Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А от подивіться для цікакавості на вік моєї дитини!!!! В мене НІКОЛи не було проблем з тим щоб щось купи - не купи- нема грошей і т.д., а зараз то якийсь капец!!!! І по-доброму пояснюю, що саме сьогодні не можу купити, наприклад "Кіндер" (який вона ніколи не їсть, а заради іграшки, ранішк купляла) і т.п., раніше, вона менша була і розуміла, а тепер просто ужас!!!! Але я навчила тка, що - будеш вити, то не куплю, навіть якщо гроші будуть, і в тому плані... якщо не хочеш вчитись - то в інтернат підеш... розумію, що жорстоко! Але проб було ДУЖЕ багато, говорю по-доброму - не чує (не хоче чути), тільки коли кричу починає доходити! Розумію, що це не вихід!!!! Але просто не знаю як зробити так, щоб почула без крику!!!!! Мені її так шкода, коли я кричу!!!! Кажу: ти мене не любиш! А вона починає плакати і я разом з нею!!!! Мені здається, що можливо свого роду такий собі "перехідний вік", але що далі буде????
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я не реагую. Ігнорую до того часу поки не бачу що заспокоїлись. Тоді сяду і спокійно говорю. Чоловік не вміє ігнорувати, то зразу кидається на них як коршун і починає кричати. Моя Андріана (2.5) як не отримує того що хоче починає кулею бігати по-хаті і плакати. Я її заспокоюю і кажу щоб вона спокійно пояснила чого хоче. Не може? Чекаю поки вибігається тоді пропоную їй щось інше а за першу вимогу навіть і не згадую. Трохи діє. Із старшими інакше, бо вони вимагають для себе компютер чи телевізор, або як кажу прибирати в себе в кімнаті. Он тоді зразу починається - я не можу, я не вмію, мені треба помочі. Коли відмовляю то особливо Данило починає на мене тиснути що він не буде їсти чи ще щось такого типу. А я кажу і не їж, то ти не мені гірше зробиш. Усе б було не так погано якби тато не робив навпаки. Данило б вже давно заспокоївся якби його тато не звинувачував мене у всіх дитячих провинах. А так, вони собі поплачуть в себе в кімнаті, по-тупають ногами і перестануть. Потім виконають мою вимогу а тоді вже і про телевізор можна буде поговорити. А он мені ляпаси не допомагають і страшити їх що виб*ю також. Нині повторила напевне тисячу разів аби сідали робити уроки - нуль на масу. Тоді трохи підвищила тон і кажу, вам подобається як мама на вас кричить? Я того не хочу. Я вам дала те що ви хотіли - мультик, тепер будьте ласка виконайте свій обов*язок. А щодо того що таріль не той чи яблуко не таке може нити лише Данило. Дівчата їдять все що дам, а як не дам самі візьмуть. В магазині вимагають але кажу, що нема грошей, хіба б це були сніданкові пластівці - тоді інша справа. Солодощів вже давно не купую бо вічно недогода - то не такі, то не сякі.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Спробуй поєднати. Ми виявили, що дуже дієва річ, коли сказати "хочеш компутер - прибери в кімнаті". Прибирає махом! :xaxa: Правда, я потім перевіряю, як само. І якщо просто порозпихав, то перекладаємо все, де має бути, і пояснюю, що суть прибирання саме в порядкові, а не в розпиханні речей, щоби їх видно не було. Тут у нас теж сувора послідовність. Спочатку домашнє завдання, тоді забави. Починає нити, то розмова коротка: будеш нити, то взагалі нині забави не буде. Кілька разів за ниття провчили і він запам'ятав. Любить під час того, як читаємо йому казку наніч почати дуріти чи щось своє шпортати. Пробували говорити, просити - нуль реакції. Вистачило два рази закрити книжку й не продовжити читання навіть після вмовлянь і тепер слухає дуже уважно. Загалом на ниття та вимоги реагуємо дуже суворо - ниєш, то не маєш того, що хочеш.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Як реагую? Ніяк, якщо це вдома - йду в іншу кімнату, якщо на вулиці, то тримаю себе в руках (хоч важко, бо завжди збоку знайдеться добра тітонька, яка прийде питати чого малятко плаче?). Роки в 3 були спроби маніпулювання мною, шляхом "гри на публіку" - плачу в людних місцях, але побачила, що ефекту нема, тому припадків біля вітрин магазину у нас немає. Якщо дуже хоче все і відразу, то домовляємось сьогодні те, завтра інше. І воно вже привчилось, що плачем мене не візьме, бере хитрощами улюблений прийомчик "мама купи, бо я ще такого ніколи в житті не мала"
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Мій теж починає кричати на малого,коли вже після ен-ного разу "не можна", дитина все одно вперто домагається свого.... я не втручаюся поки можна, споглядаю з іншої кімнати, але коли вже крик, мені стає жаль дитини,тоді я вже мушу втрутитися, бо чоловік теж вже напівзаведений, і тепер треба обом як двом малим дітям пояснювати, що можна і що не можна!!!!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Мені чомусь здається,що я ніколи не зможу накричати,лякати покараннями свю лялю...навіть якщо буде ну дуже вже сильно вередувати. В дитинстві мій батько карав мене за все! пам*ятаю,як прийшла у дитячий садок з відбитими квітпчками від капців на чолі!!! то зараз смішно,як згадаю,а тоді було гедь не смішно...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я не реагую на них,таким вона точно в мене нічого не доб"ється,я на рахунок різних вимого і істерик дуже сувора,не вдається відвернути увагу,тоді на неї не звертаю уваги,виплачеться і все ок,мале мале ,але вже хитрюще,саме смішне підходе до кіоска починає мені тикати і казати тьо,тьо,сьока(сік),цукорка,а мені так смішно з того,йду собі,а вона стане ручками розведе і каже нема.
Думаю, тому і плаче, що раніше купляла, а тепер - ні Рефлекс виробився у дитини - це мені мама купує ЗАВЖДИ. А мої жуки-павуки знайшли теж спосіб тиску на мене - мама, ми Тебе не любимо! Вчора малий каже: мама, я Тебе не люблю, люблю тільки тата, бабу, діда, Соломійку і СЕБЕ, а Тебе не люблю!
О, Дарко нам любить сказати "ви мені ніколи нічого не купуєте". На що я спокійно відповідаю "і нема на то ради..." Вимоги припиняються. А взагалі, коли йдемо до магазину, то завжди попереджаємо, що він може піти подивитися на забавки, але купувати ми нічого не будемо. На жаль, такі речі в очах дитини виглядають зовсім інакше, ніж у ваших. Таким чином дитина навчиться, що можна маніпулювати вами. Буде питати щось у тата, а якщо він не дозволить, то у мами. При тому, якщо спитати "що тато сказав", відповість, що тато дозволив. Треба з таким дуже вважати, бо дитина то сприймає, що тато й мама не є заодно, що з ними можна махлювати... У час нашої кризи саме так і сталося. Потім він побачив, що тато й мама заодно й більше не робить такої подвійної гри. Однак, якби я хоч раз не стрималася, то все - буде знову випробовувати нашу єдність думки на міцність. Я на таке відповідаю "а я тебе все одно люблю, навіть коли ти мене не любиш". Він тоді здивовано каже "ні? ти не любиш мене, бо я тебе не люблю", а я знову повторюю, що "хоч ти мене не любиш, я тебе любюл все одно". На тому "нелюбов" припиняється. :xaxa:
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас зараз також криза першого року((((((((Крики,істерики з боку малого зараз йдуть повним ходом.Найбільше мені не подобається коли бачу як чужі діти качаються в магазині по підлозі...і я завжди казала чоловіку,що не допущу такого зі своєю дитиною.........таааааааа у нас зараз саме таке і починається,якщо щось не так малий вигинається на руках,коли ставлю на землю,то починає сідати і плакати.....В магазині спокійно подивитися ні на що не можу,максимум 1 хв і все стає йому треба((((((((((((((Вдома трохи легше,бо стараюся не звертати уваги або відвертати його увагу на щось інше,
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в нас аналогічно але дійсно, нема на то ради тому Ярина любить в магазин з бабцею і дідом ходити - в них простіше вициганити
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Був випадок у нас. Ромчик десь в 5 років вже не пам'ятаю за що дуже на мене образився (щось хотів, а я не дозволяла). Почав плакати гіркими сльозами і каже мені: "Відведи мене до бабусі, я тут не хочу жити, бо ти мене не любиш". Мене це так вразило і так мені себе стало шкода, що я вперше в житті перед ним розплакалася. Не могла стриматися. А він відразу припинив свою істерику, бо теж був в шоці. Більше він такого не казав, видно таки щось тоді зрозумів.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Істерик в магазині нам поки що вдається уникати, а все тому, що ми завжди перед магазином домовляємося що купуємо. Наприклад, якщо йдемо по хліб, то я повідомляю, що ми купуємо тільки хліб і все, а тоді даю їй вибір чи піде вона зі мною в магазин, чи зачекає з татом. Як правило, завжди йде зі мною, бо хоч подивиться на ті смаколики і їй легше стане. Коли їдемо закупляти більше продуктів, то дозволяємо їй вибрати собі 1 чи 2 речі, вона може так по магазину довго бігати і міняти: спочатку візьме соломку, потім передумає, кладе її на місце, йде по печиво і т.д., але то завжди стільки речей, скільки ми домовились. Будь-які спроби порушити домовленість строго припиняю, тим самим намагаюсь привчити дотримуватись слова. Але в інших ситуаціях Катя і плачі то нероздільні речі, бо коли вона втомлена, голодна, чи їй не комфортно, то відразу починаються бзіки. Наші сусіди вже напевно звикли, що ми йдемо по вулиці, дитина верещить, а я зі спокійним обличчям веду її додому. Вдома пояснюю, що коли вона кричить і плаче, то я не розумію нічого і не можу їй допомогти, тому треба говорити спокійно. Інколи дієво. Коли дитина в серйозній істериці я ніколи не намагаюсь щось говорити, бо вона й так не чує, просто обіймаю і чекаю, коли переплаче, тоді розмовляю з нею. А якщо істерика тільки починається, можна перевести увагу, наприклад спокійно ніби сама собі говорю "я би так чаю випила, який би то зробити собі малиновий чи персиковий" і мала частенько переключається на мою тему і біжить робити мені чай (улюблене заняття - вимочувати пакетик), забуваючи чого збиралась плакати. Насправді способів запобігти істериці є багато, але буває, що мама така втомлена, що легше накричати, аніж лізти зі шкіри, щоб все було педагогічно, сама часом таким грішу, хоча від того нема користі ні мені, ні дитині.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У мене мала страшенно любить цю передачу. Аж рота відкриває, як дивиться - зі сторони виглядає, ніби там трилер показують. Я вже було подумала, що то її чогось навчить. Ага! Як капризувала, так і капризує, тільки кота почала виховувати методами американських нянь: "Бакс, якщо ти зараз не заспокоїшся, то підеш до дідової кімнати думати над своєю поведінкою!" :D А так з нею ніби можна домовитись, особливо в магазині. У нас інша біда, називається "ну чииииииим я маю баааааааавитись?" і "а знаєте, з ким я сьогодні сплю?" (як ви здогадалися, з мамою і татом -секунда - і вона вже вмостилася між нами, причому з подушкою, ковдрою і купою іграшок.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У діда й баби така робота. Нашому Даркові пощастить, якщо дідо й баба приїдуть до нас гостювати, а так - йому, бідачці, дуже не пощастило. Хоча, минулого тижня купили йому гру настільну, там цифри від 1 до 100, то він уже українською ті цифри майже вивчив, а от нінтендо нізащо не купимо... Погані ми батьки! І тут плач чи ні - не допоможе.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Цілком згідна, що мама з татом мають мати однакову позицію - якщо не можна, то обом казати не можна!!!Я так і роблю- просто тато кричить ні, а мама підтакує і пояснює чому ні!Тут я мала на увазі, що я більш м"ягше щось не дозволяю...я пробую відвернути увагу іншим цікавим предметом, або просто вигадати ніби, ось ось дивись на наше вікно щойно голуб сів і т.п.А чоловік інакше реагує, може тому ,що він з ним більше часу і бачить, що інакше як не крикне - дитина не зреагує!Я напевно м"ягша, бо не бачу малого днями, бо на роботі, а коли приходжу - намагаюся ніби догодити.А коли вони обоє у бабусі, а я весь тиждень не бачу малого, то вже навіть свекруха каже: коли я приїжджаю малий вже нікого не любить, тільки МАМУ))) (Богу дякувати істерик по підлозі у нас нема ттт)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Нарешті прочитала, що в когось також неслухняні діти. Нам півтора рочку ми дуже жваві, цікаві, гарно як на наш вік вже говоримо порівнюючи з однолітками (в нас сусідка на тиждень молодша то маємо з ким порівнювати) якби не один недолік ми дуже капризні, якщо нам відмовити то ми можемо лягти, вигинатись і саме обідно що битись, і ніякі виховні розмови, прохання непомагають пробували дома ставити в куток тепер ми самі демонстративно стаємо і посміхаємось, а коли тато підвищить на нас тон розмови то так скривимось і сльози прям як горох течуть. Правда є в тому в сьому одна перевага ми довго неможемо ображатись і коли ніхто на наш "концерт" незвертає увагу дуже швидко забуваєм і посміхаємось. А от як віддівчити битись неуявляю, б'є всіх і маленьких і великим. Навіть неможу передати словами як мені інколи встидно що така гарненька дівчинка а мама так погано виховує не навчить що битись негарно
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А ми своє загубили то я перехрестилась!!! Дуже тішусь що його нема і ніхто не знає куди заникали. Волію бути поганою мамою а ніж щоб дитина бавилась тою єрундою. Компютер і телевізор я завжди можу виключити, а та собака переносна і від неї відівчитись неможливо. А так загубили і проблема з голови злізла. У нас були з малою Андріаною, то мене моя мама визбирувала що я дитину калічу бо ігнорую її істерики. Визбирувала до моменту нашої пригоди з істериками і маминими методами боротьби з ними. А ще після ситуації коли мала зайшлась більше виховання нема. Як на диво і істерики зникли відколи нестало захисника який дитину пожаліє.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Щиро вас із тим вітаю! Пригадую, як ти казала, що то найгірше, що можна дитині було подарувати. Я то Романові переказала й він цілковито погодився! Правда, Даркові ми сказали, що йому не бачити того тому, що він з нами українською говорити не хоче.
