Відповідь: ЗАбилам би! RoksanaVW, Вам треба щось з цим всім робити. Бо ми то тут всі жаліємось на чоловіків, але здається довшого списку я ще не читала.
Відповідь: ЗАбилам би! :eek: А це як? Ну ви і добра людина, бо я б напевне таки прибила, і цей пункт був би останнім
:y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y::y: ой, дівчаточка....ну реально так і є....!!!!!!! Роксана, якщо Вам потрібна допомога...я Вам поможу..... Добре йому при Вас живеться...
Я організовувала поїздку на Буковель і в день перед поїздкою мені страшно заболів живіт....то я не змогла поїхати...сказала що б він теж не їхав що мені щось зле...так він мені сказав що мені завжди зле (то саме сказала моя подруга) і вони поїхали а мене хвору залишили ..так я всю ніч і день проплакала....пішла на узд...взнала що вагітна ...та радісно не було...хоча страшно хотіла дитини...та взнати про це не хотіла за таких обставин... я це пробачила своєму чоловікові...і подрузі теж....тепер вона моя кума... дивуєтеся...я сама цим дивуюся... та зробитни нічого не можу... як ? ?????????
Відповідь: ЗАбилам би! RoksanaVW,я би такому мужу вже давно зробила копендупен... Ну і терпіння у вас...
Відповідь: ЗАбилам би! Як-як.... Заводимо в темний провулок і вставляємо мізки на місце.... Не, ну то звичайно жарти, але жарти-жартами - треба, щось й справді змінювати, бо то не хороша обстановка в сімї....чоловікове ставлення до сімї...а подруга....що ж то за подруга, що поїхали з ним, та щоб помогти ВАМ, порадити йому залишитися, вона сама туди поперла... І ще й після того кума:eek: Роксаночко....а не пробували просто з ним поговорити відверто про ту всю ситуацію???
Відповідь: ЗАбилам би! Точно. Після вашого списку аж соромно за свої дописи .Роксанко я думаю вам просто треба переоцінити свої стосунки. Для чого вам такий чоловік який навіть першим поцілувати не може? А він хоч говорить вам що кохає, хоч іноді? Роксаночко ви заслуговуєте на краще я в цьому чомусь впевнена.
Відповідь: ЗАбилам би! правильно кажуть!!! хоча не знаю яка у вас там ситуація у сімї, але таке не варто терпіти
Відповідь: ЗАбилам би! Робити треба не з тим усім, а зі собою. Чоловік явно уникає жінки. І схоже, що має на це причини. Над собою треба працювати, над собою! Та ні, терпіння якраз у нього. Отак мені виглядає, що це з ряду тих, що чоловіка наніц загризуть і не мруґнуть навіть. А зі себе жертву роблять.
Відповідь: ЗАбилам би! Тут можу погодитися з Вами...й справді, якщо було б цікаво йому комфортно з нею - не тікав би від неї....Над собою потрібно попрацювати, але з... зовсім не погоджуюся, бо не можу зрозуміти, де тут натяки на гризоту найшли??? Може я ще не така досвідчена в тих тонкощах психології, але все ж жертвенної позиції Роксани не бачу...
Грильяжко, ви жартуєте? Та з ваших дописів любов пливе, чому соромно? Ви звичайна хороша любляча жінка, котра переживає за свого чоловіка, а не лише про себе. Нема чого вам так писати! Але ж він вам правду каже. А сказав би годину, то це би вже була брехня. Та звичайний загнаний чоловік. Піти геть не може, бо совість мучить, що дитину без тата лишить. Бачте, коли в жінки проблеми - це зразу видно й видно, коли вона дійсно потребує допомоги. А коли жінка сама проблема, то там тяжко допомогти. До чого довела, те й має. У даному випадку цілковито чітко можна сказати, що кожен має те, на що заслуговує. Ви почитайте допис ще раз, але не під призмою "якби мій так", а з відстані певної, зі сторони... То все тільки виглядає так страшно, але суть у тому, що чоловіки не є за природою своєю підступними істотами, такими є жінки. Аби чоловік отак поводився, він має бути або закінченим психом, або його до того можуть довести... Ви ж подумайте... читаєте лише ОДНУ сторону медалі. У подружжі ж завжди винні ОБОЄ, що би не було.
Відповідь: ЗАбилам би! Лілюсю, але ж то злить мене, я і їсти йому мушу приготувати і салат зробити і чайок з чимось смачненьким. Бо приходить а на столі вже всьо як в ресторані, а відповідь СЬОГОДНІ змушує мене задуматись на коли то все робити якаясь я певно нервова...А ще мені без нього саменькій сумноНині він чемний поїхав до коліжанки мені по малинуале казав що могла йому вчора сказати коли їхав додому, як я могла йому то сказати як в нього батерея сіла Ви звичайна хороша любляча жінка, котра переживає за свого чоловіка, а не лише про себе. Нема чого вам так писати! Дякі тут цілком погоджуюсь
Та я розумію. Сама така була, але то зайві нерви. Я просто кажу, аби повідомив, коли буде близько до хати, аби подзвонив, щоби я вечерю якраз на прихід подала теплою. Взагалі питання "коли будеш?" чоловіки сприймають, як контроль і обмеження, тому всіляко уникають відповіді на нього та й на саму годину можуть навмисне неприходити. Ну, що зробиш, такий у них спосіб сприймання світу - ієрархічний. От спробуйте спитати "на котру тобі вечерю приготувати?" Може, якраз шлунок тоді пожене додому швидше. І думка в нього буде не, що його контролювати хочуть, а добро йому зробити - нагодувати смачненько... Спробуйте кілька разів не подзвонити й він сам подзвонить, бо відчуватиме, що чогось йому бракує. Я колись спитала "чого ти мені не дзвониш?", відповідь мене вбила своєю простотою "а нащо, ти ж мені весь час дзвониш?" Ну так, він би навіть і не встиг набрати, як я вже дзвоню.
Відповідь: ЗАбилам би! Лілю, було. Я пробувала й так. Але існують такі типи, що їх не заманить додому ніц - бо вдома обов"язки. На таких один спосіб - забити!
Відповідь: ЗАбилам би! То таки більше допомагає. Бо я коли пару разів після відповіді "вже підходжу" підігрівала їсти, а потім все хололо, вирішила, що тоді буде сам підігрівати, або чекати так як я на нього. А взяти собі самому їсти - то для мого чоловіка нонсенс! Я тепер питаю чи голодний, чи обідав сьогодні, тоді відповідь "за годину буду" вважаю вірною на 90%. А щоб не оффтопити... Ото на днях прийшов з роботи змучений, поїв, я кажу: лягай собі та й спи, ні, він ще футбол дивиться! Отак і заснув поперек дивана вдягнутий, я його буджу, щоб посунувся, бо мені з малим теж треба кудись лягти, а він такий злосний. Вставати не ббуде, розстеляв диван, сиячи на ньому (!!!) тільки щоб показати що він робить так як хоче. Ууу, забила би!
Відповідь: ЗАбилам би! Це в нас було. Просто пам"ятає мій коханий далеко не все. В нього робота подієва, може забути. Кілька разів приходить приносить хліб чи кефір і каже, не пам"ятаю що ти там мені казала, купити щось чи що ,і то з таким виразом обличчя як в крихітки єнота з мультика, ну як можна сердитись? Блондочко я часто так по сто разів розігріваю, бо він коли приходить півгодини розказує про події дня а в тарілці все холоне А щодо того що сам не візьме їсти. Раз прийшла з роботи пізно в кухні чую вилка стукає, дивлюсь їсть моє чудо голубці. В пательні півлітри олії (він їх грів) навколо тарілки ковбаса кружечками порізана а поруч в мисці для супу підлива холодна як лід. Мене такий сміх зібрав. Нічого їв бо був голодний, а голубці підозрюю добре не прогрілись... А класика жанру готую їсти, варю парю-коханий приходить і каже -а в нас на роботі було день народження в когось я вже поїв...
Відповідь: ЗАбилам би! Лілю, ви мені вибачте, але я тут не бачу, де могла б бути винна жінка? В тому, що хоче подарунку на свято? Чи що набридло завжди самій ініціювати секс? Чи то нормально було їхати з її подружкою на Буковель, а саму лишати вдома?????? як же мені це знайомо......
дуже неприємно чути таке від людини яку я зовсім не знаю...котра не знає мене щоб так судити про мене... я не казатиму що я ангел...кожна людина має свої "бзикі" я не вийняток, я багатоо за життя натерпілася...і терплю тепер...мабуть то моя карма....я сказала що люблю свого чоловіка за те що терпить мені....бо насправді білше його нема за що любити....бо насправді на всі його витівки я йому докоряю...можливо йому справді не добре я не спорю...змінитися він не може...та й я не можу насправді мовчати на всі його дії...нічого навіть не змінило народження сина...хоча перший час (15 днів) він був чудовий...і я від радості плака...справді плакала...і як згадую...тепер плачу....пишу і плачу....сину завтра 2 місяці...а він ....ні не скажу більше нічого...про нього... Казала йому можливо давай розійдемося...я переїду до батьків....якщо ми з синочком тобі так заважаємо...що легше буде йому бо не буду докоряти..а мені що не буду це все переживати...бо список цей це не все......бо стараюся не переживати дуже і не нервуватися...бо маленка дитинка в мене...яку я годую груддю...мало того що боюся що молоко не пропало...та весь настрій мій через молоко моєму масіку переходить...тим більше зараз моє маля хворіє, в нього і печіночка і неврологія... Я насправді на Вас зовсім не ображаюся....я просто хочу щоб Ви мене зрозуміли...ні я Вам такого не бажаю...я просто хочу щоб ви хоч якось мене зрозуміли...можливо ...навіть ...Ви і не зрозумієте ....не відчувши такого....та це все дилема... Так дуже хотіла подарунок на день народження...тим паче в чей день була і наша перша річниця...це було недавно 6 вересня...а він поїхав на риболовлю...не дай Божн комусь пережити в цей день що я пережила(((...я просто плакала...і коли приїхав не докоряла...мовчала...бо боюся за маля....бо хворіє...але навіть той подаруночок мені непотрібен...а просто хотілося уваги з його боку... Чому він тоді мене не відпускає...і сам мучиться... А про секс взагалі не йде мова.... З Буковелем просто зіграло його нестерпне бажання покататися на лижах....я розумію його...але не такою ціною...тому мені страшно образливо... Ви що не кажіть та важаю що він не вартує моїх сліз... Хоча коли згадаю деякія щасливі моменти...особливо після пологів ...то плачу від щастя....
Відповідь: ЗАбилам би! Мокко, такі речі - це наслідки. А чого за наслідки жаліти? Треба дивитися в корінь проблеми. Тут були на форумі різні приклади. Я не кажу, що я не можу помилятися, але так воно виглядає. Звісно, що неприємно. Бо ви чекали, що вас усі будуть жаліти й по голівці гладити, а я так не зробила. Якщо ви чоловіка не любите - виставте за двері (не треба на нього відповідальність і рішення скидати). А якщо любите, то й ставтеся до нього з любов*ю. Якщо чоловік жінки уникає, то в нього на це є вагомі причини. Подумайте, які причини у вашого. І в першу чергу мінятися доведеться саме вам. Може, якраз цього він і чекав ті 15 днів. Цікаві ви йому випробування влаштовуєте. А нащо?? Що то дає? От чесно, я би навіть півдня не витримала, навіть кілька годин. І мені байдуже, поцілує перший чи ні, я над цим навіть не задумувалася, хто перший це робить. Та дякую. Я своє пережила, і не одне, як на свій вік. І не медове... Отому вам і кажу, подумайте над тим, чи любите ви свого чоловіка, чи любили взагалі. І на любові й будуйте, а не на постійних очікуваннях...
