Відповідь: Физическое наказание детей а мені зараз пригодилася найбільше Кетрін Прайор. Не рычите на собаку! тому що дитина маленька, слова не всі розуміє, доводиться більше невербальними способами впливати на поведінку книга супер - як позитивними методами закріплювати хорошу поведінку а написана ...професійною дресирувальницею вона взагалі вважає, що покарання не мають сенсу, хіба що якщо вони бувають раз на кілька років - тоді спрацьовує ефект неочікуваності мені підійшло, бо я взагалі проти покарань ось витяги: "Существует восемь способов избавиться от нежелательного вида поведения. Всего восемь. (...) Вот эти восемь методов. Метод 1. "Убить зверя". Это безусловно подействует. Вам никогда больше не придется снова иметь дело с данным поведением у данного субъекта. Метод 2. Наказание. (Предпочитаемо всеми, хотя оно почти никогда не приносит действительной пользы.) Метод 3. Отрицательное подкрепление. Метод 4. Угашение: поведению предоставляется возможность исчезнуть самому по себе. Метод 5. Выработка несовместимого поведения. (Этот метод имеет особую значимость для спортсменов и владельцев домашних животных.) Метод 6. Добиться, чтобы данное поведение совершалось по сигналу. (В последующем вы перестанете давать этот сигнал. Это наиболее изощренный метод, применяемый тренерами дельфинов для того, чтобы избавиться от нежелательного поведения.) Метод7. "Формирование отсутствия": подкрепляется все что угодно, кроме нежелательного поведения. (Вежливый способ превратить неприятных родственников в приятных.) Метод 8. Смена мотивации. (Это основной и самый лучший способ.)" Метод 2. Наказание. Это излюбленный метод всех. Если поведение неправильное, мы прежде всего думаем о наказании. Ругаем ребенка, шлепаем собаку, урезываем зарплату, налагаем штраф на компанию, преследуем инакомыслящих, вторгаемся в страну и т. д. Но наказание — довольно грубый способ изменения доведения. Фактически в большинстве случаев наказание не помогает вовсе. (...) Разве мы говорим "Хм, наказание не подействовало, не попробовать ли что-нибудь другое?" Нет. Мы усиливаем наказание. Если выговор не помогает, пробуем шлепок. Если ваш ребенок принес дневник с плохими отметками, у него отбирается велосипед. А если в следующий раз дневник снова плохой, у него отбирается и льдянка. Ваши служащие не проявляют должной расторопности. Пригрозите им. Не помогает? Урежьте их зарплату. По-прежнему никакого результата? Прекратите выплату жалования, оштрафуйте, отдайте под суд! Плетка не изменяет поведения еретика? Можно попробовать испанский сапог или дыбу. Самое страшное в усилении наказания то, что этому поистине нет предела. Поиски такого наказания, которое было бы действенным, не встречается у обезьян и слонов, но занимает людей во все времена, известные истории, а может быть, даже и с доисторических времен. Одна из причин, почему наказание обычно не действует, заключается в том, что оно не совпадает по времени с нежелательным поведением; оно возникает после, а иногда, как в случае, судебного законодательства, много позже. Поэтому у субъекта может не образоваться связь между наказанием и своими прежними действиями; (...) При методе 2, так же как при методе 1, субъект не учится тому, как изменить поведение. Наказание не научит ребенка, как получить более высокие оценки. Большее, на что может рассчитывать наказывающий, это что у ребенка изменится мотивация: ребенок попытается изменить будущее поведение, чтобы избежать будущего наказания. (...) Кроме того, влияние повторяющегося или жестокого наказания имеет некоторые очень неблаговидные стороны: страх, ярость, чувство обиды, даже ненависть в наказываемом, а иногда и в наказывающем тоже. Эти душевные состояния не способствуют обучению (если только у вас нет цели обучить субъекта страху, ярости и ненависти — эмоций, которые иногда специально развиваются у террористов). Одна из причин, почему мы считаем наказание действенным, это та, что иногда поведение, приведшее к наказанию, прекращается — если субъект понял, какое из действий наказуемо, если мотивация данного действия невелика, если боязнь будущего наказания велика, и наконец, самое главное, если субъект может контролировать поведение (например, наказание не может помочь, когда ребенок мочится в постель). (...) Если наказание оказалось эффективным для прекращения поведения, то такая последовательность событий является мощным подкреплением для наказывающего. В дальнейшем наказывающий стремится вновь прибегнуть к наказанию. Меня всегда поражала возникающая у некоторых людей великая вера в действенность наказания. Я видела, ее проявление и защиту со стороны борющихся за дисциплину — школьных учителей, великолепных спортивных тренеров, властных босов, благонамеренных родителей. Их собственное наказующее поведение может поддерживаться мизерными успехами, тонущими в трясине не столь уж хороших результатов, и может длительно существовать, несмотря на то, что логика свидетельствует об обратном — несмотря на наличие в той же самой школе других учителей, других тренеров, руководителей других предприятий, других генералов, президентов или родителей, пример которых показывает, что можно добиться таких же или лучших результатов совершенно без применения наказания. Наказание часто используется как своего рода реванш. Иерархия доминантности, борьба за нее и ее проверка являются наиболее существенной чертой всех социальных групп, начиная со стаи гусей и кончая правительствами. Но, по-видимому, только люди научились пользоваться наказанием для того, чтобы прежде всего получать вознаграждение в виде главенствующего положения. Поэтому, когда вы собираетесь применить наказание, подумайте, хотите ли вы, чтоб собака, ребенок, супруг, служащий изменили данное поведение? В этом случае — это проблема обучения, и вы должны отдавать себе отчет об ограниченности наказания как обучающего приема. Или вы действительно хотите отыграться? В этом случае вам следует подыскать более полезное самоподкрепление. А может, на самом деле вы хотите, чтобы собака, ребенок, супруг, служащий, народ соседней страны и т. д. не проявляли неповиновения? В чем бы это ни проявлялось, вы хотите, чтобы субъект перестал идти против вашей воли и суждений? В этом случае это борьба за доминантное положение, и это лежит на вашей совести.
Відповідь: Физическое наказание детей По собі можу сказати, що биття, шльопання нічого не дає. Це виховує страх і ненависть, що тебе б'ють, а повноцінно здачу не можеш дати. Так легше батькам вони вселяють страх, а не розуміння чого так не можна. І ще так на дітях збивають емоції. Пам'ятаю, що була зима я сиділа на підвіконні і розглядала візерунки. Батько покликав надавав без слів по попі і дозволив іти. Це зараз я розумію, що мабуть він хотів сказати, що підвіконня було холодне і я можу застудитись. Мені десь було 4 роки. І тоді, і пізніше вже коли мене наказував вітчим ніколи не слухала робила на зло не корилась перебалакувала, робила те що забороняли батько і вітчим ЗАВЖДИ. А от мама була проти такого виховання і завжди пояснювала чого так не можна терпляче і завжди. І я її слухала в усьому. Дитяче розуміння і якщо хочете слухняність можна заслужити тільки лагідністю і любов'ю. Повірте в мене був дуже незалежний характер і вперта, як віслюк і яка б не була дитина, якщо до неї ласкою то вона виросте такою, а якщо бити, яка вона виросте? Висновки робіть самі.
Відповідь: Физическое наказание детей Не бейте детей, никогда не бейте! Поймите, вы бьете в них сами себя, Неважно, любя их иль не любя, Но делать такого вовек не смейте! Вы только взгляните: пред вами - дети, Какое ж, простите, геройство тут?! Но сколько ж таких, кто жестоко бьют, Вложив чуть не душу в тот черный труд, Заведомо зная, что не ответят! Кричи на них, бей! А чего стесняться?! Ведь мы ж многократно сильней детей! Но если по совести разобраться, То порка - бессилье больших людей! И сколько ж порой на детей срывается Всех взрослых конфликтов, обид и гроз. Ну как же рука только поднимается На ужас в глазах и потоки слез?! И можно ль распущенно озлобляться, Калеча и душу, и детский взгляд, Чтоб после же искренно удивляться Вдруг вспышкам жестокости у ребят. Мир жив добротою и уваженьем, А плетка рождает лишь страх и ложь. И то, что не можешь взять убежденьем - Хоть тресни - побоями не возьмешь! В ребячьей душе все хрустально-тонко, Разрушим - вовеки не соберем. И день, когда мы избили ребенка, Пусть станет позорнейшим нашим днем! Когда-то подавлены вашей силою, Не знаю, как жить они после будут, Но только запомните, люди милые, Они той жестокости не забудут. Семья - это крохотная страна. И радости наши произрастают, Когда в подготовленный грунт бросают Лишь самые добрые семена!
Відповідь: Физическое наказание детей знайшла таке ціла стаття тут http://psyhoterapevt.nm.ru/html/nakazanie-detei.html
Відповідь: Физическое наказание детей Мені книги дуже допомагають; тягну з інтернету і почитую перед сном. Інакше або дитину б покалічила, або сама на кульпарків переїхала.:umbrage: Нажаль, виховання такої активної дитинки для мене виявилось неочікувано надзвичайно важким. Тепер вже думаю, що така активність і впертість генетично передається в моїй родині (і я такою була до певного віку, і моя мама). Мене ніколи не били, як то батькам вдавалось, просто не уявляю!!! Наразі я вдарила доню по дупці кілька разів, але по ділу і була тоді надзвичайно роздратована. Тепер каюсь і дуже не хочу повторення ситуації. Переконана, що нічого крім шкоди фізичні покарання (а також моральні знущання) не принесуть! Коротше, наразі допомагає читання перед сном і заспокійливого побільше. Заряна и Нина Некрасовы – Перестаньте детей воспитывать – помогите им расти Курдюмов - Как мы создаем избал-сть, упр-во и бесп-сть детей В. Леви - Как воспитивать родителей или новий нестандартний ребенок Росс Кэмпбелл - Как на самом деле любить своего ребенка Эда Ле Шан - Когда ваш ребенок сводит вас с ума Бажаю всім гарного настрою і мінімум непорозумінь з малятками.
Відповідь: Физическое наказание детей +1000 стараюся бути врівноваженою і тримати себе в руках.бо бувають моменти,коли мені зле,я нервова і тут ше донька робить якісь "шкоди"(такі як і завжди,але в той момент вони нервують чомусь) і маю спокусу дати по попі,або повисити голос ,а тримаю себе в руках,бо розумію,що "зараз я зла не на то,що вона робить,а просто в мене нема настрою.важко.але намагаюся стримувати емоції.деколи виходжу з кімнати і просто сама до себе поматюкаюся лиш би на дитину не спроектовувати,бо знаю з дитинства,що таке в батьків поганий настрій (тата боялися з сестрою,бо міг добре дати по попі..мама ні-мама то захисниця). та і взагалі,тема болюча.ще до народження в мене дитини,на багато що не зверталося уваги.тепер,коли я мама,багато змінилося.вважаю,що карати дитину (тим більше фізично)- аморально!!!!вона ж маленька,безззахисна,цілком довіряє нам,її батькам,а ми її наказуємо..ні! та і толку від наказувань-нуль! лише вчить дитину хитрити,брехати,щоб не покарали знову,або дитя починає приховувати злобу і ненависть.. усі наші проблеми родом з дитинства і наше завдання,виростити якомога життєрадісну і щасливу дитину (читай ОСОБИСТІСТЬ). ой,понесло.........
Відповідь: Физическое наказание детей З першим малим я також часом виходила з себе, сварила на нього, за перевернуті вазонки, за рорзбиті банки, тарілки, за розсипаний цукор, постійно здавалося, що дитина робить все навмисне. Підсвідомі розуміючи, що це не правильно, що дитина не розуміє ще, але все кричала, давала щиглі по пальцчях, щоб не ліз, ляпаси по сраці... Але якось знайшла книжку Бригіти Байль"Дитина чемна і нечемна" Ця книжка була дуже потрібна мені, багато з того що вона писала я розуміла підсвідомо, але не знала як себе повести в конкретній ситуації, і вона дала мені сильну психологічну підтримку. З цього часу усі дитячі пустощі, розбиті склянки, втоплені телефони, "помиті" милом хідники і т.д сприймаються як привід до доброї щирої розмови, як привід до пізнання дитини, до пояснення їй нашого життя, наших буденностей. Метод виховання розмовою та поясненням найкращий, може навіть занадто, бо те старше зараз стільки знає, що мені аж часом дивно, невже то ми йому про це все розказували. Любий проступок дитини, люба річ дитини, яка вас от-от має рознервувати, має вас негайно стримати від агресії, ви маєте глибоко вдихнути, присісти до дитини і поговорити про цю річ, про її цінність для вас, про непотрібність її розсипати/розбивати/розкидати в даний момент або в даному місці. Все що дитина робить - робить або для того щоб побавитись - бо їй нудно, або для того щоб привернути увагу батьків, щоб вони з нею побавились, бо їй, знову ж таки, нудно. Мій річний тигрик з таким захопленням насипає цукор в горнятко для чаю, і з не меншим захопленням "допомагає" прибирати, витирати, складати. А те, що він робить це по-своєму, своєрідно, то не страшно, і воно нікого не нервує, а навпаки, тішить і розважає Сили всім і терпіння, мудрості і розсудливості, бо тільки в люблячих і терплячих батьків виростають щасливі дітки! ---------- Додано в 16:50 ---------- Попередній допис був написаний в 16:41 ---------- повністю підтримую, і вона не просто довіряє нам, вона чекає, що ми покажемо їй той великий світ дорослих, пояснимо як ним користуватися, які правила тої цікавої "гри". А батьки, часто, довго не пояснюючи, просто кажуть "не можна", от і доводиться самим все пробувати і досліджувати, а як тут без проступків? Тому, перш ніж сказати дитині чому їй чогось не можна, варто пояснити, показати, продемонструвати, і вже тоді наш маленький дослідник зможе свідомо сприйняти те "не можна".
Відповідь: Физическое наказание детей ну за маленьке свинство ніхто б і не карав, а от коли ваш бешкетник запускає сестрі в голову дерев"яним кубіком, а потім після вашого зауваження робить це ще раз-краще вже дати раз по м"якому місцю
Відповідь: Физическое наказание детей якщо мало місце просто зауваження, без пояснення, чому не можна кидати комусь в голову, не робилося спроби поставити дитину на місце того, в кого кидають, - то некраще. А от, коли і після пояснення не доходить, то тоді треба "помогти", але б"ють не по попі, а по руках - тому що руки роблять, а попа нічого спільного з виховним процесом не має. Мені взагалі дивною є та дурна звичка наших людей, чуть що - зразу по попі, говорить дитина погані слова, прозивається, свідомо після пояснення - то треба раз по писку дати, а що попа має до того? а то не раз спостерігала картину коли дитина пащекує до мами, а мама раз-два і по попі. А результат який? не даремно в арабських країнах є звичай, тому хто вкрав відрубують спочатку палець - як попередження, а потім руку. Щоб більше не крала. Це звичайно жорстоко, але інші після такого навряд наважаться красти вдруге.
Відповідь: Физическое наказание детей можливо, порадите щось...Любчика не можемо відівчити від звички говорити "дурак" на будь-які зауваження, заборони і т.д.....пояснювали, говорили, щось забороняли через таку поведінку...але результату наразі нема...ну й інша проблема - наказовий тон у його "проханнях"....тут ситуація ще гірша (прохання переважно щодо "балянки" з ним)....
Відповідь: Физическое наказание детей і в нас така сама пролема. А ще ніяк не може Ярина зрозуміти, коли чогось нема. Доїли сьогодні кутю, а вона кричить ще хочу. І пояснили, і показали пустий баняк. ХОЧУ і все. Як пояснити і як діяти в такій ситуації? Я завела її в іншу кімнату, вона там дві хвилини поплакала і вийшла, ніби нічого не було.
Відповідь: Физическое наказание детей Ви знаєте, в моєї Каті не минає дня без плачів, вона плачами нічого не дабивається, бо намагаємось бути послідовними і той плач в неї не для того, щоб добитися свого, а просто емоції з приводу "хочу. але не можна". Ми обмежуємо, наприклад, перегляд мультиків, домовляємось з нею, що вона дивиться один і все, по закінченню мультика ми таки його вимикаємо, а мала після того плаче, бо їй хотілося ще, але вона добре знає, що більше не можна. В мене на то єдиний метод: чекаю коли заспокоїться. Але помічаю, що чим старша стає моя доня, тим менше триває той прояв емоцій.
Відповідь: Физическое наказание детей а мій почав битись, як щось не так, як він хоче - на мої вмовляння не реагує, слухає тільки бабусю, але то вона так його "надресирувала", що 2 рази каже, на третій раз б"є по попі, сильно. Мені щось рука не піднімається бити його, от він мене тоді б"є, кицьку лупить лопаткою по голові, може в нервах п о стінах бити, по меблях....Що порадите?....
Відповідь: Физическое наказание детей У мене доня ще маленька, але колись доводила мене тим, що скреготала зубками мені назло. Я просила, сварила, не допомагало, а коли декілька разів проігнорувала, то й вона перестала так робити. Можливо, і Ви спробуйте просто проігнорувати це слово декілька разів, але і Ви і чоловік
Відповідь: Физическое наказание детей Мне кажеться, что эта как раз реакция ребенка на то, что его бьют. Тут надо с бабушкой поговорить, что насилие порождает насилие. Ребенок понимает, что если его бьют, то и он может ударить,когда ему что-то не нравиться. А по опыту своему и других мам, привычка выражать свои эмоции криком, битьем, кусанием проявление многих детей в возрасте от2х до 4х лет. И отучение от неё не одного дня работа и кроме терпения, регулярного обьяснения и если наказания, то лучше лишения чего-то хорошего, чем обещание чего-то плохого с ней не справиться. С нами в "песочнице", гуляла прекрасная малышка, знали её с 9 мес. умненькая веселая, активная, очень часто проводили время вместе, собралась довольно таки постоянная компания мам с детками одного возраста, около 7-10 деток постоянно гуляли вместе. И вот переваливает этой голубоглазой красавице за два года, и начинает она конретно кусать детей, по любому поводу с радости ли, или от обиды, мама уже холодная и по попе лупила и просила, чтоб сама себя укусила, и обьясняла и ругала и толку вроде ноль. Я единственное,что посоветовала лишить хорошего, например с детками играть очень любит укусила кого-то, тут же собрались и из песочницы домой не смотря на рыдания не только её, а и детей которых она покусала (её очень любили), пару раз так сделали, перед приходом в песочницу предупреждали, укусишь тут же уходим. А главное в этом то, что мама не игнорировала эту проблему, а каждый раз обьясняла: "так нельзя" (кусал ребенок надо сказать не только детей, но и родителей до кровепотеков).А от порки мама отказалась - не эффективно. Сейчас малышке 4 года общительный ребенок, ни кого не кусает. Один психолог мне посоветовал в каждом негативном проявлении ребенка видеть хорошее. - Например,- говорит -Что хорошего в том, что мой сын стал обзывать свою сестру, очень обидными словами "дурочка" и т.п.,а то что он увидит по реакции мамы, папы, бабушки, на его высказывания, что такое поведение оскорбительно для окружающих и получит урок правильного поведения на всю жизнь. Но это возможно только в случае гармоничного спокойного и правильного отношения родителей и родственников, без запугивания и битья. Если мы встанем на место ребенка, то реально без нашего обьяснения они не знают, как правильно выражать свои эмоции и выражают как получаеться, а задача нас как родителей направить их энергию в нужное русло.
Відповідь: Физическое наказание детей думаю фізичний метод виховання, власне рукопркладство - це не метод виховання взагалі. Тобто мабуть налаштовує дитину робити і надалі так, як хочеться, а не допомагає зрозуміти, що "НЕ МОЖНА". Як приклад для себе, усвідомила це ще 8 років назад, коли жила в Німеччині в сім'ї з двома дітьми, де дівчинці було 5, а хлопчику 9 років. Мама тих діток притримувалась доволі строгих правил поведінки вдома, але могла лиш дуууууже рідко тон голосу підвищити, а підняти руку тощо... ніколи. Вона могла невтомно 5 раз пояснити одне і теж, могла бойкотувати дитину годину (...чи скількись там часу), могла обмежити щось ... (солодке, мультфільм тощо) - а діти були дууууууууууже дуже і дуже живі, цікавські і непосидючі. Я запам'ятала собі на завжди її фразу: "Богдана, усі звички, дії, вчинки і риси характеру дитина виносить з дому. Потім вона їх "обтесує під себе" в світі, спілкуючись з оточенням в школі/на гуртках/в інституті, але основа всього - канва світобачення і поведінки йде з дому, змалку". Погоджуюсь з нею на всі 100. Отака моя думка.
Відповідь: Физическое наказание детей Марвіну було 9 років, можливо це було жорстоко, але поки не поприбирав таки в своїй кімнаті - то на третій день вже було правда після святкування його уродин, то їй вірвався терпець і вона сказала, що порибираєш тоді спускайся і будем далі спілкуватись - за 45 хвилин всьо було добре. Це ж дитині не 3 роки, коли така схема викличе обурення чи насуплення чи плач, хлопець вже був свідомим свого вчинку.
