Відповідь: А я не хочу другої дитини! Правда Мені було весело з сестрою, ми і бавились разом, гуляли, і бились, сварились, мали свої секрети, батькам ніколи не ябіднічали одна на одну. Зараз вона живе в Італії (і вертатись жити сюди мабуть не буде...), я не бачила її вже 3 роки...ви навіть не уявляєте як це самотньо бути без неї, перший рік я ще не дуже скучала, а зараз помічаю що чим старша стаю тим більше розумію що жодна подруга не замінить сестри. І я щаслива що вона є, хоч і далеко.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! І мене так-це приходить з роками , хоч ми живемо недалеко, але свої сімї, діти лишають все менше і менше часу. Щодо дітей і роботи, то справді важко, коли ти цілий день на роботі, я працюю три рази на тиждень з 10 до 5, і мені інколи видається, що я пропускаю пів світу своєї доці, і так від того сумно. Другу дитину хочу, але за рік, і звичайно хотілось би мати ті самі можливості що й зараз-вільний графік!!!!!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Однозначно! Справа не в наявності чи відсутності брата-сестри. Це, по-моєму, абсурд. Якщо батьки не схильні балувати дитину увагою, то кількість дітей навряд чи таке ставлення може змінити... А я маю двох діточок, хочу ще одного бейбіка - і обом приділяю однаково часу та уваги, а якщо десь недобір чи перебір - вони самі то регулюють Але, думаю, тут варто ще й дитину спитати - а, може, ВОНА хоче братика чи сестричку? Адже бувають і такі випадки - дітям бракує братів-сестер...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Кожному своє, але свої 5 копійок хочеться вставити Я росла сама, і все-таки шкодую про це. Заздрість може б і була, але були б ще і рідні люди, крім батьків. А матеріально - певно тяжче було б, але живуть же люди і з 4-ма дітьми, і вистачає. Моя коліжанка довший час нарікала, що молодшого брата більше люблять-балують-потурають. Зараз вже має свою дитину, а з братом дуже хороші теплі стосунки. Своїх поки ще не маю, але з майбутнім чоловіком хочем точно більше ніж одненьке. Воно, звичайно, як Бог дасть, і може мені після першої теж буде боляче/тяжко/неохота - хтозна. Але я впевнена, якщо батьки постараються давати дітям раду, не робити різниці і ростити своїх дітей в любові між собою, то в такій сім'ї дитина не буде шкодувати, що вона не одна. А ще помітила, що як правило, одинаки і одиначки хочуть мінімум двоє дітей, і навпаки
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Реально просто ПРАЦЮВАТИ, а не робити кар єру. Оскільки на цьому місці працювала і до декрету реально оцінюю, що зараз СВІДОМО КАР ЄРУ не роблю,оскільки навіть просто робота не дає достатньої кількості часу для того, щоб приділяти її сину. Серед моїх коліжанок є троє, які мають трійко дітей, одна- четверо. І реально, якщо поряд немає бабусь-дідусів ( а у них таки немає) , усі вони останні хто 12,хто 10 років роблять виключно кар єру МАМИ ( а серед них є і журналістка і двоє лікарів- про це довелося забути).
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Неможливо дитину втиснути в якийсь графік де ви "відпрацювали" своє і вільні.. дитина це вже складова вашого життя, при чому невід"ємна. Але це не значить що після того як у вас з"явилися діти на собі можна поставити хрест. Діти ростуть і поряд з їх ростом вони самі по собі стають незалежними і в мами з"являється чим раз тим більше часу вільного. Я почала працювати коли малій було 4 місяці. І проблема була не стільки в вільному часі який моя мала мені давала, адже була дуже спокійною, а в концентрації уваги на роботі.Коли ти народжуєш дитину, то цілком природньо що пріорітети змінюються і якщо раніше робота для тебе була всім, то тепер це лише частина твого життя, при чому далеко не домінуюча. Було важко переключатися на роботу хоча я і досі є трудоголіком і страшно люблю те що роблю. Голова працювала зовсім по іншому і лише тоді коли малій перевалило троха більше року все почало ставати на свої місця. Тепер я можу працювати і займатися дитиною без шкоди для двох сфер. Все якось само собою організувалося. Хоча раніше я собі не уявляла що колись настане той час коли я буду виспана і задоволена своїм життям. Тепер мене чекає нове випробування - двоє дітей. Але мені зовсім не лячно, я знаю що зі всім справлюсь, а питання кар"єри.. воно абсолютно не болісне.. гроші це тільки засіб для життя, кар"єра це спосіб їх отримати.. але ціль? Ціль то одна для життя це все, а життя воно в сім"ї в спільних чи особистих інтересах які ми задовольняємо. І от коли ти маєш змогу жити так як тобі того хочеться робити те що хочеться то тільки оглянувшись назад розумієш, що це результат довгої і складної роботи над собою яка ведеться незалежно від кількості дітей в сім"ї.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! ЦЕ ТОЧНО! Для інших професій такої можливості в нашій країні немає....Виходить для наших лікарів, вчителів, продавців ітд важкувато мати багато дітей!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ну чому? Народити можна і 5-х, якщо здоров"я дозволяє, але виховувати їх будуть всеодно няні, а не мами.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! я згідна з тими хто не хоче, і з тими хто хоче більше ніж одну дитину. кожен бачить свої реальні можливості чи міркування щодо кількості дітей в сім"ї. знаю багато сімей, які забезпечені і допомогу мають, але лише одну дитинку виховують.... значить їх це влаштовує! це правильно для них! і підтримую людей, які народжують трьох-чотирьох дітей (при умові нормальних умов для виховання і розвитку цих діточок). різниця між дітьми одинаками і дітьми, які мають братів чи сестер напевно є, якщо досліджувати , але спілкуючись і з тими, і з тими, не можу сказати, що діти одинаки егоїсти самозакохані виростають (панує така думка), а де велика сім"я там усі дружні. це не показник, все залежить від конкретної особи і атмосфери у сім"ї. тому аби ваші дітки росли здоровими і хорошими людьми, а скільки ви їх народите думаю не важливо
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я не питала, чи можливо працювати і мати багато дітей, а хотіла почитати приклади, як успішні у кар"єрі жінки є успішними мамами. Тобто не просто мають багато дітей, а самі займаються ними. У більшості з нас таки є графік роботи і під час роботи дитиною не позаймаєшся. І вважаю, що в період приблизно від року і до, припустімо, 10, діти не стають аж такими незалежними, щоб у мам зявлялося чим раз більше вільного часу. Це період активного розвитку і пізнання світу, і батьківська увага, участь у житті дітей тут надзвичайно потрібні. Розкажіть як ви чи ваші знайомі організовуєте час для цього.
це зрозуміло! але тут говорять, що все можна встигнути з 4-ма дітьми без сторонньої допомоги. І ЯК??? Підтримую Нтальку. Напишіть з власного досвіду
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ну доприкладу дитина до року по різному потребує вашого часу. Спочатку може бути по різному, може спати і їсти в перервах той час є, але він потрібен не для роботи а для себе. Бо відпочинок мамі потрібен перші 2 місяці як мінімум, не менше ніж той дитячий сон. Згодом коли мама вже адаптувалася, дитина менше спить і потребує уваги, але знов ж таки, це більше пільнування від небезбечного пізнання світу. Коли дитині вже більше року увага батьків містить вже дещо інший характер. Це пояснення, гра, забави. Але дитина вже може сама бавитися ви маєте змогу робити свої справи, а вона поряд з мамою, а не на мамі висить. Вік три роки, потребує не стільки пільнування, як це було раніше, скільки свідомої співпраці з дитиною, де не "каличество" а "качество" відіграє роль. З дитиною не відсидіти треба, а власне займатися з нею, а тут як ви розумієте теж є час в який дитина може сприймати таку співпрацю, а є коли вона хоче сама займатися своїми справами. 6 років це підготовка до школи. Тут або самі вчите, або на группу водите, при чому залишається та сама співпраця з дитиною. І повірте дитина буде цінувати в рази більше те що ви з нею розмальовку малювали, чи ляльці шили вбрання, чи книжку разом читали, ніж те що ви будете весь час просто пільнувати її. Дитина повинна бути зайнята, зацікавлена в чомусь в чому і ви можете приймати активну участь. Коли дитина йде до школи, то мама може йти на роботу вже 100%. тут навідь можна сказати що раніше це можливо, бо з 4-5 років в дитини починається час пізнання соціального життя однолітків. Вдома з батьками їй вже скучнувато. Тому дитсадок цілком виправданий заклад. після садочку батьки мають час на пояснення цікавих моментів які дитина не розуміє, чи хоче посягнути. Мої знайомі малу з трьох років водили, спочатку два рази в диждень в группу для навчання дітей. Там і танці були і малювання і ручна робота і букви вчили.. згодом це стало 3 рази в тиждень. Головне що дитині це подобалося і вона до часу коли треба йти в школу вже нормально сприймала однолітків, вчителів тобто була готова до школи і не боялася бути без батьків. Коли дитина вже йде в школу це самостійна людина в певній мірі.. вона сама їсть одягається бавиться, вчиться.. звичайно допомога потрібна але це не до порівняння з однорічною дитиною де ви топитеся в догляді за дитиною. Як на мене тут важливо визначити роль батьків в житті молодої людини. Ми помагаємо їй стати самостійною самодостатньою одиницею, яку вимушені забеспечувати всім необхідним поки вона сама цього зробити не зможе. Так ось різні періоди розвитку дитини вимагають різного. І часом 24добове перебування з дитиною в віці 6 років буде шкодою на відміну від 2х річного віку. Я особисто навчилася себе організовувати. Дитина встає в 8 я в шостій і маю час зробити те де участь малої мені заваджає. на закупи вже їздимо разом готуємо разом. Коли вона захопливо бавиться маю час для своїх справ по хаті. Коли спить працюю. при чому працездатність моя виросла в рази бо часу стало менше ніж раніше тому прийшлося вилучити безглузді байдикування які я собі дозволяла працюючи. Плюс в тому що ми з чоловіком разом працюємо, і можемо змінювати один одного. Він один день з малою я другий. Він зранку нею займається я після обіду чи навпаки. Звичайно чоловік по роботі більше завантажений ніж я, але можна це змінити при бажанні і робити ту саму кар"еру. Але ця пріоритетність для мене втратила вагу. ВВечері мала лягає спати в 9. Так привчили з народження практично, тому до 12 я маю час для себе. Звичайно це дещо відрізняється від роботи вчителя чи менеджера в офісі де треба піти на 9 годину і прийти після шостої. І коли ти на роботі то тебе нічого крім роботи не відволікає. Це набагато простіше в певному сенсі. Але думаю, що маючи таку роботу виходила б на неї не скоріше ніж малій було б 4 роки. Також важливий момент, що коли ти вже йдеш на таку роботу то починаєш з нуля практично і переривати розвиток кар"єрний не бажано. Як для себе так і для роботодавця це не вигідно. Тому вагітність після року роботи може виявитися в певній мірі прикрою несподіванкою " я тільки в"їхала а треба знову за пеленки". Тому я вважаю що треба визначитися скільки дітей ви хочете, зробити здорову перерву між дітьми де організм встигне відновитися як фізично так і морально і "виконати план", а далі займатися кар"єрою вже з чистим сумлінням. Але знов ж таки.. як Бог дав дитину несподівано, то це не біда.. зі всім можна справитися. А от бути небажаною дитиною.. це вже біда.. біда для дитини яка в цьому не винна..
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ггг, точно!Я одиначка і завжди знала, що в мене буде двоє діток. А в дитинстві страшенно хотіла старшого брата, от такий неможливий заскок.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! я ще дітей немаю, чекаю-на 37 тижні, але пишу в цю гілку. в нас в родині вже так заведено, що ніхто менше двох дітей немає: в мами нас троє, в моєї тітки - четверо.Двоюрідного брата дружина вагітна 2. Правда, якщо ви всі пишите про карєру, то в них професія - це діти, бо віддались нам повністю. Але це таке щастя, коли чоловік може заробити на сімю. Хоббі звичайно має кожен, мая мама після третьої дитини і малює, і вишиває. Я вважаю, що це егоїстично залишати дитину одну - без братика чи сестрички. В мене сестра - 3 роки різниці, я старша, так навіть ніяких подруг не треба. Звичайно, вони є , але всі секрети знає тільки сестричка, як і я її. Я і під час вагітності підзаробляла, бо працюю з вишивкою вже професійно, тому мала свою копійку, то думаю, що і після народження дитини знайду трішки часу, щоб матеріально допомогти чоловікові. Дітей, обовязково треба мати двоє, хіба сімя розпадається, тоді вже інша справа. Бажаю всім форумчанкам дійти до цього. До речі, моя мама не планувала третю дитину, а тепер от росте на славу і потіху всім нам. Все що в житті не робиться, робиться на краще!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ми українці дбайливі батьки.. дуже переймаємося за своїх діток. Закордом це все інакше. Маю коліжанку в гамериці, вона на роботу (в Денвері живе) мусіла вийти як мала мала 2 місці. То викликала маму звідси щоб помагала. Інші батьки нянь наймають. І діти там по іншому до батьків відносяться. Вони більше на себе розраховують рано йдуть на заробітки думають про навчання. Тому там батьки мають по троє четверо дітей і не роблять з того проблеми, бо їхнє життя вимагає йти на роботу рано і заробляти на сім"ю. Це норма їхнього життя. В нас ті норми дещо інші і диктовані більшою сердечністю. Капіталізм нас ще не з"їв. Але і ми до цього дійдем. Крім того закордомо народжуваність ситумюється допомогою держави.. народжують і сидять з дітьми в франції і німеччині з задоволенням бо і стаж їм йде і потім а роботу беруть без проблем і гроші не малі платять. Вони зашищеними чебе почувають.. тут це не так. І коли в тебе більше ніж двоє дітей а чоловік працює нехай на 500-700 у.о то мама мусить йти на роботу бо тих грошей мало. Не кажучи вже про менші з/п. Акщо б все впиралося виключно в кар"єрний ріс як засіб реалізації себе.. але це ж не так.. справа в кількості грошей яких не достатньо. Кажуть що бути мамою це отупіти з тими дітьми.. але отупіти можна і без дітей. Тут справа в особистоясті і можливості себе зайняти тим що тобі цікаво. А от найти собі вартий цього інтерес, далеко не просто.. тому легше піти на роботу і вгамувати спрагу якось себе реалізувати поряд з іншими пряцюючими людьми..
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Мене як раз цікавить активний час з дитиною, а не пильнування її. Саме час коли, наприклад, після садку і роботи ви зустрічаєтесь з нею і гуляєте-бавитесь-читаєте-творите-їсте-миєтесь-готуєтесь до сну. і так з кількома дітьми. Вечір писвячується дітям. А готувати-прибирати-самовдосконалюватись і просто відпочити? і добре тим, кому й удома не треба займатися роботою. і що значить ""виконати план", а далі займатися кар"єрою вже з чистим сумлінням. " Вважаєте, що народити діток і посидіти з ними дома до 4 років достатньо для задоволення сумління? . Просто ніколи не повірю, що можна бути успішною діловою жінкою і успішною мамою і дружиною. і поки що не зустрічала прикладів, які б заперечили це.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! ВИСНОВОК ОДИН: жінки з фіксованим графіком роботи, що хочуть мати багато дітей, або КАР"ЄРА або ДІТИ! І ВСЕЕЕЕЕ!!!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! ну ні, трохи не так діток багато можна мати, якщо залучити бабусь, нянь чи домогосподарок. Але тоді не можна казати, що ти успішна мама і дружина, бо за тебе ті обовязки виконують інші люди.
