Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного ???????????????????? питання "назасипку"... п.с.щось я після 12 тижні перестала думати про лялю як про хлопчика...перевіримо мою інтуїцію....
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного Ні, Улянка, слабо уявляю себе вчителькою, хоча не так давно мені пропонували йти в школу. Працюю у видавництві редактором-коректором, але працюю тільки до обіду, в 14-15 год вже вдома А ти би хотіла вчителювати?
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного неа...я б взагалі вже на роботу не виходила...хотіла б тільки на себе працювати і мати вільний графік...шкода, що моя подруга відмовилась від бізнесу в Україні....
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного Катрунька, вже всьо готово на завтра:xaxa:? Де будете святкувати?
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного Назріло питання до Мамату...як Маргарита реагує на братика? чи страждає вона через велику різницю?
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного готується, прибирається, складається)) Завтра буде родина, а далі маю ще дві компаніі коліжанок
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного дівчата а хтось знає де зникла Zoryanka миоже вона поміняла нік? я шось відстала від життя( маю їй дешо написати, а знайти не можу дякую
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного дівчатка, ті,котрим вже перевалило за 25, у мене питання до вас. не можу дочекатись,коли мені виповниться 25. в моїй уяві,саме тоді починається "золотий" вік для жінок-дівчат. вже є якийсь мінімальний досвід життєвий, у багатьох є дітки. чи справді життя після 25 "повніше" в плані емоційному,ніж до???
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного Навіть ніколи не задумувалась. Ні, звичайно, життя змінилось, але не тому, що перевалило за 25, а тому, що у ньому з"явився чоловік, потім - дитина; щось віддала в жертву, щось отримала навзамін. А так - всередині я та ж сама, якою була сто років тому.
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного відчула себе "старушкою" різниці особливої не відчула, я і до 25 мала емоційно насичене життя :confused:. взагалі після 23 перестала роки рахувати - все чоловіка перепитую скільки мені років
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного аналогічно. перестала рахувати після 25. якось мені фіолетово стало.
А якось після 25 стала більше "жити", бо до того навіть не знаю що робила, просто "розтринькувала" дні ні на що. І роки тоже перестала рахувати. Спочатку було страшно, особливо перед 30 днем народження, майже депресняк був, цифра 30 мене лякала і я її навіть не вимовляла. І не справляла. А зараз якось фіолетово, емоційно краще себе почуваю, ніж перед 30-ткою. А що це стало, так багато дублів, і в мене також, щось ДП тормозять
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного Я рідко називаю скільки мені років ,щось ніхто і не питає, тому вже забула що 27. після 25 трохи змінилося, бо стала мамою, і є сім"я,зовсім інш цінності вийшли на перший план. Тепер мені цікаво як 30 стукне, чому то так страшно для багатьох?
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного А чи відноситься це питання до дівчат, яким переавлило за 30-ть? Нам ж також колись перевалило за 25... На мою думку, все залежить від того, як складається особисте життя. Хтось робить кар'єру, хтось народжує діток, хтось насолоджується життям. Особисто я відчула себе "зрілою" рік і майже тиждень тому. А до 29-ти років я просто згаяла купу часу, який тепер навчилася цінувати. З народженням дитини у мому житті змінилося все, з'явилася відповідальність (бо до того світ обертався навколо моєї особи), визначилися пріоритети, намалювалися грандіозні плани на майбтунє. Кожному свій час на зрілість, на материнство, на стабільність.
Відповідь: ЧОМУ??? Питання один до одного після 25 життя моє суттєво змінилося, бо я завагітніла) Якщо серйозно, то раніше чекала, коли мені виповниться 20, потім 25...Думала, що то як якийсь рубікон перейти. Якось хотілося бути старшою і дорослішою. Здавалося, що тоді були в житті такі глобальні проблеми, а от у старших їх нема. Та потім зрозуміла, що то просто погляд на них і розуміння тих життєвих труднощів змінюється - вчишся просто цінувати день, в якому живеш, насолоджуватися ним, не перейматися дрібницями. Я навіть стала активнішою у житті - бо переважно була таким лежачим каменем, під який вода не тече. Та це не приходить разом із 25-літтям, а поступово, день за днем, і, напевно, це вже можна назвати певним досвідом. Не рахую своїх років, бо хай там і осінь надворі, та головне, щоб у душі цвіла весна)))
