Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Хочу розібратись в своїх думках, почутях і відчуттях, в тому що було, і чому було саме так, а не інакше....Буду Вам дуже вдячна, якщо Ви зможете мені порадити хороші наукові, художні та інші книги по даній тематиці....Буду вдячна за все, що на Вашу думку справді важливе і зможе допомогти.....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А я би радила не розбиратися, а забути. Нашо постійно повертатися в минуле? Живіть майбутнім!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я також повністю згідна!!! Найгірше, що можна зробити зараз - копатися в собі, шукати проблему в собі! Не дай Боже Вам зациклитися на темах: що я робила не так?, що в мені не так? що би я могла змінити"!!!!! Ні я кому разі! Це шлях до комплексів та затяжної депресії! Ви не разом, значить, не судилося і все! Зрозумійте, дуже часто пояснення вчинкам набагато простіше і прозаїчніше, ніж нам би хотілося. Не ускладнюйте його для себе!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А найгірше в цьому це те, що все нагадує про нього - речі, події, люди, все побачене по телевізору....Напевне зараз в мене найважчий перід....Інколи здається, що можна збожеволіти.... Як не намагаюсь з цим боротись, думки повертаються до одного....Ненавиджу це....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Вже краще! Ви йдете "на поправку". Ще трішки і вам не буде так боляче, хоча буде явно неприємно... В мене теж були такі почуття... Але на все свій час. Він загоїть рани...Дуже бажаю, щоб вам стало легше. Тримайтеся, все буде добре!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Знаєте, мені здається, що навпаки - все тільки погіршується...Так погано як зараз, ще не було...Можливо Ви й праві.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А це погіршення і є "поправкою". Воно вас скоро так дістане! І ви відпустите свій біль.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ratiana, в мене таке враження, що вам це все подбається - переживання оці, емоції... Хочете забути кидайте цю гілку - йдіть в спортзалі (розділ тут є такий) потусуйтесь, а ще краще в справжній... Чи хоч в яку гілку - тільки не в Жилетку Вище ніс!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А воно реально подобається! тому я і наголошувала НЕ ЖАЛІТИ СЕБЕ!!! не можна і все! Пропоную Ратіані написати нам чесно, що вона за той тиждень зробила для того, щоб витягти себе. Спортзал зараховано! А ще - з ким зустрічалася, ходила на каву, робила зачіску і т.д.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Переконаєтеся, що це не так! Один випадок не привід виводити для себе закономірність!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дівчата я на карантині!!!!! От і мучусь. Жаліти себе не хочеться ані капельки....Стільки всього хочу зробити, стільки всяких різних задумів....Просто зараз ще дуже важко. Напевне з боку це виглядає жахливо...Я ж від нього пішла не зразу. Нстав такий момент, коли справді не витримала. З цим я думаю також має наступити момент, коли реально все так вимучить, що справді відпущу від себе всі ці думки і перестану зациклюватись на одному. Просто інколи як сяду тут щось писати стає трішечки легше...Не хочу Вам вім нити...Вибачайте...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? на те форуми і існують, щоб в них писати!!!! А те, що легше, це дуже добре, говорити треба! Мені не було з ким поговорити, я тримала все в собі, але дуже хотілося, шкода, тоді не мала вдома інтернету! Я розумію, що зараз для Вас ця проблема є найважливішою, нічого так сильно не тривожить, але переключайтеся, пишіть...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А знаєте, можливо Ви й праві. Я справді тримаюсь за це, бо підсвідомо розумію, що це єдина ниточка яка тримає мене з ним. І можливо я ще не можу це відпустити, а можливо ще не хочу, бо тоді нарешті усвідомлю, що насправді вже буде кінець. Ще десь глибоко в своїх думках я надіюсь, що ми будемо разом от і тримаюсь за це. А тримаючись за це вимучую себе до божевілля. Поки насправді не відпущу його від себе не побачу життя у всій його багатоманітності....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? сприймайте це як початок! Чогось нового, класного, без нього!!! Ви самі від нього пішли, значить, так треба, разом Ви не будете, якби Ви йому були небайдужі, він би робив відповідні вчинки, аби не допустити розриву і втримати Вас! Найскладніше для мене якраз було зрозуміти, що я йому байдужа і він не повернеться, на колінах повзати не стане, адже раз він так вчинив - значить я йому байдужа!!! Як тільки я це чітко для себе усвідомила - одразу відпустила та вилікувалась! Чого і Вам бажаю!!! У світі стільки всього цікавого, стільки гарних та добрих людей! Не закривайтеся від них своєю тугою!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Це такє очищення через страждання. ні в якому разі не рефлексуйте на тему "що в мені не так...." Ви прекрасні, а те, що сталося, просто... доля, рок, фатум... ви в цьому не винні.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Не хочу більше продовжувати цієї теми. Якби важко не було, ще важче сидіти обдумувати і зациклюватись над усім цим. Надоїло.....Переходжу до інших тем посиденьок Дякую Вам всім за підтримку. Все в мене буде добре....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? "Все в мене буде добре...." Молодчинка! Ти сама відповіла на всі свої питання!!!!!!!!!!Щастя Тобі! А воно буде повір......потім будеш сміятись із своїх сліз, бо нема за ким плакати.......ПОВІР- ПЕРЕВІРЕНО!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? дівчата, кого покинули, або хто пішов сам, але не з своєї волі! Всі знають, як говориться, час пройде-все забудеться ! Мене віднедавна це питання стало дуже цікавити: а скільки реально має пройти часу, щоб все забулося? Не спішіть критикувати мою цікавість , зараз спробую все пояснити .3,5 роки назад мене теж покинув перший чоловік . пішов після 6ти років спільного "безхмарного " співіснування, до іншої, паралельно вчинив спробу навішати на мене всі наші спільні борги (кредити)! всі ті етапи ,про які читаю зараз у ваших дописах, -все пройшла, все підтверджую. Спочатку не вкладалося в голові, потім розпач, потім ненависть ,розгрібалася з боргами, з ним, нарешті образа ..і весь той час біль,нестерпний, майже фізичний . Тепер здається, давно це було, а пройшло всього 3,5 роки. За той час встигла зустріти іншого, родила синочка ,йому вже 1,3р. Так от, доходжу до суті : тільки останні півроку (так давно цього чекала і так несподівано це сталося, що запамятала ) можу про себе сказати - мене "ПОПУСТИЛО" ,почала вільно дихати і жити без болю та розчарування, жити - не спогадами ! чому про це все згадала -зараз скажу. Весь той час я чекала, терпляче чекала, коли "попустить" Ну , ви мене розумієте!..))) Думала, от дав би Бог дитинку, зразу б забула. Завагітніла- щастю не було меж (перший раз в 32 роки!) , а не попускає. Родила -не попускає. Аж от через 3 роки, малому вже майже рік був, чую стало легше. Так от мені цікаво, у кого як пройшло? Скільки чекати щоб вилікуватися від цієї недуги. і чи суттєве значення має "серйозність захворювання"?
