Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? найкраще жити окремо, тоді всі хороші. А взагалі залежить від людей, думаю всі можуть знайти спільну мову, і жити мирно.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? сумніваюся...мирно у значенні на очах мирно,а в душі?мирно-у значенні оце?- ні.завжди буде конфлікт поколінь,або з одної або з іншої сторони.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ми періодично живемо з батьками (просто хочеться щоб мала подихала чистим повітрям на селі). Десь уже за кілька тижнів у нас зявляється взаємна алергія, і ми потихеньку втікаємо додому. І бачили би очі затя, сповнені любові і вдячності, коли теща один раз в тиждень по неділям сама вареники привозить! А як живемо разом - як в тому анекдоті - то хобот не так підняв, то вухами не та хлопає.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я особисто всіма руками проти того, щоб жити з батьками. Я краще буду з ранку до ночі на кухні з баняками і не тре мені ніякої допомоги. Але буду сама собі господиня.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? От власне ми живемо окремо-винаймаємо житло. Бо зі своїми батьками я б не жила,особливо з мамою,яка просто диктатор"бо я так сказала,буде так і не інакше!"... От окремо -чистий спокій:і голяса походити,і музику голосно послухати,і поспати подовше на вихідних,і посуд коли схочеш помиєш, а не "вже,я сказала!" і ще багато інших нюансів... Моя мама і на відстані намагається мене контролювати(ти де?спиш?так довго?а що ти вночі робила?і т.д.) Так що-кожному за потребою,мені краще окремо. І в виховання дитини не лізе,хоча норовить, коли в гості приходимо... От тато в мене зовсім інший, з ним би і жила, мабуть, з окремаим входом,будь у батьків особняк
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ми теж зразу пішли жити окремо - 3 роки винаймали квартиру, поки не взяли свою в кредит....Тепер з рештою українців "тішимось" росту долара. Але все-одно так краще - оренда ж теж зросла....а тут свій куток, де я сама собі господиня, що хочу, те роблю, варю, прибираю/неприбираю....
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? ой а мій свекор,як тільки ми йдемо в гості після 21 починає надзвонювати чоловікові з питаннями "де ви? коли прийдете?"...ой як дістало.нічого.все має свій кінець.надіюся і цьому буде теж.якби не та любов,холєра,вже би давно шось вчудила йому(свекрові).а так...розумію,то є тато чоловіка.тра рахуватися з тим. а ще вам скажу,навіть якщо і в стосунках з батьками все добре і нема кофлікту,всеодно вільно і насправді по-сімейному почувати сееб НЕМОЖЛИВО!!!!! от.я кожен день мрію про окреме житло,про те,що у нас буде своє гніздечко і тоді я вас всіх запрошу то відсвяткувати.зробимо велику ДП-п'янку
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Можете Всі закидати мене, але я незгідна що жити з батьками погано (але погоджуюсь, що залежить від батьків). Ми живемо в особняку і мої батьки нам дозволили не тільки меблі викинути але і зробити перепланування розвалити стіни, деякі вимурувати зробити все на наш з чоловіком смак і щоб нам було зручно. Так як ми часто щось міняємо і добудовуємо і на це йдуть наші гроші, то батьки оплачують всі комунальні послуги і всі потреби по господарству я можу докупити продукти які на мою думку нехватає щоб щось нове приготувати (люблю пробувати щось нове). В нас маленька донечка і їй було 5,5місяців коли я вийшла на роботу а її доглядає моя мама і тато. Зі сторони чоловіка непомічаю щоб він був незадоволений спільним проживанням і почуває він себе госпадарем а батько йому допомагає втілити його ідею в життя. І мені зручно прийду з роботи а моя дитина доглянута і вечеря приготовлена, правда я працюю через день і коли вихідна стараюсь щоб мама відпочивала в той день від хатніх хлопотів. В гості можна спокійно йти без малою бо з нею ми б непосиділи і 0,5год така вона у мене шустра все їй тре перевірити. Це напевно мені просто повезло бо моя мама була невіскою 10років пізніше вернулась до своїх батьків і тому напено нехоче повторяти помилки своєї свекрухи і нелізе до нашого особистого життя.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? А я хочу подякувати свому тату,який колись мене зрозумів і допоміг купити квартиру,так нам було тяжко,бо ми були молоді і привикли,що всі хатні хлопоти робили батьки,а тут самі,тай крім пустих стін нічого немали,але зато були самі і всі проблеми вирішували самі(звичайно і мирно і не дуже).Зате зараз ми є хороші і для моїх батьків і для його.А ось брат пішов в зяті,то нічого хорошого з того не виходить(хотів бути господарем в особняку),і тепер бігають з одної хати в іншу або на квартиру.Так що я за ОКРЕМО!
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? В мене просто ідеальні батьки і непогані свекри. А все тому, що живемо ми окремо. Звісно, в житті всякі ситуації трапляються. коли прото ну немає можливості жити окремо. і це дуже сумно.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? А в мене непогані батьки і ідеальні свекри. З тих самих причин. ) Я вважаю, що одружуватись вже треба з думкою, що молода сім"я буде жити окремо, а не надіятись, що "якось воно буде".
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Точно. От ми зараз живемо з моєю мамою. В нас ніби непорозумінь нема, все супер, вона нам і вдома допомагає і з малим, не сваримося, але всеодно чогось бракує... І чоловік не до кінця почуває себе господарем. Та і я вже мрію, що ми доробим ремонт і там все буде так як Я хочу!!! Словом, жити з батьками можливо, але самим таки краще.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? От почитає моя мама форум і образиться...Але не можу більше мовчати...Добрі в мене батьки,і зі всім допомагають,але отой конфлікт поколінь і постійні сварки мене вже доколупав...Та і чоловік ніяк повноцінно не виросте...Нічого,крім роботи його не цікавить,а нашо???Наталка зробить,в неї во скільки помічників!!!(нічо,шо вони всі на роботі і коли приходять-такі самі втомлені...)Здається мені,що якби жили окремо-він би відчував більше відповідальності за мене і дитину,а так-нашо,батьки поможуть(причому від його батьків помочі не дочекаєшся,ну вони ж далеко...). А в мене з мамою зовсім інші погляди на господарство,я повільна,але роблю все дуже ретельно,а мама швидко і аби-як,а мене то ох як дратує...І ще різні погляди на виховання дитини,особливо на її істерики...МРІЮ про ВЛАСНЕ житло,хоча б конуру...але СВОЮ.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? я теж живу з свекром і свекрухою,люди надзвичайно добрі,кривого слова неможу сказати.Навіть коли їсти грію або щось готую свекруха спеціально з кухні тікає аби не мішати але все рівно морально важко незнаю, може в мене одної таке,але якось так мені різко відчувається шо живу я з ЇХНІМ СИНОМ а не з СВОЇМ ЧОЛОВІКОМ
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Люлюся думаю, що ну у вас однієї, а у багатьох дівчат, що зі свекрами живуть, такі відчуття. Які б добре не були батки, але все одно хтось буде не господар в своїй хаті, а гість: або ви, якщо жити зі свекрухою, або чоловік, якщо жити з тестями.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? я теж мрію, невідомо ще коли та мрія стане реальністю,а на разі орендуємо!!! приїжджаємо в гості до мамів наших,але жити постійно...після того коли пожили окремо....важко б було!
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Натуся,підписуюсь під кожним словом,ти наче описала нашу ситуацію і виклала мої думки на дану тему....
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? А ми живемо окремо від батьків, вірніше мам. Мені зараз іноді так хочеться разом з мамою пожити. Але то скоріше з егоїстичних міркувань. Бо вона і на кухні все робить швидше і з дитиною гарно бавиться і взагалі абсолютно у всьому, що стосується моєї сім"ї дотримується нейтральної позиції. Чоловік теж іноді жартує "от жили б разом з твоєю мамою і тоді б мені майже нічого не довелось би робити вдома". От такі ми наглєци.Але якби мені не хотілось до мами - будем жити окремо. І самі вести своє господарство. Бо своє - то є своє.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? А я не можу жити з батьками... Ще змалку була дуже самостыйною - в 3 роки потягнула в мами з кухні улюблений банячок і заховала в своїй шуфляді... На мамине здивування, я, виявляється, відповіла, що мені ж тре буде готувати в чомусь їсти як буду жити окремо... То мама мені деколи ше зараз жартома пригадує як то я собі придане готувала... Після одруження пожили трошки окремо - і то було дуже фатальною помилкою з нашого боку... Бо знали шо попереду капітальний ремонт і хоч-не-хоч прийдеться жити з батьками... Тому й мучимось зараз потроху... Мо’ було би легше якби я не розпробувала кайфу власної господарки... Я вже ледь червоним маркером в календарі дні не закреслюю до омріяного переїзду у ВЛАСНЕ житло... Але мус набратись терпіння і чекати...
