В мене так завжди було "уроки - гуляти". В молодших класах може було так, як психологи писали. зате в старших, точно пам"ятаю, в мене, як в собаки Павлова, виробився стійкий рефлекс: зробила уроки - пішал гуляти Без зроблених домашніх мені якось, навіть, не гулялося. А ще намагаюся з малим не використовувати слово "зараз". Сама дуже його не люблю. Коли то "зараз" - цієї мити, за годину, наступного року? незрозуміло. Тому, думаю, краще говорити не "зараз побавлюся з тобою, а"вимию посуд, тоді побавимося". Мені здається, що так дитині зрозуміліше. Але. звісно, тоді після посуду треба бавитися, а не братися за зупу
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... У нас так до 6ти теж було. А як 6 виповнилося, то він нас намагається задусити своєю особистістю. От я й шукаю, що не так роблю. А це як? Щось на зразок "коли спить, то такий чемний"?
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... не знаю як буде далі, але наразі в малого на все одна відповідь: -Ай-яй-яй! і хто це таке тут зробив? (порозкидав тощо) - Я! ми вже всі від того Я регочемо прям, а він мов в тому фільмі про Шуріка, коли хулігана Фєдю на 15 діб на будову відправили )))))))))))))) я так розумію це з вислову Ти такий хороший коли спиш зубами до стінки
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... Як я не люблю такої категоричності. На мою думку вона зароджується найчастіше у батьків, діти яких не практикували подібної поведінки в силу складу характеру. Більшість дітей влаштовує істерики не від розбалуваності, з цікавості - як далеко вони можуть зайти, і їм за це нічого не буде.
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... а якщо дитина не зробить уроки, то що? тобто дитина може собі подумати: ...я так не хочу робити уроки, від "гуляння" можна відмовитись" Вони (діти) ж психологи (ще й які!) і набагато краще вміють прорахувати всі дрібниці і не тільки, ніж ми собі уявляємо. Правильніше (на мою думку) буде сказати: "щоб ти хотів робити, після того як зробиш уроки" тобто те, що треба робити уроки не обговорюється, а от те, що буде після уроків ми вже можемо обговорити.
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... OxankaF, Ви надто буквально сприйняли мій приклад. В книжці там була описана ціла історія. Звичайно, що це залежить від ситуації і обставин, потреб батьків і бажань дитини. Суть мого допису була в побудові речення.
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... Ото за таке мій Артьом зі мною завжди свариться, бо я наприклад кажу (коли вже доведе), що не доїсть висиплю на голову (ясно, що я цього не зроблю), то він каже, що один раз треба так зробити, щоб вона запам"ятала, йому не можна, тому він мене вчить, але ми з Катьою знаходимо інші методи і так ще багато таких випадків всяких є, що я говорю, але цього не роблю.
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... Воно то так, але є ще така особливість як тип характеру. Є більш хитріші, а є менш. Порівнюю двох хлопців свого і його друга. Мій як щось накоїть то біжить і здалека каже що він то зробив, а іншому в очі говориш що так негарно робити а він віднєкується(а бачила провину на власні очі). Дітям по 3,5 роки, а такі різні, і не можу сказати що там брак батьківської любові.
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... Я також помітила за собою, що говорила "якщо будеш чемний", "ти такий нечемний" і т.д. Вирішила інакше звертатись наприклад "ти ж такий хороший хлопчик, чому так робиш", тобто, так би мовити, дати іншу установку. На більш позитивну - налаштувати його на те, що він чемний. В магазині вимагав іграшки, часто з плачем і істериками - я йому купувала, але інші менші, дешевші, книжки, але то був такий період - період істерик, ще він хотів в магазині поводитись к вдома - бігати, кричати, брати все, що йому захочеться. Ці істерики минули з часом, пройшов той вік, певно. Тепер в магазинах він підходить до іграшкових відділів і просто дивиться, ще й каже "я тільки дивлюся". На рахунок прояву любові - я частенько люблю його обійняти, потискати, поцьомати його м"якенькі щічки і Данилко прибіжить до мене, притулиться, носиком потреться. А ввечері в нас є обов"язково цьом-надобраніч - обіймаємо з татком з обох сторін і зацьомуємо, потім Данилко цьомає, мене, тата і вимагає, щоб я з татком поцьомались - отакі у нас цьомки-бомки.
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... В дитини мають бути межі дозволеного. І межі стійкі, а не сьогодні "можна", а завтра "ні". А з приводу істерик - то це не провина, а біда батьків. Діти, вони ж ще ті маніпулятори. Лише раз варто батькам піти на повідку істкерики і все - вони в пасці у дитини. Тому вважаю, що краще домовлятися з дитиною "ти те, я те", або "отримаєш,якщо...", аніж просто щось забороняти чи примушувати.
Хельго, а що вам дитинка відповідає на запитання "ти чемний, чому так робиш"? Чи це просто установка, а не питання? Elja ні, не примушування. Дитина має право вибору. Якщо дійсно чогось хочеться, то має зробити, що я кажу. Якщо ж не дуже то й хочеться, то хай не робить. Кожен залишається при своєму. Се ля ві
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... Ні, просто раніше десь читала, та й чула від деяких старших батьків, що дитина не повинна знати, що її люблять, бо буде зловживати любов"ю. А коли спить, то можна і обійняти, і поцілувати
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... Про магазини. Дітям дуже добре знати, коли будуть куплятися іграшки. Тобто не просто "я тобі колись це куплю", а ми це купимо "в кінці місяця" чи "коли впаде перший сніг", чи тоді і тоді (наскільки доступно це по віку). Мої діти знають приблизно, коли купляються іграшки (я про вагомі подарунки, а не щось дрібне). Тобто, наприклад, коли закінчиться перша чверть, ви можете собі вибрати книжечку, коли півріччя - можете вибрати ...... І тепер, коли ми ходимо в магазин, ми просто дивимось і вибираємо, але дитина впевнена, що те, що вона вибирає, буде куплено "в кінці місяця". П.с. поки я друкую, то ви стільки дописів додаєте, що мій допис уже "не в тему"
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... Як на мене то ви суперечите самі собі в своїх же ж дописах, якщо ви спонукаєте робити дитину те що ви хочете, а вона мусить або годитися щоб отримати бажане, або просто зробити своє і тоді ви залишаєтесь незадоволені. Це спілкування на форумі , а не лише зі мною, я висловила свою думку зовсім без бажання вас образити. Все в тему, ще як в тему. Є гарна книжка "Общаться с ребенком. Как?", Гиппенрейтер Ю.Б. (http://www.koob.ru/gippenreiter_yuliya/obshatsya_s_rebenkom_kak)
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... не згідна, власне, в тій же ж книжці (та й в багатьох інших) і по життю зауважла, скіки їздила по світі і бачила, як різні національності дітей виховують, в українців (особливо старших) чомусь соромно визнати і показати любов до дітей. І вже десь клись тут писала на форумі, що чомусь властиво "любити" чужих дітей, а свої найгірші, найнепутьовіші, найтупіші... навіть якщо це й так, вони стають такими лише від браку батьківської любові, від турботи, від того, що батьки не пишають тими маленькими подвигами і не говорять цього діткам. "Ай, та вони ж знають, що я їх люблю..." отак інколи оправдовуються... а звідки ж дітям таке знати, якщо дорослі потребують слова любові чути?
В мене чоловік такий: вважає, що дитині (а особливо пацану) не треба 100 разів на день казати "люблю, щастячко моє, серденько і т.п.". і тим більше не повинен тато Намагаюся його переконати. Впевнена, що недоцілованість та недолюбленість неодмінно відобразиться на психіці дитинки. Звісно, не в кращу сторону Як потім таке дитя зможе проявити свою любов, свої почуття? Адже не знатиме, як воно. Elja я зовсім не образилася Навіть було б цікаво більш детально почути вашу думку
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... нє, ну частково я згідна, що за дуже. ТО НЕ ЗДРОВО... от я терпіти сюсюкання не можу... дитина має чути і знати це, і поважати ці слова, а не зловживати ними
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... Скоріше установка, але помічаю, що він зупиняється, коли робить якусь шкоду, задумується... З часом він змінився, припинилися істерики. Якщо йому казати, що він поганий, то певно, я часом він так і буде думати, якщо часто казати "Ну чому ти такий нечемний!" А якщо казати, що він чемний, то відповідно, він буде поводитись як хороший. Надіюсь, я зрозуміло висловилась. Часом я зловживаю шантажем: Не будеш дивитись мультик, поки не збереш іграшки... в основному мультики являються предметом шанатажу. Не шантажую, якщо не їсть - хоче їсть, нехоче - не їсть. Доводилось навіть залякувати. Ну ніяк не хоче мити волосся, ні вмовляння, ні шантажі... сказала, що відпаде волосся,якщо не помиє - помив. Думаю, що треба також звертати на періоди розвитку. Бо тепер Данило набагато чемніший ніж півроку тому. Зараз мені з ним легше домовитись, але ще є місце фразі "зараз дам на попу", що діє, але залишається тільки фразою.
Відповідь: Якщо будеш чемний/а... Lady AD згідна, що сюсюкатися не варто взагалі. тому й намагаюся говорити "люблю" так, аби це не було сюсюканням, але проявом почуттів. Якщо зайшла вже мова про мам-шантажисток Моя подруга малого шантажує попою. "якщо не припинеш, заробиш по попі". Звісно, вона не лупить дитину до посиніння, а злегка шльопає. Малому 2 роки і "де попа" на нього діє безвідмовно. точніше, це єдине, що на нього діє.
