Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

О, так.

Все, що я маю, маю завдяки собі самій - дітей, дім, який я хотіла, чоловіка, про котрого мріяла.

І не маю того, чого я бажала позбутись.

Не можу сказати, що все зробила правильно на сто процентів. Але мети досягнуто.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Актуальна темка на сьогодні ( і на жаль це так). Моя думка, що кожна жінка - абсолютно кожна жінка мріє про чоловіка. І це є цілком нормально. Мені дуже шкода жінок котрі "одинокі" тобто без партнера по життю, їм дуже важко і всі вони з цим згідні, тільки в голос з цим погодиться мудра жінка, котра мала досвід такий і такий.
ВИСНОВОК: Дівчатка в парі: будьте мудрі, стриманні ну і звичайно хитренькі і здоровенькі.
Дівчатка ТИМЧАСОВО одні: веселі, мудрі, здорові та ну і памятайте, що під лежачий камінь вода не тече, активніше, активніше і з"блєском в глазах". УСПІХІВ.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Здавалося б - все так.. та не завжди жертви щодо чоловіка "гарантують" те що жінці подадуть при потребі пресловуту "кружку води".
Кружку води подають тому, кого цінують. І це роблять ті, в кого добре серце або принаймні совісливість і почуття обов'язку. Виховати це комусь у дорослої людини мабуть неможливо, бо закладається в дитинстві. А доросла людина, якій не заклали того у дитинстві.. хіба після того як її саме життя навчить - навчиться (якщо не робила того раніше) порівнювати, цінувати те чим розкидатися не варто.
А от дітки - так. Як їх виховаєш, що їм покажеш своїм життям і ставленням до своїх батьків і старших людей - так і вони колись будуть ставитися до тебе, запам'ятавши той приклад і маючи добре серце.
А щодо того в якому віці жінки перебірливі, то я думаю, що у 20 люди ще тільки формуються і можна тільки вгадати які риси з плином часу загостряться, а які навпаки - зникнуть (як от потяг до важкої музики кудись подінеться, і активність до турпоходів переміститься ближче до телевізора ). А у зрілішому віці вже очевидно: хто став ким. І немає ілюзій що когось можна "перевиховати під себе", люди вже достатньо сформовані і виразні. Крім того якщо у 20 нормально сподіватися на допомогу батьків із житлом і т.і., то чим далі - тим більше скоріш батьки потребують допомоги аніж можуть її дати. Тобто, "стати на ноги" у парі дорослим людям треба майже одразу. Ну і всяке інше. Тому справа не у вимогах, а у спроможності і мужчини і жінки сприйняти одне одного "без купюр".

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Стільки вірних думок, я б навіть сказала - всі вірні, бо у кожного свій досвід і відповідно своя "правда".
Можу сказати за себе: попри те, що завжди видавалась оточуючим (та й собі самій) самодостатньою, в глибині душі завжди мріяла про "свого" принца, про рідну душу і т.д. і т.п... Я не боялась залишитись одна, не прагнула сім'ї й дітей (скільки наслухалась від родини й знайомих!!! ), думала - як вийде, так і буде... Вийшло так, що зараз у мене донька 1,5 року (родила у 33), я і зараз не боюся залишитись одна, та все ж краще разом !

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

а я хочу звернути увагу на ту сторону "самотності жінки", на яку звернула увагу Я протягом останнього часу...
Не знаю чому, але доволі часто зустрічаю самотніх жінок (але мова йде про жінок віком після 40), з якими просто неможливо спілкуватися! або злі і хамовиті, ненавидять весь світ (в мене дві такі в школі вчительки були), або просто здеградовані (маю знайому, від якої вже давно пішов чоловік, він її утримує правда, тобто гроші дістаються їй просто так, мужа немає і ну такі бздури витворяє і пхається всюди ну з дурнуватими порадами, при тому, що раніше була цілком адекватною), або при розмові з такою її не можливо закрити - говорить,говорить, знову ж таки радить, лізе не в свої справи, по 20 раз на день видзвонювати може....

Тобто, дійшло до того, що коли до мого Коханого дзвонить клієнтка якась, щось я його можу спитати, типу хто така і характеристика - він відповідає "та без чоловіка, тим все сказано"... тобто такий "діагноз", що я вже розумію, що якась важка людина...

Є кілька в мене думок з цього приводу, але перед тим, як їх висловити, хочу зауважити, що я не маю на увазі всіхсамотніх такими (знаю і успішних, приємних жінок, самотніх).
Так от, можливо такі жінки просто тримають зло і образу на інших, на обставини, на батьків (знаю, коли батьки сприяли самотності дочки) і тому вони вже НЕлюдяні.
Або ж бракує їм тепла, опіки на собою і над кимось... зрештою, банальне - не мають чим зайнятись в хаті, от і до інших лізуть...
У тих випадках, серед знайомих, які самотні, але приємні і розвинені, я бачу в їх очах все ж таки якийсь сум.. Але їх поведінка - це вже результат індивідуальний, який залежить від психіки і розвитку жінки.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Ну от маєш тобі..."Хто винен" "Самі винні..." категорично...
По різному ж буває (особистий досвід,хоча мені і не за 40)
І мені здається, що все це стереотипи- "самотні", "старі діви", "зла бо без чоловіка". Погоджуюсь ,що десь таки існує навіть пропаганда цього стану.Хто зна чому, можливо, когось це виправдовує ,когось заспокоює, а хтось необережно робить висновок що так МОДНО. Це не модно, так просто часом буває.
Буває ,що будучи "не в парі" сьогодні, ми назавтра забуваємо про це і починаємо осуджувати, жаліти і вчити. І навіть самостверджуватись за рахунок незаміжніх подруг("Ну і коли ти вже нарешті ....а от у мене..."ну і т.д. Це вже власний досвід і подруга, нажаль, колишня)
Дівчата, так "ріже око" вислів "САМОТНЯ". Якось навіть образливо, як на мене .Важкувато знайти синонім звичайно

Оце от звучить!
Аж підбадьорює, бо як тут уже писалось, самотність буває і у парі і у шлюбі і в чималенькій сім'ї.Це дійсно-стан душі.
От зараз це мій стан - "тимчасово одна". І мрію я про сім'ю і про діток про сімейний затишок і вірю що це все буде, бо ж
"МИ ідемо назустріч один одному"(шось правда доріжка в лабіринтах).
Більшість досягнень в житті дається через труднощі, можливо і тут так. А поки не варто "сидіти та чекати" а просто жити вчитись, працювати , реалізовуватись, приносити людям радість.Життя воно ж різнобарвне, цікаве і захоплююче.
(сьогодні просто літаю від спідкування з Вікою(Abraira ) та від її робіт які собі придбала)

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Кожному свій час, форумлянки (та й форумляни теж ), хтось знаходить свою "половинку" в 16, а хтось після 30, може й пізніше. Сильно над тим гризтися не треба, бо ж в тому всьому найважливіше - просто бути щаслив(ою)/(им), щоб потім, прокинувшись зранечку, розуміти - "ось воно, моє щастя, яке поруч смачно ше спунькає". Чого всім (шо називається, дуже, чи трошки, чи тимчасово самотнім) і бажаю. З прикладів в моїй родині: сестра вийшла заміж у 16 років, а зараз має 18 років і двоє діточок, і хорошого чоловіка (в плані - такого як си хтіла, такого й має) ; інший приклад - тітка вийшла заміж після 30 і...теж має двоє діточок, і дуже щаслива зі своїм чоловічком. Так що в тому ділі головне - не коли, а щоб влучно!

п.с. ніц непристойного в самотності не вижу, але знайти собі пару однозначно краще

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Стереотипи є, звичайно...але і досвід спілкування з такими собі незадоволеними "старими дівами" теж є мабудь в багатьох. Найяскравіший приклад в мене був в лиці викладачки з анатомії, їй було десь за 40, вона ніколи не була заміжня і не мала дітей...це був монстр! Але мені здається, що є велика різниця між самотніми-які не були заміжні і тимчасово самотніми-розлученими.Якщо в другому випадку людина залишилась одна, ну не склалось...але в неї думки про життя, дітей, спілкування є абсолютно іншими ніж в так званої "старої діви".
І ще одне спостереження, що самотні переважно спілкуються з самотніми, а ті хто одружений не дуже й близько підпускають їх до себе в ролі подруг. Це що інші світогляди чи боязнь щоб самотня "подруга" не влізла в сім"ю?

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Ну це, мабуть, спільні інтереси. Спілкуванння(маєте ж на увазі товаришування, зустрічі)базується на спільних темах,думках світоглядах. Так от Вам і відповідь ,в деякій мірі.
А відносно "не влізла в сім'ю" це також .
Розлучена коліжанка моєї мами часто всяко-різно уникає спільні сімейні святкування. Вона некомфортно себе почуває, відчуває напружену атмосферу і скутість, бо дружини присутні чоловіків часто натякають про "небезпеку" з її боку. Боляче їй це чути.Ось так...

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Бо невпевнені в собі самі.

Я не маю на увазі фізичну красу, наприклад. Стосунки мусять бути дуже розгойдані, якщо жінка сумнівається у вірності чоловіка, тим більше у можливості якогось "іскріння" протягом сімейного свята.

Я б не сказала, що дуже категорично. Моя думка конкретного прикладу стосувалась.

Звісно, не завжди винні жінки у своїй одинокості. Часто це вина батьків. А конкретно - мами.

Я багацько рішень у своєму житті прийняла проектуючи його на майбутнє дітей.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Я свою долю знайшла на сайті знайомств відразу ж після розлучення. Зрозуміла, щоб пережити розрив мені потрібне сильне плече. Може це звучить егоїстично, але я відразу поринула у нові пошуки, дуже боялась самотності. Мені повезло:0
Я познайомилась з хорошою, доброю і чуйною людиною, і хоча на момент знайомства душа і серце боліла від пережитого горя і страждань від попереднього шлюбу, але нові стосунки витіснили всі погані спогади. Звичайно, що почуття прийшли не відразу, спочатку це були просто зустрічі і спілкування, але на цей момент мені лише це було і потрібно...Проте з часом я відчула, що відчуваю потребу в цій людині і готова до нових стосунків, він розумний чоловік і вичекав потрібну паузу...Зараз ми готуємось до спільного сімейного життя
Тому, самотні жінки, дівчата не стидайтесь! Є маса і різних сайтів знайомств, шлюбних агенцій, звертайтесь до них за допомогою і шукайте свою долю. Своє щастя треба будувати самому!

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

я свою думку біль-менш в коментарях у дописах вже залишила.
але все одно ще хочу сказати - жінка НЕ ПОВИННА бути сама!
ніякі виправдання тут не спрацюють, ні ті, які вона сама для себе придумала, ні ті, які навішані суспільними стереотипами.
так правильно, що на все свій час і те, що кожному своє, але просто сидіти і чекати у своїй вежі, поки відросте волосся, по якому ваш принц вилізе вас врятувати - принаймні безрезультатно, якщо не безглуздо.
як там в тій рекламі енергетичного напою - спускайся, принцеса, не вигадуй!



а тут - також гірка правда стосунків

http://www.youtube.com/watch?v=8x9iYweART4&feature=related

(перекладаю - дай чоловікові крила - полетить наліво. а ти - і далі самотня):

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Знаєте, вона і з цього приводу не комплексує! Вона живе і насолоджується життям

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Мабуть в жінок генетично закладено пошук партнера. Ми розквітаємо коли біля нас є чоловік, чи просто увага протилежної статі. Ми цього прагнемо підсвідомо. Коли жінка залишається самотньою, вона сумна, звичайно вона починає шукати собі заняття ( часто таж кар"єра) для того, щоб менше думати про те, що вона самотня. Сучасна жінка - це універсальний солдат, вона і кар"єристка, і мати, і господиня. В самотності є і свої плюси, але зачасту ми хочемо бути в парі. Ми достойні, щоб нас кохали.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Ну певно всі розмови довкола цього і точаться.
А якщо в певний момент ніхто не кохає - то чоб не кинути каменюки до того городу?)
Певно пара має бути. Але то не привід чіплятися на першого ліпшого)
Принаймні, я спостерігаю за молоденькими дівчатами, які ніякого кохання до своїх партнерів не відчувають. Вони того й не заперечують. як жеж без партнера)) Хм.. Мені це куди сумніше споглядати, ніж зайнятих потрібною роботою неодружених і самодостатніх жінок.
І власне найбільше дивує стереотип - сама значить сумна)))) Бо мусить хтіти хлопа))) Ну та, якщо буде циклитись на тому, що сусідка має з ким гуляти - то певно. А хіба це і є цінність? Чи може все-таки почуття, які далеко не до кожного спалахують? Які далеко не в кожному віці можуть бути справжніми?
До слова, поки не була одружена і встигала бачитись зі всіма друзями - оце була меганнесамотність - моїх справді хороших друзів не кожна зала бенкетна вміщала.) І не кожен стіл в пабі. І не було жодної необхідності зустрічатись спеціально для супроводу - уваги від чоловічої статі аж ніяк не бракувало. Люблю цей період життя не менше за період закоханості - етапи різні, але чудово, що вони були.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Повертаємось до першого допису.

У тому, що на жінці без патнера висить етикетка "Невдаха" винні самі "невдахи."

Я схильна думати, що ми самі більше акцентуємо на присутності чи відсутності чоловіка, ніж чоловіки.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Звичайно, що буде його душити....і для адекватного (цитую чиєїсь форумлянки вислів) чоловіка така успішність жінки має бути стимулом "Бути кращим"...бути ще успішнішим....

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Це вже залежить від самого чоловіка (і від його успішності також), є такі що щиро будуть радіти за успішність жінки

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Ага...він щиро тішиться,чекає на жінку,готує їй,підтримує,вислуховує,і терпить якщо вона вже починає керувати))(вона вже інакше неможе),хоча і старається.
Таких мужчин от так просто не зустрінеш. Спочатку маєш одного,який тебе не розуміє...потім знаходиш ЙОГО...і у вас все ок.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Підтримую!!!
І також підтримую, що чоловік може щиро радіти за свою кохану і її підйоми....але все ж, як на мене успіх жінки, це насамперед сигнал чоловіку, до вдосконалення своєї успішності...