Відповідь: ЗАбилам би! Прочитала назву теми.... бувають ситуацію, що справді ЗАбилам би!!!! А от конкретно за що не пригадую. Але моменти бувають. А от і перша причина ті компютери... першим ділом це комп форуми та забавки, без них мій любий обійтися не може, а якщо і відірву то з великими зусиллями і то не на довго. Роксано як я вас розумію. Та найбільше мене вразило Ви з ним їздите до його мами, чи він сам? Радила б вам їхати з ним, а то мама ще напевне його вчить як з вами поводитись.
Відповідь: ЗАбилам би! А мій впадає у забавки від безвиході чи депресії... було таке, коли роботи не мав... Ніколи не сварю за це, стараюся підтримати, або разом з ним побавитися, аби знав, що які би проблеми в нього не були, я завжди з ним. Тільки то таке. Універсальних випадків не буває... Або ж саме мама каже, що не можна жінку з дитиною лишати. Я розумію, що пожаліти й понаганяти на чоловіка й свекруху найлегше, але треба розуміти, що кожна медаль має дві сторони.
Відповідь: ЗАбилам би! Дівчата, забавки - то не є причина, чому чоловіки від нас втікають. Ми перестаємо бути об"єктом пристрасті. З нами нецікаво. Інколи з нами невиносимо. От і втікають. Хочете, аби від вас не втікали - тримайте в тонусі почуття. І себе, відповідно, бо то вимагає неабияких зусиль.
А ще, Роксано, ви подумайте, що буде найкраще для вас і малечі. Не забувайте про те що мамин настрій, і всі переживання обовязково передаються дитині з молочком. Ви не хотіли сварити чоловіка, турбувались за дитя, але мале ітак то все відчува. Можливо тому і хворіє!!! Ліля я не говорю, що однозначно свекркха погана. Це як варіант. А їхати до неї треба, навіть з того боку щоб чоловік брав жінку з собою, більше часу разом, а якщо Роксана знайде спільну мову з свекрухою, невже це погано? Мій не від мене тікає, а від роботи по дому.
Відповідь: ЗАбилам би! Я отут подумала: якби я (чисто гіпотетично) в один прекрасний день написала тут на форумі, що йду від свого чоловіка, бо він мене перестав сексуально приваблювати, відростив пузо, став нудний, з ним нема про що поговорити, крім його роботи, нікуди мене не відпускає гуляти і ниє, що буде сам робити в хаті - цікаво, скільки форумлянок підтримало б мене в цьому, а скільки б сказало, що я капризую, що сім'я - це не "вздохи на скамейке" і що потрібно нам обом на нашими стосунками працювати і далі? Вибачте, якщо це оффтоп, просто ця тема мене наштовхнула на таку думку, якщо потрібно, Лілю, перенесіть це будь-ласка, в іншу тему...
Відповідь: ЗАбилам би! Звідки Ви знаєте про наслідки ...ви що свідком були....чи може Ви дипломований психолог або ясновидиця.... Ненавиджу щоб мене жаліли....просто хотіла співчуття...чи не хотіла...сама незнаю чому написала це...мабуть вірила приказці..."Вискажись легше стане" тепер не віритиму...ніколи Що за Випробування....Ви це про що не розумію...аххх ви подумали що я його не цілую....цілую..ще й як цілую....і як випробування чекаю на його перший крок...він просто цього ніколи не робить першим... Я завждм показувала і показую що люблю його, бо казала ж...що завжди являюся ініціатором поцілунків і сексу......ну докоряла йому за його витівки....ХАЙ КИНЕ В МЕНЕ ТОЙ КАМНЕМ ЩО НІРАЗУ НЕ ДОКОРЯЛА СВОЄМУ ЧОЛОВІКОВІ.... Я так хотіла щоб у нас все було добре...будувала на не існуючому...завжди перша згладжувала і мирилася....просто така моя доля...нічого не можу вдіяти.... А Вам всеж я не бажаю...таке пережити...хоча дуже хочеться...і мушу просити Бога вибачення за такі слова...а у Вас вибачень просити не хочеться....
Відповідь: ЗАбилам би! Саме смішне, що перед моїм попереднім дописом все було нормально, а якраз після нього до мене зайшов чоловік і нагримав на мене з приводу роботи, при чому явно несправедливо, просто він на роботі любить показати, хто в домі (і не тільки) хазяїн Я написала, що це чисто гіпотетично!!!!!
Відповідь: ЗАбилам би! RoksanaVW,Ви певне,ще не знаєте неписаного закону форуму - не беріть все близько до сердця! Так,Вам боляче і неприємно,що події розгорнулись не так,як Ви планували,не ті слова вам було написано.Але ж Ваше життяі надалі продовжується.Виговорились і забуттє,нехай народ собі висловлює свої думки,але ж ви не мусити цьому слідувати. Вище ніс!
Відповідь: ЗАбилам би! Та тут не треба бути психологом чи ясновидцем. Такі речі завжди є наслідком. От щоби сказати чого, не знаючи ситуації, то вже треба бути й справді ясновидцем. Жаль і співчуття - це те саме. Ви щось самі собі перечите. А може, не мусить робити? А може, має причини не робити? Ви про це говорили? Відповіді були??? Любов = секс і поцілунки? А що будували? І як можна взагалі будувати на нічому? Можете, ще й як можете. Простіше зіпхнути на долю й перестати махати руками. Любите собі перечити? Бажаю, не бажаю... Просто очі відкрийте й подивіться на ситуацію не лише своїми очима, а й чоловіковими. Чому так робить, що ним керує, що його до цього довело... А я своє пекло пережила, і виборола собі рай. От тільки якби я на долю спихала й чекала, що мене будуть жаліти, то ніц би не добилася. Ті, хто здається без бою, не виграють нічого. Взагалі нічого, вони ні не програють, ні не виграють... Вони ніц не мають фактично...
Відповідь: ЗАбилам би! От тих що в тому підтримають, якраз і не варто слухати. Бо то така жіноча конституція, чи встане не з тої ноги, чи чоловік не так щось зробить або не зробить...і давай бігом радити " покидайте, нащо вам таке, знайдеш собі кращого, не вартий мізинця і т. д.", а потім плавно переходити в гілку "де знайти кохання" доведеться. Щось я таке понаписувала:8:, капець але думаю ви зрозумієте про що це я мудрую. Одним словом приказка "послухай подругу і зроби навпаки":
Відповідь: ЗАбилам би! Ржу німагу. Ви таку єрунду пишете. А он я свого за це все люблю. Звичайно що деколи воно на голову тисне бо хотілось б щоб і він був ініціятором поцілунків і тулився більше до мене, але ж це не його вина що він не навчений. А хто його навчить як не я? Он нині зранку він мене також довів до сліз бо давай мене порівнювати з іншими господинями, а я навіть йому не дала слова сказати - тутже обірвана і сказала, що слухати таких дурниць не збираюсь. І нема чого на мене пальцем тикати, лише тому що я зараз не працюю. Він сам вже не перший день вилежується в ліжку а міг би встати тай мені допомогти. А для згущення фарб порівняла його з його шваґром-пияком, тільки додала, що дякувати Богу мій не п*є а так поваги до жінки у нього нуль. Кажу йому, а тобі твоєї сестри не шкода? А він - шкода! А я тоді кажу, а чого ж мене так мальтретуєш? Значить мене тобі ніскілечки не шкода! Встала і вийшла з кімнати. Він полежав, полежав. Тоді встав і пішов щось робити. Ні він мені не допомагає, робив щось своє. Я з ним і надалі говорю, але як він починає мені знову тої самої що як мені не стидно що у мене в хаті не прибрано, то я йому відповідаю що то так само і його хата і якщо він більше не має ніц мудрого сказати, то краще нехай мовчить. Розвертаюсь і йду. Підлизується. А я не приймаю. Або ми будемо конструктивно вести діалог або не буде ніц.
Відповідь: ЗАбилам би! Угу, і тих, що дуже жаліють слухати не варто. Це просто значить, що люди не знають, що сказати, то просто жаліють. Таке, і не пошкодить і не поможе. :confused: Ярусько, не знаю, як ти, а я би на такі слова з гумором відреагувала, ну бо то звучить як прикіл, а не як правда. :xaxa:
Відповідь: ЗАбилам би! :eek::eek:А можна інтимне запитання Скільки часу ви живете разом? І чи часом не по зальоту одружились?
Відповідь: ЗАбилам би! Пригадалася мені їдна ситуація... Бідний Андрій... але сам си винен, бо чо Маруську злостити.
Відповідь: Як врятувати стосунки? Оцей допис треба роздрукувати й повісити кожній кобіті на дзеркало, аби щоранку, поки зуби чистить його перечитувала!
Відповідь: Як врятувати стосунки? А нам допоміг відпочинок суто вдвох. До того ну просто якась чорна-пречорна полоса була...Дякую богу, що ніби все потрохи налагодилось - ми якісь терпиміші стали один до одного і навчились вибачатись - майже зразу, а не через кілька днів. Це помагає, принаймі себе не накручуєш на пустому. Звичойно, в кожного свої муи, але я не вірю в ідеального чоловіка - його можна хіба плюс-мінус до такого рівня наблизити і то, власними зусиллями. Я сіла, добре все обдумала і зрозуміла, що все-таки, яким би вредним і нетерпимим не був деколи мій чоловік, він все-таки мій, і наші обіцянки в церкві не пустий звук....Просто ми характерами і темпераментами не співпадаєм - я - яскраво виражений холерик, чоловік - флегматик, і в різних ситуаціях я чекаю від нього такої поведінки, якби поступила я...А треба деколи дійсно дивитись нва все з іншої точки зору...Взагалі, це все приходить з часом, так що всім, у кого криза, раджу набратись терпіння і бажання щось змінити, якщо звісно ж це вам треба
