Відповідь: А я не хочу другої дитини! ви тут так швидко дописуєте,що не встигаю прочитати.... не хотіла другої дитини, точніше боялась... влітку думала,що завагітніла... був шок, купа думок невпорядкованих... але коли почались місячні,я зрозуміла,що дуже засмучена.... я хочу другу дитину... правда зараз є трішки перешкод,які планую максимум за рік часу виправити. і ще. я в сім"ї одна, мені дуж сумно... дуже бракує рідної душі, брата, чи сестри.... ну хоть одненького.... це для мене найголовніший аргумент.... колись,коли мене не стане, Настуня матиме рідну людину,яка її підтримає в любу хвилину, а та люлинка в свою чергу буде підтримкою для Настуні.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! наука психологія переконала мене, що чим більше дітей у сім'ї, тим краще майже у 100% випадків, поспілкувавшись з людиною або поспостерігавши за нею, впізнаю "дитину-одинака". вважаю, що велика різниця у віці між дітьми - в дуже багатьох випадках шкідлива власне для самих дітей, їх подальших стосунків та порозуміння, особливо це стосується одностатевих братів та сестер. зі свого досвіду, - росла у сім'ї з сестрою, старшою на 10 років (мінуси - різні інтереси, погляди, розуміння та ставлення до речей та подій; великі плюси - можливість навчитись в сестри чогось "не-по-віку корисного" - повноцінно читати в 3 роки і т.п., гарний приклад в багатьох питаннях, а також негарний приклад - і відповідно можливість вчитись на її помилках). Пам'ятаю, як дуже часто страждала у дитинстві від відсутності когось рідного, ближчого по віку. Свою Юстину ми не планували і не чекали, егоїстично 3 роки насолоджуючись подружнім життям, але, на превелике щастя, природній метод дав "збій", і одного дня ми зрозуміли, що насолода від життя може бути ще вкрат більшою... Скоро Юсті буде 4.5 роки, її потреба в братику-сестричці дуже загострилась останні кілька місяців, то ж зараз також маю відчуття, що я її дуже кривджу...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ой, вважайте з цитуванням психології. :xaxa: Ну, от я те саме спостерігаю в себе (різниця 6 років), в досвіді чоловіка (9). Спілкування можливе, але тоді, коли молодшому виповнюється десь 17-18. І то важко. Хоча іноді й у малій різниці тотальні розмовки, бо ще й відіграє роль те, як батьки до дітей ставилися, чи пробудили в них командний дух, чи ні. Та й багато прикладів є різних. Звісно, не всі одинаки егоїсти, але це радше винятки. Узагальненя хибні, з одного боку, а з іншого, винятки підтверджують правила. До речі, щодо успішності жінки без дітей - це теж міф. У нас на парохії найбільше роблять та організовують саме ті, котрі мають масу дітей. Вони просто краще вміють зорганізувати час. Не лише свій, а й чужий. І їх всюди видно й помітно саме тому, що вони дуже діяльні. Так що без дітей, з однією дитиною чи з багатьма (ті, про яких говорю мають 4 і 6) - великого значення не має. Проблема не в кількості дітей, а в характері самої жінки та її вмінні перебороти свою лінь, зорганізувати свій час...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я по собі бачу зараз коли маю двох діток, що стала більш організована, і все роблю швидше і якось з впевненістю, і люблю їх обох дуже-дуже сильно, просто по віку вони різні і я тішуся їх досягненнями в кожному випадку. Ясно що з двома дітьми часу на себе мало, але з їх дорослішанням і час з"явиться. Все одно так як без дітей взагалі, вже не буде.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! ой-йой! дівчата, начиталась я вас тут і зрозуміла, що я є"сташно єгоїстичною особою", що в мені говорять мої скриті комплекси, бо другу дитину треба конче народити, бо старша буде егоїстом(не буде мати з ким бавитись, плакати за дітьми і т.д.)чесно, мені думається, що це суцільна дурня(нічого особистого) ну як? як можна нав"язувати свою думку іншим? кожен сам вирішує мати йому 2-у, 5-у, 10-у дитину!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Мене на 8 місяці вагітності назвали страшною егоїсткою по відношенню до першої дитини, бо моєму синочку більше ніхто не потрібен, а потрібна мама. І щоб мама не розривалася між дітьми. А коли нарродилася доня і малий допоманав мені її купати, ставив ванночку, наливав водичку, мив лялю, заспокоював сестричку це дуже гарно, він її любить. Завданням нас батьків є їх добре виховати, особливо щоб вони любили один одного. Я розумію що багато залежить від нас, для цього треба сили, бо в житті гладко не буває. Нікому не нав"язую думки про дітей, і їх кількість, але краще мати дитину, ніж ще одного котика (це фраза однієї знайомої людини)
Відповідь: А я не хочу другої дитини! А хтось тут нав"язує? Просто діляться своїм...Звичайно,шо діти ваші,вам вирішувати.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Часто-густо в старшому віці жінки жаліють що н енародили ще дітей, але не всі, є такі, які дуже раді що мають одну дитину, і це їх вибір. Просто треба подумати чи не пожалієте про свій такий вибір і все добре зважити. А різниця у віці це як в кого виходить, бо планувати добре, але не завжди на ші плни збігаються з планами Всевишнього.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Цікаво, як можна комусь нав"язати кількість дітей? А якщо хтось так легко піддається під вплив середовища, то краще не читати дописів, які відкрито висловлюють думку про те, що одна дитина мало, а то доведеться народжувати 5-х... Жартую я так, звісно, але не треба про нав"язування, раз є право на те, щоб висловити власну думку.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! в нас саме так з сестрою. Різниц 6 років, до 17-18(її) ми абсолютно не мали спільних інтересів.Але потім ми все надолужили, зараз ми досить близькі, і думаю з роками будем ще ближчими( коли в неї буде сім"я, дітки).Для Саши хочу все ж таки трошка меншу різницю.Чоловік кричав про другу дитину, коли малому виповнився рік- але я точно не готова була двох підряд, морально не готова.Коли сашці перевалило за 2,я вже абсолютно не боялась завагітніти, а зараз то вже не проходить і дня щоб саша не говорив про сестричку чи братика.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! щодо того що дитині не вистачає сестрички-братика - то дуууже індивідуально. гляньте трошки з іншого ракурсу: я одиначка. скільки себе пам`ятаю - ніколи не хотіла братів-сестер, та й дивлюся як часом воюють в дитинстві і ненавидять одне одного ціле життя брати і сестри в багатьох родинах... мені ближчі друзі, ніж родичі. і до речі, ніколи від мами не чула, щоб вона шкодувала що народила лише одну дитину... не хочу сперечатися, бо навіть приблизно не уявляю, скільки дітей захочеться мати мені (не маю ще і нескоро матиму, певно), я тут скоріше в ролі дитини
Інший ракурс існує завжди. Однак до більшості такі випадки не належать. Ви і справді НАчиталися, а ВЧИтатися забули. Не стільки неправильне, скільки упереджене. Було би дивно з мого боку "нав'язувати", як ви кажете, думку, якою я сама ще не так давно жила. Надійка спитала, я відповіла, як було раніше і як бачу тепер, на відстані, цілковито описуючи власну ситуацію й бачення. Зацитувала й свій старий допис. Дивує мене риса зосереджувати на негативному й не бачити позитивного. Бачу, що за суперечкою з Касею згубилася моя основна думка. Зацитую, аби ще раз підкреслити, оскільки люди схильні додумувати, а не читати.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Нічого. Просто я не бачу чому того всього не можна мати з кількома дітьми. У мене було четверо і я працювала і собою займалась як виходило. Все в моїх руках і ні чиїх більше. Тільки тому що їх у мене четверо це не применшує мого бажання дати їм найкраще що лишень можливо в цьому світі. І освіту вони гідну отримують і на додаткові заняття ходять, хоча скрута у нас неаби яка. Я он планую Данила записати на уроки музики і співу, а вони не дешеві по 55 долларів за пів години. Але в дитини до цього талант. У мене не завжди є час на себе бо треба дітей обійти і завезти їх на танці, які вважаю їм дуже необхідні. Чоловік мій на позакласні роботи грошей не дає, отже маю думати я. Просто так склалось що я останній рік вдома, бо нема роботи але це мені не перешкаджає іти до школи і допомагати мамам з продажем перекусок для дітисок чи продажем солодкого для школи. Просто я керуюсь такою думкою, що раз Бог мені дав тих дітей то я маю гідно для них старатись по своїх можливостях. Я нікого не осуджую, бо не маю права навіть думати такого, але всетаки я за те аби дітей було багато. Але якщо мама народить дитину і потім буде на неї злоститись що та дитина їй перешкаджає, то краще вже й справді нехай буде одна а ніж має бути небажана завада батькам. У нас з сестрою різниця рік і кілька місяців. Жили ми завжди досить дружно до того часу поки не повиростали і я не вийшла заміж за НЕ ТОГО. Для сестри і мами мій чоловік не той, хоча та ж сестра мені його сама «підсунула». В дитинстві ми бились нераз і мама частенько ставала на захист сестри, сестра була маленька доросла людина, яка також була дуже скривджена відносинами батьків в родині. Але нам було добре разом. Ми не ходили разом на кавалєрки але в дитинстві бавились цілою пакою на дворі, вона мене захищала перед бабцею коли та хотіла мене вибити капцем, я їй не давала спати до пізна, і я їй заборонила позбуватись дитини коли вона завагітніла. Якраз у мене з сестрою дитинство пройшло в дружній і теплій обстановці а от дорослі роки також були веселі до часу. Зараз у нас якраз стосунки не найкращі а дуже сухі, бо я часто підтримую свою племінницю а не сестру і не маму, але це інша тема. Мій двойорідний брат ріс одинаком. Його батьки були не проти мати другу дитину але все чекали на правильний час, тета все хотіла погуляти ще трохи і коли вона знову завагітніла дуже невчасно можна сказати, від всіх нервів і переживань дитинка їй завмерла. Це дуже погано вплинуло на неї, бо вона вчепилась за сина як за рятівний круг а мій брат в свою чергу їй сказав, що вона зробила зле що не народила йому брата або сестру. Нажаль. А тепер приклад мого чоловіка. Його сестра старша від нього на 11 років а брат на 5, але вони на прочуд дуже дружні і допомагають один одному без будь який умов і застережень. Мені подобаються їхні відносини, там при тому що кожен залишається індивідуальністю зберігається відчуття гурту. А он мій шваґро має брата молодшого від себе на 11 років то вони просто чужі, ну не зовсім але спілкуються дуже рідко. Отже, все залежить від батьків. Як батьки навчать дітей дружити між собою і не звертати увагу на те що у когось нові чоботи а в когось нема то так ті діти і повиростають і будуть або горнутись один до одного або порозлітаються і навіть не подзвонять на День Народження сказати Многая Літа.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ну, але саме з цими 4-ма чудами ти за себе взялася, про що твоя лінієчка аж кричить.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! І це власне більше для них а не для себе, бо їм потрібна любляча і активна мама а не злюка яка з дивану д*пи підняти не хоче.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Думається мені, що все ж від характеру дитини залежить така поведінка. Мій старший син взагалі не хотів ні братика ні сестрички, вже як він з"явився, то звик і часом допомагав. Але ревнощі теж були жахливі та, зрештою і є. І ніби стараєшся нікого не обділити, все одно є. Та ще й перехідний вік бере своє, часом на рівному місці так винервує, що капець. Тобто що як шось не по його, то буде скубти мале, робити все назло, що легше дозволити те що він хоче ніж витримати той дурдом. З приводу егоїзму, поки що мені видається, що якраз старший є егоїстом. Чомусь от так проти всякої психології то виходить.Молодший любить щось помагати, поскладати, помити посуд, а старшому поїсти, посидіти в компі і щоб його ніхто не рухав. Інтереси в них звісно зовсім різні при різниці у 8 років. Часом так товчуть одне одного, як зведенята якісь. І будь мудрий.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Надієчко, а чому тебе так хвилює це питання? Я вже перестала тим питанням морочитись, вище дівчата вже писали - значить ще не час. Все має бути прородньо, не примушуючи себе. От багато дівчат назвали небажання народжувати дитину егоїзмом. Дівчата, а чи завжди егоїзм - це погано? Де межа між дозволеним егоїзмом і надлишковим? Хто визначає цю межу?
Відповідь: А я не хочу другої дитини! І Наді того ж бажаю......тобі 22...куди біжиш, мальота?????????????
