нащо дитині тато або дитина "для себе"

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Добро чи не добро, але мені, чесно кажучи, шкода наших форумлянок, які з тих чи інших причин виросли без батька, а зараз читають цю тему: і вони неповноцінними виходять, і їх матері егоїстками... Хоч стріляйся бідним!
Дякувати Богу, у мене хороший чоловік, дитина - то як я можу судити та обвішувати ярликами когось, хто того не має? Не знаю, як би я зробила на місці самотньої жінки, коли вік підпирає, все ніби є, от тільки принци ніяк не трапляються. Може, колись і трапиться - але буде вже запізно: і здоров"я вже не те, і нерви... Краще нікому не поставати перед таким вибором... А якщо вона заводить дитину не тому, що їй дах зриває, бо ніхто води не піднесе, а тому, що нема куди нерозтрачену любов подіти? Якщо така жінка, наприклад, візьме під опіку сироту, її ж ніхто не насмілиться осудити, навіть навпаки. Але перегляньте нашу "пузату хату" і "для мамусь і татусів" - там дівчата просто світяться від щастя, від ніжності до СВОЄЇ дитини - а комусь, виходить, цих почуттів так і не пережити, бо принців мало?
Це так, просто роздуми вголос.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

може це не в ту гілку, як вже було зазначено, але висловлюсь тут і я.знаю випадок, коли вийшла дівчина заміж і почався мазохізм, а потім вагітність. От тут жінка перестала себе приносити в жертву - дитина стала важливішою за чоловіка. Тому і вийшло, що дитина длі себе, бо з чоловіком не живе, хоч і не розведена.
То що важливіше - здорова психіка дитини чи повна сімя. Все ж таки перше

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

А я вам скажу, що то ще називається мазохізмом! Ми виховані на жінках декабристів, на Аннах Каренінах і т. ін. От і "мучаться", щоб мати про що пожалітись
Дивлячись на досвід Орбакайте, Білоусувої, то їм і краще народжувати самим (остання сказала, що якщо колись наважиться на 2-гу дитину, то тільки з пробірки)

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Конечно! мала б будь-яка жінка такі статки і таку мамуську-тільки б народжували для себе і від себе. Тільки няням роботку і давали.
В публічних людей все по іншому ніж в простих смертних.
А не кидають "поганих" чоловіків,бо ті навіяли їм купа комплексів і хибну думку,що вони нікому крім них не потрібні...

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

сусіди,друзі,знайомі,мамочки по площадці,Маша-яка завжди в школі(інституті) була краща....

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Є ще варіант, коли донька, дивлячись на маму і її досвід, робить висновок, що для себе такої долі не хоче і чужих помилок не повторює!
Тут я також можу підписатись під кожним словом! Моя бабця і моя мама по суті зовсім різні матері!!! Бабця свою доньку бачила по вихідних до 5 років, а я крім мами і тата бачила інших няньок (бабусь...) хіба на канікулах. От вам і викорінення наслідкової поведінки.:confused:

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

та хто вам сказав, що вона заради дитини сімю зберігає, просто дитина ще грудна. Хіба вона винна, що не того обрала - так склалось.чого ж вона не варта поваги як мати?????????????????

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Ризик "неповноцінності" є більшим тоді, коли оточення дитини складатиметься винятково з жінок, коли дитина стане "центром всесвіту" матері (і вона теж "триматиме її в теплиці", не зробивши висновків зі своїх батьків) і т.і.
Якщо в дитини з неповної сім'ї є постійний близький контакт з кимось, хто її "заміняє" дорослого представника протилежної статі.. скажімо, для випадку самотньої жінки це може бути її брат, дядько, батько, хрещений дитини тощо (тільки не галочку поставити, а - дійсно стати близькою рідною людиною в домі), то є всі шанси що і така дитина, будучи оточена нормальною любов'ю, виросте повноцінною. Бо матиме перед очима "взірець" чоловіка, буде звична до суто чоловічого характеру, вдачі тощо. І знатиме любов від "м" і від "ж". А цього - цілком достатньо для повноцінності. Не конче ж "м" повинен спати, соррі, з мамою щоб любити її дітей. В родині можливо любити і без цього (якщо родинні стосунки міцні і щирі).
Така моя думка.
Жінка не повинна розплачуватися за свою сором'язливість у пошуках нареченого своєю бездітністю, якщо має багато нерозтраченої здорової любові (а здорова, це та яка не привласнює).

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Цілком погоджуюсь! Дефіцит якісних чоловіків/батьків (чи то невдалі пошуки потенційної мами) не повинен зупиняти жінку, яка хоче дитину. Зрештою, можливо саме вона виховає сина таким, якого чоловіка хотіла собі і їй невістка "дякую" скаже

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

так... є таке. але ж скільки разів впадеш, доки підіймешся... мамо рідна!...

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Ну а чому так категорично? невже кожна з вас поводиться так, як власна мама? Думаю, є багато речей, з якими категорично не погоджуєтесь з власного виховання чи зі стосунків власних батьків. Є речі, які засідають глибоко, але можна себе і обмежити.
З власного досвіду. Мої батьки разом не живуть. І скажу, що краще б вони розійшлися швидше. Натягнуті відносини і конфлікти дитині ніколи не будуть корисними. Так я була свого роду "дитиною для себе" і в результаті я є набагато впевненішою в собі і вмію любити і поважати себе (чого в свій час не робила моя мама)

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

перечитала цю гілочку.... мої думки...
на сьогодні виховую сина одна, хоча ніколи навіть не допускала думки про "дитину для себе" або для моєї дитини неповну сім"ю. виховувалась я з обома батьками і тато для мене був трішки важливішим в житті, можливо краще мене розумів. 12 років назад батько виїхав за кордон і мені його страшенно бракує, хоч постійно спілкуємось по телефону.
коли моя сім"я почала розпадатись, не хотіла, щоб син виховувався без батька. сподівалась врятувати стосунки, поступитись у чомусь. але після слів чоловіка "багато дітей живе у неповних сім"ях і йому (тобто сину) нічого не станеться", зрозуміла, що дитина, яка в таткові душі не чає (хоча його увагою не балуваний) чоловіку "просто по барабану" і його почуття тим паче. вирішила, що краще без такого батька або з нерідним, але люблячим, зібрала речі і переїхала. вже другий рік син бачить тата 1-2 рази на місяць і, на жаль, нічого хорошого з цих зустрічей не виносить, крім того що він "побачив тата, тато в нього теж є як і в інших дітей". малий ніколи не був проти "іншого татка, який би жив з нами, бавився з ним, ходив з нами гуляти і по магазинах", але такого ще не зустріли. це говорить про те, що дитині потрібні і мама, і тато, навіть якщо це не біологічний батько, але людина, яка дає дитині тепло і любов. зараз не маючи заміни для сина, не можу заперечувати проти його зустрічей з татом, думаю, якби він мав "тата" не рідного, але люблячого в хаті, то інтерес до зустрічей з рідним батьком попросту би згас. підтримую жінок, котрі вибирають "краще без батька, але в нормальній атмосфері виховувати дітей, ніж терпіти приниження і щоб діти на це дивились".
однозначно не підтримую думку "дитина "для себе" і крапка, бо всі мужики сволочі". не всі!!! з багатьох виходять прекрасні сім"янини і татусі.
можу зрозуміти жінку, яка народжує дитину без чоловіка (бо взнав що вагітна і покинув, бо виявився одруженим і співжиття не можливе, бо йому це не треба, виховуй сама...., бо.., бо..., бо..), але допускає, що може ще зустріти варту людину і батька для своєї дитини.
на цю тему можна писати безкінечно, ситуацій буває мільойн, просто в таких випадках потрібне правильне виховання і підхід матері до ситуації.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Терпіти вона не буде! через те і пішла від чоловіка, ідитині не буде тому розполвідати про жертву.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Але те що діти наслідують своїх батьків у своїх вчинках-то факт.
От приклад мого чоловіка, в них батько має надзвичайно складний характер, він їх, дітей, все життя принижував, поки вони були залежні, та і зараз намагається ставити під сумнів будь-яку їхню дію, зневажав маму, і взагалі в них сімя-де кожен за себе тільки проживають під одним дахом, мій чоловік з болем про це завжди згадує і говорить,
але попри те постійно робить подібні вчинки по відношеню до мене чи дитини, і це підсвідомо, і коли я йому звертаю увагу-каже що вигадую, а коли доводжу що саме так робить на що жалівся на тата-то він щиро подивовується. Звичайно що багато залежить в цій ситуації від мене, але зв"зок незаперечний...