Коли я буду мати СВОЮ хату, щоб там можна було поміняти те, що Я хочу, тоді тільки ми будимо партнерами. Хоча то трудно: я хочу назбирати на щось у Львові, він про Львів і чути не хоче, а мене лякає думка кінчити мої дні тут Більше помилок стало? Треба терміново купувати книжки, в цьому році не вдалося поїхати у Львів, так що мова спливає.... Ну, а яка друга Отсоа може бути? Хто знає ще на форумі значення того слова? Ніііі, я ж як чукча, не пісьменник А якщо хтось підніме тему, скажу, що я думаю. Гаразд? Усе, замовкла
Відповідь: Заробіток ціною роз'єднаних сімей Ні, Отсоа, Вам ніхто рота не затикав....навіть не думайте про таке....просто, як колись пані КІТКА говорила - "мирно спілкуємося"...
Відповідь: Заробіток ціною роз'єднаних сімей А я розумію чому позицію Otsoa важко сприйняти багатьом жінкам.. Тому що кожна з нас, навіть коли не розглядає такий варіант як розбиття сімейного човна, вкладає всі сили у побудову своєї власної міцної сім'ї, все одно підсвідомо знає що по-перше, ще багато років життя попереду і схил літ ще далеко, ще поборемося і здійснимо всі свої мрії. По-друге, "на крайній-прекрайній випадок" - у нас десь є мама, тато, брат, сестра, тьотя, хтось близький з родини який нас "прийме" і на вулиці в буквальному сенсі не опинимося в разі чого. Що та ж сама наша родина "якось допоможе" і дітям і нам в разі ну просто крайньої потреби (хоч, звісно, ніхто навіть з близьких родичів аж так дуже радий не буде ділитися власним житлом все життя, я думаю, окрім рідної матері, та й то.. буває всяке). А в Otsoa такого підсвідомого "тилу" - немає зовсім. І нам, у яких "хтось - та є", цього не відчути на своїй шкірі. Ця обставина теж тисне на прийняття нею рішення про те чи їхати на "заробітки" і здобувати матеріальну незалежність - чи залишатися "в сім'ї" і вкладати всю себе у стосунки - але бути матеріально залежною, не мати ніякого "тилу" взагалі. Так що ця ситуація - справді на межі кількох тем, просто "ціною заробітку" тут є значно більше аніж у "звичайних" ситуаціях.
Відповідь: Заробіток ціною роз'єднаних сімей Хіба? По-моєму, навпаки. Навіть краще зараз. Раніше було більше помилок. І розуміти було складніше. Чи ти якраз про прогрес і говориш? Дозволю собі зауважити, що меНше пишеться без м*якого знака. Ще й як може. Мій шваґро вважає схоже. Кохання є лише для того, аби одружитися й народити дитину, а далі люди живуть лише заради дітей.
Відповідь: Заробіток ціною роз'єднаних сімей ...а які психічні каліки з них інколи виростають в таких сім"ях... При тому, що ніхто на заробітки не поїхав...
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Так, та трошечкі не так Буває кохання і далі. Але то почуття, ніхто не може дати гарантію, щ завтра воно счезне, і люди розійдутся, чи появится хтось іншій. ПС. А помилки справляйте, зробіть таку ласку
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Я наперед знаю, що таке кохання, як на початку стосунків - не вічне. Але ми мусимо на протязі цього часу виплекати ще щось - повагу один до одного, відповідальність. Із стосунків може зникнути пристрасть, але не мусять зникнути ніжність і подяка. P.S. ТрошечкИ, Щезне, розійдутЬся, з"явитЬся, іншИй, виправляйте. Вітаю Ваше бажання вдосконалюватись (в усьому). Але для виправлення помилок, мабуть, тему окрему потрібно...
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Вірю своєму чоловікові на 99%, один залишаю на супернепердбачувані обставини, яких, знову ж таки вірю, не буде ) Якби не вірила йому, то не виходила б заміж , бо для мене довіра - один із найважливіших факторів щасливого життя у шлюбі
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Тоді всіх треба буде. Забагато роботи. А я вас тоді теж виправлю. Можна? Не "на протязі", а "протягом". Ну, бо ще продує... Окрема тема є. У розділі "бізнес-леді". Як правильно чи щось таке.
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Треба. Я також грішу. (А то ще форумлянки не чули, як я розмовляю). Дякую!
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Власне теж не відразу подумала по темі, що це про статеву зраду. Погоджуюсь, що без довіри не може бути сім"ї. І просто сприймаю свою як є - ХОЧУ довіряти. І як все добре - тішусь, погано - плачу. Та й по тому. Читаю статистику опитувань на цю тему - і звісно сумую по тому скільки зрад навколо. Десь в Англії, до слова, зізнались, що зраджували чоловікові хоч раз близько 90 відсотків давно одружених ЖІНОК . А ще..як свій хлоп я є жилєткою для багатьох знайомих чоловіків.. Краще б вони мені того не розповідали.. Доводиться вислуховувати, що іноді на стороні вони отримують підзарядку, щоб потім краще жилось зі своєю дружиною. і кожен отримує її по-своєму - хто розмовами, хто фліртом, а хто і в ліжку. бррр. Думаю річ в не дуже розвиненому суспільстві ще..Якби ж то було зраджувати - не модно, соромно.. та де там... От тому певно не люблю ідеалізувати ні стан справ у цій парафії, ні свого чоловіка. Тре ойойой скільки постійної роботи, щоб нічого такого не сталось. При чому важливо теж не переборщити, щоб його від зайвої турботи не знудило)
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Дуже довіряю своєму чоловікові, тому якщо він зрадить мою довіру це буде найбільше розчарування в моєму житті.
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Залежить, як батьки живуть. Але нормального світосприйняття діти не мають, то правда.
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Так. В мене по-роботі колега мені розказав раз по-секрету рецепт сімейного щастя - "2 рази в рік дорога проститутка - і негаразди в сімї щезнуть"....При цьому, справді, він з жінкою (їм десь під 40) дуже гарно живуть, мають дитинку...спілкують на різні теми, є друзями один для одного....Не знаючи цього його секрету й справді думала, що то в них ідеальна сімя, але виходить, що запорука сімейного щастя - це "щоквартальна розрядка", віддих від жінки... От власне і я так, знаючи ці всі секрети чоловіків....я все ж довіряю своєму коханому але стараюся нічого не ідеалізувати, а дивитися на все рально, без рожевих хмарок....адже розчарування буде велике.... та все ж....як "виховаю" його для себе таким він і буде....
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Є щось, що жінка не вміє дати (або ж вона забагато бере).
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Живучи разом по 10-20, а то й 30 років люди так чи інакше набридають один одному....а ще й буденні, побутові грозоти....і мимоволі стаєш "забагато брати"....або ж навпаки відсторонюватися... І сумно визнавати...та й не хочеться визнавати, що в чомусь він правий....
Знаю такий приклад. Жінка влазить у кожну сферу чоловіка, зробила з нього такого собі раба, від нього залежна жахливо! У нього одна проблема - най би те все було, але дала би хоч іноді побути самому, в тиші, на самоті. Але вона не може, бо ревнує його навіть до нього самого, його вільного часу. От він і шукає компенсації того, чого йому бракує деінде. А в нас є домовленість. Хоча ні, це навіть не домовленість, це звичайне розуміння, що іноді потрібна хвилька для себе, тиша для себе й без нікого. І це розуміння дуже рятує. Ну бо кожному іноді така мить потрібна, для своєрідної перезарядки...
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Дякую. Багато мені ше треба вчитись. Може бути і те, і друге. Але тут хтось з"явився... і все. То шо ж, тримати людину, котра душою вже десь?
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Таких би жінок А потім ниють, що чоловіки стають підкаблучниками....та затуркає перше, а потім...