцювали поруч і я не помітила як розговорились і сподобались один одному . Як я зрозуміла пізніше – це було кохання з першого погляду (принаймні з мого боку). Він взяв на прощання мій № тел (який я довго не хотіла давати ). На наступний день я ні про що і ні про кого не думала, крім нього. Він зателефонував і запропонував зустрітись. Але він мені настільки подобався і я так хотіла бути ідеальною, що просто боялася з ним отак відразу бачитись (а манікюр, причоска, що одіти...?). Я хотіла бути найкращою, тому дуже дуже морозилась... Але він знову надзвонював і я вже нарешті наважилась з ним зустрітись... Коли ми гуляли в мене було враження що сьогодні якесь мега свято, я пам”ятаю кожне його слово...(ЯК Я ТАК МОГЛА ЗАКОХАТИСЬ?) Але я усвідомлювала що я не настільки красива, цікава і не достойною бути його дівчиною. І боялася що буцду ще більше в нього закохуватись адже він високий, блондин, гарна статура, голубі очі, цікавий у спілкуванні. Так я також гарненькою була і є , але в тому віці чомусь шукала купу комплексів в собі. (ех якби повернути все назад) Коротше я з ним так і не зустрічалась (тобто ми не були парою). Але протягом 3 років він мені надзвонював ми гуляли декілька разів, були себто хорошими знайомими. Зараз ми вже 7 років знайомі в нас немає ніяких спільних справ, ні друзів проте Я ЙОГО НІЯК НЕ МОЖУ ЗАБУТИ І НАВІТЬ САМА ДОЛЯ НЕ ДАЄ МЕНІ ЦЕ ЗРОБИТИ. Уявляєте протягом цього часу що ми знайомі я його завжди несподівано і випадково зустрічаю. Перші роки це було так: я збираюсь з подругами на дискотеку, хотіли піти на одну, передумали пішли в ін нічний клуб, заходжу – він там, іду по центрі міста, на переході його зустрічаю, заходжу в маршрутку – він стоїть (при цьому живемо ми зовсім в протилежних р-нах), приходжу з друзями в кафе – його бачу з його друзями, гуляю з своїм хлопцем – він мені телефонує – „а я тебе бачив..”, недавно я запізнювалась на зустріч пішла іншою вуличкою, там він з дівчиною. АЛЕ САМЕ ГОЛОВНЕ, ВИЯВЛЯЄТЬСЯ МИ І ПРАЦЮЄМО ТЕПЕР НА ОДНІЙ ВУЛИЦІ! І я знову його випадково зустрічаю. Але тепер в нього є дівчина і в мене є хлопець (до речі вони однофамільці) але забути його я НІЯК НЕ МОЖУ. Але він вже мені не телефонує, ми не спілкуємося. Тільки привіт – привіт . У кожного своє життя. Що порадите робити, може спробувати хоча б друзями бути, чи залишити все так як є? Аможе - це доля, чи я собі забагато надумала???
Відповідь: Доля чи випадковість??? А що таке доля... Час все розставить на свої місця. Бували і у мене періоди, коли я так переймалася всім, як і ви. Але зараз розумію, що нічого не треба квапити. Якщо ви не будете разом, то значить це краще для вас. А якщо маєте бути разом, то не матиме значення на якій вулиці ви працюєте, як часто зустрічаєтеся і т.д. І ще. Не шукайте причину того, що ви не разом, в собі. Це лише зайві хвилювання.
Відповідь: Доля чи випадковість??? Svitodara, я це все читала і ніби про себе...тільки різниця в тому, що ми досі часто (по декілька разів за день) зідзвонюємся і час-від часу бачимся, гуляєм...і це вже 2 роки. Ми не пара і ні в мене ні в нього нема хлопця/дівчини... Я встигла вже полюбити його так як нікого ніколи не любила, а він не підпускає мене до свого серця але знаю, що небайдужа йому. Може це теж доля? Бо не розумію я такого просто спілкування)) Вам скажу: "що має бути, того не минути" - це правда
Відповідь: Доля чи випадковість??? Це точно. Бог не помиляється. Не акцентуйте на цих речах. Копніть то вбік і йдіть далі.))))
Відповідь: Доля чи випадковість??? По-перше дякую, мені навіть в голові трішки прояснилось дещо, але я така людина, що не можу пускати все на самовплив, я вважаю, що щоб щось мати потрібно для цього прикладати зусиль, щось робити... Але в даній ситуації довіритись часу мабуть буте дійсно краще. А тут Merirom-очка я напишу що би я робила на вашому місці. Я би брала ініціативу в свої руки і добивалась (правда обережненько) справжніх стосунів. Чого не зробила в свій час я.
Відповідь: Доля чи випадковість??? Цілком згідна з Волошкою. Додам лише від себе, що не завжди людині потрібно те, чого вона хоче. Буває, отримаєш бажане, а потім жалкуєш - краще б усе залишалось "на своїх місцях". Тому потрібно дати текти життю довільно, можна звичайно і поборотись за щось (чи за когось), але якщо ви дійсно чітко відчуваєте, що то "ваше", і позбавлені ілюзії, що отримавши бажане, автоматично станете щасливою. Станете, звичайно, але лише у перші хвилини (години), а далі - знову боротьба. Або течія.
Відповідь: Доля чи випадковість??? Колись давно майже 13 рокыв назад (я ще закынчувала 10 клас) ми з подружкою поїхали до неї в село на декілька днів на вихідні. В той самий день приїхав з Москви із заробіток її дядько ( мені тоді було 16 йому майже 25) Ми зустрілися В нього в хаті на порозі. Познайомилися, він мені дуже сподобався. Але він збирався одружуватися. Ми багато розмовляли за ті дні трошки гуляли ввечері. Потім він знову поїхав в Москву зарообляти гроші на весілля. А ми з подружкою повернулися додому. Через деякий час він розійшовся зі своєю нареченою і ми почали зустрічатися. Зараз ми вже майже 10 років разом. Звичайно було всяке. Але ніколи не жалкуємо що так сталося. І коли хтось в чоловічка запитується як ми познайомилися. Він так і каже що я сама його знайшла.
Відповідь: Доля чи випадковість??? Колись прочитала в одній книжці: "Ти доб'єшся того, що задумав. Але може виявитися, що це не те, чого ти хочеш". Якщо нам щось не дається, то не треба жаліти себе нещасних і нарікати на долю. Значить, так краще для нас. Значить, або те, що ми хочемо прийде в більш потрібний час, або прийде щось інше, більш корисне для нас.
Відповідь: Доля чи випадковість??? Ц вже 7 років триває Але знову ж таки розум мені також каже А коли його бачу як малолєтка хвилююсь і серце стукає та всю катушку...
Відповідь: Доля чи випадковість??? Так це не погано. Однак, не відчувайте ці почуття за двох. І не придумуйте те, чого не має. Не треба себе мучити. Бо, коли ви раптом зрозумієте, що нічого немає, вам же ж буде боляче. Але, якщо ви не будете про це весь час думати, а станеться щось приємне - як тоді буде вам класно!
Відповідь: Доля чи випадковість??? ... А при тому всьому мені ще 23 я досить щаслива в особистому житті в мене класний хлопець, в нас хороші і серйозні стосунки, все ок. Але коли прийде вибір робити серйозний крок в житті, то не хочеться вагатись.
Відповідь: Доля чи випадковість??? Просто радійте тому, що маєте. Коли прийде час вирішувати, тоді і будете думати, вагатися чи ні.
Відповідь: Доля чи випадковість??? АЛЕ ЯК ПОДУМАЮ, ЩО ЦЕ КОХАННЯ ВСЬОГО ЖИТТЯ, І ЛЮБОВ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ І...., ...
Відповідь: Доля чи випадковість??? а любов є? Якщо би була, то всі інші були би байдужі! Може ви просто невпевнені в теперішньому хлопцю?
Відповідь: Доля чи випадковість??? почуття є до теперішнього (ми з ним пів року зустрічаємось, і я в ньому впевнена), але до минулого хлопця почуття набагато сильніші
Відповідь: Доля чи випадковість??? То не почуття сильніші, то бажання мати те, що якби тимчасово недоступне. Плюс фантазія,+ накручування і якби страх "втратити любов цілого життя". І оцей страх працює з кожним днем все більше і більше. А коли прийде час щоб робити важливий крок, то повірте ви про це навіть не будете задумуватись. Ви будете впевнені що це ТАК!
Відповідь: Доля чи випадковість??? а якщо не вийде полюбити? для чого тратити час на того, кого не любиш? Може саме в цей час ви би могли знайти справжню любов? Тоді би відпали всі зайві думки, старі знайомства.... Але це я так, теоретизую. Якщо ви щаслива з теперішнім, топросто не думайте чи доля чи ні - просто будьте щасливі!
