Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Ого! Не скучне в вас життя, однако.
Тільки щось я не зрозуміла...Три місяці-це від липня, одружились ви в серпні. Коли ж він покинув ту дамочку і скільки ви з ним знаєтесь?:8:

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Ну-у-у...
Давайте тепер уточнювати курс валют на липень і решту дуже "важливих подоробиць"...
Оно вам надо?

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Ото чоловіча солідарність... Аж заздрю!!!
Але згодна, в першу чергу довіряти тре чоловіку, а не незнайомій дамі. Проте, все треба вияснити, щоб потім ціле життя не згадувати "а може..."

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Як скажете...
Але є ще один бородатий анекдот.
В купе сусідки балакають:
-Я з курорту повертаюся. Вирішила на 2 дні раніше повернутися. Сюрприз зробити.
-Кому саме? Собі?


Ну, виясните. В любому випадку огребете купу бридкої інформації. І шо? Жити як далі будете з тим розвіданим?
То священика справа - чужі гріхи.
Вам мало своїх, щоб гріхами інших перейматися?

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Або краще, або гірше. Але так як було раніше - вже точно не буде.

Marichka, якщо Ви добре знаєте свого чоловіка, то повинні інтуїтивно відчути що й до чого.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

ТАК і не треба! (як раніше)
Треба краще жити.
А краще жити в щасті і радості. Хто за вас вам його "нарисує"?

Почнете "копАти" - накопАєте. Навіть те, чого не було (на свою голову).
Перед тим, як щось шукати, раджу подумати, що ви з тим робити будете.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

:y::y::y:....

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Я своєму чоловікові довіряю настільки, що у мене не виникає питання про "наскільки".

Марічка, ви як з серіалу якогось, щойно одружились і вже такі "страсті". Але ні ви, ні чоловік ваш спокійно і злагоджено жити не зможете, поки не поговорите на чистоту. А вдавати, що все добре і нічого не сталося, я би не змогла.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Blondo4ka> Якщо дуже мучить - сходіть разом з нею до гінеколога, аб на УЗД.

І шо то дасть? Я не думаю, що вагітність вона вигадала. То ж зовсім дурепою тре бути, щоб в такий спосіб відвойовувати одруженого чоловіка. Час іде, а вигадана вагітність через шість (вже) місяців дитиною не стане.

Я десь читала, що встановлення батьківства можливо 7-8 тижня вагітності. Але зовсім не уявляю, до кого то звернутися у Львові.

Зорянівонька> Я би певно чоловіка заставила розібратися, пояснити, а тоді щось думати. Тут чи винен він чи нє, всеодно ситуацію тре прояснити. Хай піде знею поговорить, запитає щовона хоче...

Чоловік казав, що покинув її за півроку до нашого знайомства, що якщо вона і вагітна, то не від нього. І взагалі, він сказав, що покинув її через те, що вона шльондра і зраджувала йому з ким могла. І нехай шукає справжнього батька і навіть розмовляти з нею він не буде. А вчора я бачила, як він від когось ховався у під'їзді. Коли я спитала, чого це він, сказав, що не хоче бачити старого приятеля..... Сподіваюсь, він правду казав.

І вона казала, чого вона хоче... Казала, що працює касиром в супермаркеті і не має змоги сама виховувати і утримувати маля. Тому хоча б аліменти якісь мій чоловік мав би їй сплачувати. І навіть справа не в грошах... Вона каже, що кохає його і хоче бути разом з ним. Не розумію, вона що, не знала, що ми зустрічаємось і маємо одружитися????

levandivka> Правильно каже чоловік!

Ну ясно, що ще може іншій чоловік сказати.... Згадала анекдот, де жінка обзвонювала приятелів чоловіка, щоб дізнатися, де ж він був всю ніч, і всі відповіли, що в них вдома, а дехто сказав, що і досі тут.

natka75> я би теж - поки би все не вияснила до кінця, а може ця жінка вигадує, може і справді у них щось було, але ж він свій вибір зробив, раз одружився з ВАМИ))))
natka75> Боріться за ВАШУ любов)))

Звісно, я буду боротися до кінця. Якщо вона просто хоче пошантажувати нас, то, я думаю, то скоро вилізе, і ми її виведемо на чисту воду. А якщо то правда.....

Яруська> Три місяці-це від липня, одружились ви в серпні. Коли ж він покинув ту дамочку і скільки ви з ним знаєтесь?

Знаємося майже 2 роки. Та в тому то й справа, що він каже, що то не його дитина, і не може ніяк бути його.

Blondo4ka> Marichka, якщо Ви добре знаєте свого чоловіка, то повинні інтуїтивно відчути що й до чого.

Ви знаєте, він змінився троха. Якійсь нервовий став. Каже, неприємності на роботі...

Lastivka_Rivne> Марічка, ви як з серіалу якогось, щойно одружились і вже такі "страсті".

Серіали вигадують люди, іноді не дуже розумні. А "страсті" підкидає життя...

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Не скажіть.
нам на Посиденьки теж "страсті" носять.
...люди, іноді не дуже розумні (с)
Навіть клоняться, щоб нову "страсть" вкинути

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

я колись була дуже юна і зелена, і щойно почала зустрічатися з хлопцем - зустрічалися там, якраз зимові свята були, запросив до себе в гості,велика і весела компанія була - сидять всі за столом, тут - починається серіал - прийшла якась жінка і стала скандалити з батьками хлопця, а потім і його покликали. всі напружено чекали - виявляється вона прийшла шукати тата своєї щойно народженої внучки - вимагати, щоб він визнав дитину і т.п. донька ніяк раніше не признавалася під час вагітності, хто батько, а тут - народила і зізналася.
от новоспечена бабуся і прийшла.
звичайно, той хлопець відразу відмовлявся - все заперечував. всі його друзі мене переконували, що та дівчина бреше.
ми спокійно з ним про цю ситуацію поговорили - то він і зізнався, що дитина таки його, тільки він з тією мамочкою відразу домовився - мовляв, не хочу бути з тобою. вона погодилася, що претензій до нього мати не буде. ну, це з його слів.
ну, там багато ще нюансів було, але мені вистачило. Бог милував.

так що, Марічка, сядьте всі троє - ви, ваш чоловік і та жінка - і поговріть разом - тоді виясняться всі недомовки - аж тоді вже можна буде вирішувати, що далі робити.
яка б не була правда - її чи ваша - все одно треба жити далі і приймати якісь рішення, але тільки треба мати, від чого відштовхуватися - а ви висите в невідомості.

а то - ви собі щось надумуєте, чоловік собі щось там окремо, а та жінка - взагалі невідомо що і як - що тут можна вирішити?

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

В житті різне трапляється. І навідь якщо все правда, то чоловікові буде дуже важко зізнатися.. він тільки що одружився і якщо зізнається то це поставить хрест на довірі до нього на все життя.. Проте варто врахувати, що він обрав собі за жінку власне вас Марічко.
На мою думку це справа чоловіка і тієї жінки .. вони повинні вияснити відносини між собою і не вмішувати вас в це. Чоловік принаймні мав би розуміти такі речі.. А от та жінка.. вона зробить все аби його вернути чи здобути тому для неї правил немає.. ось вона до вас і прийшла бо він її, схоже, ігнорує.
Важка ситуація, тут час найкращий лікар.. він і "діагностує" вагітність, якщо та існує. В любому випадку вже нічого не зміниш.. якщо вагітність є то її вже не позбутися, якщо нема, то тільки час це покаже.
Ви мабудь маєте для себе вирішити, чи згодні жити з "таким минулим" все життя не дорікаючи чоловікові за це.. бо якщо не готові то ваш шлюб буде важким випробуванням...
Я би не стала вмішуватися.. хай би він сам "розрулював" своє минуле..

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

минуле-то його, а от теперішнє і майбутнє у нього вже не тільки його, а спільне з дружиною

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Безумовно, тому він повинен вирішити своє минуле і дружина за нього це не зробить.. ну хіба залишить його або підтримає.. але вирішити свої проблеми він повинен самостійно...
Чи як ви то собі уявляєте? Вона має приймати участь в тих чварах? Виясняти його це дитина чи ні?..

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

важко таке уявляти - але думаю, що байдуже чекати збоку дружина не має. я не думаю, що таку ситуацію взагалі варто перетворювати на чвари - і погодьтеся, що ця ситуація і дружини стосується, причому напряму стосується. вона має право принаймні на те, щоб її позицію також врахували. вона ж не просто там збоку собі стоїть. її доля також вирішується. правда ж?

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

А якою може бути її позиція? Це ж зрозуміло що вона його дружина при чому новоспечена. Зрозуміло що вона не має наміру з ним розлучатися.. хоча хто знає якою буде її думка коли дитина виявиться дійсно його і коли відносини минулого будуть говорити не в користь чоловіка незважаючи на його слова ... Тому я й кажу що вона для себе повинна вирішити чи хоче з ним бути незважаючи ні на що... Бо якщо так то повинна підтримати але не втручатися.. якщо ж ні то поставити крапку, бо навідь якщо це все неправда.. то вона згодом буде мати підозри щодо його вірності.. а це тягне за собою ого-го скільки всього..
Питання довіри дуже делікатне і грунтується на взаємоповазі, на врахуванні права вибору іншої людини, на прийнятті цього вибору..
тут нажаль Марічка в ролі спостерігача в той час як чоловік діюча особа. марічці далеко не просто буде, тому вона повинна зважити всі за і проти, набратися мудрості і виваженості.. це її доля і доля людини яку вона кохає.. і хто зна.. можливо доля маленької людини яка може втратити батька..

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

отак читаю ту всю писанину з приводу такої невеселої історії...іноді просто смішно...
думки у всіх звичайно різні, кожен говорить виходячи зі своїх переконань!
думаю, Марічка має сама оприділитись, що робити, бо це її життя!
іноді хочеться поділитись своїми проблемами, щоб зняти з себе відповідальність...дкмаю, варто просто помало самій у всьому розібратись...
але то все лише мої думки...

я своєму чоловікові довіряю. і якось так дивно - почала довіряти з першого моменту знайомства. ніби знала його вже дуже давно...
ніколи не думала, що чоловік може бути коханим і другом...але я найщасливіша!!!

 

Я така сама!...і зробила висновок, що частково це може бути самонавіювання!..можливо я і не права!

чесно кажучи я теж не сприймаю той фільм і взагалі про щось таке!....навіть деколи як ми двоє сидимо дивимось фільм чи то там зрада чи хтось про те говорить, що зрадити жінці чи дівчині як за молоком в магазин сходити, мені серце страшенно болить, і так сильно не приємно на душі!!!!!.....намагаюсь себе заспокоювати...

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Читаючи про цю історію..подумала що і знати всю правду-це не так аж приємно, бо з тим важко буде напевне трохи й далі жити...незнати і вдавати, що мене то не обходе, то не кожен зможе і також хробачок буде мучити....як на мене , то треба покластись на чоловіка, він сам повинен вирішити цю ситуацію так, щоб ви найменше в ній постраждали..Люди не святі, і допускають всяких гріхів....але не варто забувати, що є багато жінок, які варті піти на будь-які підлості, аби досягнути свого! Тому, лишається поговорити з чоловіком відверто...це ж початок вашого спільного життя...

це так, трохи може не по темі, але....моя мама зустрічалась з татом близько місяця і вони одружились...до того він жив з дівчиною і то досить довго, планувалось весілля і т.д....коли батько одружився, то вона такі козні робила, що просто слів нема (вона по сьогодні так і не вийшла заміж)! Але батьки поступили мудро, поговоривши разом вони більше до тої теми не повертались, мама довіряла татові до останньго...

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

А я своюму чоловікові довіряю на віс 100%...
Для чого мені такий чоловік, щоб я його під каблуком тримала, зрештую. то вже буде не чоловік...Як захоче зрадити ніякі каблуки і ланцюги не втримають...
От перед весіллям мій коханий поїхав з друзями на мальчішнік....так як він мені сказав - в сауну....не знаю, що там творилося, голова його боліла ще довго...але знаю точно, що зради там не було...чому така впевнена, бо відчуваю, що його притягую і що між нами є сильні почуття...
Та й все ж на мою думку, зрада чоловіка, то все ж вина жінки - не цікава йому стала, не приваблива, не пристрасна...то ж в жінки все життя має бути в тонусі...