Вчора подзвонила мама й почала сміятись так,що я ні слово розібрати не змогла. Потім дійшло-знайшла мої особисті щоденники(мені десь було 11-14 років)...мені спочатку стало неприємно,хоча ніби стільки років пройшло,але ж все одно-це ж моє особисте,хай навіть по-дитячому!перше кохання,хвилювання,радощі,гнів,поцілунки,різні пригоди... звичайно,я-то все перевела на сміх,але якийсь осад неприємний залишився. Зная маму,якщо б вона прочитала ці всі речі ще тоді сміхом то не закінчилось би,то точно! почались би навчальні та виховні роботи у моєму житті. Мамі я завжди багато чого розповідала,але є речі,які б я,як кожна дитина,приховувала й тримала у собі. В тому випадку найкращий для мене варіант був-щоденники,які вела регулярно,записуючи все ,що трапилось за день. В кожної дитини є свої таємниці: МАЛЕНЬКІ,ВЕЛИКІ- від розбитого горнятка до першої сигарети. чи будете ви давати своїй дитині право вибору на розповіді про власні таємниці? і ,щоб ви зробили,якщо б знайшли щоденник з таємницями і дізнались,щось ТАКЕ,чого б ви не хотіли,щоб дитина таке зробила й навіть думати собі не могли? і взагалі чи стали ви читати?
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? Так, має право. Це моя думка. Мої двоє деколи щось собі шушукаються, а потім один прибігає і аж підскакує, так хоче розказати. І вчу, що якщо ви домовились, що це таємниця, то мені не розказуй. Інша справа, що потрібно бути такою мамою, щоб дитині не хотілось щось приховувати і щоб дитина знала, що в любий момент може прийти і порадитись і що її зрозуміють.
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? Слова золоті. Моя старша Юля вела колись щоденник, де описувала свою любов до Геррі Поттера. Недавно читали і так сміялись, аж плакали. Серйозніших спроб у неї не було (або не знаю про них). І чи читати б я стала - не знаю. Може, якби наші стосунки були іншими - стала б. А так - її очі для мене були не щоденником, а цілим білбордом, де були написані всі переживання й думки.
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? О,то направду золоті слова. Та бувають різні ситуації,і головне,щоб оті таємниці не вилізли нікому боком.
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? так-то воно так! але я не вірю в ідеальні стосунки між мамою й дитиною,хоча б тому,що мама завжди хвилюється за своє чадо,іноді може трошки посваритись,а дитина це може сприйняти,як певну перепону,тому буде боятись розповісте щось більш потаємне...хоча в мене була подруга,яка переспав перший раз зі своїм хлопцем,розповіла своїй мамі і та зрозуміла й зраділа,що донька від неї нічого не приховувала. Їі мама прочитала монолог про те чим це може закінчитись,потім дістала шампанське це діло відмітити. чесно кажучи,була в шоці! не всі мами на таке здатні! вот це я вважаю справжньою довірою,щоб можна було розповісти навіть такі інтимні подробиці свого особистого життя й знайти порозуміння.
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? В мене була подруга, котра своїй мамі могла запросто сказати:"Мені так подобається той хлопець, я б його хотіла!" (звичайно, трохи в іншій формі). Я була в захопленні від їхніх стосунків, і подумки мріяла, що в мене з (тоді єдиною) дочкою будуть такі ж. Минуло з 10 літ... і моя доня сказала мені, що мабуть, їй пора подумати про контрацепцію. "Тобто, вже не треба, але краще наперед, ніж би потім було запізно..." Мрії збуваються. Просто треба над цим працювати.
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? повністю згідна,до чого сама намагатимусь прагнути! але,чому майже всі так говорять,а в житті так рідко трапляється? хвилювання за дитину чи просте непорозуміння?
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? Ні в якому разі! Так! діти мають право на свої таємниці. Вони ж все одно живуть у свому світі, а кожен з нас у свому. Інша річ, що ідеально, коли тих таємниць якнайменше, а все обговорюється з батьками. і я такий приклад знаю! І вважаю це великим позитивом. І кожній мамі бажаю такого контакту з доньками.
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? Я би прочитала. Думаю, що деколи дитина не через недовіру, а через, наприклад, сором"язливість, страх, залякування тощо (різні бувають ситуації) не може з батьками поділитись певною інформацією, а їй дуже необхідна порада... А щоденнику легше довірити свої переживання. Але батьки повинні вміло використати свою інформованість, опосередковано дати пораду. Я хочу бути в курсі всіх справ, мрій, страхів своїх дітей, але ніколи не буду сміятися над ними, а, особливо, ділитися їхніми ж секретами.
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? Я теж би дуже хотіла бути ідеальною мамою для своїх дітей,і працюю для цього над собою,але повірте цього часом є замало.У кожної дитини свій характер:одна з радістю поділиться з вами своїми секретами.а з другої і кліщами цих секретів не витягнеш.Існує ще зовнішнє середовище,під вплив якого так часто потрапляють наші діти.
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? а Ви не вважаєте,що якщо дитина Вам щось не розповідає значить Вам не треба того знати?може краще почекати,щоб дитинка сама дозріла для розповіді Вам чогось потаємного. і ще:що скаже Вам Ваша дитина ,якщо дізнається,що Ви без дозволу влізли у його маленьку скриньку?по-моєму,довіри між мамою й дитиною це ніколт не додасть,а навпаки...
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? Тому що говорять всі так, будучи дітьми, а коли стають батьками - наслідують досвід своїх власних, і від цієї моделі дуже важко відійти. Я тоді вважаю, що десь зробила промах.
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? Я вважаю, що про свою дитину я повинна знати все, навіть те, що вона думає, що мені не потрібно. Хіба краще, коли щось станеться поганого, а я не запобігла цьому через те, що дитина думала, що справиться сама? Деколи можна довго чекати, щоб дитина "дозріла", як ви кажете, а часу може не бути. Зараз я не говорю про першу закоханість чи про те, що в дитини погана оцінка, а про щось більш фатальне. І не обов"язково дитина повинна дізнатись про те, що "Ви без дозволу влізли у його маленьку скриньку".
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? А Ви думаєте,що діти такі наївні? ми у підлітковому віці різні штуки придумували,щоб дізнатись читає хтось чи ні. наприклад,волосинку чепляли з зовнішньої сторони щоденника і було видно,якщо її нема або воно порвалась значить хтось брав й гортав. також можна було крейдою або пудрою помастити щоденник не помітно,проте потім видні сліди чиїхось рук...тому засобів дуже багато й дізнатись,що Ви читали також можливо. Інша справа,що можна втратити довіру через це,а довіра-головний звязок між мамою й дитиною. чесно,сама не знаю,щоб робила,якщо б знайшла щоденника...але б напевно 300 разів подумала і згадала би себе. мені б було вкрай неприємно...
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? Дійсно, бачу, що вас ця тема болить, бо свого часу ніколи б не додумалась до таких методів. Згідна, що це велика праця щодо довіри власної дитини. Намагаюсь бути синові в деяких випадках не матір"ю, а порадницею, подругою. Наразі у нас відкриті, довірливі відносину. Хочеться вірити, що так воно і залишиться, але ще раз повторюсь, краще буду все знати, хай це і не такі гідні, високі методи, ніж потім жалкуватиму.
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? Макарена,а скажіть,будь ласка,щоб Ви робили,якщо щось таке дізнались,не дай Боже,звичайно,що Ви найбільше не очикували.Ваші дії наступні які?
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? я маю велику надію, що мої діти по відношенню до мене не будуть цього відчувати зовнішнє середовище на довіру до батьків не впливає з такого маленького і все починається. Для дитини, яка відчуває першу закоханість, в її віці це якраз щось дуже фатальне. Для нас це дрібниці, адля неї ні. І якщо змалечку, нехай навіть якимось дрібними вчинками, ви будете підтримувати дитину і радити у її інтересах, а не у своїх, дитина це обовязково запамятає, нехай і підсвідомо, і буде знати, що в кожній, навіть маленькій проблемі, у неї є вірний порадник, то і в дорослому віці вона прийде за порадою до вас, а не до "щоденника"
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? Якби прочитала вже в зрілому віці( як ваша мама) то точно б не розказувала про це дитині...
Відповідь: Чи має дитина право на власні таємниці? Зараз я б своїй мамі дала почитати свій щоденник сама, але не знаю де він. Напевно би посміялись і я і мама. (Я мабуть би більше сміялась). Такі дурнички писала(то тепер мені так здається, а тоді -огого). Писала тоді, як я "його" мммммммм. люблю, а той подивився......., а той записку.........., а той закулку подарив............. Та мама про все це бачила по очах і розказувати не треба було. А чогось такого страшного ніколи і не писала.
