Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Хоч я і не була ще мамою, проте прожила з рідною сестрою, коли в неї була маленька дитинка, так що я знаю що таке бавити першу маленьку дитину, як важко самим молодим батькам, коли немає старших, щоб щось порадили, підказали.А тим більше обідніше, коли вони близько живуть а через свою гордість ( щоб мені ніхто непомагав) страдала сімя, Тому що я то дома буду, але от чоловіку треба виспатись перед роботою і таке подібне. А яке життя коли постійне роздратування і таке інше...... От моя думка до того щоб спочатку допомагали батьки.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Не потрібно ,щоб допомагали,краще,щоб не заважали,ІМХО.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ми живемо з моєю мамою. І вона мені дууууже допомагає. Як згадаю період кольок, аж страшно стає. Малий весь час на руках, плаче, їсти не хоче.... То ті кілька годин, що мама варила їсти, носила малого, просто БУЛА біля мене дуже важливі. Звичайно, якби жили самі, то мусіли би дати раду - робила би все по ночах, коли чоловік носив малого, але до того і він би був невиспаний. Зараз вже набагато легше, то і допомога не так потрібна. Але коли мама бере малого на кілька годин гуляти - це ЄДИНИЙ час для себе, тоді і я себе хоч трошки почуваю людиною, можу приділити час собі. Звичайно, і в нас не без конфліктів, але добре, що не гірше Через кілька місяців переїдемо, то буде з чим порівняти Єдине, що переживаю, як вона буде без нас.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? ой,не смішіть мої капці... так важко,аж нема на то ради!!!!мені здається,навпаки легко! насолоджуєшся маленьким чудом,новим періодом і складом своєї сім'ї...і ніхто не заважає тими порадами та підказками! я попри чоловіка і малу дитину,мала ше свекра і діда..яким теж треба було варити їсти,прибирати..і т.д. і шо? ну стало трохи менше часу на себе-точніше-нуль.але мені то не важливо.важлива була доця. чоловік помагав як міг. деякі речі і справи відійшли на інший план! готувати почала те що швидко,а не те що хочеться.зараз вже з малою все роблю...нє.мені би забрати з-під ніг "тотих старших" і взагалі шик...часу і простору було би огогоо!!як я вже про то мрію
Дікую за розуміння. От і я про то думаю так само. Якщо нормальні батьки то нічого поганого небуде, якшо вони допоможуть. Це ше залежно від того яким стилем підказують. Якщо нормальні батьки то лише покажуть порядять і все, мають самі знати що неварто дуже сильно пхатись до маленького. Головне знати самій що якщо щось то вони поможуть... а не треба постійно сидіти на телефоні. Але як кажуть "на вкус і цвет друзей нет". Все залежить від сімї і родичів.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Перший рік після одруження ми жмли самі-знімали житло. Перед народженням донечки переїхали до чоловікових батьків. Будинок великий,місця хватає,зі свекрухою рідко бачимось... Спочатку(якийсь місяць-два) було нормально,свекруха і їсти зварить,навіть малу могла поглядіти(хоч свекор не дозволяв їй!!!). Без тикання свого носа у всі сімейні справи не обходилося. Добре ,що чоловік у мене хороший,не йде на повідку у своїх батьків. Потім мені набридло оце:"чому це мій синок повинен вставати вночі до дитини,він повинен спати"(хоч не на роботу йому було),"ану ка,їсти давай щось звари",те,що чоловікового племінника я повинна була глядіди,свекрові їсти поставити перед носом і ложку в руки дати.... Тепер вони знають,що я - НЕВІСТКА,а не доморобітниця! Живемо ми майже як дві окремі сім"ї,майже не спілкуємось-та нам так дуже добре!!!!!!!!
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Нуууу...тут я не зовсім згідна з вами - оскільки спочатку і я жила з мамою - бо дуже вже страшно було, як же то собі ради давати з малечою, а по-друге - в нашій квартирі повним ходом йшов ремонт...Чоловік приїжджав тільки на вихідні, він не розумів мене, моєї втоми і того всього, через що проходить кожна молода мама....Вважаю це мінусом для нашої сім"ї, ну але то вже так складались обставини ,ремонт трохи затягнувся через нестачу коштів...В результаті я повернулас ьназад в свою квартиру, коли Сашкові було 7 міс., так сказати, з гіршого вибавили...З мамою ніби й добре, вона мені ДУЖЕ допомогла, але все-одно були конфлікти, суперечки, різні погляди....Не так воно все страшно, як виглядає - на 2 тижні мама їхала на вибори - Сашкові було 3 міс. - я була з ним абсолютно сама! І нічого, просто треба налаштуватись....Були періоди, коли я гуляла з малим і подругою, то просто сідала на лавочку і трохи дрімала, бо вже просто "відключалась", це якра зперіод кольок був....І коли ми врешті-решт переїхали, то звичайно що важко буває, але все-одно краще.....тому що навіть якісь проблеми з чоловіком ви вирішуєте суо вдвох, а не з посторонньою, нехай навіть і маминою поміччю - в таких випадках все одно якась сторона залишиться незадоволеною чи ображеною...
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я буду пробувати жити з його батьками, зараз ми в однокімнатній квартирі, вона замала на 3. Поки ми двое то нормально, але коли буде малеча то напено будем жити в особняку.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ну дивує, аж не можу... мене такий підхід до материнства як ото " як я без мами справлюся з дитинкою," "молодій сімї тяжко без допомоги" і тому подібно. та люди добрі як навчилися самі, БЕЗ МАМ, дітей робити - то вже пора навчитися і самим виховати. ми з чоловіком живемо самі і мене в дитини коліки були, і їсти досі не хоче, мало не з ложкою по хаті бігати треба, і я ще вагітна от-от родити, і не повірите чоловік нагодований і сорочки має попрасовані, вчора в перукарні була, а зараз поки в неті сиджу манікюр сохне. це я не до того що я така файна господиня, а до того що треба вміти раціонально час розподілити. тай не самі ви мамочки, а з коханим чоловіком, який допоможе все що треба - на те ви і сімя! а чим довше мами допомагають, тим менше чоловіки допомагають. самі хлопів розлінете, а потвм дивуєтеся - помагати не хоче, пвмперс поміняти не вміє..
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Цілком згідна. До нас свекруха приходила допомагати. За приготовану їжу - дякую їй. Але ще вона дуже хотіла щоб я "відпочила" від дитини і весь час прибігала до мене щоб забрати малого і покласти його в ліжечко, щоб привчати його до "самостійності". А мене то страшно дратувало бо перший місяць я взагалі дитину з рук майже не спускала і не хотіла щоб хтось мене рухав зі своїми дурнуватими порадами. А справжню пораду нам потрібно лише раз, коли довелося робити дитині клізму і було дуже страшно. І то, коли вислухали то всеодно взяли до рук книжку і робили, ледь не ридаючи, все вдвох з чоловіком. Ото в нас так після народження дитини і сталося. Я з дитиною, свекруха на кухні, а чоловік на дивані перед телевізором. Влаштувала чоловіку "розбір польотів" і все стало на свої місця. Мами тепер допомагають тільки по нашому проханню.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ми живемо з батьками мого чоловіка.Спочатку все було нормально (не враховуючи дрібних непорозумінь, які напевно зустрічають у кожній сім'ї)доти доки я не завагітнілаот тоді все і почалосяв мене знайшли токсоплазмоз(хто не знає - це вірус, яким заражаються від кота, і який може дуже вплинути на протікання вагітності, а в цілому на плід)а у нас у хаті кіт, лікарі рекомендували бігти подалі від кошака,бо не доношу дитинку до визначеного термінуІ шо ви думаєте моя свекруха показала на двері мені а не котику.Ми з чоловіком змушені були іти жити до моєї мами, там я вже і народила.Скажу вам з мамою жити набагато легше і краще, бо мама то є мамаАле щастя було не довгим, коли малому сповнилося 6місяців ми повернулися назад, на велике прохання батьків.Терплю багато чого і противного кошака на якого в мого малого алергія, але ніхто крім мене на це не зважає, і розумну свекруху, і такого ж свекора, а шо делать?!Приходиться миритись, бо на чоловікову зарплату квартиру не потягнемо, а до мами йти немає можливості.От так і живемо чекаючи кращих часів
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? А я і до одруження з батьками жити вже не можу...
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? І ми живемо з батьками чоловіка. В житті різне буває, але в загальному інколи такі свекрухи бувають..........., що я за свою ще молюсь і дитя побавить і їсти приготує, і прибере бо часом я навіть сама а не прибрати не поїсти не встигаю, але всеодно хочеться жити окремо.Як добре не булоб всеодно МОЛОДІ ПОВИННІ ЖИТИ ОКРЕМО!!!
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Теоритично - з батьками жити можна, і якщо нема куди діватись - то мусиш, практично -конфлікт поколінь лізе при любій непонятці і впливає негативом так, що можна повірити в приказку, що з милим рай в шалаші, якщо там не буде нічиїх батьків. Хоча і сам шалаш навіває сумніви.....
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Важко, але можна!!!! Можна, але лише в тому випадку, коли чоловік в агресивному (так тільки в агресивному) порядку розставить всі крапки над "і".....
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Дівчата, оскільки тема про батьків, то спитаю тут, сподіваюся, що не буде оффтопом. Запитання до тих, кому пощастило жити окремо від батьків і чиї батьки живуть в іншому місті. Як часто ви буваєте у батьків? Мої свекри живуть 80 км від Львова. І скажу чесно, мене дуже напрягає вже 2 роки кожні вихідні їздити до них та ще й ночувати лишатися
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Мої батьки живуть за 600 км. І мене дуже напрягає, що бачити їх часто я не маю можливості :-((( Лише маю надію, що згодом перетягну їх сюди. Розмови по телефону все ж замінять живого спілкування
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Наші батьки живуть за 60км. від Львова.Їздим до них по бажанню,але так,як я не працюю,то лишаємся на тиждень в моєї мами з доцьою,до його ходим в гості,десь раз на 2-3 місяці.Літом трохи частіше.Ну і чоловік їздить до батьків при необхідності,а ми лишаємся дома.
