нащо дитині тато або дитина "для себе"

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

навіть якщо мама буде без явного пункта і не буде нав'язувати дитині своїх комплексів, комплекси в дитини можуть породитися власне внаслідок життя в неповній сім'ї та в порівнянні їх життя з суспільством в цілому... Але незалежно від поведінки матері, апріорі в дитини буде почуття психологічного дискомфорту та небезпеки, але це необов'язково призведе до якихось наслідків у майбутньому.

Маю двох знайомих, котрі свідомо вирішили народити дитину для себе, - одна з них сама психологічно неврівноважена (виросла в неповноцінній сім'ї, мала дуже важке дитинство); інша виросла в повноцінній сім'ї, на такий крок зважилася з помсти усім чоловікам. Більшого егоїзму та легковажності я не знаю...

Випадки, коли сім'ї розпадаються вже після народження дітей внаслідок розлучення чи смерті - не тема цієї гілки, давайте не змішувати!

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

ще десь була тема "Любов до тата", там видно як дитині потрібен тато, як діти їх люблять хоч їх цілими днями не буває вдома. Знаю одну жінку яка вирішила для себе народити дитину, так бабця тої дитини водить дитину по невропатологах і каже що дитина дуже нервова, хоча вчиться гарно і займається в різних гуртках, але тата їй однозначно не вистрачає

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Думаю собі, як би я змогла прожити без батька??? Напевно, якщо б так склались обставини, то змогла, але чи змогла би мама замінити мені його, думаю, що ні. Вона би любила мене, і старалася би дати все, що булоб в її можливостях, але ...Я так багато пам`ятаю теплих моментів які пов`язані саме з татом... Доки мама поралась на кухні, саме тато нам з сестрою читав по вечорах книжки, саме тато перевіряв уроки, пояснював їх так як мама би ніколи не зробила. З татом ходили по вечорах до криниці (це було далеченько) по воду і завжди про щось цікаве балакали. Коли я вчилась у другому місті при першій потребі, що донечці його треба було він мені віз. Саме завдяки йому я маю можливість жити і працювати у Львові, тому що сама є родом зовсім не звідси. І я не кажу, що мама не є важливою людиною у моєму житті, вона дуже і дуже важлива і я її дуже люблю, але як би таке могло бути, щоб небуло мого тата я не уявляю. 6 років він дуже хворів, вже не працював і дати нам щось матеріально не міг, але те що він був з нами, для мене і моєї сестри було дуже сильною підтримкою у житті.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Гм, "дитина для себе" -- це, вочевидь я. Це мої батьки розсварилися на зорі мого існування, з батьком не спілкувалася і навіть не памятаю, як ми жили всі разом. Все життя моя мама розповідала всім, що дитину виховує сама, а тато -- козел. Фактично мене використовували як засіб показати світові (і колишньому чоловікові насамперед), що мужня жінка все зможе сама. Але мені від цього не легшало -- цілий кошик комплексів. Та, зрештою, і мама зараз в дивній ситуації. Я вийшла заміж, народила двох дітей, стосунки з мамою напружені. А в неї тепер якраз "для себе" нічого не залишилося. Була донька і загула за чоловіком.
Ой, можу годинами говорити на цю тему, сторінок забракне. Однак, не треба сперечатися з природою. Закладено, що має бути тато і мама -- значить це не просто так. І чим більше ми думаємо ЧОМУ саме так, тим в дільший кут заходимо. Повірте з досвіду.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

І що?
А в мене сусід кроликові капусти багато дає, а сусідка котиків гарно годує.

Мама тата не замінить, як і тато маму.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Дитина для себе - два варіанти:
1. Егоїзм "Я така,... я все зможу,... чоловіків у смітник"
2. Один з двох головних інстинктів людини - самозбереження і продовження роду. Коли гормони зашкалюють і інстинкт материнства працює по повній, то буде мама одиначка, але це навіть не тема типу "без тата зле". Просто іде інстикт, жінка ВІДЧУВАЄ що має народити дитину. Доречі, такі мами, якщо не задіяний пункт перший, можуть потім вдало знайти для дитини татка, бо у дитини повинна бути повноцінна сім"я, і така мама це розуміє.
Звичайно, коли гормони відпустять, можливі думки типу "могла зачекати, був би у дитини рідний батько, але відповідь - не могла, бо тоді була пелена перед очима, які там стосунки, одруження, квіти - ДИТИНА.
Я однозначно проти обох варіантів, у моїх батьків не стало татусів у віці п"яти років, і вони кажуть, що рости без батька - страшна мука.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Сім"я без батька - це зло!
Мій перший чоловік загинув у автокатастрофі коли моїй донечці було лише 1 рік та 5 місяців.
Не хочу згадувати, як це було. Як би не батьки (усі) і не донька довелося б значно важче.
Проте, мені глибоко засіли його слова під час однієї з суперечок "шукай дитині батька". Це було за тиждень до аварії. На той час я не сприйняла серйозно цих слів, списала все на втому. Але після його втрати серйозно задумалась над тим лише через рік.
Я була свідомою того наскільки важко дитині без батька, але для нас важливо було зустріти людину не менш достойну як перший чоловік. Та й мені без опори та підтримки було геть не комфортно.
Позавчора минуло 8 років, як не стало Ганнусиного тата, а 10 листопада буде 2 роки, як у нас повноцінна сім"я. Маю надзвичайного чоловіка та мудрого й турботливого батька для дитини. Вже плануємо і збільшувати склад сім"ї бо доня дуже просить сестричку Дарусю.
Але те, що у нас хороша сім"я це не випадок. Це була моя на це спрямованість. Я цього дуже хотіла. Цього хотів мій покійний чоловік. Цього прагнула моя дитина.
Не гнівайтесь, але виховувати дитину самостійно це егоїстично. Це, як на мене прояв лінощів, не бажання поділитись ще із кимось своїм теплом, ласкою, увагою. Чоловіків достойних багато, лише необхідно побачити уних ці риси. Повірте, чим більше ви віддаєте, тим більше до вас повертається!

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

хто сказав що можуть? чому? а може й не можуть? чого ви не пишете , що тільки в ОКРЕМИХ ВИПАДКАХ можуть?

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Мені в дитинстві тата з мамою частково заміняли бабця з дідом (батьки жили окремо, так вийшло).
А в моєї троюрідної сестри діти вже виросли, мала тільки мріє про час, коли піде вчитися, щоб менше тата бачити. Каже, що забралася би взагалі до іншого міста, але мами шкода.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Tutuka, - це є знову ж таки одне з виключень. Ми ж говоримо про те як має бути.
Ви особисто жили без батьків, Вам було добре???

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Ну це інший випадок - тато планувався, але так сталося, що не буде.
Я так розумію, ця гілкавласне про свідомий вибір.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Я ж і пишу про виключення, випадки настільки різні бувають, що для всіх одного вирішення просто не знайдеш.

Особисто мені було по-різному, але в основному добре.
Мама з татом постійно сварилися, вони жили з дуже хворою моєю другою бабусею. Мама була дуже нервовою, і якщо я їй потрапляла під гарячу руку, то могла добре дістати, якщо чим-небудь не вгодила. Хоча у моменти, коли у неї був хороший настрій, з нею було дуже навіть непогано. Мама приходила частіше, а тато був "білим-пухнастим" (трохи на мої до нього почуття впливало те, що жила я у його батьків), але бачились ми з ним дуже рідко, більшість його часу тоді займали компанії і випивка... Ой, краще у їхні стосунки не вникати - там кінця вже не виведеш.
Звичайно, що я сумувала за батьками, але з бабцею і дідом мені дуже пощастило - ті на мене завжди мали час, жили ми дружно, без скандалів і сварок, з постійною купою гостей. Коли я була малою - дід прав мої пелюшки, поїв сочками, водив на гірку на санки, потім ходив на батьківські збори, перевіряв уроки, оформлював стінгазети, робив за мене креслення (цей ненависний предмет до мене почав доходити тільки в інституті, у школі була просто біда ) і тягав мене за собою на різні урочистості... Так не кожен тато зможе.
Гірше стало, коли я підросла, а вони почали хворіти, якось все відразу навалилося - і криза 90-х, і вступ до інституту, і перше нещасливе кохання, і їх смерть... Вити хотілося...
А так, згадуючи своє дитинство, скажу, що все-таки було набагато більше доброго, і обділеною сиріткою я себе зовсім не почувала. Оскільки з батьками я жила максимум до двох років, то просто навіть не знаю, як це - жити з мамою і татом. А знаючи своїх батьків, можу навіть сказати, що мені ще пощастило... Чого шкодувати про те, що давно минуло, і чого вже не зміниш?
Але свою дитину я нікому не віддам - нема хап-хап!

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Ось про це і йдеться, ніхто не сумнівається, що бабця з дідусем всіма силами вам старалися віддати всіх себе, але це не замінює батьків.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

ой...та я писала про маленьких діток, а мій тато помер, коли я вже 3 роки одружена була...щось не то, Ануто, пишете...при тому я була - татковою донечкою..хто мені міг про нього погане говорити...мама чи що...та вони срібне весілля за півроку до сметрі "бавилися" в ресторації і цілувалися як наречені..

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

маленька дитина однозначно потребує тата і за такої гіркої втрати буде "шукати" чоловічого спілкування, шукати "нового" татка аби ця втрата не відчувалась так гостро. Дитині однозначно потрібне спілкування як з мамою, так і з татом. Маю на увазі жіночою і чоловічою енергією, психологією, моделлю поведінки. Кому це спілкування дають батьки, кому бабуся-дідусь (в той час коли батьки зайняті "важливішими" справами). Це вже, нажаль, як життя складеться, але навряд чи жінка, котра розлучилась, втратила чоловіка свідомо хоче (саме наголошую на свідомому виборі народжених "для себе"), аби дитина так і не мала поняття хто такий татко і "він нам ні до чого".