У Бога за пазухою

Відповідь: У Бога за пазухою

та ніц не дасть, але нашо тоді форум? Нашо обговорювати взагалі все що тут обговорюється?

 

Відповідь: У Бога за пазухою

Обговорювати такі явища, нмсд, варто, адже священик - людина, як на мене - публічна - працює з людьми, виховує їх, навчає. А парафія приносить дохід. А дохід той несуть до церкви парафіяни...Ми ж не рахуємо доходи парафій, правда? Говоримо про моральну сторону справи. Ніхто й не каже, що священик має ходити у кірзових чоботах і їздити на Запорожці, але годинник за тисячі ує і круті джипи тим часом, коли ті самі парафіяни живуть від зарплати до зарплати - то якось не по совісті, нє?
Я, до речі, за те, щоб усі жили добре і в достатку - і парафіяни, і священики

 

Відповідь: У Бога за пазухою

Згадалось мені як на Великдень колись святили у баби в селі Паску і сказав священник зібрати солдатам які служать далеко від дому, хто що може зі свяченого. Багато людей звісно давали яйця або хрін але були і такі що ковбаски вділили, шиночки-хай хлопці поснідають на Великдень. Так священник підійшов і при всіх відібрав собі ту шиночку і ковбаску у кошик а яєчка і пасочки полишав-це при тому що йому сільські жінки принесли перед святами кульки свіжини та іншого смачного ..ну що тут далі казати. Як то кажуть без коментарів.
Знаєте я якось до цього часу не задумувалась над тим висловом. Скажу одне-дуже шкода що людей які є СВЯЩЕННИКАМИ і дійсно відповідають тим словам не так вже й багато. Одні приходять до цього найвеличнішого покликання життя-бо на то воля Божа, їх не цікавлять джипи і годинники, вони несуть в собі таке тепло, що на Службі можеш стояти годинами і слухати настанови теж годинами і просто спілкуватися здавалося б вічність. Інші ...давайте про це не будемо- бо хочеться вірити ,що тих інших теж не так вже й багато. Я наївна? Але я дуже в це вірю...

 

Відповідь: У Бога за пазухою

Я не маю села і з дитинства не мала.Про тонкощі парафій там і не здогадувалась.Одружившись,приїхали до чоловікової мами на село.Той шок,що я пережила,взнавши,що по селі ходить від хати до хати банка,зараз словами висловити тяжко.Тобто,кожен день якась хата несе:яйця,сир,сметану і т.д. священнику.Родич свекрухи має коні.То він ще собі городи не обробив,а вже переживав,як встигне священнику обробити.
Щось в мені тоді обірвалось,до них.І зараз спокійно слухати не може розповіді свекрухи про того це все,особливо перед святами.

 

Відповідь: У Бога за пазухою

проблема полягає в тому, що священник - це людина, до якої приходять інші люди на сповідь, розкривають перед ним душу, каються в своїх гріхах, своїм словом на проповідях священник впливає на долі інших людей. І я впевнена, що він не раз нагадує що поклоніння "золотому тільцю" - то є великий гріх, а порушення заповіді "не вкради" - тут і говорити ніц не треба. І разом з тим він є звичайним середньостаститичним міні-олігархом, а на які гроші? Чи часом не на ті, що збираються на "потреби церкви", "відбудову храму", "сиротинці" etc???????

І ще одна проблема: є люди, для яких перший похід на церковну службу чи на сповідь може відбутись лише у зрілому віці, оскільки до цього вони йшли довго і для них це питання є дуже важливе, можливо важливіше, ніж для людей, в житті яких церква знайшла своє місце ще змалечку. І ось ця людина приходить до церкви і раптом виявляє, що саме ця церква силами священників перетворилась на "Артель добрых услуг", де за помірну плату, вас розлучать-знову повінчають-похрестять дитину в новому шлюбі, при чому все одночасно, "3 в 1", та ще й за один день, тоді, коли вам буде зручно, "головне, щоби в піст не попасти". Як ви думаєте, в що перетвориться церква та святі отці в уявленні цієї людини?

 

Відповідь: У Бога за пазухою

але це не ваша проблема. це проблема священника . тільки йому відповідати за свої дії. а вам за свої.
я написала у 1 своєму першому пості.

 

Відповідь: У Бога за пазухою

Не маю села і не знаю які там священики. Відповім просто на ваш допис. В селах нема стільки грошей, щоб щонеділі пожертву на церкву давати. А якщо всі люди замість грошей продукти принесуть в неділю, то половина з них зіпсується за день-два. А священик також мусить за щось жити та годувати свою сім"ю. Чи ви думаєте, що в нього дуже багато часу вільного є, щоб мати іншу роботу або великі городи садити. Та ще й церкву утримувати в належному вигляді?

 

Відповідь: У Бога за пазухою

Думаю, в багатьох (чи більшості?) випадків, ця ініціатива йде від людей!

 

Відповідь: У Бога за пазухою

Так, так само як з хабарями з ВУЗах, але хто хоче - відмовляється категорично.

 

Відповідь: У Бога за пазухою

Думаю, в багатьох (чи більшості?) випадків, ця ініціатива йде від людей!

Я з цим погоджуюсь.Але,ще є друга сторона - священнику насилу цього не запихають.Делікатно можна від багатьох речей відмовитись.

 

Відповідь: У Бога за пазухою

imel, я перепрошую, а чи тих людей хтось заставляє? Раз в них такі стереотипи, то при чому тут священик? Може він думає, що вони від щирого серця дають йому ті яйця та сметану.
Це те саме, як би я прийшла з недільної і почала бідкатися, що "ви уявляєте, там ходили з баночками і гроші збирали! А что це я маю щось давати? Та дала, бо ж всі давали, а мені було не зручно не дати, бо тоді б пообмовляли мене."

 

Відповідь: У Бога за пазухою

Я от знаю жінку священика, яка має дуже хорошу і добреоплачувану роботу. І сім"я живе за її рахунок. А коли вона купила собі машину, бо по роботі часто треба їздити, то ви можете собі уявити, що про них говорили.

 

Відповідь: У Бога за пазухою

-Так було з моїм чоловіком. Його охрестили у 20-річному віці. Коли він прийшов на сповідь до місцевого священика, то одним із перших питань отця було: "А чий джип?" (дослівно!) - (у сім'ї чоловіка був такий автомобіль). Мій чоловік тоді ніяк з дива не міг вийти.
- Я особисто знайома із студентом УКУ, який відкрито заявляє, що є гомосексуалістом. Це спонукає замислитися
- Якось ми з коліжанками пішли на сповідь. По черзі виходили із церкви всі збліділі і перелякані. Спершу не ділилися, що там на сповіді було (бо ж таємниця сповіді), та потім з'ясувалося, що отець кожній із нас говорив про кару за наші гріхи - Бог зробить так, що (дослівно) нам покрутить руки-ноги, і т.д. і т.п.
- Моя бабця все життя ходила до церкви, бігала туди, як мала хвильку, і носила туди. А отець вибудував собі файну хату і дітей ще тоді - у 90-х роках - відправив до Америки на науку.
Не узагальнюю, знаю, що є справжні духівники за покликанням - хочу такого знайти і ходити до такого на розмови

 

Відповідь: У Бога за пазухою

Коли не підходить лікар - ми йдемо шукати іншого. Так само із духівником - якщо не подобається, завжди можна знайти того, кому зможеш відкрити душу. У церкву в яку я ходжу є два священники-монахи, один з яких давав нам шлюб, хрестив дитину, і якого все матеріальне мало цікавить. А мене в свою чергу не цікавить яка в нього машина і скільки він заробляє.
Одне що мене вразило, це коли ми збирались брати шлюб, нас попросили принести відкраплення з тої церкви, біля якої я живу. Коли я туди пішла, мені відмовили, а переконували брати шлюб в тій церкві (на той час це була маленька капличка), оскільки я там живу, отже це моя парафія.
Але ходила я завжди в іншу, де планувала брати шлюб, сповідалась я там завжди, тому як я можу бути територіально приналжна до церкви, яка стоїть біля моєї хати? Відкріплення мені не дали, брали ми його за місцем проживання чоловіка. Ось така бюрократія по-церковному.

 

Відповідь: У Бога за пазухою

По-перше в селах городи священнику обробляють селяни, це я знаю точно, рівно як збирають урожай і саджають. Щодо того що у селах немає стільки грошей щоб давати на пожертву-хм...особисто знаю людей які одне на перед одного дають гроші на церкву а священник в кінці служби зачитує хто скільки дав...А утримує церкву в належному вигляді переважно не священник а братство, за кошти парафіян.